Маринич Ірина Петрівна

Магістр

Національний університет «Острозька академія»

Науковий керівник:

Мініч Лариса Степанівна

к.ф.н., доцент кафедри української мови і літератури

 

Анотація. Сучасна лінгвістика на сучасному етапі дослідження потребує ретельного аналізу властивостей функціювання слів у художніх текстах, використання експресивних слів, лексем, які виражають відношення і характер семантичних певних зв’язків переносне значення слів для збагачення та поширення внутрішнього емоційного чи експресивного смислу тексту тощо. Оригінальність унікальність та неповторність, використаних автором певних лексем, зазвичай часто «випливають» із переносних значень, метафоричних чи семантичних відтінків певних слів саме в тому контексті з конкретним значенням, яке вибрав автор як належне. Сенсорна лексика дуже мало досліджувана у художніх текстах, що є важливим у сучасному мовознавстві, адже крізь призму подібних лексичних одиниць глибше можна зазирнути у царину слова, його семантичні та лексичні відношення щодо інших слів у контексті.

У статті розглянуто тлумачення понять сенсорики та сенсоризмів; визначено та проаналізовано роль сенсорної лексики у створенні художньої образності; розглянуто особливості емоційних станів та внутрішні переживання героїв твору крізь призму сенсоризмів; досліджено використання письменницею сенсорної лексики за допомогою різних типів відчуттів. У статті деталізовано емоційні стани персонажів роману «Солодка Даруся» Марії Матіос крізь призму таких  мікрополів: «зорове сприйняття», «слухове сприйняття», «тактильне сприйняття», «смакове сприйняття» за допомогою різних лексичних одиниць мови. Досліджуваний матеріал ілюструє, що сенсорна лексика допомагає сприйняттю та розумінню внутрішніх світів героїв твору, які вербально виражають світосприйняття автора, привертаючи увагу читача.

Ключові слова: сенсорика, сенсоризм, мікрополе, емоційність, емоційно-оцінна лексика, мовна експресія.

Iryna Marynych

Master

FEATURES OF THE USE OF SENSORISM IN THE NOVEL OF MARIA MATIOS «SWEET DARUSYA»

Summary. Modern linguistics at the current stage of research requires a thorough analysis of the properties of the functioning of words in artistic texts, the use of expressive words, lexemes that express the relationship and nature of certain semantic connections, the figurative meaning of words to enrich and spread the internal emotional or expressive meaning of the text, etc. The originality, uniqueness and originality used by the author of certain lexemes usually often “stems” from figurative meanings, metaphorical or semantic shades of certain words in the context with the specific meaning that the author chose as appropriate. Sensory vocabulary is very little studied in artistic texts, which is important in modern linguistics, because through the prism of such lexical units, one can look deeper into the realm of the word, its semantic and lexical relations with other words in the context.

The article considers the interpretation of the concepts of sensorics and sensorisms; the role of sensory vocabulary in the creation of artistic imagery is defined and analyzed; the peculiarities of emotional states and inner experiences of the heroes of the work are considered through the prism of sensorisms; the writer’s use of sensory vocabulary with the help of different types of sensations is investigated. The article details the emotional states of the characters in the novel “Solodka Darusia” by Maria Mathios through the prism of such microfields: “visual perception”, “auditory perception”, “tactile perception”, “taste perception” using various lexical units of language. The researched material illustrates that sensory vocabulary helps the perception and understanding of the inner worlds of the characters of the work, which verbally express the worldview of the author, attracting the attention of the reader.

Keywords: sensorics, sensorism, microfield, emotionality, emotional-evaluative vocabulary, language expression.

