УДК 81’271:070.11
ilona.mostova@oa.edu.ua
Мостова Ілона Ігорівна,
магістрантка,
Національний університет «Острозька академія»,
науковий керівник
канд. пед. наук З. В. Столяр
Анотація
У статті проаналізовано взаємозв’язок між телевізійним дискурсом та процесами формування культуромовної національної ідентичності в контексті українського суспільства у час повномасштабної російсько-української війни. Дослідження спрямоване на вивчення ролі телевізійного дискурсу у формуванні національної ідентичності українців та розумінні його впливу на культурні процеси в Україні. В процесі роботи використано методи моніторингу, аналізу, синтезу (для визначення особливостей телевізійного контенту); спостереження, опису та оцінювання (для визначення рівня впливу телевізійного контенту на реакцію глядачів щодо сучасних культуромовних питань); узагальнення (для формування висновків за результатами, отриманими щодо кожного з досліджених векторів).
Ключові слова: мова, телебачення, дискурс, національна ідентичність, медіавплив, соцопитування.
Summary
The purpose of the scientific article is to analyze the relationship between television discourse and the processes of cultural-linguistic national identity formation in the context of Ukrainian society. The study is based on the analysis of the relevance of television. The issue of changes on television after the start of the full-scale Russian-Ukrainian war was raised. The article is aimed at studying the role of television discourse in the formation of national identity and understanding its impact on cultural processes in Ukraine. In the process of work, the following methods were used: monitoring, analysis, synthesis (to determine the features of television content that interacts with cultural and linguistic features); observation, description and evaluation (to determine the level of influence of television content on viewers’ reactions to modern cultural and linguistic issues); generalization (to form conclusions based on the results obtained for each of the investigated vectors).
Keywords: language, television, discourse, national identity, media influence, social survey.
Постановка проблеми. Сучасне українське телебачення як потужний інструмент слугує не лише для передачі інформації, але й відіграє роль у формуванні національної самосвідомості та культурної ідентичності. Тим паче, коли Україна, країна з багатошаровою та багатогранною культурною спадщиною, проживає соціокультурні зміни, телевізійний дискурс став одним із суттєвих аспектів цього процесу. Тому варто дослідити, наскільки телебачення сприяє чи заважає розбудові єдності та створенню національного ідентитету в сучасному українському суспільстві в умовах війни.
Аналіз досліджень та публікацій. Різні аспекти телевізійного дискурсу, зокрема культуромовний аспект, вивчали такі науковці, як Г. Денискіна, Е. Мамонтова., Н. Лютянська, В. Ральська, І. Фенг, Р. Кіт Сойєр, О. Хоцур, Г. Штромаєр.
Мета статті – проаналізувати вплив медійної мови та контенту новин на формування громадської думки; дослідити важливість телебачення в процесі популяризації державної мови та визначити його важливість для сучасного суспільства; проаналізувати реакції глядачів на телевізійний контент та, зокрема, їхні думки щодо питання державної мови в телевізійному етері.
Виклад основного матеріалу. Телебачення має важливе значення у формуванні культуромовної ідентичності, будучи агентом, який впливає на мовлення та цінності глядачів. Науковець І. Фенг у своїй праці «Історія масової комунікації» зазначає: «Телебачення є дешевим і готовим до споживання. Не потребує навичок чи освіти для перегляду, тому є популярним серед нижчих верств населення» [3], тому можемо зробити висновок, що авдиторія етеру є пасивною.
У масовій комунікації медіавпливів уникнути просто неможливо. Праця науковця Г. Штромаєра «Політика і мас-медіа» пояснює, що «вплив – це процес і результат дій телебачення, що змінює поведінку, наміри й уявлення авдиторії. Інформаційно-психологічний вплив – це вплив на свідомість особи й населення з метою внесення змін у їх поведінку та світогляд» [11]. Отож, за своєю суттю етер – чільний масмедійний засіб, який охоплює різноманітні сфери життя. До того ж, науковець Г. Штромаєр акцентує: «Багато людей задовольняють свою незначну потребу в політичній інформації завдяки телевізійному вечірньому випуску новин, який транслюється перед фільмом чи розважальною програмою, і наголошує, що «для них ці передачі є єдиним мостом у світ політики» [11].
Медійна мова впливає на свідомість реципієнта, саме це зауважує багато дослідників. У підручнику «Теорія медіалінгвістики», який уклали Л. Шевченко та Д. Сизонов, знаходимо тлумачення цього поняття: «Медійна мова – лінгвістичні та стильові особливості мови, яка функціонує у сфері масової інформації» [10]. Якраз це мусить спонукати медіа до відповідального змістового наповнення телепрограм та до відповідного мовностилістичного оформлення.
Тому важливим є той факт, що з розвитком комунікаційних технологій етер використовують і в суперечливих темах, збройних конфліктах та задля пропаганди. Як приклад, під час російсько-української війни з 2014 року медіапростір став майданчиком для розпалювання політичного та мілітарного, мовного та культурного конфліктів.
