У статті проаналізовано вплив державних запозичень на розвиток вітчизняної економіки. Запропоновано шляхи вдосконалення боргової політики України в контексті інвестиційного стимулювання пріоритетних галузей господарства.

Ключові слова: боргова політика, державні запозичення, державні інвестиції.

В статье проанализировано влияние государственных заимствований на развитие отечественной экономики. Предложены пути совершенствования долговой политики Украины в контексте инвестиционного стимулирования приоритетных отраслей хозяйства.

Ключевые слова: долговая политика, государственные заимствования, государственные инвестиции.

The impact of government borrowing on the development of domestic economy is analyzed in the article. Ways to improve the debt policy of Ukraine in the context of investment promotion priority industries are offered.

Keywords: debt policy, government borrowing, government investments.

Постановка проблеми. Протягом останніх років державні запозичення використовувались переважно для фінансування поточних потреб Державного бюджету України і в меншій мірі стимулювали розвиток вітчизняної економіки. Це зумовило різке накопичення державного боргу України і підвищення боргового тиску на державний бюджет та суб’єктів господарювання України. Оскільки саме капітальні інвестиції є одним із найважливіших чинників економічного розвитку держави, то постає необхідність вдосконалювати вітчизняну боргову політику в контексті інвестиційного використання державних запозичень.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В економічній літературі питання державних запозичень досліджували провідні вітчизняні та зарубіжні вчені. Серед них такі відомі економісти, як Р. Барро, Дж. Б’юкенен, М. Вестфален, Дж. Кейнс, А. Лернер, Ф. Модільяні, Ш. Ойя, К. Рей, Д. Рікардо, Ж. Сей,  Дж. Стігліц, М. Стоун та ін. Проблеми впливу державного боргу на стан економіки України та функціонування державних позик на ринку капіталу розглядалися в працях вітчизняних вчених: В. Андрущенка, О. Барановського, З. Варналія, Т. Вахненко, О. Гаврилюка, В. Гейця, М. Єрмошенка, Б. Кваснюка, Г. Климка, В. Козюка, В. Колосової, С. Корабліна, В. Корнєєва, Г. Кучер, В. Лагутіна, В. Лісовенка, І. Лютого, С. Льовочкіна, В. Міщенка, Л. Новосад, В. Суторміної, І. Чугунова, А. Чухна та ін.

Необхідність подальших наукових досліджень у даному напрямі зумовлена потребою пошуку нових шляхів використання державних запозичень для позитивного впливу на фінансово-економічне становище України.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні шляхів вдосконалення боргової політики України в контексті інвестиційного стимулювання вітчизняної економіки на основі вивчення практичних аспектів досліджуваної проблематики.

Виклад основного матеріалу. Боргова політика являє собою цілеспрямовану та взаємопов’язану сукупність заходів держави, щодо раціональної та ефективної мобілізації, розподілу, використання та повернення державою запозичених фінансових ресурсів,  яка має за мету сприяти сталому соціально-економічному розвитку та фінансовій стабільності держави.

Одною з найважливіших прогалин вітчизняної боргової політики є необхідність створення боргової стратегії, зорієнтованої на розвиток національної економіки, її економічне зростання. Проте на сьогодні залучення державою коштів на кредитній основі відбувається, переважно, з метою фінансування поточних, а не капітальних видатків. Крім того, погіршує ситуацію той факт, що реалізація навіть невеликої кількості інвестиційних проектів у багатьох випадках не забезпечує досягнення поставленої мети та супроводжується порушеннями та відхиленнями. Так, за оцінками О. О. Прутської., за період співпраці України з Міжнародним банком реконструкцій та розвитку та Європейським банком реконструкцій та розвитку анулювання проведені по 13 проектах в результаті чого для економіки України втрачено понад 400 млн. дол. США [3].

Тобто існуюча система використання державних запозичень не створює умов для реального впливу державних запозичень на економічне зростання та інноваційний розвиток вітчизняної економіки. Цей висновок підтверджується порівнянням темпів приросту ВВП та темпів приросту державного боргу України за 2008-2010 роки (рис. 1).

Як видно з рисунка 1, незважаючи на певні позитивні зміни у 2010 році темпи зростання державного боргу значно перевищують темпи зростання ВВП.

Рис. 1. Порівняння темпів приросту ВВП та темпів приросту державного боргу України за 2008-2010 роки, %

На сьогодні, оцінити реальний обсяг запозичень, що спрямовуються на цілі бюджетного інвестування економіки України, не видається можливим. Оскільки державна програма запозичень, яка затверджується разом із законом про державний бюджет на відповідний рік, не містить детальних напрямів використання ресурсів від розміщення ОВДП та ОЗДП. Більш конкретною є інформація щодо фінансування проектів розвитку за рахунок пільгових кредитів МБРР і ЄБРР, які відбуваються на умовах самоокупності та обов’язкового внутрішнього співфінансування. Результати реалізації проектів розвитку свідчать про низьку ефективність бюджетних інвестицій. Це підтверджує рівень повернення позикових коштів по гарантованих кредитах — 15 % із їх загального обсягу [3].

Все вищевикладене дозволяє зробити висновок, що в Україні державний кредит поки що не перетворився на постійне джерело фінансування інноваційних змін в економіці і прискорення соціально-економічного розвитку, а має більш «споживацьке» поточне використання. Перетворення державного кредиту на вагомий важіль трансформаційних змін в економіці є першочерговою задачею.