Постановка проблеми. Відчуття є невід’ємним елементом особистості, яка здатна виражати певні емоції за допомогою мовлення. В центрі уваги лінгвістики – мовна особистість. Досліджуючи сенсорні відчуття як психічний процес індивіда, ми можемо простежити відображення внутрішніх станів  за безпосереднього впливу на чуттєві органи, що є сенсорами тіла людини. Такий напрямок у сучасному мовознавстві допомагає визначити роль сенсоризмів та їх вживання у художніх текстах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.  Проблематика, яка порушена в нашому дослідженні була чітко окреслена у працях видатних лінгвістів Л. Щерби, В. Виноградова, Г. Винокура, Д. Шмельова, М. Жовтобрюха, В. Русанівського, Л. Лисиченко, В. Кухаренко та ін. Аналізом особливостей функціонування слова у художньому тексті займаються сучасні вчені Г. Колшанський, В. Кухаренко, В. Маслова, Г. Пауль, С. Ульман, В. Звєгінцев, Й. Стернін, О. Смирницький, Д. Шмельов, Г. Уфімцева, Ю. Апресян, Ю. Караулов, Л. Новиков, Е. Кузнєцова та ін. Вони наголошують, що у художньому тексті через особливі умови функціонування слово зазнає семантичних перетворень і отримує додаткові конотації, асоціації, смисли. Так, роль сенсорної лексики у створенні художньої образності аналізують та вивчають такі молоді дослідники, як О. Волошина, О. Король, К. Тулюлюк, Н. Головацька (Головацька, 2018).

Мета статті. Визначення ролі сенсорної лексики у художніх текстах, аналіз використання сенсоризмів крізь призму мікрополів різного типу сприйняття за допомогою лексичних одиниць у романі «Солодка Даруся» Марії Матіос.

Виклад основного матеріалу. Сучасна лінгвістика наразі потребує дослідження особливостей функціювання слів у художніх текстах, аналіз використання експресивних слів, лексем, які виражають відношення і характер семантичних певних зв’язків переносне значення слів для збагачення та поширення внутрішнього емоційного чи експресивного смислу тексту тощо. Оригінальність унікальність та неповторність, використаних автором певних лексем, зазвичай часто «випливають» із переносних значень, метафоричних чи семантичних відтінків певних слів саме в тому контексті з конкретним значенням, яке вибрав автор як належне.

Однією із найбагатших досліджень з вивчення сенсоризмів є праця Бодо Вінтера «Сенсорна лінгвістика» 2019 р., в якій проаналізовано та систематизовано всі відомі дослідження в галузі сенсорної лінгвістики, детально розглянуто проблему невимовності певних чуттєвих образів, описано метафори і розроблено класифікацію слів за сенсорними модальностями. Над сензоризмами роману Марії Матіос «Солодка Даруся» певною мірою працювала Бовт А. Ю., досліджуючи особливості перекладу сенсорної лексики твору.

Під поняттям «сенсоризм», якщо брати до уваги широке розуміння цього слова, дослідники розуміють «номінативні одиниці на позначення сенсорних відчуттів, що утворюються завдяки дії п’яти модусів перцепції (візуального, аудіального, кінестетичного, одоративного, густативного)» (Семашко, 2015).

Сенсорика – це відображення, змалювання, опис предметів, явищ певних об’єктів, дій органами чуття (зір, слух, смак, дотик тощо). Однак, як що говорити про неї в контексті мови, тексту, письма, тоді варто звернути увагу на смислові елементи сприйняття органами чуття, виражені в мовних одиницях.

Сенсоризми в художніх текстах виконують декілька функцій: репрезентативну – демонструють авторську модель світогляду; когнітивну – виявляють когнітивно-перцептивну діяльність автора; емотивну – передають емоційну реакцію персонажа на події; аксіологічну – надають сенсорну оцінку відчуттям; експресивну – мають експресивне навантаження; інформативну – містять інформацію про те, що персонаж відчував. Функції сенсоризмів розкриваються в художніх образах, які створює автор за їх допомогою (Бурич, 2018).

Відображення предметів чи явищ об’єктивної дійсності не обмежується тільки сематичними деталями, до них часто входять кольори, запахи, смаки й інше подібне, що може створити яскравий і неповторний образ, власне, в чому й приховується індивідуальний авторський стиль письма. Сенсорна лексика здатна формувати важливий і необхідний образ героя, або іншого якогось предмета, який потребує належної уваги під час читання того чи того тексту, за допомогою  яких автору вдається глибше розкрити необхідний внутрішній стан героя, аби виразити його емоційність. Сенсоризми допомагають умовно торкнутися певних речей під час прочитання, поринути в переживання й емоції героя, відчути те, що відчуває герой на папері, наче бути одним із персонажів тексту.

Як відомо, художній текст, який є об’єктом нашого дослідження, багатий на психологічний підтекст. Таким чином, сенсорна лексика допомагає сприйняттю та розумінню внутрішніх світів героїв твору, які вербально виражають світосприйняття автора, привертаючи увагу читача.

