У статті висвітлено феномен телебачення у сучасному медіа-просторі. Визначено його унікальність у комунікаційному процесі в ЗМІ. Визначено функції сучасного телебачення. Також висвітлено деякі історичні фактори щодо тенденції розвитку телебачення і тележурналістики, визначено роль телебачення у формуванні іміджу громадської організації.
The article deals with the phenomenon of television in today’s media space. Defined its uniqueness in the communication process in the media. Reveals different functions that includes television. Also covers some historical factors on development trends of television and television journalism, the role of television in shaping the image of the community organizations.
Будь-яка людина спілкується з навколишнім світом. Незважаючи на безмежність можливостей, людина все ж є невеликою часткою сконструйованого системного обміну із зовнішнім середовищем: прийом й переробка інформації здійснюються нею в точній відповідності з особливими властивостями її психіки. Один і той же факт описується й оцінюється різними людьми по-різному.
Суспільство здебільшого набирає рис постіндустріального, інформаційного, а оскільки історія людства крім всього іншого є історією боротьби за владу, панування, то в контексті нинішньої ситуації влада опиняється в руках тих, хто має доступ до інформації, ідентифікації внутрішнього світу людини й змістових картин. Масова комунікація відіграє роль регулятора динамічних процесів соціальної психіки; роль інтегратора масових настроїв; каналу циркуляції психоінформуючої інформації. Завдяки цьому органи масової комунікації є потужним засобом впливу і на особу, і на соціальну групу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика ролі телебачення в діяльності громадської організації становить фрагментарні дослідження вчених. Окремим аспектам цього питання присвячені праці таких науковців як: М. Маклюену, Г. Почепцову, А. Князєву, Р. Нейману. Проте головна ідея впливу телебачення на розвиток діяльності громадської організації залишилася поза увагою науковців.
Метою статті є встановлення ролі телебачення у формуванні іміджу громадської організації на основі теоретичного аналізу праць зарубіжних і вітчизняних науковців.
Виклад основного матеріалу. Унікальність комунікаційного процесу в засобі масової комунікації, такому як телебачення, пов’язана з його такими властивостями:
– діахронність – комунікативна властивість, завдяки якій повідомлення зберігається в часі;
-діатопність – комунікативна властивість, що дозволяє інформаційному повідомленню долати простір;
– розширення – комунікативна властивість, завдяки якій повідомлення піддається багаторазовому повторенню з відносно незмінним змістом;
– симультанність – властивість комунікаційного процесу, що дозволяє представляти адекватні повідомлення безлічі людей практично одночасно;
– реплікація – властивість, що реалізує регулюючий вплив масової комунікації [3, c. 234].
Г. Маклей першим звернув увагу на роль засобів масової комунікації, особливо телебачення, у формуванні свідомості незалежно від змісту повідомлення. На підставі цього він зробив висновок, що повідомленням, переданим засобом спілкування є саме цей засіб. На думку Г. Маклейна, телебачення – це не труба, по якій можна передавати все, що бажано. При передачі повідомлення технічний засіб не нейтрально, а передає повідомленням свої властивості. Все, що передається по телебаченню, саме стає телегенним. Телебачення, збираючи на екрані всі часи і простори відразу, зіштовхує їх у свідомості телеглядачів, надаючи значимість навіть повсякденному. Привертаючи увагу до того, що вже відбулося, телебачення повідомляє аудиторії про кінцевий результат. Це створює у свідомості телеглядачів ілюзію того, що демонстрація самого дії веде до даного результату. Виходить, що реакція передує акції. Телеглядач, таким чином, змушений приймати і засвоювати структурно-резонансну мозаїчність телевізійного зображення. Телеглядачеві доводиться співвідносити розрізнені повідомлення між собою, формуючи «кулястий космос миттєво виникають взаємозв’язків». На ефективність сприйняття інформації впливають життєвий досвід телеглядача, пам’ять і швидкість сприйняття, його соціальні установки. У результаті телебачення активно впливає на просторово-часову організацію сприйняття інформації. Діяльність засобів масової комунікації перестає бути для людини похідної від будь-яких подій. Засоби масової комунікації починають у свідомості людини діяти як першопричина, що наділяє дійсність своїми властивостями. Відбувається конструювання реальності засобами масової комунікації [1].
