Горбатюк В.Д.

студент групи ЗММв-2 НаУОА

Науковий керівник: Атаманенко Алла Євгенівна

доктор історичних наук, професор

Анотація. У статті охарактеризовано діяльність сепаратистських рухів у Європейському Союзі, зокрема проаналізовано прояви сепаратизму в європейському парламенті. У першій частині статті зроблено короткий огляд сепаратистських рухів в державах-членах ЄС, визначено причини та наслідки такої активності. У другій частині досліджено та проаналізовано політику і діяльність національних партій, які підтримують сепаратистські рухи у своїх державах та пройшли до європейського парламенту.

Ключові слова: сепаратизм, Каталонія, Європейський парламент, Європейський союз, політичні партії.

Horbatiuk Volodymyr

MANIFESTATIONS OF SEPARATISM IN THE EUROPEAN PARLIAMENT

Abstract. The article describes the activities of separatist movements in the European Union, namely, the manifestation of separatism in the European Parliament. The first part of the article gives a brief overview of separatist movements in the EU member states, identifies the causes and consequences of sepatatism. The second part examines the policy and activities of national parties that support separatist movements in their countries and went to the European Parliament.

Keywords: separatism, Catalonia, European Parliament, European Union, political parties.

Актуальність теми. Закінчення холодної війни відкрило ящик Пандори регіоналізму та сепаратизму в Європі, і сьогодні вони знову становлять значну загрозу територіальній та політичній цілісності традиційних національних держав.Дестабілізація політичної ситуації на європейському континенті негативно впливає на функціонування ЄС та стабільність реалізації спільної політики, що послаблює процес інтеграції. Сепаратизм є одним з фактором, який впливає на коливання політичної стабільності на європейському континенті. Питання сепаратизму в суверенних державах є, перш за все, результатом того, що національні та регіональні ідентичності стикаються з більшими, зазвичай більш глобалізованими утвореннями, які сприймаються як далекі та чужі. Сфера сепаратизму та регіоналізму в Європі досить широка. До неї входять сильні сепаратистські рухи, спрямовані на досягнення незалежності, як-от Каталонія, Країна Басків, Шотландія, Фландрія та Фарерські острови. Сепаратистські рухи є сильнішими, коли вкорінені в історії, культурі, мові та підтримці населення, як у Каталонії, і слабкішими, коли вони маніпулюють фольклорною ідентичністю, щоб отримати більшу фінансову чи політичну автономію, не маючи жодного наміру створити нову політичну спільноту. Це стане вирішальним викликом для Європи в найближчі роки. У зв’язку з цим зростає актуальність дослідження цієї тематики у розрізі спільної європейської внутрішньої та зовнішньої політики. Відповідно маємо на меті дати відповідь на питання, чи є сепаратистські партії в національному та європейському парламентах, які ідеї вони відстоюють та наскільки вони активні та впливові.

Аналіз останніх публікацій. Питання сепаратизму в Європі доволі досліджувана тематика, однак дослідження стосуються проявів сепаратизму саме в держава-членах ЄС, а не в самій організації. Зокрема, сепаратизм в Каталонії досліджували та Р. Касерт (R. Casert), А. Парра (A. Parra), а прояви сепаратизму в Бельгії вивчала Ш. Обасі (Ch. Obasi). Загальні тенденції розвитку сепаратизму в Європі та вплив на ці процеси глобалізації досліджували K. Крепаз (K. Crepaz), Р. Дайтон (R. Dayton) та низка інших дослідників. Також є значна кількість публікацій, які розкривають окремі аспекти проявів сепаратизму на європейському континенті. Однак, майже недослідженою залишилось питання з’ясування впливу сепаратизму саме на Європейський Союз як організацію та інституції ЄС. Недослідженість проблеми та її важливість в контексті сучасних процесів у ЄС визначають актуальність теми пропонованого дослідження. Відповідно, метою статті є проаналізувати прояви сепаратизму в європейському парламенті.

