У статті досліджено джерела фінансового забезпечення освіти в Україні та визначено напрями їх оптимізації на основі фандрайзингу.

Ключові слова: фінансове забезпечення, освіта, видатки, бюджет, абітурієнт, фандрайзинг.

This article explores the sources of financial support of education in Ukraine and the directions of their optimization based fundraising.

Key words: financial support, education, spending, budget, applicant, fundraising.

В статье исследованы источники финансового обеспечения образования в Украине и определены направления их оптимизации на основе фандрайзинга.

Ключевые слова: финансовое обеспечение, образование, расходы, бюджет, абитуриент, фандрайзинг.

Постановка проблеми. За сучасних умов розвитку економіки України однією з суттєвих проблем сфери освіти є недостатність фінансування навчальних закладів, без чого неможливе надання якісних освітніх послуг. Недостатній рівень державного фінансування закладів освіти вимагає подальших наукових пошуків з метою вдосконалення фінансового забезпечення їхньої діяльності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання розвитку сфери освіти та особливостей її фінансового забезпечення вивчали такі вітчизняні й зарубіжні вчені, як: Г. Бекер, І. Бланк, Т. Боголіб, В. Буковинський, Н. Грек, І. Кичко, А. Монаєнко, Ц. Огонь та ін.

Водночас, в умовах сучасних інтеграційних процесів питання щодо поліпшення механізму фінансування освіти, якості надання освітніх послуг є надзвичайно актуальними та потребують додаткового дослідження.

Мета і завдання дослідження.  Мета дослідження полягає у визначенні шляхів оптимізації фінансового забезпечення освіти в Україні на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної проблематики.

Виклад основного матеріалу. У статті 53 Конституції України зазначено, що «Держава забезпечує доступність і безкоштовність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти у державних і комунальних учбових закладах. Громадяни мають право безкоштовно отримувати вищу освіту в державних і комунальних закладах на конкурсній основі» [1].

Процес фінансування освіти залежить від базового підходу до його здійснення та передбачення вибору з можливих альтернатив: державне та комерційне фінансування, за рахунок спонсорських внесків, комбіноване фінансування тощо. Фінансування державних закладів освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей національного господарства, держпідприємств, організацій, а також додаткових джерел.

В Україні до цього часу переважає державне фінансування освіти. Видатки Зведеного бюджету України на сферу освіти протягом останніх 4 років мали зміну тенденцію. У 2012 році порівняно з 2011 роком видатки зросли на 15,3 млрд. грн. і становили 101,56 млрд. грн., у 2013 році також відбулося зростання на 3,98 млрд. грн. до 105,54 млрд. грн. Проте, у 2014 році спостерігалося різке скорочення видатків на освіту аж на 33,77 млрд. грн.. (рис.1).

Рис.1. Видатки Зведеного бюджету України на сферу освіти за 2011-2014 роки, млрд. грн.

Джерело: розроблено автором на основі [2; 3; 4].

У 2012 році видатки зведеного бюджету на освіту у % до ВВП становили 7 % (у тому числі на дошкільну освіту – 1,0 %, середню – 2,9 %, професійно-технічну – 0,4 %, вищу – 2,0 %), у 2013 році вони збільшилися на 0,3 відсоткові пункти і становили 7,3 % (у тому числі на дошкільну освіту – 1,1 %, середню – 3,0 %, професійно-технічну – 0,4 %, вищу – 2,1 %). Проте у 2014 році порівняно з минулим роком, видатки зменшилися на 0,9 відсоткові пункти до 6,4 % (у тому числі на дошкільну освіту – 1,0 %, середню – 2,7 %, професійно-технічну – 0,4 %, вищу – 1,8 %). Основними витратними статтями зведеного бюджету є асигнування на середню, вищу, дошкільну освіту та професійно-технічне навчання (рис. 2).

Рис. 2. Видатки Зведеного бюджету України на освіту за статтями, млрд. грн.

Джерело: розроблено автором на основі [6].

Згідно даних рис. 2. у 2012 році порівняно з минулим роком видатки зведеного бюджету на дошкільну освіту зросли на 23,67 % і становили 14,63  млрд.  грн., у 2013 році вони збільшилися лише на 7,11 %, проте у 2014 році відбулося різке зменшення на 31,59 % до 10,72 млрд. грн.

