У статті розглядається питання виникнення та правового закріплення поняття комерційної таємниці. Аналізуються проблеми чинного законодавства України та міжнародних договорів у сфері регулювання комерційної таємниці як виду інформації та об’єкта права інтелектуальної власності. Досліджуються перспективи удосконалення українського законодавства щодо інституту комерційної таємниці.

In the article described the appearing and legalisation рrосess of the trade secrets. We analyzed the problems of Ukrainian law and international pacts in the sphere of trade secrets as a form of information and intellectual property rights. We investigated the improvement perspectives of the Ukrainian law that are related with trade secret.

Ключові слова: ділові секрети, інформація, комерційна таємниця, комерційна цінність, об’єкти права інтелектуальної власності, охорона комерційної таємниці, секрети виробництва, торгівельні секрети.

У сучасному суспільстві, інформація є однією з найцінніших та найзатребуваніших категорій. Це не просто продукт діяльності соціуму, а необхідність нормального та прогресивного існування. З розвитком інформаційного суспільства зростають інформаційні потоки, зростає швидкість їх оброблення та поширення, що призводить до неможливості нормального існування без них. У зв’язку з новими інформаційними досягненнями, державні кордони практично стають прозорими для обігу інформації. Тобто, зростання обігу зазначеної галузі безумовно призводить до виникнення потреби власників різного роду інформації на її захист.

Україна, будучи демократичною та правовою державою, має належну законодавчу основу, яка дає можливість реалізовувати різного роду суспільні відносини, в тому числі і ті, що пов’язані з комерційною таємницею. Та незважаючи на величену різнобарвність українського законодавства, все ж немає єдиного підходу до теоретичного розуміння та подальшої практичної реалізації інституту комерційної таємниці в Україні. У більшості розвинених країн, захист права на комерційну таємницю здійснюється на високому рівні, адже кожний суб’єкт господарювання зацікавлений у реалізації цього права та отримання вигоди від власних досягнень та встановлених правил.

В Україні інститут комерційної таємниці не знаходить свого розвитку в достатній мірі. Повноцінному функціонуванню правової категорії комерційної таємниці в Україні перешкоджають, зокрема, нестабільність законодавства про комерційну таємницю, його неповнота, непослідовність та, навіть, суперечність положень окремих нормативно-правових актів, присвячених регулюванню відносин щодо комерційної таємниці.

Комерційна таємниця як правова категорія була досліджена рядом як українських, так і зарубіжних науковців. До окремих проблем комерційної таємниці зверталися такі вчені-юристи як: Г. О. Андрощук, О. А. Городов, Н. С. Гуляєва, С. Е. Жилінський, С. А. Кузьміна, С. А. Паращук, О. А. Підопригора, О. О. Підопригора, О. Д. Святоцький та ін. Аналізу поняття та ознак комерційної таємниці приділили увагу Г. О. Сляднєва, Л. Д. Топалова. Проте, в зв’язку з постійним розвитком інформаційних категорій, виникає необхідність оновлення та удосконалення вже існуючих наукових досягнень.

Протягом свого історичного розвитку, комерційна таємниця посіла місце одного з найдавніших способів охорони результатів інтелектуальної діяльності. Ще задовго до виникнення перших правових засобів охорони виключних прав, селяни та міщани зберігали секрети виробництва, що використовували у своїй професійній діяльності. Тоді, такі секрети передавались лише у родинному колі, від покоління до покоління, що свідчить про те, що володільцем таких прав був старший у родині.

Сучасне розуміння комерційної таємниці виникло на теренах Англії під час промислової революції. На землях сучасної України норми на захист промислової, тепер комерційної, таємниці були впроваджені ще за царювання Олександра ІІ, що дало можливість захистити тогочасних підприємців від недобросовісної конкуренції. Проте, такий розвиток поняття комерційна (промислова) таємниця тривав до 1917 року, тобто до прийняття Декрету «Про робітничий контроль» [1]. Повернення інституту комерційної таємниці на землі тогочасної Росії відбулось лише наприкінці існування радянської державності.

Пожвавлення та інтерес до правового явища комерційної таємниці почали відбуватись із започаткуванням реформування економічних відносин у пострадянських державах, спрямованих на побудову ринкових економік. В теперішній час, в Україні, як і в інших країнах світу, у процесі підприємницької діяльності, при створенні нових технологій, в результаті інтелектуальної праці виникають насичені найрізноманітнішими відомостями інформаційні об’єкти, що представляють комерційну цінність. Це можуть бути методики робіт, технічні рішення, результати маркетингових досліджень тощо, націлені на досягнення підприємницького успіху.

