УДК 811.161.2’373(045)

Т. Ф. Семашко

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, м. Київ

У пропонованій розвідціна матеріалах «Словника української мови XVI – першої половини XVII ст.» розглянуто етнокультурні стереотипи із одоративним компонентом.

Ключові слова:чуттєве сприйняття, модус перцепції, одаризми, перцептивні стереотипи.

Т. Ф. СЕМАШКО. ВЕРБАЛЬНАЯ РЕПРЕЗЕНТАЦИЯ ЕТНОКУЛЬТУРНЫХ СТЕРЕОТИПОВ С ОДОРАТИВНЫМ КОМПОНЕНТОМ

В статье автор на материалах «СловаряукраинскогоязыкаXVI – первойполовины XVII ст.»рассматриваетэтностереотипы содоративным компонентом.

Ключевые слова:чувственное восприятие, модус перцепции, одаризмы, сенсорные стереотипы.

1. F. SEMASHKO. VERBALE REPRESENTATION STEREOTYPES WITH COMPONENTS AT DESIGNATE SMELL

On materials of the «Dictionary of Ukrainian Language XVI – first half of XVII century»,objectification considered one of the segments of sensual communication «smell» in terms of ethnic and cultural stereotyping.

Research shaped building and features sensory representation stereotypes in lexicographical works is of particular importance. Since stereotypes are the result of the systematization of phenomena in consciousness, respectively, information about them can be obtained only if the study of linguistic facts that should be conducted both in synchronic as in diachronic aspects simultaneously. In the field of lexicography linguistic processes particularly intense since dictionaries are not only a means of fixing semantic organization of vocabulary, but of thinking processes, enabling detection national specifics categorization of the world through the study of perceptual stereotypes.

The author determined the degree of adequacy of the corresponding informative material, which allows to draw conclusions about the sustainability of patterns of sensory perception in Ukrainian linguistic culture.

Keywords:sensoryperception, themodeofperception, odarizmy, sensorystereotypes.

Значущість сенсорикиу сприйнятті людиною світу неможливо переоцінити, оскільки за її допомоги ми отримуємо можливість сприймати світ в усьому його різномаїтті, відчувати найтонші відтінки природного буття. Будь-який із феноменів навколишньої дійсності, що сприймається органами чуття, паралельно підлягає логічному осмисленню і категоризації. Тісний взаємозв’язок категоризації з системою сприйняття світу п’ятьма органами чуття, з одногобоку, і з обробкою сенсомоторних і перцептивних даних за допомогою мови [1, с.307], з іншого, робить актуальними дослідження специфіки мовної репрезентації сенсорних (перцептивних) ментальних комплексів, якими виступають перцептивні етнокультурні стереотипи. Сенсорними називаємо етнокультурні стереотипи, які виступають репрезентантами знань про різні види сприйняття, специфіка яких зумовлена самою природою чуттів,що є суб’єктивними за своєю сутністю, а отже, неоднозначними в плані інтерпретації.

Особливе місце серед досліджень сенсорних стереотипів посідає досвід вивчення їх образного потенціалу та особливостей репрезентації в лексикографічних працях. Оскільки стереотипи є результатом систематизації феноменів у свідомості, відповідно, відомості про них можуть бути отримані лише за умови вивчення системи мовних фактів, які повинні вестися як у синхронному, так і в діахронному аспектах одночасно, бо «будь-який повний синхронний опис мови не може обійтися без поняття архаїзму та інновації»

[2, с. 40].У сфері лексикографії мовні процеси особливо інтенсивні, оскільки словники є не тільки засобом фіксації семантичної організації лексикону, а й мисленнєвих процесів, що уможливлює виявлення національномовної специфіки категоризації світу через вивчення перцептивних стереотипів.

