У статті розглянуто основні аспекти взаємодії поняття гендерної рівності та біоетики. Досліджено реалізацію гендерних особливостей у медицині, акцентовано  увагу на проблемах їх практичного застосування.

Ключові слова : гендер, гендерна рівність, біоетика, гендерна медицина.

This article reviews the main aspects of the interaction of gender equality and bioethics. Investigated the implementation of gender issues in medicine, a focus on the problems of their practical application.

Keywords: gender, gender equality, bioethics, gender medicine.

Гендерні ролі, гендерні стосунки, гендерна дискримінація, гендерна рівність, гендерна справедливість, гендерний аналіз, гендерний баланс – за останні десятиліття всі ці поняття набули широкого розголошення та були розроблені, прийняті, проаналізовані не лише на спеціально присвячених конференціях, круглих столах, але й на законодавчому рівні. Були прийнятими, але на жаль не завжди або не повною мірою стали зрозумілими. Для більшості слово «гендерний» досі є не зрозумілим, хоч і стало однією із провідних концепцій соціальної науки. Термін «гендер» стосується не чоловіка чи жінки, як представників біологічного виду,  а скоріше власне понять «чоловічий» та «жіночий», іншими словами мова йде про якості або характеристики, які суспільство приписує статі. Люди народжуються жіночої або чоловічої статі, але протягом життя вони вчаться бути чоловіком або жінкою. Поняття «гендерний» має глибоке коріння і по-різному сприймається у рамках кожної культури, воно проходить всі стадії розвитку та еволюціонує разом із соціумом, який його продукує.

Важливо зрозуміти, що умови життя чоловіків та жінок є відмінними, що перш за все визначається в силу репродуктивної функції, яку виконують жінки. Тому питання не у наявності цих відмінностей, а у тому, що вони не повинні негативно відображатися на умовах життя чоловіків та жінок, призводити до дискримінації, а навпаки, враховуватись, щоб ставати основним пріоритетом при розділенні економічних, соціальних, політичних та медичних можливостей.

Рівність за ознакою статі, згідно феміністичного трактування передбачає, що чоловіки та жінки повинні відігравати рівноцінні соціальні ролі та мати рівнозначний доступ до всіх суспільних ресурсів. Рівність за статевою приналежністю не є тотожністю статей чи тотожністю їх ознак та характеристик, так як говорити про такого роду схожість не варто, враховуючи відмінні ролі у відтворенні роду [2].

Для визначення змісту рівності між чоловіком та жінкою першопочаткову цінність мають два компонента :

–        соціальна структура статі;

–        стосунки  між чоловіками та жінками.

Це пояснюється тим, що політика та суспільно-політичні структури відіграють першочергову роль у моделюванні умов життя. Іншими словами від них залежить «порядок речей» у суспільному житті. Вони неформально закріплюють соціальні ролі у суспільному житті, що досить часто може відобразитися у нівелюванні гендерної рівності. Крім того приналежність до чоловічого чи жіночого роду виходить не лише із соціальної ідентичності чоловіка чи жінки, а в силу тих стосунків, що їх поєднують.

Поняття приналежності до того чи іншого біологічного роду включає у себе певний ієрархічний елемент, у відповідності до якого чоловіки вважаються істотами вищими за жінок, відповідно функції, принципи та цінності, що належать чоловікам є значно ціннішими та необхіднішими суспільству. З цього слідує, що «норма», яка властива для чоловіків, автоматично повинна бути «нормою» для всього суспільства, яке відображає її у суспільно-політичному житті. Ось так ілюструється найпоширеніший стереотип, що лежить в основні гендерної нерівності.

Необхідно розуміти, що принцип рівності включає в себе і право на відмінності, розрізнення, тобто право, яке пропонує необхідність вираховування відмінних рис, характерних і для чоловіків, і для жінок, пов’язаних з їхньою приналежністю до того чи іншого соціального класу, політичних курсів, релігійних поглядів, етнічних груп, расової приналежності чи сексуальної орієнтації [1]. Всі ці аспекти повинні враховуватись при формуванні правильних гендерних позицій та нормального функціонування суспільного життя.