Науковиця Г. Яворська у своїй праці стверджує, що «конфлікт інтерпретацій під час гібридної війни використовується як різновид зброї поряд з іншими невійськовими компонентами гібридних загроз» [12, с. 45].
Саме ця проблема загострилася під час боротьби за українську Україну, й потрібно було якнайшвидше позбуватися наївних сподівань на зменшення напруження в суспільстві, адже через екрани телевізорів до лютого 2022 року мільйонам людей насаджували російські ідеї та мову, стверджували про меншовартісний статус української. Збройна агресія росії відчутно змінила медіаландшафт України. Роль об’єктивного інформування громадян, популяризація української мови та культури, протидія інформаційним війнам, підвищення медіаграмотності значно зросли.
П. Казарін у своїй книзі «Дикий Захід Східної Європи» акцентує на тому, що «Україна лишається «телевізійною» країною, в якій більшість отримує інформацію з телеекрану, а тому цей тип медіа й далі лишається ключовим для масової свідомості» [5, с. 183–184]. Тому задля формування свідомого та освіченого суспільства важливо, аби українське телебачення було якісним. «До того ж українська авдиторія зараховує отримання інформації до категорії «розваг» та «соціалізації», хоча насправді це історія про безпеку», – зауважує публіцист [5, с.183–184].
Задля підтвердження наведених вище тез та аналізу ситуації впродовж серпня–жовтня 2023 року ми провели анкетування в соціальних мережах «Інстаграм» і «Фейсбук» серед 300 респондентів різного віку. Таким чином нам вдалося з’ясувати, що 56% опитуваних продовжують споживати телевізійний контент (див. рис. 1).
Рис. 1. Рівень споживання телевізійного контенту серед реципієнтів
Нині на теренах українського телебачення транслюють проєкт «Єдиний телемарафон», запроваджений на початку великої війни на таких каналах: «1+1», «ICTV», «Суспільне», «Інтер», «СТБ», «РАДА», «УНІАН», «К2», «ZOOM». Також триває розквіт розважальних каналів «Новий», «ТЕТ», «БІГУДІ», «М1», «ПЛЮСПЛЮС».
Від 24 лютого 2022 українці значною мірою покладалися на телемарафон «Єдині новини» та телеграм-канали. За результатами опитування нині телебачення радше використовують для перегляду розважальних телепрограм, а телемарафон «Єдині новини» користується попитом лише серед 22% респондентів (див. рис. 2).
Рис. 2. Результати опитування щодо кількості глядачів Єдиного телемарафону
Не можна заперечувати той факт, що сучасна молодь не є прихильником телевізора. Для того щоб знайти будь-яку інформацію та новини, використовують твітер, телеграм або ютуб, а для того щоб задовольнити естетичну та розважальну потребу, – споживають контент із інстаграму та тіктоку. Здається, що телебачення не має прямого впливу на молодь, але телевізійні програми потужно ширяться в цих соціальних мережах.
Новини телемарафону «Єдині новини» активно публікують у телеграм-каналах. Такі популярні телевізійні програми, як «Я люблю Україну», «СуперМама» та «Хто зверху» споживають не з телебачення, а з ютуба. На фрагменти цих програм без додаткових зусиль натрапляємо і в інстаграмі, і в тіктоці. Сьогодні телевізійні канали мають свої сторінки на різних платформах. Наприклад, телеканал «Новий канал» у соціальній мережі «Інстаграм» «novy_channel» має 953 тисячі читачів; телеканал СТБ на платформі «Ютуб» має 5,44 млн підписників, а телеканал ТЕТ на своїй сторінці в тіктоці має 280 тисяч слідкувачів.
Підтвердженням відомостей є й наше соціологічне опитування, яке засвідчило, що 65% респондентам до вподоби телевізійні розважальні програми, серіали та шоу (див. рис. 3).
Рис. 3 Результати опитування щодо споживання телевізійного розважального контенту
Варто зазначити, що за результатами опитування, телевізійні програми охоплюють 92% респондентів саме на інтернет-платформах. Отже, телебачення поєднує широке охоплення й безкінечну кількість ресурсів.
Телеетер часто виконує функцію освітнього інструменту, розширюючи знання про історію, традиції та мову. Можна зробити висновок, що питання мовлення етеру справді актуальне. Українська мова на українському телебаченні сприяє формуванню ідентичності суспільства. Популяризація державної мови в телевізійному просторі сприяє зміцненню мовної ідентичності та підтримує мовний патріотизм; українська мова є носієм культурних цінностей; дитячі програми, навчальні передачі та мовні проєкти сприяють формуванню мовної ідентичності серед молоді; програми, що присвячені літературі та мовній спадщині, сприяють збереженню багатства та різноманітності української культури; телепередачі, що транслюють українську автентичність, зокрема через мовлення, сприяють збереженню та розвитку унікальної ідентичності; популяризація української мови слугує захистом від зовнішніх впливів, сприяє самостійності та незалежності країни. Дібрані матеріали повинні суворо оформлювати відповідно до мовних норм, адже телепрограми, безперечно, виконують функцію зразка для реципієнтів і, таким чином, сприяють піднесенню культури мовлення в країні.
