Стаття присвячена опису польських та українських паремій з компонентом – загальною назвою металічної грошової одиниці monetа, що містить в собі інформацію про історичне минуле людства та відображає прагматичні знання двох слов’янських етносів.
Ключові слова: компонент, варіант, синонім, загальна назва металічних грошових одиниць, монета, семантична структура, прагматичні знання.
The article is devoted to the descrіption of Polish and Ukrainian paremiological units (PU) with the component – general name of metallic unit monetа, in the semantic structure of which the historical background of the society are shown and which bear pragmatic peculiarities of two Slavic ethnic groups.
Key words: component, variant, synonym, general name of metallic name monetary unit, monetа, semantic structure, pragmatic knowledge.
В порівняльних мовознавчих дослідження останніх десятиліть дедалі частіше акцентується увага науковців на когнітивному підході до вивчення мовних явищ. Актуальним і перспективним напрямом, на нашу думку, є етнолінгвістичні дослідження фразеологічного матеріалу однієї або більше мов, що об’єднаний у групи на основі наявності у їхньому складі компонентів, що належать до одного тематичного ряду лексем. Предметом нашого аналізу обрано польські та українські фразеологізми з компонентом – загальною назвою металевих грошових одиниці monetа / монета, які, за нашими даними, не піддавалися спеціальному опису у слов’янському мовознавстві. Використовуватимемо термін нумізматична фразеологічна одиниця (НФО) [Крайчинська 2004: 8], що співвідноситься з уже існуючими термінами (напр., топонімічна, соматична, ономастична, нумеративна фразеологія та ін.), що увиразнить опис.
Метою статті є визначити лексичний реєстр назв грошових одиниць у досліджуваних мовах; якнайповніше виявити та систематизувати корпус польської та української фразеології з загальною назвою металевих грошових одиниць monetа / монета і описати їх функціональні особливості. Широке розуміння фразеології дозволить залучити багатий фактологічний матеріал спеціальної літератури, перекладних, тлумачних, фразеологічних та інших словників відповідних мов, використати словники й енциклопедії Інтернет-ресурсу.
Грошові одиниці, які є вагомим чинником міждержавних, торговельних, політичних та культурних зв’язків, вивчаються не тільки істориками, мистецтвознавцями та археологами, а й мовознавцями, оскільки розвиток суспільства і розвиток людського інтелекту відбувалися одночасно з розвитком грошової системи, що знайшло відображення у фразеологічному складі мові.
Слово monetа / монета є назвою грошової одиниці з металу, що має певну пробу, вагу і форму і містить знак влади, що гарантує її вартість. У середньовічній Польщі поняття монети було доволі спрощеним. Майже до половини ХІV ст. вважалося, що монета є вартістю князя, тому князь визначав її номінальну цінність. Першим, хто приділив увагу вартості й якості монети та проаналізував поняття “монета”, був польський дослідник М.Коперник. Назва монета етимологічно пов’язується з іменем богині Юнони, діяльність якої нагадує діяльність богині Гери. При храмі цієї богині містився монетний двір, на якому були викарбувані перші гроші з металу. Монети виготовлялися з цінних металів (золота, срібла, міді) або зі сплавів золота з іншими металами. Вони були круглої форми, мали певне зображення та напис, від чого походили їх назви. З часом гроші у вигляді монет витіснили інші засоби розрахунку, оскільки вони були зручними для користування [Бондаренко 2000: 97].
Грошові знаки у вигляді металевих монет були багатьох видів. Аналіз спеціальної літератури з нумізматики показав, що із понад сорок назв металевих монет різних держав, що перебували у грошовому обігу Польщі та України, у творенні НФО бере участь загальна назва грошових одиниць, які виготовлялися з металу, moneta / монета і п’ятнадцять видових назв металевих грошових одиниць: babka, denar, drachma, dukat, grajcar, grosz, hałyrz, kwartnik, obol, srebrnik, szeląg, szóstak, talar, trojak, złoty, що мали різну платіжну спроможність.
