У статті розглядаються, на основі матеріалів з промови Маргарет Тетчер, найбільш поширені механізми мовного впливу на реципієнта.
Ключові слова: спілкування, політичний дискурс, реципієнт.
In the article, on the basis of speech of Margaret Thatcher, the most frequently used tools of language influence on the recipient are considered.
Key words: communication, political discourse, recipient.
Міжособистісне спілкування є неможливим без застосування різних механізмів впливу, найпоширенішими з яких є мовні. Під час комунікативного акту мовціпереслідуютьпевніцілі, для досягненняякихвикористовуютьсяяк вербальні, так і невербальнізасобивпливу. Появазасобівмасовоїінформаціїспростилапроцескомунікації, розширила сферу впливу, а відтакпосилила роль мови в управлінні людьми. Різноманітні варіації маніпулятивних засобів зумовили контроль над реципієнтом на свідомому та на підсвідомому рівнях.
Вперше про мовний вплив згадується у працях Фр. Бекона “Новий органол” та Дж. Локка “Дослідження про людський розум”.
Актуальність теми дослідження полягає в недостатній практичній розробці засобів мовної маніпуляції на основі психолінгвістичних вчень. Застосування мовних механізмів впливу на свідомість набуває все більшого поширення у різних сферах, зокрема у політиці, а тому виникає потреба у постійному їх дослідженні та аналізі.
Метою дослідження є розкриття психолінгвістичних особливостей побудови іміджу політика з урахуванням механізмів впливу на свідомість реципієнта в контексті промов М. Тетчер.
Згідно поставленої мети було сформульовано наступні завдання:
- Розглянутитипологіювпливу мовнихмеханізмів на свідомість;
- Вивчитипсихолінгвістичні особливостімовиполітика;
- Дослідитиметоди лінгвістичного аналізу політичного дискурсу як зв’язного тексту, зумовленого ситуацією політичного спілкування;
- Провестилінгвістичний аналізпромови М. Тетчер.
Об’єктом дослідження є промови М. Тетчер “Thelady’snotforturning”,
Предметом дослідження є механізм формування іміджу політичного лідера, в якому адекватно відображаються різноманітні політичні уподобання та прагнення громадян з урахуванням існуючого рівня політичної культури та політичної свідомості.
У нашомудослідженнібуливикористанінаступніметоди:
- описовий– для розкриттямовно-маніпулятивногопотенціалутехніки політичної мови;
- метод інтент-аналізу – для виокремлення основних намірів мовця;
Наукова новизнаполягає у виявленні на основіактуальногоматеріалу
домінуючихмаркеріввербальноїповедінкиполітичногодіяча.
Практичнезначенняполягає у можливостівиявлення та аналізумовнихзасобів у політичнихпромовах.
Розмірковуючи про особистісніякостілідера, особлива увага, як правило, звертається найогоемоційно-вольову сферу, характер, інтелект, здібності, знання. Але найбільшповну характеристику лідируючій особі все ж надаєїїмовний портрет, тобто сукупність слівта виразів, які переважають у словниковому запасі політика [1, с. 336]. Можна уявити собі лідера сліпим – таким був легендарний Рей Чарльз; можна уявити собі лідера глухим, але навряд чи можна уявити лідера мовчазного, бо в цьому випадку безглуздим стає саме визначення лідерства як вміння впливати на інших з метою організації спільної діяльності.
Російський вчений І.А. Стернін розрізняє наступні способи мовного впливу:
– доведення. Доводити – означає наводити аргументи, які підтверджують правильність певного тезису. Доведення – це логічний шлях мовного впливу.
– переконання. Переконувати – значить вселяти у співрозмовника впевненість, що істина доведена, що тезис встановлено.
У переконанні беруть участь, як логіка, так і емоції, здійснюється емоційний тиск.
– вмовляння. Це емоційне спонукання співрозмовника відмовитися від його точки зору та прийняти істину просто так, тому що комусь цього дуже хочеться. Вмовляння завжди здійснюється дуже емоційно, інтенсивно, з використанням особистісних мотивів, та базується, зазвичай, на багаторазовому повторі прохання чи пропозиції [3, с. 186].
– навіювання. Це спонукання співрозмовника просто повірити чи прийняти на віру те, що йому кажуть без обмірковування та критичного осмислення. Воно засноване на сильному психологічному та емоційному тиску, а ще на авторитеті співрозмовника.
– примус. Змусити, означає примусити людину зробити щось проти волі. Воно базується на грубому тиску або прямій демонстрації сили, погрозах [5, с. 47].
Згідно підходу, який у своїй праці розвивав Ф. Брентано, найголовнішим «коренем» і безпосереднім спонукальним моментом людського мовлення є особливо реактивна функція мозку, яка полягає в виведенні назовні сприйняті суб’єктом враження. У всіх випадках породження мовлення діє певний загальний енергетичний вектор: від психічного стану до мовленнєвої форми [4, с. 378]. Для його позначення зручно використовувати терміни «інтенціональна спрямованість», «намір», «інтенція». Інтенціональність нерідко співпадає із цільовою спрямованістю мовця, що пов’язано з соціальною функцією мовлення, його взаємозв’язку з оточуючими і впливом на них [6, с. 137].