Підтвердженням зазначеній тезі слугує проведене анкетування: 63% респондентів уважають, що журналісти, ведучі та учасники телепередач обов’язково повинні мовити українською літературною мовою (див.рис. 4).
Рис. 4 Результати опитування щодо мовлення всіх учасників етеру
До початку великої війни мовне питання відносно ігнорували, телепрограми виходили двомовні та рідше повністю українськомовні. Нині телевізійний етер цілком українськомовний, але часто натрапляємо на помилки граматичного, стилістичного, особливо фонетичного й акцентуаційного аспекту як в мовленні запрошених гостей, так і мовленні самих ведучих. Журналісти нерідко нехтують стандартом доступності, зловживають англізмами, професійними термінами та жаргонізмами, не поцікавившись, чи є українські відповідники. Під час перегляду новинних випусків виникає думка про те, що вони спеціально використовують новомодні/запозичені слова, аби не втратити глядача, але насправді це часто відлякує їхню цільову авдиторію та ніяк не допомагає формувати свідоме, освічене суспільство. Під час перегляду розважальних проєктів натрапляємо на те, що учасники шоу часто некомпетентні щодо базових питань, регулярно порушують акцентуаційні норми, їхнє мовлення нерідко наповнене скалькованими з російської мови лексемами. Тому творцям таких шоу варто ретельніше добирати кандидатури учасників. Адже якщо відомі особистості України не володіють базовими знаннями з української мови й культури мовлення, то висвітлення таких ситуацій в позитивному світлі матиме негативний вплив на молодь та громадянську самосвідомість.
Висновки. Отже, телевізійні новини та розважальний контент все ще користуються попитом серед українського суспільства, але найчастіше споживають такий контент на інтернет-платформах, наприклад, на ютубі, у телеграмі, твітері, інстаграмі, тіктоці, а рідше – безпосередньо з телебачення. Телевізійний етер є платформою для популяризації та захисту української мови та культурних цінностей. Авторитетні програми часто впливають на формування позитивного ставлення до власної мови та сприяють її розумінню в глобальному контексті.
Телебачення як вагомий масмедійний засіб активно формує культуромовну ідентичність українців. Його вплив охоплює різноманітні платформи. Широке охоплення авдиторії телепередачами на різні теми сприяє створенню спільного культурного контексту, сприяючи єднанню громадян навколо загальних цінностей та ідей.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
- Hotsur, O. (2022). Особливості функціонування медіаринку України в умовах війни (лютий-вересень 2022 року). Communications and Communicative Technologies, (22), P. 47–53. URL: https://doi.org/https://doi.org/10.15421/292205.
- Sawyer, R. K.. A discourse on discourse: An archaeological history of an intellectual concept. Cultural Studies, 16(3): 2002. P. 433–456. URL: https://doi.org/10.1080/09502380210128324
- Fang I. E. A History of Mass Communication. Six Information Revolutions. Newton, USA: Butterworth-Heinemann, 1997. 154 p. URL: https://www.etcases.com/media/clnews/1424770573187093886.pdf
- Francesca R. Dillman Carpentier. Agenda Setting and Priming Effects Based on Information Presentation: Revisiting Accessibility as a Mechanism Explaining Agenda Setting and Priming, Mass Communication and Society, 17:4, 2014. P. 531–552.
- Казарін П. В. «Дикий Захід Східної Європи»: пер. з рос. Михайла Бриника. Харків:Віват, 2022. 320 с.
- Мамонтова Е. В. Публічна аналітика як феномен медіа-дискурсу російсько-української війни. Актуальні проблеми політики. Національний університет «Одеська юридична академія», 2023. Вип. 71. С. 136–143.
- Лютянська Н. І. Мас-медійний дискурс: типологічні та структурно-організаційні особливості. Наукові записки Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя. Філологічні науки, 2014. Книга 2. С. 136–141.
- Ральська В. Телебачення як засіб маніпуляції масовою свідомістю (на прикладі українських теленовин). Науковий блог. URL: https://naub.oa.edu.ua/2010/telebachennya-yak-zasibmanipulyatsiji-masovoyu-svidomistyu-na-prykladi-ukrajinskyh-telenovyn/ (дата звернення: 05.01.2023).
- Світова гібридна війна: український фронт / За заг. ред. В. П. Горбуліна. Національний інститут стратегічних досліджень. К.: НІСД, 2017. 50 с.
URL: https://ippi.org.ua/sites/default/files/yavorskaya.pdf
- Теорія медіалінгвістики: підручник / за ред. Л. І. Шевченко. Київ: ВПЦ “Київський університет”, 2021. 214с.
- Штромаєр Герд. Політика і мас-медіа. Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. 303 с.
- Яворська Г. В. Гібридна війна як диструктивний конструкт. / Стратегічні пріорітети. № 4 (41), 2016. URL: https://ippi.org.ua/sites/default/files/yavorskaya.pdf