У статті проаналізовані психологічні аспекти діяльності нових релігійних рухів та вплив на свідомість віруючого. Розглядаються причини виникнення та особливості розповсюдження новітніх релігійни рухів. Показані моделі деструктивного впливу нових релігійних організацій на свідомість віруючого.
Ключові слова: нові релігійні рухи, неокульт, релігійні потреби, психологічна маніпуляція, імпринтінг.
The paper analyzes the psychological aspects of new religious movements and its impact on the consciousness of a believer. The article discusses the causes and features of distribution of new religious movements. Also, the models of religious organizations’ destructive influence on the consciousness of believer are considered.
Key words: new religious movements, neo-cult, religion requirements, psychological manipulation, imprinting.
Як відомо, поширення християнства в Європі не призвело до повного зникнення старих язичницьких вірувань, традицій та народної практичної магії. А контакти з країнами Сходу сприяли асиміляції найбільш доступних вірувань населення Заходу і створення нових інтегрованих віровчень. Після перших перекладів Упанішад і «відкриття» Японії для Заходу інтерес до східної культури різко підвищився. Хоча інформація залишалася ще обмеженою, незвичність нових знань стимулювала намагання їх осмислити і застосовувати. На хвилі інтересу до східних традицій виник ряд серйозних досліджень, крім того, у західних країнах розгорнули активну діяльність місіонери і проповідники східних конфесій.
З розвалом Радянського Союзу це явище стало стрімко поширюватися на пострадянському просторі у Східній Європі і в Україні зокрема. Провідним фактором, що спровокував широкий інтерес населення до новітніх релігій був «інформаційний голод», який відчувала радянська людина, живучи за «залізною завісою», а також руйнування тих основних ідей, що формують національний світогляд кожного громадянина і які сприяють згуртуванню нації [6, с.65]. Саме це стало сприятливим ґрунтом для виникнення «нової релігійності». Новітні релігійні рухи – це соціокультурний феномен, ідеологічна основа сучасної цивілізації. Так, за словами культуролога П. Гуревича, «феномен нетрадиційної релігійності – одне з характерних явищ сучасного духовного життя. Суть його полягає в поширенні віровчень, не пов’язаних зі звичними, традиційними релігіями… » [4, с. 28]
Сьогодні відсутній єдиний усталений науковий термін, який міг би охопити всю різноманітність новітніх релігійних явищ. Найчастіше, не зовсім коректно з наукової точки зору, їх називають сектами, нетрадиційними релігіями, тоталітарними течіями, неорелігіями тощо. На мою думку для позначення феномену нової релігійності, найбільш вдалими будуть поняття «новий релігійний рух» та «New Age релігії», які одночасно окреслюють, як хронологічну характеристику феномену, так і сутнісну. Ці терміни охоплюють собою широкий спектр рухів, починаючи з тих, що базуються на нових підходах до релігії та духовності й надають своїм послідовникам вільне членство, і закінчуючи общинами, організаціями, які вимагають від своїх послідовників беззаперечного підкорення правилам групи, що відокремлює їх від решти суспільства.
Новітні релігійні рухи є наслідком релігійних пошуків людей, які через орієнтації на релігійні та філософські вчення прагнуть зрозуміти зміст таких явищ, як Всесвіт, життя, смерть, душа, свідомість, а також сутність людини, її призначення та сенс життя. Новітні релігійні громади пропонують своїм прихильникам нову сакральну інтерпретацію дійсності, нове розуміння соціальних питань та вирішення глобальних проблем сучасної людини, суспільства й світу в цілому, претендуючи на завсім іншу участь у їх вирішенні. Це ті вчення, від яких сучасні «шукачі істини» чекають життєвого комфорту, відчуття твердого підґрунтя, спокою, самоусвідомлення, цілісності та значущості свого буття.
Близькі та родичі людей, що потрапили під вплив нових релігійних рухів і сект, часто припускають, що на них чинився якийсь гіпнотичний чи магічний вплив. Але все набагато простіше. Людське «Я» має ряд природних тенденцій, що спонукають людей до їх задоволення, наприклад тенденція до групування, прагнення вищості, пізнання таємного та явище «духовної порожнечі» [1, с. 128]. Саме незадоволення цих «потреб» може стати основою для маніпуляцій свідомістю людини і залучення її до будь-якого виду діяльності.
