Хоменко Алісія Ігорівна
студентка 4 курсу, спеціальність «Фінанси і кредит»

Науковий керівник:
Шулик Юлія Віталіївна
доцент, кандидат економічних наук

Бюджетний дефіцит України і шляхи його подолання

Досліджено дефіцит бюджету як економічне явище, визначено причини його виникнення, проаналізовано основні показники виконання Державного бюджету України. Запропоновано напрями щодо зменшення дефіциту державного бюджету.

Ключові слова: бюджет, доходи бюджету, видатки бюджету, дефіцит бюджету, чинники дефіциту, фінансування державного бюджету,  фінансування дефіциту.

Постановка проблеми. Стан бюджету відображає як економічний так і соціальний стан держави. Кожна країна має бути зацікавленою у  нарощенні бюджетного потенціалу, що дозволить їй повністю виконувати свої функції та покращувати рівень життя населення в Україні.

Проблема дефіциту державного бюджету – є однією з найнагальніших.  Згідно до даних державної статистики України, протягом 1991р і по цей час спостерігався постійний брак фінансових ресурсів у бюджеті, а в останні роки ця проблема є найбільш актуальною.

Нестабільність та незбалансованість бюджету свідчить про необхідність вибору раціональних методів подолання дефіциту бюджет.

Метою статті є аналіз стану бюджетного дефіциту в Україні, а також методів його подолання.

Аналіз досліджень і публікацій. Особливе значення у дослідженні питання бюджетної незбалансованості відіграють праці зарубіжних вчених: Р. Барро, Ш. Бланкарта, Дж. Б’юкенена, Дж. Хікса, М. Мейера. Серед відомих сучасних вітчизняних дослідників можемо виокремити напрацювання В. Андрущенка, С. Буковинського, О. Василика, В. Геєца, О. Кириленко, В. Опаріна, В. Суторміної, В. Федосова, С. Юрія та багатьох інших.

Виклад основного матеріалу дослідження. Центральне місце в системі державних фінансів займає саме державний бюджет. Бюджет є основою функціонування коштів держави в цілому, а також його адміністративно-територіальнихутворень.

Керівництво кожної країни прагне до того, щоб досягти збалансованості державного бюджету, тобто такої ситуації, при якій  видаткова та дохідна частина бюджету рівна між собою. Однак на цей баланс впливають різноманітні фактори, в результаті чого дохідна частина державного бюджету не може покрити всі видаткові статті.

Для України бюджетний дефіцит – це явище, яке переслідує її з років утвердження незалежності і тому відчуває постійний брак фінансових ресурсів. На рис.1 показана динаміка зміни рівня дефіциту бюджету України протягом 2004-2018 роки. 2004 рік як базовий обраний так, тому що саме у цьому році була визначена національна валюта України [5].

Відповідно до рис.1, очевидно, що протягом аналізованого періоду дефіцит державного бюджету зростає. Також можна стверджувати, що динаміка є циклічною – 2006-2010 роки, 2011-2014 роки, 2015-2016 роки та 2017-2018 роки. Максимальний дефіцит державного бюджету у 6% спостерігався у 2010 році.

Виникнення бюджетного дефіциту обумовлюється багатьма  причинами, серед яких можна виділити такі, як спад суспільного виробництва, завищені витрати на реалізацію соціальних програм, значні витрати на оборону, зростання «тіньового» сектору економіки, зростання граничних витрат суспільного виробництва, неефективний бюджетний механізм, який дозволить державі використовувати його як стимул розвитку економіки.

Всі країни намагаються звести до мінімуму ризики виникнення дефіциту бюджету, оскільки такий стан держбюджету небажаний для країни – через бюджетний дефіцит відбувається зростання державного боргу і інфляція. Фінансове становище країни вважається нормальним, якщо бюджетний дефіцит не перевищує 2-3% від валового внутрішнього продукту[2].  Якщо дефіцит державного бюджету коливається в межах 3-10%, він вважається допустимим, проте при показниках понад 20% дефіцит називають критичним. [3, c. 218].

Для більш детального дослідження необхідно проаналізувати зовнішній і внутрішній борг України, який формується на основі кредитного методу. Для прикладу, з 1997 року по 2017 роки ЄС запозичило Україні понад 29 млрд. дол, МВФ – 12 млрд. дол. А це в свою чергу провокує спіраль боргу, бюджетний дефіцит через державний борг утворює ще більш значний за обсягом бюджетний дефіцит.

Фінансові ресурси іноземних кредиторів складають 64% державного боргу, в той час як 36% – гроші українців, які позичили державі. Аналізуючи рис.2, спостерігається стрімке зростання внутрішнього і зовнішнього боргу України. Загальний обсяг державного боргу України на 01.01.2018 року складає 2141674 млн. грн, що на 10% більше, ніж у 2016 році. Протягом всього досліджуваного періоду як абсолютний розмір, так і питома вага зовнішнього боргу перевищує відповідні показники внутрішнього боргу. Наслідками такого положення є погіршення економічного становища країни, перерозподіл доходів між різними верствами населення та відтік національного капіталу за кордон. Необхідно також зазначити, що це негативно позначається на стані збалансованості бюджету наступних років, оскільки навантаження на погашення основної частини боргу та виплату процентів за боргом відбуваються за рахунок видаткової частини державного бюджету. Більшість запозичень, взятих Україною протягом цих років, залучалися на коротко- та середньостроковій основі. Це негативно вплине на стан бюджетної політики країни, адже необхідно щорічно виплачувати значні відсотки за користування кредитними ресурсами та великі суми на погашення основної суми боргу.

