Заблоцький Юрій (м. Острог, Україна)
Національний університет “Острозька академія”
Секція: Етно-, соціо- та психолінгвістика у навчанні професійної англійської
ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НАВЧАННЯ АУДІЮВАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ
В роботі розглядаються мовні та психологічні індивідуальні особливості процесу сприймання англомовного тексту. Аудіювання визначається як один з ключових видів мовленнєвої діяльності на заняттях англійської мови і представляє собою складний психологічний процес під час якого задіються увага, розпізнавання, зіставлення мовленнєвих засобів, їх ідентифікація. Як один з способів подолання складнощів під час процесу навчання аудіювання мови професійного спрямування пропонується застосування автентичних професійних текстів, які мають на меті мотивувати студентів за рахунок надання цікавої актуальної та пізнавальної інформації.
Ключові слова: індивідуальні особливості, аудіювання, увага, розпізнавання.
Linguistic and psychological individual peculiarities of English texts perception are regarded in the work. Listening is considered to be one of the key types of speech activities at English classes being complicated psychological process which activates attention, detection, comparing of lexical units, identification. To motivate students overcome possible obstacles during teaching of language for specific purposes it is suggested to use authentic English texts which contain interesting specialized information.
Key words: individual peculiarities, listening, attention, detection.
Успішне вивчення мови професійного спрямування залежить багато в чому від правильно підібронаго та поданого тематичного матеріалу з урахуванням індивідуальних психологічних та вікових особливостей студентів. Основна особливість вивчення англійської мови на даному етапі полягає в тому, що студенти попередньо отримують інформацію за даною тематикою спочатку рідною мовою, і, таким чином, при вивченні відповідного матеріалу на заняттях англійської мови, студент вже має певне розуміння цієї проблематики, що полегшує процес оволодіння та засвоєння інформації англійською мовою.
Важливість аудіювання у процесі навчання іноземної мови підкреслювала у своїй статті Кочкіна З.А. Вона, зокрема, говорить, що “…засвоєння іноземної мови і розвиток мовленнєвих навичок відбувається головним чином через слухання. Тому аудіювання мало б бути розвинутим краще інших вмінь, але на практиці аудіювання викликає найбільші труднощі” [3; 17]. Розвиток навичок аудіювання під час вивчення мови професійного спрямування являє собою складний психолінгвістичний процес, обумовлений багатьма індивідуальними психологічними факторами, який вимагає багато зусиль як від студента, так і викладача та організації навчального процесу в цілому. При цьому, загально відомо, що вміння говорити іноземною мовою не гарантує вміння вільно розуміти усне мовлення в тих же масштабах. Хоча й ці два вміння і знаходяться у взаємозв’язку, домогтись їх рівномірного розвитку можливо лише шляхом використання спеціальних вправ на розвиток вміння розуміти усне мовлення в різних умовах спілкування [5; 14]. Більш того, було навіть виявлено залежність мовленнєво-рухового аналізатора від слухового. Зокрема, послаблений мовленнєвий слух ускладнює процес розвитку правильного й чистого мовлення навіть в рідній мові. Зокрема, невиразність мовлення в глухих пояснюється відсутністю слухового контролю за вимовою.
Отож, аудіювання є комплексною розумовою мовленнєвою діяльністю, в основі якої лежать складні психічні процеси та психофізіологічні механізми. Аудіювання виконує провідну роль і є одним з визначальних аспектів вивчення іноземної мови. В реальних умовах аудіювання займає 40-50% часу на зайняті, є одним з основних джерел мовних знань в галузі професійного спрямування[4; 120].
Аудіювання є однією з невід’ємних складових процесу навчання англійської мови. Аудіювання у вузькому розумінні – це розуміння сприйнятого на слух усного мовлення. Разом з тим аудіювання – це складний психофізіологічний процес, який включає в себе перцептивну, розумову, мнемічну діяльність. Перцептивною ця діяльність називається тому, що під час аудіювання здійснюється сприйняття усного мовлення. Розумовою вона є тому, що пов’язана з рядом розумових операцій, таких як: аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, абстрагування. Мнемічною ця діяльність визначається тому, що під час сприйняття відбувається виділення та засвоєння інформативних ознак мовних та мовленнєвих одиниць, трансформація слухового образу і впізнавання, як результат зіставлення з еталоном, який зберігається у довготривалій пам’яті. Аудіювання є комплексною мовленнєвою розумовою діяльністю, яка включає в себе ряд психічних процесів, таких як: сприймання на слух, увага, розпізнавання, зіставлення мовленнєвих засобів, їх ідентифікація. Саме вони лежать в основі психологічних аспектів аудіювання.