У своєму дослідженні ми відштовхуємося від матеріалів «Словника української мови XVI – першої половини XVII ст.»(далі СлУМ)– першої в історії української культури праці, яка подає інформацію про книжну і народнорозмовну лексику української мови цього періоду, що є надійним джерелом вивчення лінгвокультурних феноменів у діахронії. Аналіз стереотипів сенсорного сприйняття, зафіксованих матеріалами СлУМ, уможливить розв’язання питання щодо фіксації та способів тлумачення відповідного лексичного шару української мови; дозволить виявити та встановити ступінь інформативної достатності відповідного ілюстративного матеріалу; дасть змогу зробити висновки не тільки щодо способів розкриття значень етностереотипів, а й щодо повноти, точності сучасного тлумачення як денотативного, так і конотативного аспектів семантики, а також дасть можливість з’ясувати питання щодо їх усталеності в українській лінгвокультурі. Означимо, що коло наших пошуків обмежено одним із п’яти перцептивних модусів – одоративним, роль якого у житті людини традиційно вважається незначною, що викликає наші зауваження.

На нашу думку,запах – один із ланцюжків,  що зв’язує людину з природою, відповідно, ольфакторні відчуття займають особливе місце в життєдіяльності людини, впливаючи на її свідомість і підсвідомість.Запах аксіологічний і суб’єктивний: людину цікавлять запахи не самі по собі, а лише в тому сенсі, в якому вони приносять їй задоволення/незадоволення [4, с. 61-63].З погляду суб’єктивної емоційності формується гедоністична оцінка запаху – всі запахи емоційно забарвлені, викликають у нас ті чи інші переживання, приємні чи неприємні, «байдужих» запахів не буває. Запахи, ймовірно, пробуджують пам’ять (не логічну, а емоційну) [3, с. 57], впливають на людину, яка формує власне  ставлення  до  них та  визначає  їхню  якість.

Попри значну кількість напрацювань щодо одоративних відчуттів та мовних засобів їх вираження (такі дослідження провели С. Александрова, І. Бабій, В. Власюк, П.Воробець, Н. Вострякова, І. Гайдаєнко, В. Дятчук, В. Іванченко, Л. Клименко, С. Корчова-Тюріна, О. Костюченко, А. Куценко, І. Попова-Бондаренко, О. Потебня, Л. Ставицька, І. Тарасюк, О. Турчак, О. Федотова та ін.), поза увагою науковців залишились ольфакторні номінації як структурні компоненти етнокультурних стереотипів, що робить актуальною пропоновану розвідку.

Недостатнє вивчення нюхової сфери сприйняття, невловимість, ефемерність запаху призводить до посилення суб’єктивного фактору при його дослідженні. Це знаходить своє відображення на мовному матеріалі: хоча у межах підсистеми одоративний модус обслуговується окремими лексемами, він не наділений спеціальними одиницями для вимірювання «сили відчуттів», оскільки точно виразити запах мовними засобами майже неможливо. Іще Іван Франко зауважував, що «наша мова найбагатша на означення зору, менше багата, але все таки досить багата на означення вражень слуху і дотику, а найбідніша на означення смаку і запаху» [8, с. 79]. Проте говорити про ущербність досліджуваного модусу не можна: позбавлені  власного  лексичного спектру, одоративні емоції знаходять підтримку в характеристичних означеннях і, зазвичай, в тому референтному поділі, за яким закріплений реальний чи уявний запах, у суміжних відчуттях. Сказане компенсується багатством уявлень, форм вираження, асоціативних та узагальнених образів, за  якими  відкривається  специфічний  для  певної  лінгвокультури «асоціативний профіль» образів свідомості, що інтегрують притаманний певному етносу чуттєвий  досвід,  домінантні цінності та орієнтири, зокрема,  національно-етнічні  стереотипи [6, с. 73], що узагальнюють одоративну складову світу.