Європа має довгу та складну історію, що спровокувало появу низки етнічно-політичних конфліктів. З метою зниження рівня конфліктогенності Європа вирішила об’єднатися, що призвело до створення Європейського Союзу. На сьогодні у Європі налічується близько 30 субнаціональних регіонів, де невдоволення центральною владою переросло в боротьбу за збільшення автономії та сепаратизм. До причин зростанням сепаратистських настроїв у Європі варто віднести глобалізацію та імміграцію. Також на поширення сепаратизму в державах-членах ЄС впливає невдоволення політикою як національних, так і європейських урядів. В історії ЄС пік зростання сепаратизму спостерігається у період 2013-2016 років, що частково спровоковано економічною кризою 2008 року, борговою кризою 2010 року та міграційної кризою 2015 року. За цей період сепаратистські рухи активізувалися в Італії, Іспанії, Бельгії, Шотландії. Більше того, деякі з них набули подальшого розвитку [12].

ЄС намагається обережно обходити сепаратистські рухи та переважно займає нейтральну позицію стосовно внутрішніх проблем держав-членів відповідно до п. 2 ст. 4 Договору про Європейський Сою, де зазначено, що Євросоюз поважає національну самобутність держав‑членів, включно з регіональним та місцевим самоврядуванням. Однак іноді ЄС бере на себе повноваження та втручається в ситуацію, що можна помітити у випадку з Іспанією.

Чи не найактивніше сепаратисти почали діяльність в Каталонії. Однак сепаратистський рух у Каталонії деформувався після референдуму про незалежність 1 жовтня 2017 року. Конституційний суд Іспанії визнав референдум незаконним, а прем’єр-міністр Іспанії М. Рахой надіслав цивільну гвардію та Національну поліцію, щоб зупинити голосування. Незважаючи на зусилля, референдум відбувся, і понад 92 відсотки учасників референдуму проголосували за незалежність. Після того, як каталонський парламент проголосив незалежність, Мадрид призупинив автономію Каталонії, розпустив її уряд і призначив нові вибори. Регіональні вибори в Каталонії відбулися 21 грудня 2017 року і показали досить неоднозначну ситуацію, партії, які відстоювали сепаратистські ідеї набрали незначну кількість голосів, що фактично зняло з порядку денного питання автономії [4].

Сепаратистськими каталонськими партіями Іспанії є правоцентристська партія «Разом за Каталонію» (Junts per Catalunya), Республіканська ліва партія Каталонії (Esquerra Republicana de Catalunya) та ультраліва «Кандидатура народної єдності» (Candidatura d’Unitat Popular-Crida Constituent). Саме ці партії пройшли до іспанського та Європейського парламенту. Партія «Разом за Каталонію» входить до групи Зелених і також підтримує ліві ідеї. Республіканська ліва Каталонії – одна з найстаріших партій регіону і спирається на історично сформовані принципи суверенної каталонської нації. Після останніх каталонських парламентських виборів у 2021 році Республіканська ліва Каталонії має 33 місця в парламенті Каталонії, що робить її найбільшою групою за кількістю місць.

У випадку з Іспанією, Європейський парламент відігравав важливу роль у придушені зростання сепаратизму в Каталонії. Зокрема, Європейський парламент 9 березня 2021 року зняв недоторканність з колишнього президента іспанського регіону Каталонія К. Пучдемона та двох його соратників через організацію референдуму у Каталонії у 2017 році [4].

Окрім Каталонії в Іспанії є ще одна територіально-етнічна меншина Басків. Баскська націоналістична партія (іспанською Partido Nacionalista Vasco), що знаходиться в правоцентристському політичному спектрі, завжди заперечувала зв’язки з бойовиками групи ETA. Визнана Іспанією, Францією, ЄС, Великобританією та Сполученими Штатами як терористична група, ETA у 2011 році прийняла режим припинення вогню, який досі діє. Значні привілеї від іспанського уряду для країни Басків допомогли підтримати перемир’я.