Телебачення залишається не тільки головним, але і єдиним для значної частини людства засобом задоволення інформаційних та культурних потреб, набуття знань, організації дозвілля. Воно має досить великий вплив на аудиторію, а саме: телебачення володіє значнішою кількістю та ефективністю впливу, ніж преса або радіо. Телебачення має важливе значення для підвищення освітнього рівня населення. На сьогодні існують декілька способів передачі інформації до аудиторії:
– розширення спеціалізованих сіток кабельного телебачення;
– не тільки повідомлення новин, а й їх аналіз;
– кооперування з іншими ЗМІ [2, c. 229].
Інформація в випусках новин повинна бути чіткою, проаналізованою. Над цим працює не одна людина. Головним на телебаченні є – картинка, потім дикторський текст. Глядач, дивлячись на картинку з міста події, усвідомлює ту чи іншу інформацію.
Телебачення розвивається швидкими, динамічними темпами. Його специфічні можливості можна визначити так:
– це звуко-зоровий ряд, який являє собою синтез трьох знакових систем: усної мови, зображення і музики;
– це «миттєвість», яка властива не тільки його прямим передачам, а й характеризує стиль передач в запису і фільми;.
– це стиль спілкування, продиктований умовами і характером сприйняття телебачення в домашній обстановці;
– це лаконізм, контурність зображувального рішення, продиктовані малим розміром екрана;
– це його програмність, яка виявляється в тому, що телебачення – це сукупність передач і кожна з них сприймається в контексті інших, що надає їй додаткового значення.
Телебачення складається з різних функцій, а саме: інформаційна, культурно–просвітницька, інтегративна, соціально–педагогічна або управлінська, організаторська, освітня та рекреативна функції.
Інформаційна функція. Призначення всіх засобів масової інформації – задоволення інформаційних потреб людини, суспільства, держави. Це відноситься і до телебачення, яке відрізняється лише тим, що здатне поширювати інформацію повніше, швидше, достовірніше і емоційно більш насичено, ніж радіо чи друковані ЗМІ. Говорячи про інформаційну функцію телебачення, необхідно, ймовірно, обмежитися вузьким і конкретним тлумаченням самого поняття «інформація». Регулярне отримання людьми економічної, політичної, соціальної та культурної інформації в сучасному світі стало нормою життя. Звідси виникає той факт, що інформаційні програми є опорними точками сітки мовлення будь-якої телекомпанії, а всі інші передачі розташовуються в інтервалах між випусками новин. Особливого розгляду вимагає акцентоване звернення телеінформації до подій, які відхиляються від норми: збройних конфліктів, катастроф, природних катаклізмів і т.д. [4, с. 160].
Можна пояснити це явище гонитвою за сенсаційними матеріалами заради підвищення глядацького інтересу, підняття рейтингу і, відповідно, прибутковості. Однак, визнаючи цей фактор, необхідно відзначити й інше. Для будь-якої системи – від технічного пристрою до біологічного організму і людського суспільства важлива інформація саме про відхилення від норми. Машина повідомляє про це включенням відповідного індикатора, живий організм – больовим відчуттям. Прагнення відображати ненормативні явища в житті суспільства можна вважати таким «індикатором», «больовим відчуттям» соціуму. Цю інформативну функцію і виконують телевізійні випуски новин. Для оперативного висвітлення подій такого роду, про які, природно, нічого не відомо заздалегідь, необхідні три умови:
• професіоналізм співробітників
• технічна оснащеність телекомпанії
• високий рівень організованості
Культурно – просвітницька функція. Будь-яка телепередача в якійсь мірі залучає людину до культури. Навіть інформаційні програми демонструють глядачеві учасників подій, ведучих, їх стиль спілкування, ступінь грамотності і т.д. Все це впливає на глядацькі установки і безпосередньо, і як негативний приклад. Більшою мірою еталонно сприймаються провідні програми. Цей факт, до речі, був і залишається приводом для тривоги телевізійних критиків, оскільки поява безлічі телеканалів різного рівня породила, в свою чергу, велику кількість малокультурних і недостатньо грамотних ведучих. Природно, що культурно-просвітницьку функцію ТБ виконує трансляція будь-яких культурних заходів: спектаклів, концертів, кіно-і телефільмів.