Тенденція до групування в людині закладена природою і практично всі прагнуть належати до якогось об’єднання, спільноти. Людина за своєю природою – стадна істота. Але в будь-якому людському об’єднанні людина прагне, щоб її зрозуміли, прийняли, помітили. Ця людська тенденція повною мірою реалізується в неорелігійних об’єднаннях, практикуючих початкову роботу з людьми через невеликі групи, діяльність яких побудована таким чином, що всі її члени пов’язані дружніми стосунками, займаються спільною діяльністю, мають спільні інтереси, підтримують емоційний контакт один з одним, де кожен новонавернений має персонального наставника. Таким чином людина реалізує свою потребу належати до якої-небудь спільноти і бути потрібною цій спільноті [7, с. 123]. Формується коло «своїх», а згодом «своїми» стають всі, хто проповідують погляди, віра в істинність яких і формується у даних групах. Людині у цьому колі психологічно комфортно. Але за такий «комфорт» треба платити: віддано служити цій спільноті, присвятити їй все своє життя, матеріально її підтримувати і залучати до неї все більше і більше людей. Якщо ж після такого «дружнього» залучення у когось виникне бажання порвати з цією системою – на його адресу лунатимуть звинувачення у гріховності, у зраді Бога, істинного вчення і просто друзів.
Ще однією базовою потребою є глористична, яка розкривається через прагнення бути «вищим». У групі людина отримує задоволення не тільки від спілкування. У ній вона може підвищити свій соціальний статус, проявити себе, довести собі й оточуючим, що вона на щось здатна. А у державі домогтися визнання суспільства складно і не завжди це вдається навіть талановитим, геніальним людям.
Навіть у прагматика й атеїста на підсвідомому рівні присутні прагнення до пізнання трансцедентного та віра в таємничі сили, завдяки яким можна легко досягти щастя та успіху без особливих зусиль. Але реальне життя не залишає жодної надії на казку. Зате в релігійних та окультних обрядах сучасна людина стикається з таємничими і незбагненними для неї станами, які схожі на казку. Звичайно вони провокуються вміло проведеними ритуалами та іншими містичними процедурами, методами маніпулювання свідомістю, простими психотехнічними прийомами. Проте більшість людей не знайомі з особливостями, феноменами і можливостями нашого психічного апарату і така освітня занедбаність дозволяє будь-кому тлумачити прості психологічні феномени як унікальні, містичні і навіть божественні.
Людині властива екзистенціальна тривога: страх смерті, переживання невизначеності, етичні проблеми, труднощі самопізнання, проблема пошуку сенсу життя. Ні в радянський період, ні на сучасному етапі розвитку нашого суспільства це питання фактично не піднімалося. Натомість воно є центральною темою бесід і проповідей як у традиційних конфесіях, так і в найбільш примітивних неорелігійних течіях. За розв’язання цих проблем людина готова платити будь-яку ціну [2, с. 20]. Неорелігійна громада, за це, може вимагати все: обітниця бідності, обмеження в інформації, визнання своєї недолугості та ін., зречення минулого життя і рідних.
Складні життєві обставини також можуть стати важелем до залучення нових адептів. Кожна людина переживає неприємності, горе чи біди, але такі люди та їх страждання зазвичай є тягарем для оточуючих і часто навіть для родичів. В Україні ще недостатньо розвинута служба психологічної допомоги, та й наявні в психотерапії напрями не дуже цікавляться переживаннями своїх пацієнтів. Тому реально і досить швидко людина може зняти вантаж душевних страждань у релігійних організаціях. При цьому часто за відсутності релігійної культури і при атеїстичному вихованні вона звернеться не до церкви, а швидше прислухається до поради знайомих «куди піти» або буде виловлена в натовпі вербувальниками неорелігій.
Неорелігії пропонують свою допомогу у вирішенні життєвих проблем, які людина не в змозі вирішити самостійно. Звідси й починається процес входження людини до новітнього релігійного руху. Віруючий звертається до нього за власним бажанням. Спочатку людина втрачає віру у свої сили та спроможність досягнути чогось, потім з’являється прагнення до розуміння світу, що є своєрідним гарантом захисту від впливу «земних» слабкостей і ґрунтується на «одкровенні», яке повідомляє людині, що вона втратила розуміння «істини». Таким чином людина легко інтегрується в нову структуру і знаходить у ній «сім’ю». Психолог А. Джаноф розглядав цей феномен як можливість задовільнити дитяче прагнення любові та захиститися від реальності [3, с. 12]. Задоволення цих потреб у неорелігіях призводить до формування почуття божественної обраності.