Роман «Солодка Даруся» – це «один із найважливіших творів сучасної української літератури, це справді високоякісний літературний твір, який водночас захоплює як своєю мистецькістю, так і розважальною канвою», – зазначає Улі Гуфен. Насправді, це дуже непростий текст, сильний і емоційно глибокий, в якому авторка порушує чимало тривожних і надто болючих питань не лише для себе, а й для рідного народу, який так багато страждає. Найперше, прізвище Дарусі – абсолютно не про її щасливе, приємне та солодке на смак життя, яке так і хочеться всім посмакувати. Все навпаки. Авторка пише про дівчину, яку селяни називають нерозумною, дурною, оскільки, на їхній погляд, вона дивно веде себе і не говорить. Не говорить, не тому, що не вміє, а тому що в депресії, тому що «не хоче говорити. Слова можуть робити шкоду» (Матіос, 2023: 19)   Навіть сама письменниця зауважувала про те, що її цікавить поняття «пограничної людини» – «людини, яка живе у стані постійного стресу, нестабільності й страху за своє життя і життя своїх рідних» (Бостан, 2001).

Щодо унікальності, неповторності й оригінальності твору, свідчило чимало критиків та дослідників, літературознаців, будучи в захопленні та приємному здивуванні. Ю. Грицай зазначає, що роман «дає читачеві ключі до скарбниці людських почувань у межових ситуаціях, допомагає глибше пізнати свою землю, могутнє генетичне коріння народу. Враження від сприймання тексту дуже сильне: картинно все відчувається й уявляється, додається емоційний музичний ряд» (Грицай, 2016). Марія Матіос у своєму романі залишила незабутній скарб глибокого психологізму, розкриваючи внутрішні світи героїв, письменниця залишила правду, яку вдалося почути кожному, хто прочитав твір, не боялася говорити певні моменти, які суперечили масі людей, пишучи про криваве минуле народу відкрито без перебільшень.

Події в  романі – це  цілий спектр емоцій та переживань, почуттів і думок персонажів. Це «гірка драма про Дарину Ілащук, «німу» солодку Дарусю, солону сльозу, даруйте за патос, на щоці народу» – неповторно свідчить Василь Шкляр, додаючи: «Якщо ледачий спитає мене, про що ця повість, себто попросить переказати її сюжет, я німуватиму, як Даруся» (Матіос, 2023: 202). Марії Матіос настільки вдається закарбувати своє письмо в серцях читачів, що вони готові і раді наслідувати «німоту» головної героїні за певних обставин життя. Таке глибоке занурення у людську душу знаходить своє вербальне вираження у різноманітних сенсоризмах.

Сама ж письменниця зазначає, що «Даруся – це не тільки метафора нашої історії, це ще й ключ до розуміння того, що людина – істота не тільки слабка, але й неймовірно сильна і чиста навіть у своєму каліцтві, бідності та пожиттєвій приреченості. Подеколи – навіть сильніша від здорових і вдатних. І саме цим – вища» (Вербич, 2005).

Читаючи та аналізуючи роман Марії Матіос «Солодка Даруся» –  складно оминути дослідження сенсорної лексики, адже твір багатий на описи як зовнішнього навколишнього середовища, так і внутрішніх станів персонажів роману.

Мікрополе «зорове сприйняття» містить найбільше лексичних одиниць у творі, тому розпочнемо наш детальний аналіз, власне, із нього. Зір вважають найвагомішими типом сприйняття, адже його домінування є аж настільки міцним, що навіть якщо є певні серйозні порушення зору, які можна спостерігати у людей слабозорих чи з частковим зором, однак зорове сприйняття не змінюватиметься,  і його функція залишиться настільки ж дієвою, які раніше. Тому що саме зір виконує відбивну і регулятивну функцію в поведінці людини. Це доволі складний та багаторівневий процес. Велику увагу звертають дослідники саме на зорові сприйняття, аналізуючи твір, адже без них навіть самому авторові не вдалося би описати певні деталі. Насамперед, автор, перш ніж написати, створює  у власній уяві картину, яка згодом стає текстом. Це, певною мірою, мистецтво в мистецтві – інтермедіальне відлуння.