Говорячи про залучення аудиторії до мистецтва за допомогою телебачення, не можна, звичайно, не відзначити певну «неповноцінність» такого знайомства з прекрасним, однак, слід визнати: для величезної кількості людей це чи не єдина можливість познайомитися з тими чи іншими творами мистецтва. У культурно-просвітницьких програмах дуже часто присутній елемент дидактики, повчальності. Завдання авторів – зробити його ненав’язливим, гранично делікатним [4, с. 161].
Інтегративна функція. Всі ЗМІ підтримують нормальне функціонування суспільства, на яке поширюється їх дія. Завдання телебачення – розвиток цього відчуття причетності кожного до всіх. Посилення загальних для аудиторії ціннісних установок (на загальнолюдські, загальнонаціональні та ін системи цінностей), як і протидію деструктивним у ставленні суспільства тенденціям, повинні бути домінантою ТБ, як і будь-якого іншого ЗМІ. І в цьому сенсі виконання інтегративної функції ТБ значно ускладнюється там, де складний склад глядацької аудиторії: в національному, конфесійному відношенні. Необхідний також врахування інтересів різних соціальних та вікових груп [4, с. 162].
Соціально-педагогічна або управлінська функція. Виконання цієї функції передбачає пряму залученість в ту чи іншу систему впливу на населення, на пропаганду певного способу життя з відповідним набором політичних, моральних і духовних цінностей. Ступінь цієї залученості і міра впливу ТБ на аудиторію в площині виконання цієї функції залежать від тієї системи, в якій діє дане телевізійне ЗМІ. Якщо під системою мається на увазі держава, то від характеру даної держави, ступеня її демократичності і т.д. Втім, навіть в найдемократичніших державах телебачення в значній частині своїх програм служить провідником державної політики. Так, гаслом Бі-Бі-Сі, наприклад, є слова: «Повідомляти. Повчати. Розважати »… [4, с. 162].
Організаторська функція: Організаторська функція ТБ виникає в тому випадку, коли телебачення саме стає ініціатором тієї чи іншої суспільної акції. Прикладом здійснення цієї функції можуть бути, скажімо, багатогодинні телемарафони з благодійними цілями. Слід чітко відрізняти її від функції управлінської, де телебачення є швидше інструментом [4, с. 163].
Освітня функція: До, власне, журналістського, відношення ця функція практично не має. Під освітньою функцією ТБ розуміється трансляція навчальних циклів на допомогу людям, які отримують ту чи іншу освіту (наприклад, дидактичні передачі для вивчення мови, для вступників до вузів і т.д.) [4, с. 163].
Рекреативна функція. Також мало пов’язана з журналістикою. Рекреація – це відпочинок, розслаблення, відновлення сил. Журналісти можуть брати участь у створенні розважальних програм рекреативної спрямованості в якості редакторів, ведучих [4, с. 163].
Засоби масової інформації, такі як преса, радіо, телебачення, здатні забезпечити найширший і найефективніший доступ до цільових груп. При цьому вибір конкретного ЗМІ для роботи в конкретній ситуації залежить від специфіки даного виду ЗМІ і ступеня їх корисності для даної організації.
Одним із видів ЗМІ, що досить часто використовується на телебаченні є паблісіті. Паблісіті на телебаченні – це дуже коротка, і в той же час найпоширеніша версія презентаційного фільму. Рекламний ролик здатний не тільки вивести на ринок нову фірму, але й стати предметом обговорення у клієнтів, змусити їх абсолютно по-новому поглянути на товар або послугу, що надається компанією, або переконати в правильності їх вибору [3, с. 234].