Найдавніші фіксації етнокультурних стереотипів, у структурі яких наявний одоративний компонент, спостережено в текстах матеріалів СлУМ. Аналіз матеріалу засвідчує обмеженість об’єктивацій базових одоративних сенсорних відчуттів, що використовувались нашими предками. Усі вони об’єднуються спільною семантикою – називають той чи інший запах, проте різняться граматичним оформленням. У структурі етнокультурних стереотипів найуживанішими є об’єктивації, вербалізаторами яких виступають іменникиза́пахъ, вон̾ность, арома(т), смра́дъ та прикметники добровонный,благовонный, смєрдѧ́щий, смра(д)ный,смродливый,які фіксують видові одоративні поняття. Називаючи приємний або неприємний запах, такі номени у стуктурі етнокультурних стереотипів або зберігають зв’язок із вихідною одоративною ознакою (Лю́тыиКато́вє, за́ймүтъвсѣхъгрѣшникωвътогώсвѣта, ωныхъкозлώвъсмєрдѧ́щихъ;…гєрєтикω(в) зловѣрны(х), и ра(з)до(р)никωвъ (Чернігів, 1646 Перло 154 зв.) [СлУМ, Т. 12, с. 7]), або, проектуючись у ментальну сферу, втрачають цей зв’язок та набувають при тому виразної аксіологічної орієнтації, яка розглядається з позиції  ціннісного бачення світу(А воня мирра мастіитвоихънадъвсидобровонныирѣчи, стѣнникъжъкаплютьоуста твоя (поч. XVI ст.Песн. п. 53) [СлУМ, Т. 14, с. 42]; На мѣстцѣблаговонныхъ  речей,бы ся паслъ у заградахъ (поч. XVI ст.Песн. п. 54) [СлУМ, Т. 11, с. 63]; Церковьестьразличногожитияцвѣтущийблагоплодный и добровонный рай  (1600-1601 Виш. Кр. отв. 168) [СлУМ, Т. 8, с. 53]).

У значеннєвому полі етнокультурних стереотипів, заґрунтованих на перцепції  сприйняття навколишнього світу за допомогою запахів, можна виділити різні сфери їх побутування. Кількісно домінантною є сфера «характеристика запаху», у межах якої спостережено стереотипи, заґрунтовані на одоративній ознаці, які визначають особливості видових понять одоративного модусу та є їх узагальненими образами. Серед диференційних  сем «характеристика запаху» найбільш частотними є: ‘оцінка запаху’, ‘інтенсивність запаху’, ‘вплив запаху на людину’, ‘якість запаху’. Ольфакторні атрибути у структурі етнокультурних стереотипів передають як позитивні значення, ядерним у відповідному контексті є ‘приємний’, ‘ніжнийзапах’, так і негативні, ядерним для яких є значення ‘неприємний’, ‘смердючий запах’. Зокрема, позитивну аксіологію демонструє стереотипний образвдѧ(ч)ныйза́пахъ,що розвиває периферійну значеннєву зону ‘запашний’ і далі з проекцією у ментальну зону ‘який виправдовує сподівання’ (То́жъ и нω(з)дрѣпочүютъсво(ю) оудѣлнүюмүкү; кото́рыира́дибылынаслаж(д)а́тисѧвдѧ(ч)ныхъза́паховъ(Чернігів, 1646 Перло 156 зв.) [СлУМ, Т. 12, с. 143]). Як негативно марковані трактуємосмра́дибрыдкїи, злы́йза́па(х), грѣшнїисмро(д) периферійною значеннєвою зоною яких формує проекція у ментальну сферу:‘поганий’, ‘шкідливий’, ‘нездоровий’ (Четвє́ртоєωкно́но́здрѣ, прєзто́є по(з)нава́єш̾; за́пахивдѧчнїи, исмра́дибрыдкїи (Чернігів, 1646 Перло 3) [СлУМ, Т. 3, с. 79]; Справє(д)ли́вїисо(л) побо́жнаѧ, а грѣшнїисмро(д) и злы́йза́па(х)  (Львів, Час. Слово 272 зв.) [СлУМ, Т. 12, с. 38]).

Матеріали СлУМ свідчать, що зачасту запах ототожнюється з іншими перцептивними відчуттями, тим самим компенсуючи недостатню кількість виражальних засобів одоративних якостей. Найменування, що набули значення запаху специфічні тим, що починають називати складне відчуття у сприйнятті якого беруть участь декілька сенсорних систем. Так, наприклад, ад’єктив сла(д)кий, що належить модусу «смак» і називає якість, яка сприймається органами смаку, формує із назвами вон̾ность, за́пахетнокультурні стереотипи вон̾ностьсла́дъкаѧ, за́пахисла(д)кииіз ядерним значенням ‘приємний’(И но́здрамизасмакоу́єтъвон̾ностьсла́дъкүюра(з)ли́чныхъзє́лїй  (Почаїв, 1618 Зерц. 21) [СлУМ, Т. 10, с. 206]; Єдино тѣлост҃гωлєжа́щєє в̾ пра́хү, а выдає(т) и(з) сєбєтакώвыиза́пахисла(д)кїи,пачєарама́т̾тогωсвѣта (Чернігів, 1646 Перло 166) [СлУМ, Т. 5, с. 140]). Тобто, прикметник сла(д)кийвикористовується для означення якості, що безпосередньо сприймається органами нюху, і набуває функції називання запаху, що зумовлено міжсферним переносом його прямих значень– синестезією. Разом із тим, відповідний прикметник у своїй основі має мотивуючу ознаку «підсилення», що є актуальним компонентом вторинного значення вихідної мовної форми солодкий – «який викликає приємні відчуття» [СУМ, Т. 9, с. 446].