Домінанта зору прочитується упродовж усього роману письменниці, зокрема дієслівна «дивитися», яка складається з безлічі синонімів емоційно-експерсивної лексики, що увиразнює емоції персонажів. Сприйняття зору, погляд та порух очей часто свідчить про замріяність головної героїні, її реакцію на певні ситуації тощо. Найчастіше домінанта «дивитися» вжита в прямому значенні цього слова: «…так її боліла голова, що не могла дивитися навіть у стелю…» (Матіос, 2023: 11); «Засмучена Даруся стояла, тримаючись одною рукою за паркан, а другою притримуючи кошик, і дивилася на хатні двері»  (Матіос, 2023: 52); «А коли голова її відпускає – стає на хвіртці і так по цілому дневі дивиться уздовж вулиці» (Матіос, 2023: 63). Постійні погляди, часто зосереджені на певних предметах, в яких вона затримується надовго говорять про глибокі роздуми героїні твору.

Інколи для підсилення експресії та увиразнення опису ситуації, повідомлення, тривання процесу авторка вдається до повторення дієслів: «…брала дзеркало і дивилася-дивилася, ніби чекала, що слова самі підуть із горла» (Матіос, 2023: 35) чи інших граматичних форм словотворення: роздивлятися, видивлятися, вдивлятися, позирати, роззиратися, зазирати. Наприклад,  «Роздивилася по хаті»  (Матіос, 2023: 85); «Михайло ставав подалеченьку за луговими корчами і до болю в очах вдивлявся, як матронка дивиться на той бік ріки» (Матіос, 2023: 160); «…лиш Марія перелякано раз по раз почерез паркан зазирає – але мовчить, небога, щоб не нарватися на Цвичковий язик» (Матіос, 2023: 53).

Найяскравіше емоційні стани персонажів висвітлено крізь призму зорового сприйняття за допомогою стилістичних фігур та фразеологічних сполук як позитивного так і негативного характеру: зводити погляд до неба, втуплюватися в щось, поїдати очима, гіпнотизувати поглядом, водити очима, пускати очі, опускати погляд, закотилися очі, дивитися вовком, (не) піднімати очі, вульгарно кліпати, (не) зводити очей.

Даруся постійно відчувала певною мірою емоційні качелі: «Вона то зводила погляд до неба, то втуплювалася в свої руки – і одинока сльоза котилася їй по щоці, як по засохлому рівчакові» (Матіос, 2023: 49). Авторка, підсилюючи емоційність, замість звичайного «дивитися» використовує  влучний фразеологізм «пускати очі» для вираження невдоволення та неприязні, докору: «Сам у хаті своїх трьох дівулиць маєш, то краще за ними пускай очі, а не пасеш чужого» (Матіос, 2023: 65). Словом, за собою дивися, насамперед, а не за іншими. У реченні «–Ти, дівка, Дарусю? – питав у очі, а далі, опускаючи погляд, сам собі відповідав…» (Матіос, 2023: 73).  Марія Матіос рису сором’язливості ілюструє поглядом очей, які опускаються додолу. Неприязнь та вороже ставлення Михайла письменниця ілюструє фразеологізмом: «Михайло дивиться вовком, не так просто…» (Матіос, 2023: 113).   

Дуже вдалими є описи поглядів та самих очей героїв твору, які допомагають глибше зазирнути у внутрішній світ того чи того персонажа. Тому що погляди очей з психологічного боку свідчать багато про саму людину та те, що вона може переживати в певний момент у конкретних ситуаціях: заплющені очі, запалені очі, незрушні очі, заздрісно-сумні очі. Заплющені очі допомагають Дарусі розслабитися і спокійно поринути у власні роздуми про важливе на той момент. Подібний жест може також свідчити про те, що героїня почувалася вільною собою, і більше того, щасливою. Адже за психологічними дослідженнями, людина у миті щастя заплющує очі: «…а Даруся із заплющеними очима хиталася з боку в бік, чуючи, як розправляються обручі, що дві доби стискали голову» (Матіос, 2023: 12); «…Даруся лежала із заплющеними очима, слухала Івана – і враз по тілу її пішла дрож (Матіос, 2023: 74); «Михайло із заплющеними очима мовчки дає спритним жіночим рукам себе обернути, обтерти, зоодягнути чисту сорочку…» (Матіос, 2023: 91). Словосполучення «запалені очі» говорить про наплив енергії, бажання робити щось велике без упину, не зупинятися на розчаруванні: «Розбита, із запаленими очима, Даруся на ранок бігала від хати до хати, носила порожнє  горнятко із слідами молока на денці, показуючи його перед очі газдиням» (Матіос, 2023: 36). Нерухомі очі персонажів свідчать про наростання гніву, злості: «Якусь мить обоє мовчать, незрушними очима дивлячись одне на одного, – так, наче ось-ось мають і собі надкусити одне одного…» (Матіос, 2023: 90).