Про точки перетину гендерної рівності з точки зору біоетичної науки найкоректніше говорити у контексті медицини. Адже саме у цій сфері під гендерними особливостями розуміють відмінності у схильності до розвитку  тих чи інших захворювань у чоловіків та жінок. Все це дозволяє говорити про новий підхід у медицині – погляд на захворювання із урахуванням статевої приналежності, тобто із точки зору відмінностей у виявленні захворювань у чоловіків та жінок внаслідок їх біологічних характеристик із урахуванням гендеру, психологічних відмінностей, відмінностей у поведінці, що обумовлені соціокультурними нормами.

Важливо акцентувати увагу на становленні нової області у медицині, а саме – гендерної медицини. Це абсолютно новий напрям, що спеціалізується на біологічних та фізіологічних відмінностях, що існують між жінками та чоловіками, та проявляються у розвиткові різних захворювань та реакцій організму на відмінне лікування.

«Я вірю, що через 5 років люди не будуть задавати питання, що таке «гендерна медицина». Вони будуть лише дивуватися, не розуміючи, як можна було думати інакше. Як можна було призначати ліки чоловікам і жінкам у однаковому дозуванні? Як могли проводитися дослідження лише на чоловіках, а результати розповсюджувалися згодом на жінок? Як можна ігнорувати відмінності за ознакою статі?» – саме ці майже риторичні питання поставив Марк Глазерман, президент міжнародної асоціації гендерної медицини [4].

Дослідження психологів, біохіміків вказують, що на протязі другої половини ХХ ст. у крові чоловіків на рівні популяції рівень тестостерону постійно знижується, а у крові жінок – підвищується. Психоемоційна поведінка жінок стає дедалі агресивнішою, а у чоловіків більш пом’якшується. Це дозволяє говорити про перспективу того, що у найближче тисячоліття гендерні відмінності на біологічному рівні стануть максимально близькими [5]. Сьогодні також прийнято говорити, що існують певні відмінності у факторах, що визначають причини хвороб у чоловіків та жінок. Організм чоловіків та жінок не ідентично реагує на лікування, перш за все фармацевтичне, організм жінки більш стійкий до будь-яких неблагополучних факторів навколишнього середовища : переохолодження, голодування, інфекції, стресові ситуації у порівнянні із чоловічим.

Таким чином, зважаючи на консерватизм біологічних особливостей жінок у прогресі якостей, що передаються через чоловіків, покладений біологічний сенс виживання людства. У зв’язку з цим  особливої важливості набуває динаміка гендерних аспектів здоров’я, на яку на протязі довгого часу не було звернено уваги зі сторони науковців та дослідників.

Поняття «здоров’я» є надзвичайно багатофакторним крім власне біологічного розуміння, воно включає в себе багато соціальних, економічних і політичних елементів, які у свою чергу можуть негативно впливати на стан організму людини.

Не зважаючи на те, що у системі охорони здоров’я зацікавлені абсолютно всі громадяни, незалежно від статевої приналежності, у силу біологічних особливостей, пов’язаних із репродуктивною функцією, жінки користуються послугами медицини інтенсивніше. Для жінок особливо важливі умови та гарантії реалізації репродуктивних прав – права на материнство, попередження небажаної вагітності, можливість отримання якісної та своєчасної медичної допомоги у випадку вагітності та пологів, що вимагає доступності повного спектру відповідних медичних послуг. Власне у цих аспектах найчастіше виникає потреба у адекватному та повному ознайомленні жінок із медичною етикою та надання відповідних послуг при потребі.

Не менш важливим є той факт, що жінки у більшому пропорційному відношенні представлені не лише серед числа споживачів, але й виробників медичних послуг. Таким чином, для збереження принципу рівності прав громадян на охорону здоров’я та отримання якісної та доступної медичної допомоги, кваліфікованої консультації необхідно знати, про основні принципи гендерної рівності у сфері охорони здоров’я.