Причина, по якій телебачення стало основним видом комунікації, і понині залишається предметом запеклих дебатів серед науковців і критиків. Паблісіті виконує суто комунікативну функцію, тоді як паблік рілейшнз включають в себе ще й функцію менеджменту ( управління). Говорячи точніше, паблісіті – це інформація з незалежного джерела, використовувана засобами інформації тому, що вона має цінність новини. Це неконтрольований метод розміщення повідомлень у засобах інформації, оскільки джерело повідомлення нічого не платить пресі за розміщення. Інформація, що заслуговує бути новиною, може передаватися по телебаченню або розміщуватися в газетах, а також у спеціалізованих засобах інформації – відомчих журналах, бюлетенях і навіть брошурах і квартальних звітах, що видаються корпораціями і асоціаціями для того, щоб зацікавлювати суспільну аудиторію.
Узагальнено можна сказати, що паблісіті – це не синонім паблік рілейшнз, а лише один із засобів, яким фахівці з паблік рілейшнз користуються у своїй роботі. Паблісіті – це не завжди гарні новини. Наприклад, в умовах кризи для організації найважливіше якнайскоріше самій розповісти про те, що трапилося, поки засоби масової інформації не виклали суть справи на свій лад. У подібних ситуаціях публіцист грає роль власного кореспондента організації, що поширює інформацію всередині організації та за її межами [3, c. 236].
Причина, по якій телебачення стало основним видом комунікації, і понині залишається предметом запеклих дебатів серед науковців і критиків. Правдоподібним поясненням представляється гіпотеза Рассела Неймана, яку можна перефразувати так: успіх телебачення є наслідок базового інстинкту ледачою аудиторії. У світлі готівкових даних вона представляється прийнятною. Р. Нейман пише так: «Ключовий результат досліджень впливу освіти і реклами, який потрібно щиросердно визнати, якщо ми хочемо зрозуміти природу низької ефективності навчання щодо політики та культури, складається просто в тому, що люди вибирають шляхом найменшого опору» [5].
Для ефективності представлення своєї діяльності та висвітлення основних цілей та завдань проектів у ЗМІ, організація використовує такий засіб паблік рілейшнз як «презентація», що полягає в представленні основних характеристик цільової аудиторії, основної проблеми проекту,його ціль, мету, тематику прес-релізів, перелік відео-сюжетів, плакатів, таблиць та інших засобів візуального забезпечення теми, які можна подати на телебачення для більш широкого висвітлення діяльності самої організації. Присутність журналістів та репортерів на подібних заходах приносить користь організації, адже подана ними інформація використовується для розширення позитивних зв’язків організації з різними категоріями її громадськості, сприяє зміцненню її ділового іміджу.
Висновки: Дослідження теорії громадської думки продовжується і зараз. Взагалі, громадська думка виражається через оцінювання явищ навколишнього середовища. Саме це оцінювання дає імпульс для формування настанов, які відбивають готовність суб’єкта діяти певним чином. Сучасні ЗМІ перетворилися в один із найголовніших інструментів маніпулювання громадською думкою. Проте телебачення за деякими статистичними даними проведеними попередніми дослідниками користується більшою довірою, ніж інші ЗМІ, а отже саме за допомогою телебачення та його різних функцій можна висвітлювати таку інформацію, яка деяким чином і формуватиме ту чи іншу громадську думку.
Список використаних джерел та літератури
- Маклей М. Классические медиатеории [Електронный ресурс] / М. Маклей. – Режим доступу : http://osvita.mediasapiens.ua/material/24969 – Назва з екрану (9.04.2014).
- Корконосенко С. Г. Основы творческой деятельности журналиста [Текст] : учебник / С. Г. Корносенко. – С-Пб : Изд-во Михайлова В.А., 2000р. – 229 с.
- Почепцов Г. Г. Комунікативні технології двадцятого століття [Текст]: навч. посібник / Г. Г Почепцов. – М.: Рефл-бук, К.: Ваклер. – 1999. – 234-236 с.
- Князєв А. Основи тележурналістики і телерепортажу [Текст]: навч. посібник / А. Князєв. – Бішкек: Вид-во КРСУ, 2001. – 165 с.
- Нейман Р. Математик [Електронный ресурс] / Р. Нейман. – http://www.ega-math.narod.ru/Reid/Neumann2.htm – Назва з екрану (9.04.2014).