На синестезії заґрунтоване виникнення псевдосенсорного стереотипу запах красный, у структурі якого прикметник красныйвиконує функцію називання ознаки «запах», яка для нього є вторинною, та продукує ядерне значення‘приємний’  (Не только с простыхмирских людей, но и с твоего,… езуицкаго живота ниединого не имѣеш, дабы который добровоние и запах красный и любимый, от своего тѣла по смерти испустил и знак святости показал (1608-1609 Виш. Зач. 220) [СлУМ, Т. 8, с. 53]).Вартозазначити, ад’єктивкрасный  має у своїй основі мотивуючу ознаку «інтенсивність», яка виступає семантичним компонентом у структурі первинного значення мовної форми: красний  – «найкращий» [СУМ, Т. 4, с. 327]. Сказане на смисловому рівні виявляє градацію позначуваної якості: семантичний зміст найменування красный указує на специфічну оцінку запаху, викликану надмірністю. Специфічність  передається за допомогою додаткових лексичних засобів, зокрема, з метою уточнення та підсилення  одоративного відчуття використовується конкретизатор – прикметниклюбимый.

Результатом «перехрещення» семантичних полів «запах – смак», «запах – колір», а разом, як і наявність мотивуючих атрибутів «підсилення» та «інтенсивність» та функціонування в одному контексті лексем сла(д)кийі красный , є виникнення додаткового периферійного значення ‘який викликає приємну насолоду’, ‘який виражає задоволення, радість’, що підтверджено прикладами: Ещетакоє благоухание происходит, иж бы и покармителеснагозабыти, толкоаногозапаху краснаго и сладкогонасытитичеловѣк лутчепроизволил(1608-1609 Виш. Зач. 219) [СлУМ, Т. 15, с. 83]).

Незважаючи на те, що лексико-семантичне мікрополе «запах» характеризується наявністю незначної кількості слів з прямим значенням запаху, засоби передачі чуттєвого його вираження  досить  різноманітні: від рівня простого словосполучення, до одиниць вищого рівня – ускладнених порівнянь та метафористичних конструкцій, в яких відчуття запахів передається цілим контекстом. І якщо мотивація порівнянь, заґрунтована на вихідній одоративній ознаці, є більш прозорою (наприклад, у порівнянні Бл҃гоүхаю(т) якъра(и)скиицвѣты (к. XVI – поч.XVII ст.ПДПИ 182, 98) [СлУМ, Т. 14, с. 143]), зокрема, для дієслова бл҃гоүхаю(т)  мотивуючою ознакою є «приємний», а для ра(и)скиицвѣты – «який викликає почуття прекрасного, привабливий», які продукують значення ‘надзвичайно приємно пахнути’, ‘чарувати’), то відмітна особливість розвитку метафоричного значення лексики із семантикою запаху полягає в тому, що метафоричне перенесення відбувається на основі подібності до запаху певного предмета, при цьому  ольфактивними  характеристиками  наділяються  предмети  та  явища  об’єктивної дійсності, що фізично не здатні мати запах, наприклад, злы́хъмы́слїйсмро́дъ, за́пахъдо́брых̾оучи́нкωвъ, вонностьарома(т) кни(ж)ногочитаньѧ,а отже, за ними закріплюється уявний запах.