Загальна назва металевих грошових одиниць moneta / монета має невисоку продуктивність, з цією назвою зафіксована незначна кількість НФО, які є добре відомі сучасним носіям мови польської та української иов. Так, для характеристики наївної, простакуватої людини вживаються НФО із змінним порядком розташування компонентів пол. brać / przyjmować coś za dobrą monetę; za dobrą monetę brać / przyjmować. укр. брати / приймати щось за добру / чисту монету
НФО реалізує значення “сприймати щось як істину, вважати за щиру правду; не підозрювати брехні, насмішки, іронії” й передає той історичний період, коли монети високої вартості стали низькопробними, що й відобразилося у мові [Szymański 1972: 301]. НФО властива значна варіабельність дієслівного компонента, яка виявляється у часовій віднесеності, в особливостях дієслівних парадигм (рrzyjmować / przyjmujesz / przyjmuje / рrzyjmował / рrzyjmowałа / рrzyjmowałу / рrzyjmowane były т. д.). Функціональною особливістю цієї НФО є її вживання в особових та безособових конструкціях. Напр.: Niczegо nie powiedziała i wszystkie jego tłumaczenia brała za dobrą monetę [Dunaj 1996: 1393]. Ця НФО може поширюватись лексемою wszystko – “все без винятку”, яка підсилює негативну конотацію, напр.: Wziąłem ich oświadczenie za dobrą monetę [Bańkо 2000: 886].
Окрім особливостей граматичного плану, НФО має семантичні відтінки, які реалізуються в конкретних мовних ситуаціях. На особливе значення контексту у вивченні семантики НФО звертало увагу багато науковців. Зокрема, Ф.П.Медведєв зазначає, що саме в контексті найкраще розкривається значення багатьох фразеологізмів, їх експресивно-стилістичний характер та колорит і увиразнюються властиві їм особливості [Медведєв 1982: 8; Мокієнко 1979: 19]. А.Пайдзіньська наголошує, що контекст є яскравим багатофункціональним матеріалом для введення мовців у коло життєвих реалій, контекст збільшує образне сприйняття та можливість “лінгвістичного діалогу” мовців [Pajdzińska 1993: 39–40]. НФО brać / przyjmować coś za dobrą monetę у такому контексті: Niedoświadczeni spiskowcy brali za dobrą monetę puste deklaracje generałów i senatorów na temat interesów narodu, nie dostrzegając istotnego ich sensu [Bąbа, Dziamskа 1997: 295] набуває значення “сприймати, трактувати щось серйозно; вірити брехні, підлабузництву”. Семантично паралельною цій НФО виступає укр. брати / приймати щось за добру / чисту монету, що є відносним еквівалентом польської НФО. Напр.: Гальба потурбувалася, щоб про це й газета написала… Люди прийняли те за чисту монету, радо вітали появу нового світила [Удовиченко 1984: 158]. У пол. brać / przyjmować coś za dobrą monetę; укр. брати / приймати щось за добру / чисту монету накладається пряме і переносне значення словосполучення dobrа monetа / чиста монета,“монета бита з чистого золота або з чистого срібла (дукат, злотий) або з високим вмістом цих металів, монета високої варттосіт” і “еталон моральності, правдивості” словосполучення dobrа monetа / чиста монета, що впливає на емоційність висловлювання. НФО можуть функціонувати у заперечній формі пол. nie brać / przyjmować coś za dobrą monetę; укр. не брати / приймати щось за добру / чисту монету “не вірити, не приймати як істину, вважати за щиру правду”.
Мотивація наступної НФО з компонентом-загальною назвою металевих грошових одиниць fałszywа monetа / фальшива монета – “неправда, брехня” побудована на значенні слова fałszywу / фальшивий – “підроблений, той, що не відповідає правді, фактам; неправдивий, нечесний, вдаваний, двуликий” [Dunaj 1996: 246]. У ній закодована добре відома носіям польської мови багатовікова етнолінгвістична інформація. З різних причин якість монет, що перебували у грошовому обігу Польської держави у ХІV –ХVІІІ ст., погіршувалася, знижувався вміст дорогоцінних металів, монети, які мали високу пробу і були високої вартості (дукат, злотий), ставали низькопробними. В обігу перебувала значна кількість фальшивих монет, які карбувалися без дозволу короля і сейму. Державою проводилися грошові реформи і монети низької якості вилучалися з обігу (напр., З. Глогер в “Encyklopediі Staropolskіеj” зафіксував різні непопулярні у народі низькопробні монети, наприклад, трояки ХVІІІ ст. і злоті ХVІІ ст. [Gloger 1903: 7]), що й закарбувалося у НФО. НФО fałszywа monetа є частиною крилатого вислову рochlebstwo jest fałszywą monetą do zjedzenia prawdziwej sławy, що функціонує у сучасній польській мові.