У країнах світу, де використовуються інформаційні об’єкти, які представляють комерційну цінність, немає єдиного підходу до визначення поняття такої інформації. Застосовуються різні визначення: «ділові секрети», «виробничі секрети», «торгівельні секрети», «секрети виробництва», «конфіденційна інформація», «комерційна таємниця» тощо [2, с. 283]. Так, у США, Японії, Китаї, Румунії, Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині застосовується поняття «ділові секрети». Зокрема, в США під поняттям «ділові секрети» розуміють різноманітні види технічної інформації (формули, обладнання, методи, техніку і способи виробництва); в Польщі − технічну, ділову і організаційну інформацію; в Японії − способи виробництва, продажу або іншу інформацію про технологію та бізнес тощо. Поняття «виробничі секрети» використовується в Болгарії, ФРН, Кореї, Угорщині. В Угорщині до виробничих секретів відносять технічну інформацію; в Кореї − технічну або управлінську інформацію; в ФРН − креслення, рецептуру та інші письмові відомості, сукупність виробничого досвіду або інший факт, пов’язаний з виробництвом, у тому числі знання і досвід спеціалістів-виробників, комерційні знання та досвід. Торгівельні секрети, як поняття, вживаються у Великій Британії, Канаді, США, Швейцарії, Японії. До торговельних секретів у Великій Британії, США, Японії відносять інформацію, що придатна для промислового або комерційного використання; інформацію про способи виробництва, продажу тощо, а також інформацію про технології або бізнес. Крім того, в англійській правовій літературі цей термін використовують для відмежування інформації комерційного або виробничого характеру від інформації особистого характеру. Для Української держави, історично цінним є поняття «секрети виробництва», що був закріплений у ст. 151 Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік 1991 року.

Проте, на сьогодні, свого вжитку набуло поняття «комерційна таємниця». З правового погляду, комерційна таємниця є засобом захисту від недобросовісної конкуренції у рамках реалізації права на інтелектуальну власність. Такий висновок можна зробити спираючись на зміст пункту VІІІ статті 2 Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності, учасницею якої є і Україна.

В Україні, поняття комерційної таємниці міститься у ст. 505 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Комерційна таємниця − це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи у певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які зазвичай мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію [3, ст. 505]. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Законодавчо закріплене визначення комерційної таємниці відтворюють у своїх працях такі автори, як Т. Ніколаєва [4, с. 12], К. Шестопалов, В. Дроб’язко та Р. Дроб’язко [5, с. 468]. Хоча, використання терміну «секретна інформація» у формулюванні визначення комерційної таємниці не узгоджується з традиційною класифікацією інформації в українському законодавстві. Секретною або таємною прийнято називати інформацію, що складає державну або військову таємницю. Комерційна ж таємниця становить вид конфіденційної, а не таємної (секретної) інформації.

Звертаємо увагу на те, що законодавчо закріплене визначення комерційної таємниці було взяте з визначення «нерозкритої інформації» Угоди про торговельні аспекти права інтелектуальної власності (TRІРS), як і положення щодо охорони комерційної таємниці органами державної влади. При збереженні положень Угоди була зроблена суттєва помилка, та слова «іs nоt… gеnеrally knоwn» ( не є… загальновідомою) були перекладені як «є невідомою». Тобто, така помилка призвела до того, що ЦК України вимагає повну невідомість інформації що є комерційною таємницею, а для більшості об’єктів комерційної таємниці це не є реальним та обмежує застосування інституту охорони комерційної таємниці.

Крім того, виникає запитання чи справді доцільним є віднесення комерційної таємниці до об’єктів права інтелектуальної власності. Оскільки, будь яка особа, що легітимно самостійно одержала відомості, що становлять комерційну таємницю має право на їх використання без жодних обмежень, то не логічним є віднесення комерційної таємниці до об’єктів виключних прав.

Господарський кодекс України (далі ГК України), також, відносить до об’єктів прав інтелектуальної власності у сфері господарювання комерційну таємницю. Згідно зі статтею 36 ГК України, відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єктів господарювання можуть бути віднесені до комерційної таємниці [6, ст. 36]. Таким чином, комерційну таємницю, залежно від змісту відомостей, які вона містить, можна розглядати як конфіденційну інформацію, так і іншу передбачену законодавством таємницю, крім державної.