Відокремлення від світу, суспільства, а іноді від сім’ї, друзів загострює потребу належати до ідеальної спільноти. Віруючий, який відірваний від іншого світу, цінує свою приналежність до релігійної общини і тому підпорядковується її традиціям, усіляко підкреслює свою духовну близькість з іншими членами, відстоює її ідеї. Це явище відоме в біології як «імпрінтінг» [7, с. 194]. Воно полягає в тому, що курча, яке нещодавно вилупилося, вважає своєю матір’ю будь-яку тварину або навіть рухомий предмет, що першим потрапив в його поле зору. Курча починає слідувати за ним і копіювати його дії. При залученні людини до неорелігій можна спостерігати також своєрідний духовний імпрінтінг.
В більшості неокультів активно використовуються такі методики, як медитація, монотонне співання, глосолалія. Ефективному впровадженню яких, сприяють тривалі пости, настанови, самонавіювання та дихальні вправи. Такі практики призводять до зміни процесів мозкової діяльності, що викликає зміни в стані свідомості, подібні до наркотичного трансу. Для багатьох адептів, які регулярно перебувають у стані релігійного екстазу, характерні звуження фокусу самосвідомості, зростаюча залежність [5]. У деяких особливо вразливих людей застосування подібних методик може призвести до психічних зривів та патології.
Керiвники новітніх релігійних течій особливу увагу придiляють вивченню психологiї. Часто використовуються гiпноз та інші методи впливу на психiку. У певних неокультах для вербування використовується метод «бомбардування любов’ю». На новачка намагаються справити велике враження: постійно говорять лестощі, роблять компліменти. Майбутньому адепту не дають обмінюватися думками та враженнями ні з ким, окрім досвідчених вербувальників. Новачок відчуває, що хтось щиро зацікавився його проблемами та піклується про нього, що в нього з’явились справжні друзі.
Отже, культова практика деяких новітніх релігійних об’єднань передбачає групову або індивідуальну iзоляцiю та наявнiсть авторитарного лiдера. Наслiдками домiнування такого групового мислення стають завищена оцiнка влади групи, груповi стереотипи та мораль, вводиться примус заради пiдтримання групової однорiдностi, що включає iлюзiю одностайностi, тиск на вiльнодумство тощо.
Психологічні чинники, зазначені вище, можуть при певних умовах сприяти розвитку незалежної, творчої, зрілої особистості, освіченої психологічно, релігійно та науково. Проте вони ж є і тією пасткою, якою вміло користуються маніпулятори людською свідомістю та «ловці душ», спрямовуючи їх на служіння собі. Таким чином, культова практика деяких новітніх релігійних рухів призводить до певної руйнацiї психіки особистостi.
Список використаних джерел та літератури:
- Агеєнкова Е. Психологические аспекты проблем распространения культов «Нового времени». / Е. К. Агеенкова // Медицина и христианство: материалы Республ. науч.-практ. конф. студентов и молодых ученых / под общ. ред. С. Д. Денисова – Минск: БГМУ, 2007. – 242 с.
- Агеєнкова Е. Социально-психологические аспекты исследования новых религиозных движений (личностный аспект). / Е. К. Агеенкова // Психологический журнал. – 2009. – №2. – С. 18 – 22
- Григулевич И. Пророки «новой истины» : Очерки о культах и суевериях современного капиталистического мира / И. Р. Григулевич. – Ереван : Айастан, 1989. – 293 с.
- Гуревич П. Нетрадиционные религии на Западе и восточные религиозные культы. / П.С. Гуревич – М.: Знание, 1985. – 65 с.
- Дворкин А. Л. Введение в сектоведение [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pravbeseda.ru/library/index.php?page=author&id=43
- Єленський В. Релігія після комунізму / HАH України. Від-ня релігієзнавства Ін-ту філософії ім. Г.С. Сковороди. – К., 2002. – 420с.
- Угринович Д. Психология религии / Д. Угринович – М.: Политиздат, 1986. – 352 с.