Партія Об’єднана країна Басків (баскською – Euskal Herria Bildu, англійською – Basque Country Unite) є лівою націоналістичною. Вона проходила до Європарламенту з 2012 року та доєдналася до групи Лівих. Партія вигравала лише одне місце в парламентів і відповідно не могла суттєво впливати на процес прийняття рішень в ЄС [2].

Певні прояви сепаратизму можна було поміти в Італії. Відмінності між Північчю і Півднем були серйозно широкими, і так зване «південне питання» так і не знайшло рішення, що тривалий час провокувало зростання сепаратизму в Італії. На початку своєї діяльності політична партія Північна ліга за незалежність Паданії (італійською – Lega Nord per l’Indipendenza della Padania) проводила кампанію на сепаратистській платформі, яка розпочала у 1990‑х роках кампанію за незалежну державу Паданію, що простягається на півночі Італії. Однак згодом успішно перетворився на італійську націоналістичну партію (від виборів до парламенту 2018 р. діє під назвою «Ліга»), євроскептичну й виступаючу проти мусульманської імміграції. Така відмова від сепаратистської ідеології фактично зняло з порядку денного активізацію сепаратизму в Італії [1].

Дедалі більше бельгійських політиків і лідерів закликали до того, щоб Бельгія розділилася на її складові частини: Фландрію на півночі та Валлонію на півдні. Перші прояви протиріч між бельгійськими Фландрією та Валлонією створили умови для федералізації Бельгії, яка завершилася у   1993 р. підписанням Сен-Мішельських угод. Валлонія та Брюссель, як правило, обирають лівих та проекологічних політиків, тоді як Фландрія останніми роками відхилилася вправо. Ці політичні розбіжності в поєднанні з культурними та мовними відмінностями, зростанням державного боргу та загальним зростанням національної ідеології, заснованої на етнічній приналежності, а не на формальних кордонах, призвели до відродження сучасного руху за формальний розкол країни. Найсильніший рух за сепаратизм спостерігається, особливо, у Фландрії [9].

Федеральні вибори у Бельгії 2003 р. засвідчили зростання популярності у Фландрії радикальних правих сил, зокрема партії Фламандський інтерес (нідерландською Vlaams Belang). Попри зміщення політичної ваги за останні роки, партія не втрачає своєї популярності. Партія пройшла до Європейського парламенту дев’ятого скликання. Вона є правою, популістичною та підтримує збереження фламандської культурної ідентичності, протидію мультикультуралізму. Також популярності набирає партія Новий фламандський альянс (нідерландською Nieuw-Vlaamse Alliantie), яка підтримує ідеї поміркованого консерватизму та фламандського націоналізму. Новий Фламандський альянс підтримує ідеї євроінтеграції та бере участь у роботі Європейському вільному альянсі. Станом на 2021 партія має 3 місця в Європейському парламенті [8].

Данія – острівна держава і деякі острови тривалий час прагнули відділитися від її управління. Особлива дискусія виникає через острів Гренландія. Уряди Данії та Фарерських островів постійно ведуть переговори щодо конституції Фарерських островів. Конфлікт досяг свого піку в 2011 році, коли тодішній прем’єр-міністр Данії Л. Расмуссен заявив, що нові зміни не можуть збігатися з конституцією штату. Л. Расмуссен представив фарерцям два варіанти: відокремитися або скасувати гіпотетичну конституцію. Прем’єр-міністр Фарерських островів К. Йоханнесен заявив, що вони розпочнуть розробку нового проекту конституції і залишаться в датському королівстві [13]. Така позиція зумовлена тим, що острови не мають достатньо економічних, політичних ресурсів та механізм для функціонування окремо без Данії. Чотири місцеві політичні партії прагнуть незалежності від Данії: Народна партія, партія Республіка, партія Прогрес та Центристська партія. Ці партії, хоча і охоплюють політичні ліві та праві, складають 17 із 33 місць Льогтінга. Однак, жодна з цих партій не пройшла до Європейського парламенту [3].

