Борис Юрійович Мосійчук,

студент, Національний університет «Острозька академія»

Науковий керівник: О. І. Дем’янчук,

к.е.н, доцент кафедри фінансів, обліку і аудиту

 ПОЗИКОВИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА: ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА УПРАВЛІННЯ

 У статті проаналізовано сутність позикового капіталу, джерела формування та наведено основні його переваги та недоліки залучення підприємством. Розглянуто механізм управління позиковим капіталом підприємства на прикладі ПАТ «Житомирський маслозавод».

Ключові слова: позиковий капітал, залучений капітал, фінансовий та операційний леверидж, механізм управління.

 ЗАЕМНИЙ КАПИТАЛ ПРЕДПРИЯТИЯ: ЭКОНОМИЧЕСКАЯ СУЩНОСТЬ И УПРАВЛЕНИЕ

 В статье проанализированы сущность заемного капитала, источники формирования и приведены основные его преимущества и недостатки привлечения предприятием. Рассмотрены механизм управления заемным капиталом предприятия на примере ПАО «Житомирский маслозавод».

Ключевые слова: заемный капитал, привлеченный капитал, финансовый и операционный леверидж, механизм управления.

 LOAN CAPITAL OF THE ENTERPRISE: ECONOMIC SURVEY AND MECHANISM OF MANAGEMENT

The article analyzes the essence of the loan capital, the source of formation and gives its main advantages and disadvantages of attracting. The mechanism of management of the loan capital of the enterprise is considered on an example PJSC “Zhytomyrsky maslozavod“.

Key words: loan capital, attracted capital, financial and operating leverage, management mechanism.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку економіки України фінансова діяльність багатьох підприємств тісно пов’язана із залученням позикових коштів, які дозволяють суттєво розширити обсяг господарської діяльності, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, формування різноманітних цільових фондів, а в цілому  підвищити ринкову вартість суб’єкта господарювання.

Саме тому, досить актуальним є питання аналізу обсягів формування та управління рентабельністю позикового капіталу будь-яким підприємством.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання сутності поняття «позиковий капітал», переваги та недоліки залучення підприємством позикового капіталу, проблеми формування необхідного розміру висвітлено у низці робіт  вчених, зокрема: І.Ю. Єпіфанова, О.Я. Базілінська, І.О. Бланк, Г.І. Базецька, С.В. Мочерний, О.С. Стоянова, О.Р. Романенко, О.О. Сініцин, Ю.А. Чернецька, О.Є. Чорна та інші.

Проте, питання можливостей залучення позикового капіталу, його ефективності використання залишається актуальним завжди і потребує подальшого дослідження.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у оцінці ефективності управління позиковим капіталом на підприємстві та визначенні напрямів удосконалення. Завданнями дослідження є: розкриття сутності поняття «позиковий капітал», визначення доцільності його залучення на прикладі ПАТ «Житомирський маслозавод» та оцінці управління позиковим капіталом.

Виклад основного матеріалу. Будь-яке підприємство для підтримки господарської діяльності потребує залучення позикового капіталу, що безпосередньо пов’язано із недостатністю або відсутністю власних коштів.

Слід зазначити, що залучення позикового капіталу дозволяє не лише суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємства, але поряд із цим забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування цільового фінансування і на цій підставі підвищити ринкову вартість підприємства.

Для початку розглянемо дефініції трактування сутності «позикового капіталу» (табл. 1).

Таблиця 1

Трактування сутності поняття «позиковий капітал»

Автор	Сутність
Г. О. Крамаренко, О. Є. Чорна	Позичковий капітал − це грошовий капітал, що надається в позику його власником іншому власнику-підприємцю на певний час, на умовах повернення, за плату у вигляді процента.
А. М. Поддєрьогін	Позиковий капітал – це кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов’язання.
О. Р. Романенко	Позиковий капітал − грошові кошти власника, призначені для надання кредиту на принципах зворотності та платності у розмірі процентів до суми боргу.
С. В. Мочерний	Позиковий капітал − це грошовий капітал власник якого надає його іншим особам на певний термін у користування заздалегідь обумовлену плату у вигляді процента.