В зв’язку з існуванням ряду негативних особливостей законодавчого закріплення поняття комерційної таємниці, зрозумілим та очікуваним є інтерес дослідників до зарубіжного досвіду вирішення такого роду проблем. До прикладу, у більшості юрисдикцій США комерційна таємниця охороняється законами. 42 штати та Округ Колумбія прийняли ту чи іншу версію Уніфікованого Закону про комерційну таємницю (Unіfоrm Tradе Sесrеts Aсt). Згаданий акт визначає комерційну таємницю як інформацію, у тому числі це формула, зразок, компіляція, програма, пристрій, метод, техніка або процес, яка має самостійну економічну цінність, дійсну або потенційну, в силу того, що не є загальновідомою чи легкодоступною з використанням необхідних засобів для осіб, які можуть отримати економічну вигоду від її розкриття або використання, та є предметом зусиль, що є розумними за відповідних обставин для збереження її секретності [7].

О. Сергеєва запропонувала авторське визначення комерційної таємниці, яке сформулювала на основі аналізу досвіду західноєвропейських та американських правників. На її думку, під комерційною таємницею слід розуміти інформацію конфіденційного характеру, яка безпосередньо пов’язана з підприємницькою діяльністю суб’єктів права на цю діяльність, як промислового (індустріального), так і торговельного характеру, або з діяльністю з надання послуг, що має реальну або потенційну економічну цінність та надає перевагу у конкурентній боротьбі через її невизначеність, а за розголошення якої настає юридична відповідальність та існує особливий режим її охорони [8, с. 17]. Незрозуміло, чому автор звузила коло суб’єктів права на комерційну таємницю лише до суб’єктів підприємницької діяльності, а також, замінила таку ознаку комерційної таємниці, як «невідомість», «невизначеністю».

В свою чергу, Г. Сляднєва ідентифікує комерційну таємницю як вид конфіденційної інформації з обмеженим доступом [9, с. 41]. На жаль, виділена дослідницею ознака не додає конкретики визначенню, адже конфіденційна інформація − це вже вид інформації з обмеженим доступом, а тому очевидно, що будь який вид конфіденційної інформації є підвидом інформації з обмеженим доступом.

Існували і протилежного роду відношення до законодавчо закріпленої дефініції. Такі автори, як Д. Баюра, О. Бєжевєц, С. Ільяшенко, А. Топалова, даючи визначення комерційній таємниці у своїх публікаціях, відтворювали норму статті на той час, не піддаючи її зміст критичному аналізу або лише зіставляючи з формулюваннями певних законопроектів. Відповідно, в таких роботах комерційна таємниця визначається як пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства відомості, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдавати шкоди його інтересам.

Визначення комерційної таємниці як певної інформації, пов’язане з вирішенням питання про співвідношення об’єктів права інтелектуальної власності та інформації. Оскільки ст. 177 та ст.ст. 199, 200 ЦК України вказують на те, що йдеться про два окремих види об’єктів цивільних прав, то комерційна таємниця, як палка з двома кінцями, одночасно є об’єктом права інтелектуальної власності та становить певну інформацію.

З вище викладеного тексту зрозуміло, що проблема недостатньо продуманого визначення поняття «комерційна таємниця» створює необхідне підґрунтя для критики та пропонування власного терміну українськими правниками. Центральною проблемою понятійного апарату у цьому питанні є відсутність систематизованого законодавства з питань комерційної таємниці, відсутність єдиного підходу до охорони комерційної таємниці, як складової законодавства з питань інтелектуальної власності.

Розпорядженням Кабінету міністрів України від 05.11.2008 року Про схвалення Концепції проекту Закону України «Про охорону прав на комерційну таємницю» передбачалось прийняття закону, який би регулював належний захист прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю та створив би умови для запобігання недобросовісній конкуренції у підприємницькій діяльності [10]. Проте, на сьогоднішній день, зі спливом близько 5 років після схвалення вище згаданої Концепції, передбачені нею розробки так і не були втілені. Питання щодо розробки окремого закону, який регулюватиме охорону прав на комерційну таємницю досі залишається на стадії внесеного законопроекту.