Значення “відповісти таким самим вчинком, ставленням; чинити з кимось так, як він раніше чинив з іншими”; “відплатити комусь добром за добро, помститися комусь за кривду” реалізує НФО рłacić / odpłacać się równą / podobną / tą samą monetą реалізує. Напр.: Płace teraz ludziom taką monetą, jaką brali moi przodkowie [Dunaj 1996: 246]. Ця НФО входить до складу прислів’я jaką monetą płacisz, taką ci oddają / odpłacają; kto się dąsa, nie może nikomu brać za źle, że mu odpłacą podobną monetą, що має значення “відплатити тим самим (в основному в прикрих, неприємних речах)” [Szymański 1972: 301]. Такі ж самі значення реалізує укр. платити / відплачувати / розплатитися такою самою / тією самою монетою, але українській НФО властива більша варіабельність дієслів з семантикою „розрахуватися”. Напр.: Йона зависливим оком дивився на Нуту, щодня бажав, щоб його ями позавалювалися. Здається, що й Нута платив Йоні такою самою монетою [Удовиченко 1984: 107].
Контамінаційна НФО rozmieniać coś / rozmieniać się na drobną monetę та її еліптована форма rozmieniać się na drobne побутує у значенні “розпорошуватися в діяльності, в творчості; не зосереджуватися на основному”. Початковим їх варіантом був вислів rozmieniać swój talent na drobną monetę, де полісемічне слово talent реалізує значення “грошова одиниця, міра срібла; грошова одиниця, яка представляє вартість срібла або золота, що важило приблизно 1412 рублів” [Karłowicz, Kryński, Niedźwiedzki 1900: 13]. У сучасній польській мові слово talent втратило співвіднесеність з первісним значенням, з назвою старої грошової одиниці невеликої вартості, і реалізує своє друге значення – “природні здібності”: Zmuszony jest pod wpływem warunków rynku księgarskiego do rozmieniania swego talentu na drobną monetę popularnej twórczości [Doroszewski 1962: 814].
Колишня правова система Польської держави, а саме існування тілесних покарань відображено у НФО płacić długi skórzaną monetą, коли за невчасне повернення боргу людину били палицями [Szymański 1972: 301]. Широковживаними у минулому були й інші редуковані та контамінаційні НФО: skórzaną monetą mu zapłacił; kto nie ma srebra / groszy / hroszy / i miedzi musi płacić tym na czym siedzi; kto nie ma złota ani miedzi, płaci / zapłaci tym, na czym siedzi, у структурі яких зафіксовано фонетичні варіанти groszy / hroszy. У їхній семантиці збереглися слова-назви реалій колишнього побуту, причому деякі з них використовувались лише в професійному середовищі, це архаїчне словосполучення skórzanа monetа, яке “відтворює колишню епоху”. Архаїчність слова монета непомітна у цих НФО, оскільки нею послуговуються для узагальнення всіх сучасних металевих одиниць платні, але її багатовікове існування “видають” варіантні компоненти, якими виступає загальна назва колишніх грошових одиниць платні (hroszy), що вийшла з ужитку, стала архаїзмом, та назви дорогоцінних металів, які їх заміняли (srebrо, miedż), і як засіб обміну пройшли певну еволюцію, але, втративши свою реальну вартість, отримали умовний знак вартості [Бондаренко 2000: 97] і збереглися у складі усталених виразів.
До складу прислів’я може входити загальна, родова назва грошових одиниць pieniądzе із узагальненим значенням “всі існуючі грошові засоби”, наприклад: kto nie ma pieniędzy, niechże skóry nadstawi. В усі часи кримінальному праву приділялася велика увага, про що свідчать джерелознавчі документи. За провини та скоєння злочинів, наприклад, убивство людини, дезертирство з війська та інші провини, присуджувалися тілесні покарання: биття киями або батогами, смертна кара. Вироку можна було уникнути, заплативши від п’яти до вісьмидесяти гривень [Gloger 1903: 8].