Для кращої візуальної картини авторка також вдається до чимало важливих образів змалювання природи. Глибокі та деталізовані описи природи, виражені найяскравіше такими сенсоризмами, які додають веселості та позитиву: зелена травичка, золотий садочок, червона калина, весільні деревця, метушлива мурашва, срібні яструби, трав’яні коники, різнокольорова квітка, срібні та блискучі сніги, веселі звізди, а також навіюють сум, жаль, а іноді тривогу: самотня айстра, холодна глинка, могильна глина, непорушна савана.

Важливе місце серед сенсоризмів зорового сприйняття посідають лексеми на позначення кольору, оскільки це одна з основних ознак предмета. Колірна характеристика має значний символічний потенціал, що дозволяє автору не просто описати певний об’єкт, а розкрити його приховане значення за допомогою кольоросимволу, створити художній образ із експліцитним значенням. Як зазначають дослідники, «залежно від задуму автора кольороназви не лише характеризують і відтворюють барви денотата, але й увиразнюють глибинні емоційно-експресивні нюанси суб’єкта» (Тулюлюк, 2016).

У творі кольори використані письменницею для опису:

1) персонажів: червоний язик, чорний сум, білий від старості власник млина, біленьке тіло, чорні гурти людей червоні іскри;

2) предметів реальної дійсності: чорне залізо, чорні окуляри, червоний гребінь, білий папір, чорна стіна, зелений півник-льодяник, червоний півник-льодяник, білі шторки на вікнах;

3) навколишнього середовища: червона айстра, сині та білі посестри, білі овечки, білий кінь, біла днина, чорний туман, червоно-жовто-зелена ружа, чорні круки, червоний півень, біленький котик;

4) зовнішності та одягу: біла і чорна хустки, біла косинка, біленька хусточка, білі паперові квіти, біленька сорочка, жовто-зелені розводи, білий халат, темно-зелені штани галіфе, зелена сорочка, коричневий капелюх, біленький фартушок, темно-зелена форма, біла мережана сорочка.

Як бачимо, серед сенсоризмів зорового сприйняття переважає чорно-біла колірна гама твору. Контраст кольорів – протистояння добра – злу, правді – неправді, волі – неволі, радощам – горю. Все це іде паралельно в житті кожного персонажа, і кожен раз він стоїть перед викликом – вибирати. Говорячи про символізм червоного кольору, слід зазначити, що він завжди посідав особливе місце в символіці кольорів українського народу. Це колір і кохання, і пристрасті, і люті, і крові, і страждання.

Відчуття слуху відіграють не менш важливу роль у переосмисленні та пізнанні оточення, хоча дуже мало до сьогодні проведено досліджень в цьому напрямку. Однак варто зазначити, що слухове сприйняття у романі «Солодка Даруся» є невід’ємним чинником попри те, що головна героїня німа. Але вона чує. Німа лише тому, що не хоче говорити, однак все, що сприймає слухом, сприяє на її внутрішній емоційний стан певним чином. Головна героїня не раз чуючи голоси, не хотіла слухати їх, що свідчить про те, що все ж таки слухове сприйняття грало неабияку роль в історії героїні та інших персонажів: «–Солодка Даруся до тата сьогодні зібралася, – почула з вулиці чийсь голос і навіть не хотіла впізнати його. – Видко, молока напрятала, си-и-ирота, – відповів інший, також непізнаний голос» (Матіос, 2023: 25). Даруся ж боїться власного голосу: «Коли вона вперше спробувала заговорити з татом, страшенно перелякалася власного голосу» (Матіос, 2023: 33). Герої твору чи не найбільше всього люблять слухати: Даруся – тата, природу: «…про все питає, але найдовше слухає глуху повільну татову бесіду» (Матіос, 2023: 26); Михайло і Матронка – шум води, гір, себе: «…ішли Михайло з Матронкою в луг, спускали ноги з дамби – і слухали чи то самих себе, чи прохолодне дихання гір і шумливий неспокій води» (Матіос, 2023: 118).