Складність аналізу такого типу одиниць полягає  у  їхній  суб’єктивності,  оскільки,  незважаючи  на  спільність  психофізичного сприйняття запахів усіма людьми та наявність одоративнихуніверсалій, в кожного носія мови своє уявлення про конкретний запах і метафоричний одоративний образ викликає свій асоціативний ланцюг, що у межах контекстуального змісту продукує ряд одоративних переносних значень етностереотипів різних тематичних груп. Наприклад, у стереотипі за́пахъдо́брых̾оучи́нкωвъпрослідковується значення ‘наслідок чиєї-небудь діяльності’,‘слід’ (Мі пови́нниєс̾ми… вєсєли́тисѧ… а за́пахъдо́брых̾оучи́нкωвъ по собѣωка́зовати, и в̾ дш҃и ω(т)новлѧ́тисѧ (Київ, 1637 УЄ Кал. 222) [СлУМ, Т. 10, с. 132]); стереотип вонностьарома(т) кни(ж)ногочитаньѧпередає значення‘важливість, значимість освіти’ (Вонностьарома(т) кни(ж)ногочитаньѧ,дх҃овнаѧкасиѧ красного спѣваньѧ (к. XVI – поч.XVII ст.ПДПИ  182, 98) [СлУМ, Т. 14, с. 143]); стереотип злы́хъмы́слїйсмро́дъпродукує значення ‘деградація’, ‘моральнийрозклад’ (Вшєлѧ́каѧдш҃анєωкорєнє́наѧДх҃ом̾ст҃ым̾, и нб(с)нои Соли, то́ єсть, мо́циБж҃єиоуча́стницєюнєста́вшись, загнива́єтъсѧ, и мно́ги(х) злы́хъмы́слїйсмро́дү //по́лнабыва́єтъ (Вільна, 1627 Дух. б. 6-7) [Т. 9, с. 254-255]).

З-посеред інших сфер побутування«етапи існування людини», у межах якої псевдосенсорнийетностереотипсмра(д)наясм҃рть.Те що факт власної смерті сприймається людиною не як безперечна істина, а викликає, як правило, емоційне потрясіння, почуття безнадійності та розгубленості, продукує ментальну значеннєву зону відповідного стереотипу ‘нечестива’, ‘порочна’, ‘неправедна’, ‘богопротивна’(Такъсєсьωканыи и ст҃опо(л)къ бугая. а нєвѣда(л) ω(т) кого зло смра(д)ноуюсм҃ртьпрїнѧ (1489 Чет. 249) [СлУМ, Т. 15, с. 80]). Разом із тим можемо говорити про існування додаткової семи ‘гріховна’, яка продукована розумінням смерті у християнстві, де її причиною споконвіку вважалась гріховність людини: смерть – відплата за гріх.

Факт смерті зачіпає глибинніструктури внутрішнього світу людини, що спричиняє роздуми над  метою і сенсом життя, що виформовує сферу  «характеристика вчинків людей». У межах означеної сфери побутують етнокультурні стереотипи  із ядерним значенням ‘поганий’, які у різних контекстах набувають відмінних конотативних відтінків, розширюючи зону периферії. Так, для стереотипу смра(д)ныиоучинкыпериферійним значенням є ‘недостойні’ (І исходи(т) бл҃гооуханїємьдх҃ъст҃ый а зли и смра(д)ныиоучинкы и грѣхы наша ω(т)ганѧєть (к. XVI ст.УЄ № 31, 175) [СлУМ, Т. 13, с. 219]); для стереотипу грѣхысмро́дныє– ‘нечестиві’(Такъ тѧ ω дш҃є и бѣсыоуплю́тавши̾ в̾ своисѣткигдєхочоу(т) прова́дѧ(т) прє(з) грѣхысмро́дныє, прє(з) ро́скоши и а(ж) до пє́кла(поч. XVII ст.Проп. р. 19) [СлУМ, Т. 13, с. 14]). Виконувані вчинки, дії одночасно виступають каталізатором характеристики особистості, виформовуючи  оцінні судження, у яких обґрунтовується моральність та її елементи. Підтвердженням чого  є стереотипи-образи козелъсмєрдѧ́щий,  грѣшникъсмєр̾дѧ́щий, поєднання яких в одному контексті не тільки актуалізує негативну маркованість стереотипного образу, а й продукує розширення семантичного поля за рахунок значення ‘грішний’, ‘безбожний’(Ты(и) [агг҃лωвє] и // здалє́каωба́чатъ, и позна́ютьпра́вєдного, и нєчєсти́вого: и сна́днєпочүютъсмєрдѧ́щого козлаєрєти́чєствомъ и грѣшникасмєр̾дѧ́щогогрѣхам(и) мнωгимы (Почаїв, 1618 Зерц. 69 зв. -70) [СлУМ, Т. 9, с. 100]).