З ХV століття у польській мові побутує прислів’я моралізаторського спрямування słów używać mamy, jak monety із загальним значенням “людина повинна дотримуватися даного нею слова”, що також має багатовікову основу. Кожне наступне покоління поляків пропонувало свої інноваційні варіанти прислів’я, переносячи близьку йому образність на існуючі реалії [Pado 1982: 48–52]: słowo starsze niż hroszy; słowo płaci tyle co pieniądze; słów jak pieniędzy zażywać potrzeba. Його образність ґрунтується на зіставленні нематеріального і матеріального: обіцянки і назви одиниці платні. Особливістю функціонування прислів’я є те, що у ньому варіюються узагальнені назви грошових одиниць або слова, які виступають в узагальненому значенні groszy / hroszy, monety, pieniądze, talary. Давнім варіантом цих прислів’їв є вислів we wszystkim miej miarę: ostrożnie i wedle miary szafuj słowа i talary, що має більш загальне значення “в усьому треба мати міру”, де грошовий компонент talar, який був назвою багатьох видів кільканадцятиграмової срібної монети, що були засобом платежу у Польщі у ХV – ХІХ ст., засвідчує епоху, коли виник цей вислів [Krzyżanowski 1970: 137]. До складу прислів’я вводилися лексичні одиниці, які оновлювали його структуру загальними назвами грошових одиниць, що перебували в обігу в різні історичні періоди, тому прислів’я є зрозумілими для сучасних носіїв мови, хоч не використовуються в мові активно.
Готівкові гроші поляки називають brzęczącą monetą, а українці дзвінкою монетою, що побудовані на різній образній основі. Напр.: W procesie zeznawali się fałszywi świadkowie, których przekupiono nadaniami ziemi i brzęczącą monetą [Bańkо 2000: 886].
Здійснений у статті семантичний аналіз польських та українських НФО, до компонентного складу яких входить загальна назва металевих грошових одиниць monetа / монета, засвідчує ті історичні періоди, коли металеві грошові перебували в грошовому обігу Польщі та України, розкриває особливості їх функціонування та відображає прагматичний досвід двох етносів.
Використана література
- Бондаренко Г.В. (1997): Спеціальні історичні дисципліни. Луцьк.
- Крайчинська Г.В. (2004): Функціонально-семантичний аналіз польських фразеологізмів з компонентами – назвами грошових одиниць. Львів.
- Мокієнко В.М. (1979): До питання про зіставний аналіз слов’янської фразеології. In: Мовознавство, № 5, с. 17–21.
- Медведєв Ф. П. (1982): Українська фразеологія. Чому ми так говоримо. Харків.
- Удовиченко Г. М. (1984): Фразеологічний словник української мови. Київ.
- Doroszewski W. (1958–1969): Słownik języka polskiego. Warszawa.
- Bańkо M. (2000): Inny słownik języka polskiego. Warszawa.
- Bąbа S. Dziamska G. Librek J. (1997): Podręczny słownik frazeologiczny języka polskiego. Warszawa.
- Gloger Z. (1901): Encyklopedia Staropolska ilustrowana. Warszawa.
- Dunaj B. (1996): Słownik współczesnego języka polskiego. Warszawa.
- Karłowicz J., Kryński A., Niedźwiedzki W. (1900–1927): Słownik języka polskiego. Warszawa.
- Kopaliński W. (1983): Słownik wyrazów obcych i zwrotów obcojęzycznych. Warszawa.
- Krzyżanowski J. (1969–1978): Nowa księga przysłów i wyrażeń przysłowiowych. Warszawa.
- Pado A. (1982): Wykorzystanie genetiwu adnominalnego i przymiotnika dzierżawczego w związkach frazeologicznych o tych samych leksemach w języku polskim i rosyjskim. In: A.M.Lewickiego: Stałość i zmienność związków frazeologicznych. Lublin: UMCS, s. 47–53.
- Pajdzińska A. (1993 ): Frazeologizmy jako tworzywo współczesnej poezji. Lublin.
- Sobol E. (1996): Mały słownik języka polskiego. Warszawa.
- Skorupka S. (1967–1968): Słownik frazeologiczny języka polskiego. Warszawa.
- Szymański J. (1972): Numizmatyka. In: Nauki pomocnicze historii od schyłku IV do końca ХVIII w. Warszawa.
- Szymczak M. (1978–1981): Słownik języka polskiego. Warszawa.