Саме різноманіття звучання голосів персонажів додає особливого ефекту до сприйняття подій, що відбуваються в романі, читачем. Створюється відчуття, що голос стає ще однією дійовою особою твору. Аналізуючи роман, персонажі щоразу чують чиїсь голоси, сприймаючи які, герої частково розкривають себе, свої страхи та свої внутрішні переживання, тому що вони розповідають про них іншим, тим, хто поруч. Наведемо приклад, де Варвара ділиться своїми хвилюваннями від почутого з Марією: «Аж чую – від Довбушевої могили […] при самій дорозі, нечиста сила говорить, людським голосом говорить, та страшним таким, та грубим, таким, як ведмідь крізь малини дерся» (Матіос, 2023: 34). Жінок тривожили незнайомі голоси, чуючи які не могли лишатися байдужими. Тут же, вони не тримають це в собі – якнайшвидше намагаються розказати сусідам, ближнім. В цьому певною мірою викривається негативна риса – пліткування.

Авторка роману приділяє дуже велику увагу модуляціям голосу. Він може бути лагідним і жорстоким, тихим і галасливим, заспокійливим і тривожним. Коли йдеться про лютий крик злості або ненависті, авторка вживає такі сенсоризми і порівняння, як «рикав, як бугай» або «ревів, як бугай». Для підсилення певного авторитету персонажа його манера розмови описана як «прогуркотів басом». Доволі часто у творі простежується ілюстрація тиші та мовчання, що сприяє як спокійному сприйняттю, так і незвичній напрузі, реакцій на обставини героїв твору. Тиша – місце, де завжди головна героїня відчувала себе собою, справжньою. Тому авторка чималу вагу придіялає домінанті «тиша», хоча часто від неї не завжди віяло приємністю: «…моторошна тиша стояла на завжди гамірній господі – навіть небуло видко, як взимі, так вліті голопузих, але незмінних ярмулках господаревих синів-трійнят – Йоськи, Давида і Якова» (Матіос, 2023: 122). «У хаті стало тихо-тихо. Лиш знову у запічку повернулася на другий бік дитина» (Матіос, 2023: 175); «Іван розказує-розказує тихим голос, ніби  гладить Дарусю по голові, ще й рукою показує» (Матіос, 2023: 62). Інший контрастний епізод передує сцені трагедії, яка сталася з Матронкою. «А на цьому боці було тихо – ніби мертво: ні вітру, ні румунських гранічерів. Лиш шуміла вода…» (Матіос, 2023: 54). Тиша в цьому контексті є передвісником чогось зловісного.

Крім того, чималу роль зіграла музика у творі Марії Матіос. Наш світ сповнений різноманітних звуків, які також викликають різноманітні відчуття. Особливо це стосується музики, що можна помітити в романі, де авторка з надзвичайною майстерністю описала звуки традиційних гуцульських мелодій. Цвичкова дримба, яку герой зробив власноруч, її звук для Дарусі були чимось особливим, кожен звук означав і містив у собі певні емоції: «…Серце серцем, але коли Іванова дримба здобувалася на голос, Дарусю ніколи не боліла голова» (Матіос, 2023: 50). Жаліслива мелодія заспокоювала героїню настільки, що їй хотілося відчувати це вічно. Голос дримби забирав страшний біль головної героїні роману. Такі сенсоризми мають важливий стилістичний ефект, утворюючи в свідомості людини реальну картину світу цих звуків.

Кольорові метафоричні образи, порівняння, персоніфікації наче виривають мелодію з контексту твору і переносять її у простір вічного – знайомих відчуттів від мелодії, яка здатна проникнути глибоко в душу. Ще один ланцюжок однорідних порівнянь створює більшу напругу, розкриває різні сторони мелодії, її звучання, символізм та експресивний чуттєвий зміст.

