МИТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ: ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ ОРГАНІВ В УКРАЇНІ ТА В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ


Notice: Undefined index: plus_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 670

Notice: Undefined index: bar_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 672

У статті визначено суть митного регулювання, основні суб’єкти, проаналізовано зарубіжний досвід митного регулювання та досліджено можливість його застосування в Україні.

Ключові слова: митне регулювання, митні органи, мито.

 

В статье определена сущность таможенного регулирования, основные субъекты, проанализирован зарубежный опыт таможенного регулирования и исследована возможность его применения в Украине.

Ключевые слова: таможенное регулирование, таможенные органы, пошлина.

 

The article explain the purpose of customs regulations, the basic subjects, the foreign experience of customs regulation and investigate the possibility of using foreign experience in Ukraine.

Key words: customs regulations, tariff escalation, the customs authorities, customs duty.

Митне регулювання визначає характер зовнішньо економічних відносин, адже через встановлення мита та інших податків держава встановлює засади для підтримання національних товарів ти проходження іноземної продукції. Характер митного регулювання впливає на якість продукції, що споживається населенням і відповідно встановлює загальний рівень здоров’я серед населення та можливість споживання якісних товарів. Все вищезазначене визначає актуальність дослідження.

Проблемі митного регулювання присвячено чимало праць зарубіжних та вітчизняних науковців. Питання забезпечення ефективності митного регулювання розглядалось С.В.Галько, В.М. Горбачук, П.В. Пашко, О.Г. Руденко C.C. Терещенко.

Однак наукові праці вказаних вище вітчизняних науковців не торкались питання митного регулювання в контексті зарубіжного досвіду.

Метою дослідження є виявлення ключових аспектів митного регулювання, особливості діяльності митних органів в Україні та зарубіжних країнах на основі теоретичних та практичних аспектів досліджуваної проблематики.

Митне регулювання в характері питань, що підлягають під таке регулювання, має близьке відношення до сфери зовнішньоекономічних відносин. В цілому митне регулювання є однією із найбільш значимих сфер державного регулювання, адже саме митне регулювання визначає принципи та засади формування міжнародних відносин, створення ефективної, справедливої, прозорої системи оподаткування для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та світової торгівлі.

Митне регулювання згідно ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність»[1] це регулювання питань, пов’язаних із встановленням мит та інших податків, що справляються при переміщення товарів через митний кордон України, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю України.

Митна справа, яка безпосередньо пов’язана із митним регулюванням, згідно Митного кодексу України [2] базується на таких принципах:

  • виключної юрисдикції України на її митній території;
  • виключних повноважень митних органів України щодо здійснення державної митної справи;
  • законності та презумпції невинуватості;
  • єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України;
  • спрощення законної торгівлі;
  • визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб’єктів господарювання незалежно від форми власності;
  • додержання прав та інтересів осіб;
  • заохочення доброчесності;
  • гласності та прозорості;
  • відповідальності всіх учасників відносин.

Враховуючи, що митне регулювання є своєрідною функцією держави, то для нього є характерним набуття певних ключових характеристик на базі принципів митної справи, що описані вище.

Суб’єктами митного регулювання виступають митні органи, а безпосередньо функцію здійснення митного регулювання покладено на Державну митну службу України.[2]

Митні органи, що здійснюють безпосередньо митне регулювання, забезпечують виконання таких основних завдань:

  • виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;
  • захист економічних інтересів України;
  • забезпечення виконання зобов’язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, що були укладені у відповідності із законом;
  • застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщення товарів через митний кордон України;
  • здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон, вдосконалення форм і методів їх здійснення;
  • контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон;
  • здійснення заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв’язків державних інтересів на зовнішньому ринку;
  • створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон;
  • боротьба із контрабандою та порушеннями митних правил.[3]

Варто звернути увагу, що саме митні органи України безпосередньо пов’язані із митним регулюванням, хоча в процесі своєї діяльності вони безумовно контактують із органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Таким чином, ні органи державної влади, ні органи місцевого самоврядування, ні установи, організації чи громадяни не мають права втручатись у діяльність митних органів.