На рис. 3 наведена динаміка сукупного державного боргу та ВВП України з 2004 р. по 2017 р.

На графіку видно, що зі зростанням рівня ВВП країни [11], відбувається стрімке збільшення Державного боргу, особливо це помітно в 2013–2014 рр. і його зростання з кожним роком продовжується. Державний борг України у 2017 р. у відсотках до ВВП склав 82,9 %, а це на 47,9 % перевищило безпечний рівень державного і гарантованого державою боргу України [5].

Актуальність скорочення дефіциту державного бюджету відзначається урядами багатьох держав.  Вирішення проблеми дефіциту бюджету залежить від правильності його оцінки і проведення дієвих заходів, спрямованих на зменшення бюджетного дефіциту. Фінансування бюджетного дефіциту можливе з використанням різних способів. До найважливіших з них можна віднести такі: залучення позик; проведення державою активних операцій (повернення коштів з депозитів, розміщених у вітчизняних і зарубіжних банках; надання цінних паперів з метою одержання доходів; використання коштів, накопичених на казначейському рахунку уряду. Залучення позик з метою фінансування дефіциту бюджету здійснюється в різних видах і формах, до яких належать, зокрема, внутрішні та зовнішні запозичення, що проводяться в формі кредитних угод, облігацій, казначейських зобов’язань та ін. [5, c. 121].

Відповідно до Бюджетного кодексу України джерелами фінансування бюджету є [2]:

• кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;
• кошти від приватизації державного майна;
• повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу чи пред’явлення цінних паперів;
• вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.

Крім того, за законом, джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Національного банку України. Національний банк не має права надавати кредити на фінансування витрат Державного бюджету України в національній та іноземній валюті як прямо, так і опосередковано через державну установу чи іншу юридичну особу, майно якої перебуває в державній власності.

Фінансування бюджетного дефіциту можливе з використанням різних способів, які наведені на рисунку 4 [6, c.32 ].

Основним джерелом фінансування дефіциту державного бюджету протягом 2011- 2017 рр. залишаються кошти від державних внутрішніх та зовнішніх запозичень.

В умовах безперервної незбалансованості бюджету уряд повинен постійно шукати джерела фінансування дефіциту, основними з яких є здійснення зовнішніх позик та емісія грошей. Значна девальвація гривні у 2014―2015 рр., обумовлена агрегованою дією таких факторів, як відтік депозитних коштів у банківській системі, зменшення міжнародних резервів країни до критичного рівня, активні спекулятивні операції на фінансовому ринку, призвела до значного зростання державного боргу (із 480 млрд грн станом на 31.12.2013 до 1 трлн. 185 млрд. грн. станом на 30.04.2015 року). Це, відповідно, спричинило збільшення видатків із бюджету на обслуговування такого боргу [5].

Звісно, міжнародні фінансові інституції враховують, що в умовах економічної кризи Україні буде важко повертати попередні кредити, тому при розгляді заявок на рефінансування чи нові запозичення висувають певні вимоги щодо формування бюджету країни.

Висновки. Бюджетний дефіцит є важливим інструментом державної фінансово-кредитної політики, засобом впливу на економіко-соціальне становище країни.  В умовах ринкових відносин бюджетний дефіцит може бути знижений або за рахунок збільшення доходів держави, або за допомогою державних запозичень. Найбільш оптимальним засобом боротьби з бюджетним дефіцитом є збільшення доходів держави. Таким чином, стратегічним завданням під час вирішення проблем збалансування бюджету має стати підвищення ефективності суспільного виробництва, яке сприятиме зростанню обсягів фінансових ресурсів суспільства, що є основним джерелом доходів бюджетів.

До основних напрямів активізації бюджетної політики з питань фінансування дефіциту державного бюджету слід віднести такі:

• – ресурси, залучені з метою фінансування дефіциту бюджету, доцільно направляти на посилення інвестиційної діяльності держави та поліпшення умов забезпечення економічного зростання;
• – мобілізовані кошти необхідно використовувати для вирішення економічних і соціальних проблем з урахуванням не тільки поточних, але й середньо- і довгострокових перспектив;
• – у майбутньому погашення боргових зобов’язань має бути рівномірним і не призводити до перевантаження бюджетної системи у кожному конкретному періоді.

В даний час дуже важливо приймати продумані закони, спрямовані на підтримку національних виробників і розвиток виробництва, а також розробити механізм їх виконання.  Необхідно прагнути до збалансованого бюджету держави, який можна досягти шляхом стримування зростання державних витрат і встановлення в країні рівня оподаткування, який в достатній мірі покриє всі необхідні суспільні потреби.

ЛІТЕРАТУРА

1. Сержанов, В. В. Аналіз дефіциту державного бюджету України / В. В. Сержанов, Г. І. Костьов’ят // Науковий вісник Ужгородського університету. – 2016. – №3 (37). – С. 98–102. 

2. Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс] : Бюджетний кодекс від 07.08.2010N 5290-VI  [зі змін. та доп.]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2456-17

3. Коляда Т. А. Джерела фінансування дефіциту бюджету: тенденції у застосуванні та виклики для стабільності державних фінансів України / Т. А. Коляда // Бізнесінформ. – 2016. – №2. – С. 215-222.

4. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/

5. Довгань Л. П. Теорія і практика фінансування дефіциту державного бюджету України / Л.П. Довгань, І.О. Пімонова // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. – 2017. – №1. – С. 118-125.

6. Оченаш І. П. Джерела фінансування бюджетного дефіциту та його місце у системі бюджетного регулювання / І. П. Оченаш // Регіональна бізнес-економіка та управління. – 2017. – №2(38). – С. 30-34.