Наступним елементом сприйняття є тактильна лексика, що й проаналізуємо нижче.  Лексичні одиниці мікрополя «тактильні відчуття» у романі передають як позитивні, так і  негативні емоції та переживання. Позитивні емоції та відчуття передано за допомогою дієслівних словосполучень: погладити по голові, поцілувати у тім’ячко, обводити долонею живіт, іде дрож по тілу, цілувати, розтирати плечі, обхопити шию, пригорнути до грудей, притискати дитину. Позитивні сенсоризми тактильних відчуттів переважно стосуються інтимного характеру між чоловіком і жінкою та щирою турботою та любов’ю до дітей. Негативні емоції та переживання виражено такими дієслівними словосполученнями: прихилятися до верхівки хреста, обнімати хрест, прикладати вухо до землі, обмацувати дерева. Обнімає й прихиляється до хреста Даруся від розчарування й розпачу, коли приходить до тата на могилу. Наступні однорідні присудки теж говорять про її внутрішній стан і ставлення до батька: «Вона розводить руками, обнімає хрест і знов надовго приростає до нього. Тоді здуває з хреста порохи, обтирає його марлечкою, по черзі торгає усі чотири стовпці огорожі і, нарешті, сідає в ногах давно осілої, майже рівної із землею могилки» (Матіос, 2023: 31).  Дуже детально приємні тактильні відчуття описує письменниця в епізоді про Михайлика і Матронку, яка трепетно і ніжно зустрічає чоловіка після важкого робочого дня: «Ледь торкаючись чоловікової спини долонею, Матронка зупиняє чомусь на великій родимці під його правою лопаткою і обводить вказівним пальцем. Далі кілька разів швидко цілує, а вже тоді розтирає плечі жмуток мокрої вовни з милом. Після цього Матронка береться за Михайлові груди, шию руки – і відтирає їх так ретельно, нібито чоловікове тіло роками не мало на собі води» (Матіос, 2023: 91). Крізь призму тактильних відчуттів авторка дає зрозуміти, що переживає головна героїня, особливо в моменти її болю та страждання.

Образ болю у романі представлений у вигляді таких метафоричних образів, як залізні обручі, ніж, цвяхи, п’явки, сокира, свердлик. Біль також персоніфікується, що створює додатковий емоційно-експресивний ефект: «залізні обручі, що стисли голову, ніби хотіли зовсім її розтрощити»; «шугає гострий нестерпний ніж попід тім’я»; «безконечний біль»; «з розірваною від болю головою»; «обручі знов звиють гніздо»; «біль розшматує її на дрібні кавалки»; «цвяхами, забитими в голову чиїмось важким, безсердечним молотом»; «шугає біль у мозок»; «череп зносить, наче тупою сокирою»; «тоненький свердлик почав свердлити голову»; «чорний сум знову побирав її голову»; «тонкі жалючі п’явки впиваються в тім’я, ніби просвердлюють його»; «довбня болить, розколюється». У деяких прикладах можна зустріти використання гіперболи для підсилення тактильних відчуттів. Слід зазначити, що перелічені образи стосуються не лише тактильного сприйняття. Ядром цих метафоричних описів є відчуття болю, але відтворюється воно за допомогою лексичних одиниць інших мікрополів, наприклад «слухового сприйняття» (Бовт).

Не можна також не згадати і про смакові сприйняття, адже доволі часто ми зустрічаємо у творі описи їжі, їхні смаки та запахи, чому авторка приділила певну уваги в ролі головної героїні роману. Насамперед, сама назва «Солодка Даруся» нагадує читачеві про солодощі, хоча насправді, зовсім не про це текст і емоції не ті. Прикметник «солодка», наче хитрий підхід до маленької дівчинки випитати правду – «гірка цукерка в яскравій обгортці». Письменниця використовує переважно прикметникові словосполучення для ілюстрації смакових рецепторів: запашна олія, сливове повидло, квашена капуста, товчені фасулі, зварена бараболя, квашені огірки, медова груша, овеча бринза, гаряча мамаличка; а також іменникові: черепки з борщем, жменька кулешки, кусник сала.