Враховуючи припущення про лінійну залежність впливу капітальних інвестицій на ВВП, ми сформували однофакторну лінійну регресійну модель, на основі методу найменших квадратів. Графічне відображення та модель залежності обсягу ВВП України (ВВП) від капітальних інвестиції (КІ)  представлено на рисунку 2.

Значення коефіцієнтів кореляції та детермінації достатньо близькі до 1, що свідчить про наявність досить суттєвого лінійного зв’язку між темпами зростання ВВП та темпами зростання капітальних інвестицій.

Рис. 2. Залежність ВВП України від капітальних інвестицій в економіку

Відповідно до розробленої нами моделі, щорічне зростання капітальних інвестицій на 15 %, призведе до зростання ВВП на 20,24 %.

Державні боргові запозичення, як внутрішні, так і зовнішні, здатні позитивно вплинути на всю економіку країни, тільки якщо вони будуть спрямовані на вирішення стратегічних завдань радикального підвищення ефективності використання інтелектуального і кадрового потенціалу України на шляху переходу від сировинного до наукомісткого розвитку, а саме:

• Підвищення природо-ресурсного потенціалу України шляхом реалізації комплексу економічних, правових та організаційних заходів, які стимулюватимуть природокористувачів вести діяльність щодо відновлення (розвідки та освоєння) запасів корисних копалин в обсягах, що перевищують обсяги їхнього видобутку та експлуатації.
• Розвиток енергетичного потенціалу і переведення країни на енергозберігаючий шлях розвитку. Вирішення цієї задачі дозволить зняти обмеження для швидкого економічного зростання та знизити енергетичну складову у вартості товарів та послуг. Це, в свою чергу, зменшить обсяги критичного імпорту та потребу у іноземній валюті, відтак полегшить обслуговування зовнішнього боргу.
• Покращення системи технічного регулювання, адекватної особливостям національної економіки, та забезпечення відповідності продукції українського виробництва світовим стандартам безпеки і якості. Це стане важливим чинником підвищення конкурентоспроможності продукції та нарощування високотехнологічного експорту, а також зниження залежності від імпорту ряду товарів.
• Підвищення конкурентоспроможності транспортної системи України і реалізація її транспортного потенціалу. Інтеграція України до світової транспортної системи здатна за рахунок реалізації її транзитного потенціалу суттєво збільшити експорт транспортних послуг. Створення і розвиток на території України міжнародних транспортних коридорів обумовлює необхідність модернізації і будівництва нових морських терміналів, удосконалення системи управління рухом, обробки і розподілу вантажів, здійснення комплексної модернізації автодорожньої та залізничної мережі, що традиційно є сферою для здійснення державних інвестицій.
• Розвиток людського капіталу шляхом вдосконалення умов праці для провідних фахівців різних галузей народного господарства.

Приймаючи рішення про обсяги і доцільність державного кредитування інвестиційних проектів, уряд повинен розраховувати окупність конкретних проектів, не забуваючи про загальновідомі принципи кредитування, серед яких платність і цільове використання кредитних ресурсів.

Надзвичайно важливим є підвищення віддачі від державних інвестицій. Це потребує реалізації таких ключових завдань:

• оптимізація та скорочення переліку державних цільових програм, узгодження обсягів їх фінансування з обсягами фінансування бюджетних програм у розрізі головних розпорядників;
• складання проекту інвестиційного бюджету на середньострокову перспективу (3—5 років) та його узгодження із основними параметрами середньострокового бюджетного плану;
• застосування методології аналізу «затрати-вигоди» до всіх без винятку державних інвестиційних проектів із розвитку фізичної інфраструктури, забезпечення прозорості методики вибору об’єктів інвестування та розробки комплексної системи моніторингу та контролю виконання бюджетних інвестицій;
• розробки економічних критеріїв для виділення бюджетних інвестицій в залежності від: ступеня завершеності, можливості співфінансування з інших джерел, масштабу утворення міжрегіональних вигод, міри комерціалізації результатів інвестицій, можливості економії на масштабах виробництва, рівня економічного розвитку регіону тощо [3].

Висновки. Пріоритетним напрямом боргової стратегії України повинно стати використання державних запозичень є інвестування з метою розвитку вітчизняної економіки. Перевагу при інвестуванні потрібно надавати розвитку прородо-ресурсного потенціалу, розвитку виробничої інфраструктури, а також наукомістким та трудомістким проектам, які забезпечать високий приріст доданої вартості, і як наслідок пришвидшення темпів зростання економіки. Проте, важливою умовою реалізації цієї цілі повинен бути суворий контроль та регулярне звітування за використанням державних коштів.

Література:

1. Бюджетний кодекс України, прийнятий Законом України № 2456-VI від 08.07.2010 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:  http://www.zakon.rada.gov.ua
2. Гальчинський А.С., Варналій З.С., Майстришин В.Я. та ін.// Особливості та пріоритети боргової політики України.  – К.: Національний інститут стратегічних досліджень, 2004. – 110 с.
3. Прутська О.О., Гарбар Ж.В., Губанова Л.І. Управління державним боргом: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 216 с.
4. Державна казначейська служба України. – Режим доступу: http://treasury.gov.ua.
5. Державний комітет статистики [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
6. Інститут бюджету та соціально-економічних досліджень [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.ibser.org.ua
7. Міністерство фінансів України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua