У статті розглядається та аналізується зміст поняття проекція,   проективний малюнок. Вивчаються способи психологічної       роботи з сімейними проблемами за допомогою методу проективного дзеркального малюнка та можливості інтерпретації готового проективного матеріалу.   

Ключові слова: проекція,проективний дзеркальний малюнок, сімейні проблеми.

The article considers and analyzes the concept of the term projection, projective picture. The means of psychological work with family problems and possibilities to interpret ready projective material are being studied  with the help of projective mirror picture method.

Key words: projection, projective mirror picture, family problems.

Сім’я відноситься до числа тих явищ, інтерес до яких завжди був стійким та масовим. Для суспільства питання про знання цього соціального інституту та вміння направляти, керувати ним, має першочергове значення вже тому, що від його стану значною мірою залежить відтворення населення, створення та передача духовних цінностей.

Актуальність даної роботи обумовлена тим, що сучасна сім’я, будучи невід’ємним чинником розвитку й соціалізації будь-якої людини, сьогодні перебуває в кризі. Так, сімейні стосунки в останні десятиліття змінюються під впливом багаточисельних внутрішньосімейних, соціально-демографічних та інших факторів, що зумовлюють трансформацію ціннісних орієнтацій та поглядів на шлюб та сім’ю. Загострення соціокультурних суперечностей між традиційними та сучасними установками і стереотипами шлюбно-сімейних стосунків, зміна в системі соціальних ролей, загальноприйнятих норм  призводить до частішого виникнення сімейних проблем та  конфліктів.

Саме тому розуміння сутності терапевтичних та корекційних прийомів, методів роботи з сімейними проблемами може дозволити проводити профілактику і врегульовувати їх.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше був застосований метод прогресивного терапевтичного дзеркального малюнка та доведена його ефективність як засобу роботи з сімейними проблемами;

Предмет дослідження – зміст та форми психологічної роботи з сімейними проблемами за допомогою методу проективного дзеркального малюнку.

Стійкий інтерес психологів до проективних методів діагностики та корекції зберігається вже понад півстоліття. Різні проективні методики широко використовуються в практиці дослідження особистості в усіх сферах сучасної психології.

Поняття проекції (від лат. projectio – викидання) у його психологічному значенні вперше з’являється в психоаналізі, у концепції захисних механізмів і належить, як відомо, 3. Фрейду. Так, він розрізняв первинні процеси (уява, сновидіння, марення), в яких виражаються глибинні несвідомі тенденції особистості і вторинні (мислення сприймання та ін.), в яких реальний світ відображається більш об’єктивно [11, 129].

Первинні процеси (фантазія, творча діяльність) розглядались як самовираження несвідомих потреб і мотивів особистості. Саме ідея фантазії найбільше вплинула на створення проективного підходу в психоаналізі, оскільки розумілась як компенсація незадоволених бажань та їх галюцинаторне здійснення, забезпечувала катарсичний ефект завдяки об’єктивації нездійснених бажань у творчій діяльності.

Тобто, проекція – це не що інше, як процес і результат усвідомлення і породження значень, які полягають у свідомому і несвідомому перенесенні суб’єктом власних якостей або станів на зовнішні об’єкти [5, 18]. Саме такий зміст терміну «проекція» лежить в основі створення проективних методик  та арт-терапевтичного засобу роботи з проблемою – проективного  малюнка.

Психологи давно помітили, що психомалюнок через свою глибинно-психологічну спрямованість дозволяє досліджувати внутрішні характеристики особистості людини. Малювання виступає творчим актом, що дозволяє кожному члену сім’ї відчути і зрозуміти самого себе, виразити вільно свої думки і відчуття, звільнитися від конфліктів і сильних переживань, скорегувати негативні прояви, розвинути емпатію, навички рефлексії, самоаналізу, зменшити напругу та втому, вирішити проблеми.

Дослідники малюнка підкреслюють, що малюнок є свого роду розповіддю про те, що в ньому зображується, і суттєво не відрізняється від словесної розповіді. Власне, це розповідь, виконана в образній, символічній  формі, яку необхідно вміти прочитати. О. Ф. Лосєв зазначав, що символ є результатом взаємодії комплексу образних, абстрактно-логічних і емоційно-мотиваційних компонентів, як результат інтегративної роботи вербально-логічного, наочно-образного мислення, що супроводжується емоційними реакціями [2, 244]. Так, малюючи, подружжя дає вихід своїм тривогам, страхам, бажанням, мріям, перебудовує свої відносини щодо різних ситуацій і безболісно стикається з такими неприємними образами, що лякають і травмують їх особистість.

Доцільність застосування проективного малюнку як методу психокорекції астенічних станів у студентів полягає в терапевтичному і корекційному впливі мистецтва на людину і проявляється в реконструюванні психотравмуючої ситуації за допомогою художньо-творчої діяльності, виведенні переживань, пов’язаних з нею, у зовнішню форму через продукт художньої діяльності, а також створенні нових позитивних переживань, формуванні креативних потреб і способів їх задоволення. Цей метод є універсальний, він не має обмежень і протипоказань.

На фізіологічному рівні ефект проективного малюнку пояснюється тим, що під час творчої роботи у людини активно працює права півкуля мозку, яку в побуті вона практично не використовує [6, 36]. А саме в правій півкулі мозку знаходяться відчуття, зони психосоматики. Дана частина мозку є відповідальною за тривоги, страхи, які є в людини, за сприйняття особою себе та інших. Займаючись творчістю і примушуючи праву частину мозку конструктивно працювати, людина відновлює свій нормальний, гармонійний розвиток, стабілізує емоційний фон, вчиться знаходити конструктивні шляхи вирішення проблем.

Досвідчений фахівець із проективних малюнків Т.С. Яценко відзначає, що малюнок надає можливість виразити свої почуття, передати психологічні якості й особливості, міжособистісні відносини, власні зміни. Уже сам процес зображення, передача особистісно значущого матеріалу мовою фарб, олівців відіграє позитивну роль, сприяє усвідомленню внутрішнього світу, конфліктів, проблем, виділенню в них суттєвого [9, 109].

С. Кратохвілл виділяє в створенні проективного малюнка дві частини: малювання (15-30 хвилин) і дискусію. Автор вважає, що не потрібно орієнтуватися на пошук найбільш “правильної” інтерпретації. Тлумачення мають значення тоді, коли допомагають учасникам або створюють передумови для необхідних чи бажаних змін їхнього стану [3, 120].

Т.С. Яценко вважає, що проективний малюнок може бути використаний психологом-діагностом в таких випадках:

1) з психодіагностичною та корекційною метою;

2) для адекватного зображення суб’єктом труднощів спілкування, в тому числі у сім’ї, в групі;

3) для контролю за характером групового процесу (його навчальною цінністю) і характерологічними змінами учасників;

4) для подолання кризової ситуації [10, 156].

С. Кратохвіл представив класифікацію видів можливого проективного малювання:

1) вільне малювання (малювання на вільну тему);

2) комунікативне малювання (робота проходить в парах, яка спільно малює на визначену тему, при цьому, здебільшого, вербальні контакти виключаються, люди спілкуються за допомогою образів, ліній, фарб, кольорового розмаїття);

3) спільне малювання (кілька людей мовчки малюють на одному листі);

4) додаткове малювання (малюнок упевнено рухається по колу – один починає малювати, інший продовжує, неодмінно додаючи щось важливе, з його погляду) [12, 352].

Наявні два способи роботи щодо готових малюнків:

• демонстрація всіх малюнків одночасно, порівняння, знаходження спільного й відмінного в змісті;
• розгляд кожного малюнка окремо [1, 122].

У процесі інтерпретації проективного малюнка художній рівень його виконання до уваги не приймається, аналізуються зміст, способи вираження, колір, форма, композиція, розміри, що повторюються в різних малюнках одного студента, його специфічні особливості [3, 109].

Аналіз малюнків будується, спираючись на феноменологічний підхід, який враховує розуміння малюнка самим автором “тут і тепер” і визначається активністю неусвідомлених аспектів психіки.

Варіації на тему інтерпретації картинок або роботи уяви, як реакції на стимул-картинку, практично безмежні. Слід зазначити, що кожна картинка покликана актуалізувати й винести наверх специфічний внутрішній досвід стосовно певної “теми”. Тему в цьому зв’язку можна визначити як деякий модус або форму досвіду індивіда або як деяке специфічне ставлення його до свого середовища й самого себе в певному аспекті або ситуації.

Таким чином, тема об’єктивується в конкретній сюжетній картинці, також передбачається, що суб’єкт, споглядаючи її, може уявити індивідуальні варіації цієї теми у відповідності зі своїм внутрішнім досвідом. У межах цього підходу кожна картинка являє собою певний стимул для проекції особливого роду значущих життєвих ситуацій, в які потрапляє сім’я у процесі розвитку [4, 68].

Тому унікальним в даному випадку проективним засобом психокорекції астенічних станів є метод прогресивного терапевтичного дзеркального малюнка, запропонований та розроблений Мадріціо Печіччо та Гаймено Бенедетті. Надалі швейцарський психіатр та клініцист Томас Менг доопрацював та поглибив знання про практичне застосування цього методу, працюючи з людьми, які страждали на шизофренію та тяжкі розлади особистості.

В основі розробки дзеркального малюнку як методу корекції негативних проявів психіки лежить психоаналітична теорія. Так, аналіз тематичних малюнків дає можливість об’єктивувати інфантильні тенденції психіки засобами психокорекції. Цей зв’язок з дитинством найбільш виражається у феномені Едипового комплексу й у механізмі “заміщення” нереалізованих потягів дитинства в актуальній ситуації [8, 19]. Тому завдяки цілісному аналізу комплексу малюнків можна виявити логіку несвідомого, яка завжди підлягала інфантильним інтересам “Я” й у кожному конкретному випадку є непередбаченою.

Теоретичні основи застосування терапевтичного дзеркального малюнка спираються також на вчення З. Фрейда про переніс та про сновидіння, адже в малюнках так як і в снах, передаються певні символи того, що відбулося.

Психологічна робота з сімейними проблемами методом дзеркального проективного малюнка різко відрізняється від інших способів роботи з сімейними труднощами і має свої особливості.

По-перше, дзеркальний проективний малюнок може використовуватися як в індивідуальній формі з одним членом подружжя, так і в груповій роботі, тобто з усіма членами сім’ї.

По-друге, це метод немовної терапії, який дозволяє працювати з почуттями, котрі подружжя, дитина з тих чи інших причин не усвідомлює. Малюнок спрощує саму ситуацію роботи, допомагає в усіх випадках виникнення труднощів вербального вираження психологічного змісту [1, 39].

По-третє, сам процес зображення, перекладу особистісно значущого матеріалу на мову ліній фарб та олівців відіграє позитивну роль, сприяє усвідомленню внутрішнього світу, конфліктів, проблем, виділенню й вираженню істотного в них, створює позитивне емоційне тло роботи, сприяє м’язовому розкріпаченню, формує активність поведінки.

Четверта і головна особливість полягає в тому, що дзеркальний малюнок є видом вільного, комунікативного, спільного та додаткового малювання, що й відображається на особливій ефективності даного методу, його специфічній інтерпретації, де розглядається, як увесь комплекс малюнків, так і кожен окремо.

Прогресивний терапевтичний дзеркальний малюнок дозволяє змінити дію “афекту від болісного до такого, що приносить насолоду” [7, 69]. Метою роботи з сімейними проблемами за допомогою методу дзеркального малюнка є:

1) дати соціально прийнятний вихід дратівливості й інших негативних почуттів (робота над малюнками є безпечним засобом знизити рівень внутрішнього конфлікту особистості кожного члена сім’ї і розрядити напругу);

2) полегшити процес корекції. Неусвідомлювані внутрішні конфлікти і переживання часто буває легше виразити за допомогою зорових образів, ніж висловити їх у процесі вербальної корекції. Невербальне спілкування легше уникає цензури свідомості;

3) проробити думки і почуття, розрядити психічну напругу та втому, що сім’я звикла придушувати. Іноді невербальні засоби є єдино можливими для вираження і прояснення глибоких переживань і переконань людини;

4) налагодити стосунки між психологом і досліджуваним. Спільна участь у художній діяльності може сприяти створенню відносин емпатії і взаємного прийняття;

5) розвинути почуття внутрішнього контролю за власними переживаннями та станами. Робота над малюнками передбачає узгодження кольору і форми твору та їх гармонізацію;

6) навчити продуктивно виражати власну енергію. Побічним продуктом даного арт-терапевтичного засобу є почуття задоволення, що виникає внаслідок вивільнення негативних переживань та відновлення психічної рівноваги.

Завдання психологічної роботи з сімейними проблемами за допомогою методу проективного дзеркального малюнка:

1)    поглибити і розвинути процеси самоусвідомлення власних емоційних змін;

2)    дати соціально прийнятний вихід дратівливості, знизити рівень внутрішнього конфлікту кожного з членів подружжя;

3)    проробити думки і почуття, розрядити психічну напругу та втому, які подружжя звикло придушувати;

4)    розвинути почуття внутрішнього контролю за власними переживаннями та станами;

5)     підвищити психічну активність та відновити психічну рівновагу сім’ї.

Важливо, що в психологічній роботі з сімейними труднощами ефективним є застосування системного підходу, який полягає у взаємообумовленості поведінки шлюбних партнерів або всіх членів сім’ї. Тобто психологічна робота може проводитись індивідуально в парі з психологом або з чоловіком (дружиною), або з усією сімейною системою.

При використанні методу дзеркального проективного малюнка респондентам пропонується зобразити на папері на вибір свій емоційний стан або ж хвилююче питання чи сімейну проблему. Надалі створюється на окремому папері ескіз даного малюнка, коротко описується актуальна проблема.

Потім  пропонується обмінятись власними зображеннями з психологом (у випадку індивідуальної зустрічі) чи з дружиною, чоловіком і доповнити малюнок іншого будь-яким елементом. Далі все повторюється аж доки питання, проблема не відобразяться в повному обсязі на папері і не вийде серія малюнків.

 В кінці кожної зустрічі відбувається рефлексія, яка полягає в бесіді та аналізі серії власних малюнків, обговорення сюжетів малюнків, переважаючих кольорів, тем, символів та образів, можливих причин сімейних проблем та способів їх вирішення.

Таким чином, серед переваг проективного дзеркального малюнку як методу роботи з сімейними проблемами можна виділити: індивідуальний підхід до кожного суб’єкта; діалог в атмосфері довіри, підтримки; вивчення динамічних характеристик особистості; корекційний ефект. Аналіз комплексу малюнків відбувається у діалогічній взаємодії з автором малюнка та передбачає врахування, бачення, розуміння ним змісту малюнка.

 Психологічна робота з сімейними проблемами засобом дзеркального проективного малюнка багатоманітна і цілюща: через малюнок сім’я проживає негативні емоції, знімає напругу, відновлює психічну рівновагу і вчиться знаходити ефективні шляхи вирішення проблем.

Саме тому перспективою наших подальших досліджень буде більш детальне науково – обгрунтоване вивчення особливостей та специфіки виникнення сімейних проблем, а також врахування інших методів та засобів, які можуть бути використані в роботі з сімейними труднощами й порушеннями.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дилео Д. Детский рисунок: диагностика и интерпретация / Д. Дилео. – М. : Апрель Пресс, ЭКСМО-Пресс, 2001. – 272 с.
2. Матласевич О. В. Формування змістовного контексту свідомості засобами метафори в процесі групової психокорекції // Наукові записки. Серія «Психологія і педагогіка», Острог, – 2006. – Вип. 7. – С. 241-247.
3. Овчарова Р.В. Практическая психология в начальной школе. / Р. В. Овчарова. – М.: ТЦ “Сфера”, 2001. – 240 с.
4. Романова Е.С. Графические методы в психологической диагностике. / Е. С. Романова, О. Ф. Потемкина. – М.: Дидакт, 1992. – 256 с.
5. Соколова Е. Т. Проективные методики исследования личности. / Е. Т. Соколова. – М.: МГУ, 1980. – 68 с.
6. Терлецька Л.Г. Психокорекція засобами малюнку. / Л.Г. Терлецька. – К.: Главник, 2007. – 144 с.
7. Ушакова І. В. Особливості психокорекції емоційної сфери дітей засобами малюнку в арт-терапії // Наукові праці. Серія «Педагогіка». – 2010. – Том 108, Вип. 95. – С. 68-72.
8. Фрейд 3. Конечный и бесконечный анализ / З.Фрейд // Психоанализ в развитии: Сборник: под ред. А.П. Поршенко, И.Ю. Романов. – Екатеринбург: Деловая книга, 1998. – 176 с.
9. Яценко Т. С. Малюнок у психокорекційній роботі психолога-практика / Т. С. Яценко, М. Г. Чобітько, Т. І. Донцевич. – Черкаси: “Брама”, – 2003. – 216 с.
10. Яценко Т.С. Теорія і практика групової психокорекції: Активне соціально-психологічне навчання: [Навч. посіб.] / Т.С.Яценко. – К.: Вища пік., 2004. – 679 с.
11. Яценко Т. С. Психоаналитическая интерпретация комплекса тематических психорисунков (глубинно-психологический аспект) / Т. С. Яценко, Я. М. Кмит, Л. В. Мошенская. – М.: СИП РИА, 2000. – 227 с.
12.  Яценко Т.С. Теорія і практика групової психокорекції: Активне соціально-психологічне навчання: [Навч. посіб.] / Т.С.Яценко. – К.: Вища пік., 2004. – 679 с.