І. Ф. Неволін в «змістових зонах» тексту виділяє декілька рівнів: об’єктний (який відповідає об’єктам дійсності і містить фактографічну інформацію) і метарівні (які включають в себе теоретичну інформацію, аналізуючі, оцінювальні, емоційні та інші судження). Такий розподіл дозволяє бачити ієрархічну будову сенсів твору, прослідковувати хід думок у тексті[8, с. 422].
Успіх у комунікації залежить від уміння ефективно володіти трьома чинниками: логікою, психологією та мовою. Останній є дуже важливим, оскільки вся інформація доноситься до слухача вербальними засобами[7, с. 145].
За основу нашого дослідження було взято промову Маргарет Тетчер «Thelady’snotforturning». Маргарет Тетчер прагнула скасувати інфляцію і тому ця промова була спрямована на відмову здійснювати будь-які зміни у зв’язку з лібералізацією економіки. Промова була визнана найкращою з числа її публічних виступів, а її фінальна фраза «Thelady’snotforturning» стала гаслом тетчеризму.
Багато одиниць політичної мови означають комплекси ідей, досить віддалених від безпосереднього досвіду людини. Враховуючи класифікацію Стерніна, в ході дослідження було виявлено саме такі групи ідеї (інтенцій), як:
– замовчування фактів: I will have a little more to say about that strange assembly later, but for the moment I want to say just this.За допомогою частки майбутнього часу will, Маргарет Тетчер вдалося створити певну інтригу, що є досить популярним прийомом серед політичних діячів, «напускати туман» на публіку. На нашу думку, вище згаданий прийом є елементом маніпуляції, адже таким чином «залізна леді» змушувала реципієнта чекати, здогадуватися, що ж буде далі.
– заспокоєння аудиторії: But with confidence in ourselves and in our future what a nation we could be! Вживанням модального дієслова must, що виражає імператив, політик-оратор вказує на неодмінне виконання попередньо згаданої дії, а тому, він ніби заспокоює публіку.
This Government is pursuing the only policy which gives any hope of bringing our people back to real and lasting employment.Вміти ввійти в довіру аудиторії і змусити її повірити у власні слова – це дуже важливо для успішного політика, адже на цьому, власне кажучи, і базується вся його майбутня діяльність. Маргарет Тетчер вправно володіє мовою, а за допомогою таких виразів, як: withconfidenceinourselves, togivehope можна сказати, що вона спромоглася досягти взаєморозуміння зі слухачами.
– вмовляння: We just must, because now there is even more at stake than some had realized.So let us resist the blandishments of the faint hearts; let us ignore the howls and threats of the extremists; let us stand together and do our duty, and we shall not fail. Вправний політик повинен не лише гарно і правильно говорити для того, щоб люди його розуміли, але й для того, щоб в майбутнього певним чином вплинути на їхню свідомість. Він повинен перед виступом поставити перед собою ціль, а саме, домогтися співпраці зі сторони населення. Спонукального відтінку у вище зазначених прикладах надають модальні дієслова, наприклад: must та shall. Вони звертаються до свідомості людей та спонукають їх до певних дій. Не менш важливу роль відіграє багаторазове повторення дієслова let, у такому контексті, як letusresist, letusignore, letusstand, що також за своєю природою має спонукальний характер.
– переконання: Our great enterprises are now free to seek opportunities overseas. This will help to secure our living standards long after North Sea oil has run out;
We are acquiring, with the co-operation of the United States government, the Trident missile system. This will ensure the credibility of our strategic deterrent until the end of the century. З метою переконати аудиторію з правильності своєї політики, «залізна леді» використовує такі влучні фрази, як: Thiswillhelptosecureourlivingstandards, яка передбачає собою те, що люди, почувши це, відкинуть сумніви щодо її політики і підсвідомо почнуть їй довіряти. Дуже важливою є ще інтонація, з якою політик говорить. Вона повинна бути чіткою, витриманою та впевненою, саме такою, яка була в Маргарет Тетчер.
– самовиправдання: But some people talk as if control of the money supply was a revolutionary policy. Yet it was an essential condition for the recovery of much of continental Europe;
So at international conferences to discuss economic affairs many of my fellow Heads of Government find our policies not strange, unusual or revolutionary, but normal, sound and honest. And that is what they are;
(Величезного значення в зазначеному прикладі набувають риторичні питання, в них є прихована інтенція, яка вселяє довіру у свідомість реципієнта).
I know that there is another real worry affecting many of our people. I am accused of lecturing or preaching about this. I suppose it is a critic’s way of saying “Well, we know it is true, but we have to carp at something.” I do not care about that.Надзвичайно важливу роль у публічних виступах політичних діячів відіграє вміння протистояти опору зі сторони супротивників, а також здатність відстоювати свою думку.
– доведення: This Government are determined to stay with the policy and see it through to its conclusion. That is what marks this administration as one of the truly radical ministries of post-war Britain. Inflation is falling and should continue to fall.
Політик-оратор, маючи на меті таку інтенцію, передусім хоче, щоб саме його слова закарбувалися в пам’яті людей, а також, цим самим, показати свою силу та владність. Такий намір Маргарет Тетчер можна було простежити, слухаючи запис її промови, де вона помітно уповільнює темп мовлення та значно понижує тон, роблячи акцент на своїй владі.
– прояви власного обов’язку: Our aim is to let people feel that they count for more and more. If we cannot trust the deepest instincts of our people we should not be in politics at all.В вищесказаних словах простежується ознака авторитетності політика, яка цим самим дає зрозуміти народу, що вони можуть розраховувати на неї.
– надання впевненості: In fact, the guards today are better armed and the walls are no lower. But behind those walls the human spirit is unvanquished.
We face many other problems in the Community, but I am confident that they too will yield to the firm yet fair approachwhich has already proved so much more effective than the previous Government’s five years of procrastination.
Слова I am confident, unvanquished вже самі по собі надають достовірності та впевненості в промову Маргарет Тетчер, а тому неможливо не помітити певних ознак запевнення реципієнта.
Аналізуючи промову Маргарет Тетчер, можна також виокремити такі групи інтенції, як:
– обіцянки: We intend to maintain and, where possible, to improve our conventional forces so as to pull our weight in the Alliance. We have no wish to seek a free ride at the expense of our Allies. We will play our full part.
Дана інтенція передбачає зміну ставлення та думки слухачів, адже зазвичай після вдалих обіцянок політик-оратор здобуває прихильність. Про «дух» обіцянки свідчать такі слова, як: intend, improve, reach, certain, а також модальне дієслово, що виражає намір, рішучість та обіцянку – will.
– критика: The last government were well aware that Britain’s budget contribution was grossly unfair. They failed to do anything about it. Цими словами політик намагається запалити словом маси, а саме переконати в несправедливості та поразці попереднього уряду.
Механізм вербального впливу на людину базується також у взаємодії слова та значення. Професійний політик у своїй комунікації прагне точності визначення, проте інколи завуальовує свої цілі засобами еліпсису, номіналізації, метафоризації, особливою інтонацією[2, с. 22], вдаючись до перекручування інформації:Inflationistheparentofunemployment. It is the unseen robber of those who have saved.
Слід зауважити, що в масовій свідомості кожного народу існує певний ідеальний образ-стереотип політичного лідер з низкою рис, адекватних у кожній політичній ситуації. Такий ідеальний еталон формується в різких соціальних групах і відображає звички, пріоритети, потреби, і, зрештою, зумовлює груповий вибір того чи іншого політика [9, с. 190]. Ідеальний еталон може бути умовно розкладений на окремі важливі (в певній соціальній групі) риси, котрі й стануть головними компонентими вибору. Політичний лідер, імідж якого відповідає цьому переліку якостей, має великі шанси стати відомим.
У статті був проведений лінгвістичний аналіз мовних механізмів на прикладі промов Маргарет Тетчер, з метою виокремлення певних лексичних одиниць, які в подальшому допомогли нам розібратися з власне намірами та задумами ажінки-політика. Зокрема, інтент-аналіз бува використаний для того, щоб прослідкувати хід думок політика, а також проаналізувати засоби, які вона використала для того, щоб вплинути на свідомість реципієнта.
Список використаної літератури:
- Вознесенська О.Л Політична міфологія як засіб пізнання та усвідомлення соціально-політичної реальності/ Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 20 грудня 2002 р. – К.: Видавництво Академії муніципального управління, 2003. – С. 333-342.
- Грайс Г.П. Логика и речевое общение: Перевод с английского// Новое в зарубежной лингвистике. – М.: Прогресс, 1985. – Вып.16.: Лингвистическая прагматика. – С. 217-237.
- Егорова-Гантман Е. Имидж лидера / Е. Егорова-Гантман, Е. Абашкина, Ю. Косолапова; под.ред. Е. Егорова-Гантман; общество «Знание» России, Центр политического консультирования «Никколо М». – М.: Мысль, 1994. – 264 с.
- Королько В. Г. Основы паблик рилейшнз / Королько В. Г. – М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2002. – 528 с.
- Никитин М.В. Основы лингвистической теории значения. – М.: Высшая школа, 1988. – 436с.
- Панасюк А. Ю. Вам нужен имиджмейкер? Или о том, как создавать свой имидж. – 2-е изд. – М.: Дело, 2000. – 240 с.
- Ольшанский Д. В. Основы политической психологии. – Екатеринбург: Деловая книга, 2001. – 348 с.
- Потебня А.А. Слово и миф. – М.: ”Правда”, 1989. – 623 с.
- Почепцов Г. Имидж: от фараонов до президентов. Строительство воображаемых миров в мифе, сказке, анекдоте, рекламе, пропаганде и паблик рилейшинз. – К.: АДЕФ-Украина, 1997. – 328 с.