Одним з найбільш актуальних залишається проект внесений Т. Довгим ще у 2007 році. У проекті відсутнє визначення поняття комерційної таємниці, проте ним передбачені критерії віднесення інформації до комерційної таємниці. Так, статтею 4 проекту Закону України «Про комерційну таємницю», до комерційної таємниці відноситься інформація, яка в сукупності має такі ознаки: має незалежну економічну цінність (дійсну або потенційну) в силу її невідомості іншим особам, які можуть отримати будь яку вигоду від її виявлення чи використання; забезпечена заходами щодо її захисту, включаючи розробку правил обмеження користування такою інформацією, ведення порядку надання та зняття відповідного реквізиту (грифу обмеження доступу до документа «комерційна таємниця») для документів та інших матеріальних носіїв комерційної таємниці; набута власником на законних підставах; не є державною таємницею і не є інтелектуальною власністю третіх осіб; не є відкритою інформацією відповідно до чинного законодавства. Комерційною таємницею може бути склад, формула, взірець, збірка (компіляція), програмний продукт, засіб, метод, техніка, виріб, процес, комерційний або науковий досвід (ноу-хау) тощо [11, ст. 4]. Запропонований проект Закону в разі його прийняття обмежить можливість безпідставного віднесення до комерційної таємниці інформації, яка не може бути визнана такою, унеможливить виникнення необґрунтованих вимог щодо захисту права інтелектуальної власності на комерційну таємницю та буде сприяти об’єктивному судовому розгляду цивільних справ відповідної категорії.
Отже, підсумовуючи, можна відзначити, що на даний час, українське законодавство надає власнику право самостійно визначити належну йому інформацію комерційною таємницею. При цьому власник має врахувати ознаки, що притаманні інформації, яка є комерційною таємницею, та обмеження, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» [12].

Існуючі на сьогодні в Україні протиріччя в нормативно-правових актах щодо визначення комерційної таємниці можуть бути усуненні при прийнятті окремого закону, який би врегулював правовий статус та шляхи захисту права на комерційну таємницю. При дослідженні наукових розробок та нормативно-правової бази України та іноземних держав найбільш доцільним є формулювання поняття комерційної таємниці як інформації, яка має незалежну дійсну або потенційну цінність в силу того, що вона не є загальновідомою та охороняється суб’єктом господарювання і доступ до якої обмежений з метою захисту прав, законних інтересів її володільця від неправомірного доступу до неї, розголошення чи використання. До того ж, доцільним є закріплення конкретних ознак, які в сукупності виділятимуть інформацію, яка становитиме комерційну таємницю. Крім того, варто пам’ятати, що комерційна таємниця як вид інформації, для досягнення дієвого результату, повинна періодично оновлюватись відповідно до світового розвитку суспільних досягнень.

Список використаних джерел

1. Купалова Г. О. Теорія економічного аналізу: [Електронний ресурс] / Г. О. Купалова. − Режим доступу: httр://ріdruсhnіkі.ws/12590605/еkоnоmіka/kоmеrtsіyna_tayеmna_іnfоrmatsіa

2. Клименко П. М. Інформація як об’єкт інтелектуальної власності, що потребує охорони / П. М. Клименко // Недержавна система безпеки підприємництва як суб’єкт національної безпеки України: Зб. матеріалів наук.-практ. конф. (Київ, 16 – 17 травня 2001 року). − К: Вид-во Європ. Ун-ту, 2003. – С. 281- 292.

3. Цивільний кодекс України // Голос України. − 2003. − № 45.

4. Ніколаєва Т. О. Конфіденційна інформація / Т. О. Ніколаєва // Юридичний вісн. України. – 2004. − №37. – С. 12 -18.

5. Дроб’язко В. С. Право інтелектуальної власності / В. С. Дроб’язко, Р. В. Дроб’язко. – К: Юрінком Інтер, 2004. – 608 с.

6. Господарський кодекс України // Голос України. − 2003. − № 49.

7. Unіfоrm Tradе Sесrеts Aсt: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: httр://dеlсоdе.dеlawarе.gоv/tіtlе6/с020/

8. Сергєєва О. Поняття та ознаки комерційної таємниці / О. Сергеєва // Підприємництво, господарство і право. − 2001. − № 2. – С. 16 – 23.

9. Сляднева Г. Г. Определение понятия коммерческой тайны субьекта хозяйствования / Г. Г. Сляднева // Підприємництво, господарство і право. – 2004. − №9. – С. 39 – 47.

10. Про схвалення Концепції проекту Закону України «Про охорону прав на комерційну таємницю»: Розпорядження КМУ від 5 листопада 2008 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: httр://zakоn3.rada.gоv.ua/laws/shоw/1404-2008-р

11. Про комерційну таємницю: проект Закону України від 11 жовтня 2007 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: httр://www.antіzahvat.соm.ua/ru/arlеgіslatіоnрagе/98/

12. Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: httр://zakоn4.rada.gоv.ua/laws/shоw/611-93-п