Після Виходу Британії з ЄС, активізували питання сепаратизму у Великій Британії. Існує ймовірність активізації сепаратизму в Північній Ірландії Інтереси найрадикальніших з них захищала Ірландська республіканська армія (ІРА), яка влаштовувала теракти на всій території Великої Британії. Радикальні екстремісти проголосили своєю метою вихід Північної Ірландії зі складу Сполученого Королівства і приєднання її до Республіки Ірландія [10].

Після розпуску ІРА інтереси сепаратистів представляє радикальна політична партія Шин Фейн. Партія входить до локальних та загальнонаціональних виборчих органів Республіки Ірландія. Також партія виграла одне місце в Європейському парламенті і входить до групи Лівих. Політика партії в Європейському парламенті доволі радикальна. Зокрема, Шин Фейн має «принципову опозицію» європейській супердержаві та виступає проти конституції ЄС та подальшої інтеграції ЄС. Однак, підтримала продовження членства Великобританії в Європейському Союзі на референдумі 2016 року.

Також існує ймовірність зростання Шотландського сепаратизму. Після Брекзиту, Шотландія виявила бажання залишитися членом ЄС. У вересні 2014 року шотландські виборці мали вибір: залишитися у Великобританії або стати незалежною країною. Для націоналістів це було доказом того, що Шотландії потрібно взяти своє майбутнє у власні руки, а не бути прив’язаною до Великобританії та її консервативного уряду. Соціологічні опитування свідчать про те, що більшість людей у ​​Шотландії зараз виступає за незалежність. Тому не дивно, що противники незалежності – включно з прем’єр-міністром – не хочуть повторного голосування з цього питання. Однак, поки що це питання зійшло з порядку денного через появу більш глобальних проблем [9].

Сепаратизм в ЄС та Європейському парламенті не має однозначних проявів. Сепаратистські партії виграли не достатньо місць, що впливати на процес прийняття рішень. Однак активна опозиційна діяльність може негативно вплинути на одностайність рішень та цілісність роботи цієї інституції ЄС [6]. Переважно сепаратистські партії входять до Лівої групи в Європейському парламенті, яка критикує роботу Європейського Союзу і відстоює євроскептичні ідеї. Однак група не входить до коаліції і не має достатньо місць, щоб блокувати загальноєвропейські рішення.

Є декілька можливих сценаріїв розвитку європейських сепаратистських рухів. Перший сценарій: Брюссель та лідери ЄС не реагують на заклики до більшої автономії чи незалежності в різних регіонах, що провокуватиме невдоволення та протести. Відтак сепаратисти досягнуть більшого успіху на виборах, що призведе до конфронтації на місцевому та національному рівнях. Другий сценарій передбачає те, що ЄС не надто реагувала на проблески націоналізму в етнічних регіонах і навпаки національні уряди намагатимуться послабити такі прояви. Це в результаті може посилити прояви націоналізму та сепаратизму і ще більше спровокувати сепаратистські рухи. Третій сценарій передбачає більш збалансований підхід до сепаратистських та автономістських прагнень. За такого сценарію уряди зрозуміють, що такі настрої є зрозумілою реакцією на проблеми, викликані глобалізацією та мультикультуралізмом. Замість того, щоб зневажати ці рухи радикальними, ірраціональними чи регресивними надмірними реакціями, уряди боролися б із першопричинами [11].