*Джерело: побудовано автором на основі [1,2,5].

Проаналізувавши сутність поняття «позиковий капітал» необхідно зазначити, що цей вид капіталу залучається підприємством на принципах строковості, платності та поверненості.

Окрім цього, доцільно розглянути класифікацію позикового капіталу, який поділяється наступним чином (табл. 2).

Таблиця 2

Класифікація позикового капіталу підприємства

Ознака	Класифікація
Строковість	·         короткостроковий (до 12 місяців); ·         довгостроковий (понад 12 місяців).
Умови одержання	·         згідно з кредитним чи іншим договором; ·         за відсутності договору.
Цілі використання	здійснення інвестицій; поповнення оборотних активів.
Капіталодавець	банки та інші фінансово-кредитні установи; постачальники та клієнти; власники; персонал; держава.
Цілі використання	здійснення інвестицій; поповнення оборотних активів.
Форми залучення	грошова форма; лізинг (у формі обладнання); товарна форма; інші.
Забезпечення	забезпечені заставою; забезпечені гарантією; з іншим забезпеченням; незабезпечені.

*Джерело: побудовано автором на основі [9].

Зазначимо, що із врахуванням вищенаведеної класифікації організовується управління залученими позиковими коштами, що здійснюється безпосередньо шляхом організації їх формування із різних джерел та у різних формах відповідно до потреб будь-якого підприємства.

Всі форми позикового капіталу, що використовуються підприємством, є його фінансовими зобов’язаннями, які належать до погашення у передбачені строки.

Таким чином, залучення позикового капіталу має свої переваги та недоліки для підприємства (рис. 1).

Рис. 1. Переваги та недоліки позикового капіталу підприємства

*Джерело: побудовано автором на основі [2].

Загалом залучення позикового капіталу будь-яким підприємством повинне бути обгрунтованим та відповідати фінансовій політиці такого суб’єкта господарювання, оскільки чим більша частка залученого капіталу, тим вищим є фінансовий ризик.

Таким чином, у своїй діяльності підприємства керуються розрахунком левериджу.

Загалом у фінансовій сфері поняття «леверидж» передбачає собою використання постійних операційних та постійних фінансових витрат з метою збільшення прибутковості підприємства.

Витрати поділяються на постійні операційні та постійні фінансові, і, відповідно, леверидж виокремлюють операційний та фінансовий.

Обидва типи левериджу включають як ризик банкрутства, так і мінливість отримання прибутку.

Так, операційний леверидж (operating leverage) утворюється за рахунок використання підприємством постійних операційних витрат, у той час як фінансовий леверидж (financial leverage) виникає у разі використання підприємством позичкових засобів фінансування [5].

Слід зазначити, що за рахунок новостворених короткострокових та довгострокових зобов’язань підприємство підвищує ефективність використання власного капіталу.

Розглянемо формулу ефективності використання фінансового левериджу [6]:

                                              ЕФЛ = (1- Спп)×(КВРа – СВК)× ,                                                   (1)

де ЕФЛ – ефект фінансового левериджу, що полягає в прирості коефіцієнта рентабельності власного капіталу;

Спп – ставка податку на прибуток;

КВРа – коефіцієнт валової рентабельності активів, що визначається як відношення валового прибутку до середньої вартості активів;

СВК – середній розмір ставки відсотків за кредит, що сплачується підприємством за використання залученого капіталу;

ЗК – середня сума залученого (позичкового) капіталу, що використовується підприємством;

ВК – середня сума власного капіталу підприємства.

Так, ефект фінансового левериджу може бути позитивним або негативним.

На ефект фінансового левериджу можуть впливати чинники, які поділяються на об’єктивні (підприємство не має впливу) та суб’єктивні ( підприємство має вплив) (рис. 2).