Отже, Марія Матіос у романі «Солодка Даруся» дуже часто покликається на сенсорні відчуття для відтворення зорового, слухового, тактильного та смакового сприйняття. Особливостями сенсоризмів у творі письменниці є деталізована ілюстрація внутрішніх станів персонажів крізь призму різних типів сприйняття за допомогою різних лексичних одиниць. Найяскравішим і найбільш вживаним у романі є мікрополе «зорове сприйняття», яке найглибше розкриває стан персонажів, допомагає дослідити їхні переживання. Слухове сприйняття розкривається в описі звучань різних голосів за певних обставин у тексті, а також в контрасті голосу й тиші на фоні німої головної героїні роману. Не менш важливою і музика та звук дримби, в чому певною мірою приховано культурний смисл рідного краю. Тактильна лексика використовується під час зображення відчуттів болю і його полегшення, передачі стосунків між персонажами, їхніх почуттів, хвилювання, страждань. Найменш вживаною є лексика смакових рецепторів, що письменниця не опускає, однак саме такі сприйняття можуть свідчити хіба що про вподобання їжі героїв твору, що дуже рідко впливає на їхній емоційний стан.

 

 

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Бостан Г. Архетип. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. Чернівці : Золоті литаври, 2001. 321 c
2. Бурич (Гурч) Л. Сенсоризми як репрезентанти авторської світомоделі. Вісник Львівського університету: Журналістика. 2018. Вип. 43. С. 218–226.
3. Вербич В. Євангеліє від Марії, або «людина навіть у безвиході має вибір». Сім’я і дім. 2005. № 16 (435). С. 5–12
4. Головацька Н. Сенсоризми та їх функціональна синтагаматика. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Філологія. 2018 № 37, Т 2. С. 48–50
5. Грицай Ю., Цікавий С. Стилетворчі чинники роману Марії Матіос «Солодка Даруся». Вісник студентського наукового товариства ДонНУ імені Василя Стуса. 2016. Вип. 8. Т. 1. С. 93–99
6. Матіос М. Солодка Даруся: Драма на три життя. К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2023. 208 с.
7. Семашко Т. Перцептивний і неперцептивний зміст етнокультурних стереотипів смакового модусу сприйняття. Одеський лінгвістичний вісник. 2015. № 6. С. 75–79
8. Тулюлюк К. Лінгвопрагматика сенсоризмів у гендерному вимірі (на матеріалі англомовної прози початку XX ст.) : автореф. дис. … канд. філол. наук. Чернівці, 2016. 20 с.
9. Бовт А. Особливості перекладу сенсоризмів англійською мовою на прикладі роману М. Матіос «Солодка Даруся». URL: https://doi.org/10.30525/978-9934-26-196-1-7 (дата звернення: 25.11.2023)

 

 

REFERENCES

1. Bostan G. (2001). Arkhetyp. Leksykon zahal’noho ta porivnyal’noho literaturoznavstva. Chernivtsi: Golden Drums (in Ukrainian)
2. Burych (Gurch) L. (2018). Sensoryzmy yak reprezentanty avtors’koyi svitomodeli. Bulletin of Lviv University: Journalism (in Ukrainian)
3. Verbych V. (2005). Yevanheliye vid Mariyi, abo «lyudyna navit’ u bezvykhodi maye vybir». Family and home (in Ukrainian)
4. Holovatska N. (2018). Sensoryzmy ta yikh funktsional’na syntahamatyka. Scientific Bulletin of the International Humanitarian University. Philology (in Ukrainian)
5. Hrytsai Y. Tsiyakiy S. (2016). Styletvorchi chynnyky romanu Mariyi Matios «Solodka Darusya». Bulletin of the student scientific society of DonNU named after Vasyl Stus (in Ukrainian)
6. Mathios M. (2018). Mayzhe nikoly ne navpaky. Vydannya tretye [Almost never the other way around. The third edition]. Lviv: LA “PYRAMIDA” (in Ukrainian)
7. Semashko T. (2015). Pertseptyvnyy i nepertseptyvnyy zmist etnokul’turnykh stereotypiv smakovoho modusu spryynyattya. Odesa Linguistic Bulletin (in Ukrainian)
8. Tulilyuk K. (2016). Linhvoprahmatyka sensoryzmiv u hendernomu vymiri (na materiali anhlomovnoyi prozy pochatku XX st.). Chernivtsi (in Ukrainian)
9. Bovt A. Osoblyvosti perekladu sensoryzmiv anhliys’koyu movoyu na prykladi romanu M. Matios «Solodka Darusya». URL: https://doi.org/10.30525/978-9934-26-196-1-7