Моральні якості індивіда окреслено у сфері «почуття людини», яка заґрунтована на оцінці соціальних відносин та  поведінки людей у суспільній та індивідуальній свідомості, що знаходить своє вираження у системі моральних знань про етичні норми. Опертям для відповідної сфери є ціннісні орієнтації, відповідно, стереотипи у межах даної сфери мають глибоко аксіологічний характер. Зокрема, негативно маркований етнокультурний стереотип смродливыи злости ядерним значеннямякого є ‘поганий’(Смродливыизлωсти ω(т) дш҃ъваши(х) ω(т)гонѣтє (I пол. XVII ст.УЄ Кан. 79) [СлУМ, Т. 10, с. 132]),  розвиває виразно негативну аксіологію периферійних значень: ‘шкідливі’, ‘недобрі’, ‘аморальні’

Позитивні аксіологічні потенції проявляє ад’єктивдүшєвный,який ми умовно відносимо до одоративного модусу перцепції у межах сфери «почуття людини». Відповідний прикметник тільки у контексті з іменником за́пахъвиявляє відношення до означеного модусу, передаючи емоційну реакцію суб’єкта, викликану одоративною якістю. Разом із тим, ад’єктив  дүшєвныйу структурі етнокультурного стереотипу дүшєвныйза́пахъ виформовує значення ‘чистота моральних якостей’,‘благородство’ (Єсть тєдыєв(г҃)лскогобг҃осажєногоωгоро́да благослови(н)ныйднєвисємүналєжачїйцвѣ(т), котрого(м) ва(м) до дүшє(вного) за́пахүпода(л)(І пол. ХVII ст. УЄ Кан. 79) [СлУМ, Т. 10, с. 132]).

Отже, обмеженість об’єктивацій базових одоративних сенсорних відчуттів, засвідчена матеріаламиСлУМ, компенсується ототожненням запаху з іншимиперцептивними відчуттями, що відображено у структурі етнокультурних стереотипів сенсорного сприйняття, або таких, що втрачають зв’язок ізвихідною одоративною ознакою – псевдосенсорних.

У значеннєвому полі етнокультурних стереотипів, заґрунтованих на перцепції  сприйняття навколишнього світу за допомогою запахів, можна виділити різні сфери їх побутування:«характеристика запаху»,«етапи існування людини», «характеристика вчинків людей», «почуття людини», у межах яких стереотипи набувають виразної аксіологічної орієнтації, яка розглядається з позиції  ціннісного бачення світу. Пропонована тема є перспективною для подальших досліджень автора.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кубрякова Е. С. Язык и знание: На путиполучения знаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира / Е. С. Кубрякова. – М. : Языкиславянскойкультуры, 2004. – 560 с.
2. Курилович Е. О методах внутреннейреконструкции / Е. Курилович // Новое в лингвистике, Вып. ІV. – М. : Наука,1965. – С. 36-44.
3. Плужников М. С. Средизапахов и звуков / М. С. Плужников, С. В. Рязанцев. – М. : Мол.гвардия, 1991. – 231 с.
4. Рузин И.Г. Когнитивныестратегииименования. Модусыперцепции (зрение, слух, осязание, обоняние, вкус) и ихвыражение в языке / И. Г. Рузин // Вопросыязыкознания. – 1994. – № 6. – С.17-27.
5. СлУМ – Словник української мови XVI – першої половини XVII ст. / гол. ред. Д. Гримчишин. – Львів, 1994-2010. – Вип. 1-15.
6. Ставицька Л. Стать крізь призму запаху / Л. Ставицька // Вісник Львівського ун-ту. Серія філологічна. – 2006. – Вип. 38. – Ч. ІІ. – С. 72-78.
7. СУМ – Словник української мови : в 11 т. / [гол. ред. кол. І. К. Білодід]. – К. : Наукова думка, 1970-1980.
8. Франко І. Я. Iзсекретiв поетичної творчості / І. Я. Франко // Зібрання творів: У 50 т. – К., 1980. – Т. 37. – 489 с.