Розпочинається процес аудіювання із сприймання усного мовлення на слух. На цій фазі відбувається внутрішнє промовляння, тобто слухач перетворює почуті звукові образи в артикуляційні, іншими словами, слухач про себе імітує почуте. Цей момент є дуже важливим. Адже від того наскільки точною буде “внутрішня імітація” багато в чому залежить і майбутнє розуміння. Разом з тим, правильне озвучення про себе залежить від вимовних навичок у зовнішньому мовленні. І можливо це лише за рахунок одночасного розвитку аудіювання з говорінням і читанням вголос, що сприяє встановленню зв’язків між артикуляційними та слуховими відчуттями. Адже відомо, що той, хто говорить автоматично сприймає своє мовлення на слух. Одночасно відбувається сегментування мовного ланцюга, що допомагає відокремити окремі лексико-граматичні ланки з суцільного потоку і розуміти зміст кожної з них.
На наступному етапі аудіювання інформація потрапляє в короткотривалу пам’ять. Тут сприйнята інформація утримується у свідомості слухача протягом певного часу необхідного для осмислення фрази чи фрагменту. Таким чином, відбувається порівняння й зіставлення сприймань, що ідуть один за одним. Щоб мовленнєва інформація сприймалася вірно, слухач повинен “утримувати слова і фрази, зв’язувати почуте в даний конкретний момент з тим, що чув до цього, переводити послідовний ряд сигналів в одночасний ”[1; 39].
Наступною ділянкою процесу аудіювання є взаємодія сприйнятої інформації з довготривалою пам’яттю. Відбувається зіставлення мовленнєвих сигналів, що надходять з тими артикуляційно-слуховими образами слів, словосполучень, синтаксичних конструкцій, правил та схем їх поєднання, що існують у свідомості слухача. В залежності від того, чи є у довготривалій пам’яті слухача зразки мовлення, що відповідають сприйнятим елементам, мовленнєва інформація сприймається як знайома чи незнайома, тобто розпізнається.
Після того, як відбулося сприйняття мовленнєвої інформації, її відбір, зіставлення з існуючими стереотипами, встановлення внутрішніх асоціативних зв’язків настає найважливіший момент в процесі аудіювання – осмислення цієї інформації. На цьому етапі здійснюються еквівалентні заміни шляхом перетворення словесної інформації в образну, тобто відбувається процес перекодування інформації. Він виконує операції компресії фраз, окремих фрагментів за рахунок уникнення подробиць і залишаючи лише “згустки ” смислу, звільняє пам’ять для прийому нової порції інформації [4; 121]. Осмислення відображається в реакції слухача на почуте. Такою реакцією можуть бути емоції слухача або/чи його словесний відгук, в якому відображається та виділена ним частина мовленнєвої інформації, яку він буде використовувати в майбутній діяльності як на уроці, так і поза його межами.
Аудіювання – єдиний вид мовленнєвої діяльності, під час якої від суб’єкта, який виконує діяльність нічого не залежить [2; 37]. Слухач, на відміну від хто пише, говорить чи читає, не має можливості вплинути на хід процесу, полегшити своє завдання, створити сприятливі умови для сприймання інформації. На відміну, на приклад, від читача, який має можливість перечитати повідомлення кілька разів аж до повного розуміння змісту, слухач прослуховує інформацію, як правило, один раз. Читач сам може обрати швидкість читання, довільно зробити паузу. Цього позбавлений слухач, якому доводиться оперувати запропонованим темпом та безперервним потоком інформації, а пауза може призвести до втрати частини повідомлення, що поступило під час паузи. Нарешті, читач може користуватися додатковою літературою, перекладати, аналізувати прочитане, тоді як у слухача такої можливості немає. Таким чином, читач може створити собі сприятливі умови, які полегшують процес і дають можливість читати досить довгий час не викликаючи перевтоми. Натомість, аудіювання вимагає напруженої психічної діяльності і не має таких сприятливих умов, що викликає швидку втому і відключення уваги слухача, особливо коли зміст повідомлення не цікавий для слухача.
Одним з способів вирішення цієї проблеми в процесі вивчення мови професійного спрямування – це використання цікавих пізнавальних автентичних текстів професійного спрямування. Такі тексти несуть цікаву та корисну інформацію про майбутню сферу професійної діяльності студентів і допомагають значно підсилити інтерес слухача та сконцентрувати його увагу на повідомленні, що в результаті якісно сприяє оптимізації процесу аудіювання.
Література:
- Гез Н.И. О факторах, определяющих успешность аудирования иноязычной речи // Иностранные языки в школе. – 1977. – № 5. – С. 32-42.
- Елухина Н.В. Основные трудности аудирования и пути их преодоления // Иностранные языки в школе. – 1977. – № 5. – С. 36-45.
- Кочкина З.А. Что должен слышать и слушать студент при овладении иностранным языком // Иностранные языки в высшей школе. – 1955. – № 5. – С. 16-28.
- Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник / кол. авторів під керівництвом С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 1999. – 320с.
- Цветкова З.М. О методике устной речи // Иностранные языки в школе. – 1995. – № 4. – С. 12–20.
Відомості про авторів: Заблоцький Юрій Валерійович — здобувач кафедри міжнародної мовної комунікації факультету романо-германських мов Національного університету «Острозька академія».