В процесі дослідження зарубіжного досвіду щодо питань митного регулювання особливу увагу варто приділити розвинутим країнам із схожою економічною ситуацією в минулому.

Митне регулювання більшості таких країн відповідає порадам міжнародних організацій. Так, у США використовується модель заохочення іноземного капіталу шляхом заборони на експортне мито. В Індонезії імпортер може звільнятись від сплати мита, в разі наявності у експортера плану експорту, із зазначеними імпортними матеріалами, таке звільнення надається у вигляді ліцензії і є інструментом заохочення експорту. [4]

Досить цікавим є досвід Японії у сфері митного регулювання. Так в Японії було прийнято Закон «Про валютний обмін та зовнішню торгівлю», який сприяв захисту національних виробників у стратегічно важливих галузях, а саме в аграрному секторі. Формування активного учасника міжнародної торгівлі для Японії починалось із закритої системи зовнішньоекономічних зв’язків. Основними чинниками, що посприяли такому перетворенню є широка диверсифікація ставок митного тарифу, використання тарифних ескалацій, тобто підвищення рівня митного обкладання товарів у міру зростання ступеня їхнього оброблення. Політика тарифної ескалації застосовується з метою підтримання національного виробника готової продукції і створення стимулів для імпорту сировини. Така політика застосовується також у США.

Для Японії водночас не є характерним використання антидемпінгових ставок регулювання, натомість застосовується сувора система технічних вимог – стандартів, сертифікації, інспекції якості, вимог техніки безпеки, що запобігає ввезенню на територію Японії низькоякісних товарів.[5]

Важливою відмінною рисою у системі митного регулювання України поряд із митним регулюванням провідних країн світу є значна розгалуженість товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, наявність такої кількості найменувань товарів дозволяє шахраювати, шляхом сплати мита за нижчою ставкою.[6]

Крім того, для України суттєвим недоліком поряд із розвиненими країнами світу є фіскальне спрямування мита, тобто його основне призначення визначається потребами держави у грошових коштах. Тоді як, у розвинутих країнах пріоритетною є регулююча функція. Така зосередженість державної політики у сфері митного регулювання на важливості мита, як джерела поповнення бюджету перешкоджає виконанню інших важливих функцій митного регулювання та створює бар’єри щодо формування міжнародної співпраці та ефективної боротьби із митними правопорушеннями. Тобто в цілому нагромадження вищезазначених негативних моментів призводить до формування стійкої моделі ухилення від сплати податків, зменшення конкурентоспроможності національних товарів на світовому ринку, їх привабливість для зарубіжного споживача.

Таким чином, здійснивши оцінку досвіду зарубіжних країн у сфері митного регулювання, варто відмітити, що ефективність такого регулювання в Україні пов’язана лише із фіскальною функцією, тоді як реалізація решти завдань покладених на систему митного регулювання не здійснюється або здійснюється недбало та неефективно, водночас залучення розглянутого досвіду зарубіжних країн є неможливим без реформування відповідним чином підходів до визначення пріоритетів у сфері митного регулювання.

Література:

  1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991р. № 959 – XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/959-12. – Назва з екрану.
  2. Митний кодекс України від 13 березня 2012р. № 4495-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4495%D0%B0-17. – Назва з екрану.
  3. Мачуський В.В. Господарське законодавство. Навч. посіб. /В.В. Мачуський, В.Є. Постульга — К.: КНЕУ, 2004. — 275 с.
  4. Новікова К.І. Світовий досвід митно-тарифного регулювання та можливості його застосування в Україні[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/3_SND_2010/Economics/57999.doc.htm. – Назва з екрану.
  5. Вербицкий С.І. Япония в поисках новой роли в мировой политике. / С. Вербицкий. – РАН, Ин-т востоковедения. – М.: Наука, 1992. – 271 с.
  6. Гребельник О.П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 696 с.

Залишити відповідь