Статтю присвячено лінгвокультурній характеристиці перекладу українського та англійського гумору. Виявлено основні труднощі при перекладі англомовних та україномовних гумористичних творів на культурному рівні. Проаналізовано можливості перекладу гумористичних текстів на лінгвістичному рівні.
Ключові слова: гумор, перекладність, лінгвістика, культура, мовна система, функціональність.
Статья посвящается лингвокультурной характеристике перевода украинского и английского юмора. Выявлены основные трудности при переводе англоязычных и русскоязычных юмористических произведений на культурном уровне. Проанализированы возможности перевода юмористических текстов на лингвистическом уровне.
Ключевые слова: юмор, переводимость, лингвистика, культура, языковая система, функциональность.
The article is devoted to the linguistic and cultural characteristics of the translation of Ukrainian and English humor. The main difficulties of translating English and Ukrainian humorous writings at the cultural level have been identified. Possibilities of translation of humorous texts at the linguistic level are analyzed.
Key words: humor, translatability, linguistics, culture, language system, functionality.
Актуальність дослідження та постановка проблеми. На сучасному етапі вивчення та розуміння гумору, як лінгвістичного явища набувають особливої важливості. Крім того, письмовий переклад літератури – це такий спосіб, за допомогою якого реалізується процес міжкультурної комунікації між читачем і автором. При перекладі гумору виникають проблеми на всіх стадіях процесу перекладу. І багато в чому вони пов’язані саме з міжкультурною комунікацією. При перекладі гумористичного тексту з однієї мови на іншу недостатньо лише адекватно передавати його зміст, необхідно зробити його зрозумілим для читача перекладу, але по можливості зберігши його гумористичну спрямованість. У зв’язку з цим часто еквівалентність при перекладі жартів не досягається. Тому розуміння гумору в культурі та всіх його культурних елементах є необхідним для створення гарного перекладу. Останніми роками більше уваги приділялося перенесенню гумору іншими мовами, оскільки складність, яка виникає може зробити комічні твори однозначно неперекладними.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Сучасним дослідженням перекладу гумору приділяли увагу багато вчених: Л. Бархударов, Т. Лук’янова, О. Колесник, Є. Ульянов, Д. Нільсон, К. Осташова, А. Карасик, М. Баландіна, та ін.
Метою даної статті є дослідити лінгвістичні та культурні проблеми перекладу українського та англійського гумору.
Виклад основного матеріалу. Гумор є очевидним у кожній культурі, тому його функцію та сенс важко визначити через його незмірність; почуття гумору відрізнятиметься від людини до людини. Гумор – доброзичливо-глузливе ставлення до чого-небудь, здатність помічати смішний бік речей, уміння подати, зобразити щось у комічному вигляді [3, с. 161-162]. Відомі літератори часто використовують гумор у своїх творах, і роблять це досить свідомо. Наприклад, «Чарльз Діккенс часто вирішував виділяти комічні сторони персонажів, яких він хотів критикувати» [7]. Висміювання певних персонажів або інституцій є вмілим способом маніпулювання читачами.
Гумор і культура нероздільні, адже гумор – це дзеркало культури, в якій вона виробляється. Однак теми, які провокують сміх, не є специфічними для однієї культури. У кожній культурі люди поділяють спільні переконання, поведінку, звичаї та досвід. «Те, до чого посилається людина, може бути зрозумілим іншими членами одного суспільства. Це стосується гумору як соціального явища, яке асоціюється з певною групою людей, які мають свої спільні знання про світ, а також їхні жартівливі посилання, які є актуальними та оціненими кожним членом цієї групи» [8]. Таким чином, культурна проблема може стати етичною або навіть, політичною. Перекладач може зіткнутися з тим, що не знатиме або не зрозуміє, що це культурно “неадекватний” гумор. Політичний режим чи інституція можуть цензурувати або забороняти певні види гумору.
Більшість країн мають особливе почуття гумору, знаходячи деякі речі набагато смішнішими, ніж їхні національні сусіди. Це, звичайно, особливо помітно у випадку з англійцями, для яких почуття іронії та задоволення від сарказму, є поширеною і часто важкою для інтерпретації ознакою. Коли ми вивчаємо англійську, це цілком нормально, що слова означають те, що ми маємо на увазі. Речення перед вами повинні тлумачитися так, як вони написані, але британський гумор часто перевертає значення слів спілкуючись навпаки.
Гумор багатьох англійських авторів надзвичайно різноманітний та багатогранний, бо має безліч відтінків і особливий колорит: від майже видимої посмішки до найтоншої іронії, від дотепної гри слів – до примітивного жарту, з карикатурними зображеннями і комічними персонажами. Ми можемо зустріти це в роботах найбільш відомих британських письменників – Чарльза Діккенса і Джейн Остін; в комедіях, які бачили по телевізору і в повсякденних розмовах з людьми. «Велику Британію, завдяки своїм особливим історичним умовам, визнають класичною країною гумору і сатири» [4]. Навіть незнайомі люди у Великобританії будуть використовувати іронію та сарказм з людьми, яких вони не знають, тому це часто може заплутати іноземців.
Якщо говорити про український колоритний гумор то потрібно зазначити, що у тривалій боротьбі за свою національну ідентичність український народ показав не тільки героїзм і волю до перемоги, але й іронічний погляд на життя. Це був унікальний засіб духовного самоствердження і захисту. Український гумор пов’язаний з негативними стереотипами щодо української мови окремих осіб або українських груп, але й одночасно, вони увічнюють прагнення до індивідуальності та відокремленості з точки зору етнічності. Цей колорит гумору змінювався протягом всієї історії, оскільки він визначався вічними змінами в суспільно-політичному та економічному житті людей.
Проте культура українського гумору все ще стає об’єктом поглибленого вивчення в історичному контексті. «Українська сміхова культура має надзвичайно багаті традиції, що беруть початок у старовинних звичаях та обрядах; їхнє коріння простежується у численних фольклорних джерелах і, звичайно, у самій мові» [2, c. 205]. Український гумор відображає історичний досвід, відносини між нами та іншими етнічними групами, поведінку, звичаї, самоствердження, індивідуальність або будь-які інші риси. Тому український гумор – це як вікно або дзеркало, через яке ми бачимо обличчя нашої культури.
Безсумнівно, при перекладі жартів, каламбурів, іронії та інших гумористичних одиниць виникають певні труднощі. Часом той чи інший каламбур буває просто неможливо передати на рідній мові. В більшості випадків для перекладача є тільки один спосіб – не перекладати дослівно, а створити власний каламбур. Придумати свій жарт, використовуючи слова, що і автор, при цьому якомога ближче за значенням до оригіналу і з урахуванням контексту. Інколи, в таких випадках навіть високого рівня володіння рідною
та іноземною мовою недостатньо, потрібно мати багату уяву і креативність.
Еквівалентний переклад гумору свідчить про можливість збереження семантичної і синтаксичної функцій висловлювання при перекладі, які визначаються текстовими категоріями, змістом і структурою повідомлення. При перекладі безеквівалентної лексики, в цілому, застосовуються такі прийоми: транслітерація та транскрипція. «При транслітерації передається графічна форма слова вихідної мови засобами мови перекладу, а при транскрипції – звукова форма слова» [1, с. 14]. Також доречним може бути прийом калькування. «Суть цього способу полягає в передачі безеквівалентної лексики вихідної мови за допомогою заміни її складових частин» [1, c. 14].
З перекладом гумору на фразеологічному рівні, в більшості випадків, справи йдуть простіше, так як, найчастіше, в мові оригіналу та перекладу існують еквіваленти фразеологізму, нехай і з деяким спотворенням буквального значення, але зі збереженням образності [6]. Збереження поетичної функції також грає важливу роль при перекладі, для цього перекладачеві потрібно мати знання про лексичні, граматичні, в тому числі синтаксичні особливості побудови гумористичних текстів в різних культурах. Можна відзначити, що переклад комічних творів – це гра зі змістом, тлумачення подій або явищ в абсолютно різних формах, що приводить до подвійності розуміння.
Висновки. Дослідження гумору дійсно можуть отримати більш глибоке розуміння лінгвокультурних факторів. Гумор у перекладі може бути з помилками, через порушення та розбіжності між окремими пунктами, які перекладачі намагаються перекласти. Це може бути зумовлене незнанням перекладача, а також непереводимістю деяких текстів внаслідок лінгвістичних або культурних відмінностей. Крім того, помилки перекладу можуть бути викликані мовною некомпетентністю перекладача на цільовій мові, що призводить до ненавмисної неоднозначності переданого повідомлення.
Список використаних джерел та літератури:
- Башук Н. П. Переклад безеквівалентної лексики у публіцистичних текстах / Н. П. Башук // Науковi записки НДУ ім. М. Гоголя. Серія: Філологічні науки – Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2016. – Кн. 2. – 193 с.
- Дубенко О. Ю. Порівняльна стилістика англійської і української мов. Вид.2. Доп. і пер. [англ./укр.]: / Дубенко О. Ю. – 2011 – 328 с.
- Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. –К.: Довіра, 2006. – С. 667.
- Карасик А. В. Лингвокультурные характеристики английского юмора: дис. канд. пед. наук: 10.02.04 / Карасик Андрій Володимирович. – Волград., 2001. – 193 с.
- Колесник О. Р. Комічне в перекладі / Олена Колесник // Філософія в Україні. – №10. – К., 2006. – с. 103-110.
- Кулинич М.А. Лингвокультология Юмора (на материале английского языка) – Самара, 2005.
- Шестаков В. П. Англійська література та англійський національний характер – СПб: Нестор-Історія, 2010. – 312 с.