Рис. 2. Чинники впливу на ефект фінансового левериджу

*Джерело: побудовано автором на основі [7].

Отже, проаналізуємо ефект фінансового левериджу на прикладі вітчизняного підприємства ПАТ «Житомирський маслозавод» за 2015-2016 роки (табл. 3).

За даними таблиці можна побачити, що у 2015 та 2016 роках ефект фінансового левериджу виявився позитивним, а це свідчить, що додатковий прибуток, який забезпечує позиковий капітал більший за суму обслуговування (сплати відсотків) позикового капіталу. У 2016 році ефект фінансового левериджу зріс на 31,36 %, що свідчить про збільшення рентабельності власного капіталу.

Таким чином, досліджуваному підприємству ПАТ «Житомирський маслозавод» в таких умовах вигідно залучати позиковий капітал.

Висновки. Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що трактування сутності поняття «позиковий капітал» і надалі залишається актуальним питанням,

Таблиця 3

Динаміка ефекту фінансового левериджу ПАТ «Житомирський маслозавод» за 2015-2016 роки

Показники	2015 рік	2016 рік	Абсолютний приріст	Темп приросту, %
			2016-2015	2016-2015
Середньорічна вартість власного капіталу, тис. грн.	517464,00	632239,50	114775,50	22,18
Середньорічна вартість позикового капіталу, тис. грн.	123645,00	169343,00	45698,00	36,96
Середньорічна вартість активів, тис. грн.	641109,00	801582,50	160473,50	25,03
Прибуток (збиток) до оподаткування, тис. грн.	120224,00	164373,00	44149,00	36,72
Фінансові витрати, тис. грн.	12411,00	17230,00	4819,00	38,83
Прибуток (збиток) до оподаткування та сплати відсотків, тис. грн.	132635,00	181603,00	48968,00	36,92
Економічна рентабельність (збитковість) активів, %	20,69	22,66	1,97	9,51
Ставка за кредит, %	10,04	10,17	0,14	1,37
Податковий щит	0,82	0,82	0,00	0
Диференціал, %	10,65	12,48	1,83	17,18
Плече фінансового левериджу	0,24	0,27	0,03	12,10
Ефект фінансового левериджу, %	2,09	2,74	0,65	31,36

*Джерело: побудовано автором на основі [4].

оскільки більшість вітчизняних підприємств мають обмежену кількість власних фінансових ресурсів. Загалом залучення позикового капіталу повинне бути обгрунтованим та відповідати фінансовій політиці такого суб’єкта господарювання, оскільки чим більша частка залученого капіталу, тим вищим є фінансовий ризик.

Саме тому, підприємства користуються розрахунком фінансового левериджу, який дає можливість визначити безпечні обсяги позикових коштів, розрахувати допустимі умови кредитування, а поряд із цим, зменшити податковий тягар підприємства.

Література:

1. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. пос. − 3-тє вид., випр. і доп. − К.: Знання, 2008. − 483 с.
2. Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент. 2-ге вид.: Підручник. − Київ: Центр учбової літератури, 2009. − 520 с.
3. Онисько С.М., Марич П.М. Фінанси підприємства: Підручник для студентів вищих закладів освіти. 2- ге видання виправлене і доповнене. − Львів: «Магнолія Плюс», 2006. − 367 с.
4. ПАТ «Житомирський маслозавод». Звітність підприємства. ─ [Електронний ресурс]. ─ Режим доступу: https://smida.gov.ua/db/participant/00182863
5. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник 3-тє вид., перероб. та доп. − К.: КНЕУ, 2000. – 460 с.
6. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник . 4-те вид. − К.: Центр учбової літератури, 2009. − 312 с.
7. Сініцин О.О. Фінансовий леверидж в управлінні структурою капіталу / Ефективна економіка – 2014. – № 9. – С. 1–3.
8. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єкта господарювання: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. -554 с.
9. Філімоненко О.С. Фінанси підприємства: Навчальний посібник. − К.: Кондор, 2005. − 400 с.