На превеликий жаль, суспільні дискусії щодо проблем реформування системи охорони здоров’я не розглядають значення гендерних аспектів функціонування та розвитку даної сфери. Питання про необхідність формування інституційних механізмів по забезпеченню рівності прав жінок і чоловіків на охорону здоров’я навіть не піднімаються. Рівність прав у сфері охорони здоров’я розуміється, як справедливість та рівний доступ до медичної допомоги. Інколи вживають ще інше значення, а саме – відсутність соціальної несправедливості. Цікаво, що всі ці визначення по своїй суті відносяться до безпосередньо області біоетики.

Поняття «гендерної рівності» по відношенню до здоров’я фокусується перш за все на джерелах системної нерівності по відношенню до здоров’я та отримання медичних послуг між представниками різних біологічних видів. В основі гендерної нерівності лежать переваги, або навпаки їх відсутність, пов’язана з розподілом влади, престижу, багатства, тобто з атрибутами соціальної ієрархії. Гендерна ієрархія безпосередньо впливає на гендерну нерівність у сфері охорони здоров’я та медичних послуг. Таким чином гендер стає ваговим чинником соціальної та економічної вразливості, яка проявляється у відмінних позицій чоловіків та жінок щодо якості виробників та споживачів медичних послуг [3].

Гендерний аспект у сфері медицини надзвичайно актуальний для обґрунтовування на всіх рівнях соціального життя. Порушення прав громадян, перш за все жінок, у сфері охорони здоров’я – це тема повинна стати ключовою для регламентації на законодавчому рівні. Задекларована у законодавстві, безкоштовна медицина вже давно на практиці перетворилася на дуже витратну для тих, хто потребує цих послуг. Платні послуги вводилися й на гінекологічні послуги, у тому числі й вагітним жінкам, роблячи доступ до медицини залежним від економічного стану жінок або їх сімей [6].

Крім того потрібно відмінити, що окремі захворювання мають яскраво виражену гендерну забарвленість. Для прикладу – рак молочної залози. В Україні щорічно діагностується 16 тисяч нових випадків цієї хвороби, а щорічна смертність дорівнює 8 тисячам жінок [7].

Отже, враховуючи всі проблемні питання гендерних аспектів сучасної медицини слід зауважити, що ігнорування цих моментів призведе до катастрофічних наслідків. Сфера охорони здоров’я повинна не лише гарантувати рівні права отримання кваліфікованої медичної допомоги незалежно від статевої приналежності, але й забезпечувати їх реалізацію на всіх рівнях. Однак, варто врахувати не менш виражений фактор корупції, який на жаль продовжує впливати на наше життя. Говорити про абсолютне  знівельовування фактору гендерної нерівності у сфері медицини не можна, адже відсутні достатні законодавчі підстави для цього. Водночас, слід відмітити позитивну динаміку у процесі забезпечення рівних прав на отримання кваліфікованої медичної допомоги усім громадянам незалежно від статевої приналежності.

Список використаних джерел

1. Гендерные проблемы в современном обществознании. – СПб.: Изд-во СЗАГС и НИЯК, 2001. – 23 с.
2. Словарь гендерных терминов. –  Под ред. А. А. Денисовой / Региональная общественная организация “Восток-Запад: Женские Инновационные Проекты”. – М.: Информация XXI век, 2002. – 66 с.
3. Гендерные стереотипы в современной России / Сост., общ. ред. И.Б. Назарова, Е.В. Лобза; Высшая школа экономики. М.: МАКС Пресс, 2007. – 46 с.
4. Великая эпоха [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.epochtimes.ru/content/view/44541/7/.
5. Здоровье Украины [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://www.health-ua.org/archives/health/1585.html.
6. Українська Гельсінська спілка з прав людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://helsinki.org.ua/index.php?id=1245859923#_ftn9.
7. Альтернативный отчет о выполнении Конвенции ООН о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин в Украине. – Подготовлено сетью общественных организаций по инициативе Женского Консорциума Украины. – Украина, 2008. – 36 с.