Висновки. Проаналізувавши сепаратистські рухи в ЄС та їх вплив на роботу Європейського парламенту, варто зазначити, що станом на 2021 рік, рівень сепаратизму в ЄС значно скоротився. Піком сепаратистських рухів можна вважати 2016-2017 роки. Однак, сепаратисти у Європі не мали реального плану дій та механізму співробітництва з національними урядами, що призвело до послаблення сепаратистських рухів, у результаті чого сепаратистські партії не отримали очікуваної підтримки від громадян і відповідно не пройшли до національного та європейського парламентів. Такий розклад свідчить про втрату позицій сепаратистів і відповідно зниження їхнього впливу на європейську політику. Однак, дестабілізація ситуації на європейському континенті може посилити прояви сепаратизму в ЄС. Враховуючи наслідки пандемії Covid-19 та складне економічне становище, невдоволення національних меншин та урядів зростатиме, що може призвести до нової сепаратистської хвилі. Перспективним напрямком дослідження є аналіз впливу сепаратизму на роботу інших інституцій ЄС.

Список використаної літератури

1. Opinion: Separatism in Europe. Geopolitical Intelligence Services. 2018. URL: https://www.gisreportsonline.com/opinion-separatism-in-europe, Politics,2510.html
2. Dayton R. Separatism, Globalization, and the European Union. Miami-Florida European Union Center of Excellence. 2015. URL: http://aei.pitt.edu/74525/1/Dayton_SeparatismGlobalizationEU.pdf
3. Crepaz K. ‘Europe of the Regions’: An Approach to Counter Separatist Tendencies? 2019. URL: https://www.cairn.info/revue-l-europe-en-formation-2016-1-page-24.htm
4. Casert R., Parra A. EU lawmakers lift the immunity of 3 Catalan separatists. 2021. URL: https://apnews.com/article/europe-carles-puigdemont-europe-spain-709ae627215b0b3a65179a8682f022b0
5. Juncker rejects ‘any form of separatism’. Politico. 2021. URL: https://www.politico.eu/article/juncker-rejects-any-form-of-separatism/
6. Populism, nationalism, separatism: The EU’s new, and old, challenge. 2021. URL: https://www.lowyinstitute.org/the-interpreter/populism-nationalism-separatism-eu-new-and-old-challenge
7. EU court freezes move to lift Catalan separatist MEPs’ immunity Politico. 2021. URL: https://www.politico.eu/article/eu-court-immunity-catalan-separatist-mep-carles-puigdemont-antoni-comin-clara-ponsati/
8. Obasi Ch. Belgium: The Case of Flanders and Wallonia. Harvard Political Review. 2021. URL: https://harvardpolitics.com/flanders-and-wallonia/.
9. Scottish independence in the EU would leave Scots with less control over their affairs than within the Union – Professor Vernon Bogdanor. 2021. URL: https://www.scotsman.com/news/opinion/columnists/scottish-independence-in-the-eu-would-leave-scots-with-less-control-over-their-affairs-than-within-the-union-professor-vernon-bogdanor-3189586
10. Ask an Italian:Secessionist Movements in Italy. Italics Magazine. 2021. URL: https://italicsmag.com/2021/02/05/ask-an-italian-secessionist-movements-in-italy/.
11. Kostov C. Separatism and Regionalism in Modern Europe. OAPEN. 2020. URL: https://library.oapen.org/handle/20.500.12657/47795
12. Carles Puigdemont slams ‘sad day’ for democracy as MEPs vote to lift Catalan separatists’ immunity. Euronews. 2021. URL: https://www.euronews.com/2021/03/09/carles-puigdemont-european-parliament-votes-to-lift-immunity-of-catalan-separatists
13. EU Lawmakers Lift the Immunity of 3 Catalan Separatists. Bloombergs. 2021. URL: https://www.bloomberg.com/news/articles/2021-03-09/eu-lawmakers-lift-immunity-for-catalan-separatist-puigdemont
14. Bicknell A. From Pipedream to Possibility: How European Integration has Helped Secessionist Movements. Claremont-UC Undergraduate Research Conference on the European Union: Vol. 2021, Article 4. 2020. URL: https://scholarship.claremont.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1173&context=urceu