Видатки на загальну середню освіту мали тенденцію до зростання у 2012-2013 роках на 20,52 % та 4,17 % відповідно, у 2014 році відбулося зменшення даного показника на 31,34 % до 30,37 млрд. грн.

Видатки на професійно-технічну освіту серед усіх статей становили найменшу частку. У 2012-2013 роках вони зросли на 13,56 % та 5,47 % відповідно, проте у наступному році зменшилися на 33,96 %.

Видатки зведеного бюджету України на вищу освіту у 2012 році порівняно з попереднім збільшилися на 10,22 %, у 2013 році лише на 2,28 %, а в 2014 році відбулося різке спадання цього показника на 31,76 % до 20,48 млрд. грн.

Результати аналізу фінансування вищої освіти в Україні є дещо суперечливими: якщо брати за основу відносні показники (частку витрат на вищу освіту у відсотках ВВП), то дані України відповідають ситуації в розвинених країнах, а якщо взяти до уваги абсолютні показники, то Україна, на фінансування освіти, виділяє значно менше коштів, порівняно з розвиненими країнами. Відповідно, слід змінити існуючу норму фінансування освіти в розмірі 10% від ВВП, оскільки вона є недосяжною та нереальною.

Крім того, існує проблема ефективності розподілу та використання державних коштів, спрямованих на освіту. Розподіл державних коштів повинен відбуватися з урахуванням рейтингів ВНЗ та якості підготовки в них фахівців. Для створення реальних конкурентних умов між ВНЗ необхідно надати їм більшу автономію. Ті ВНЗ, які будуть розподіляти кошти найефективніше, підвищать якість освіти, вони і отримають конкурентну перевагу в порівнянні з іншими.

Проблемою, що потребує серйозної уваги держави, також є занепад науково-дослідної діяльності ВНЗ. Причинами чого є недостатнє фінансування досліджень, й відсутність стимулів розвивати цю сферу діяльності. Цей аспект стає основною перешкодою входження українських ВНЗ до світових рейтингів. Для реального збільшення обсягу фінансування освіти необхідно створити відповідні умови для стимулювання активізації бізнесу в цій сфері.

Станом на 2014 рік контингент студентів за джерелами фінансування розподілявся таким чином [7]:

– у ВНЗ I-II рівнів акредитації: 35,0 % студентів навчалося за кошти державного бюджету, 37,1 % – за кошти фізичних осіб, 27,8% – за кошти місцевого бюджету, 0,1 % – за кошти органів державної влади та юридичних осіб.

– у ВНЗ III-IV рівнів акредитації: 46,1 % студентів навчалося за кошти державного бюджету, 52,3 % – за кошти фізичних осіб, 0,9 % – за кошти місцевого бюджету, 0,7 % – за кошти органів державної влади та юридичних осіб.

Серйозні недоліки виникають у процесі управління фінансами вищих навчальних закладів. Викликає занепокоєння питання законності використання керівниками ВНЗ бюджетних коштів. Належного порядку немає й у сфері кредитування вищої освіти, а саме у виконанні Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні».

Під час планування розвитку вищої освіти, як правило, не враховуються демографічні прогнози. Наближається реальне обмеження інтенсивного розвитку вищої освіти України. У найближчі 2 роки відбудеться різке, на понад 20% зменшення кількості випускників шкіл і, відповідно, – абітурієнтів вищих навчальних закладів. Демографічна ситуація дає змогу передбачити, що навіть за умов «заморожування» планів прийому на сучасному рівні вже через два роки місць в українських ВНЗ буде достатньо для всіх випускників середньої школи.

Скорочення чисельності потенційних абітурієнтів може кардинально змінити ситуацію з прийомом за рахунок коштів населення. Є вірогідність, що в навчальних закладів виникнуть серйозні фінансові проблеми, про що свідчить прогноз динаміки чисельності абітурієнтів та студентів ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації (рис. 3).

Рис. 3. Прогноз динаміки чисельності абітурієнтів та студентів ВНЗ України ІІІ-ІV рівнів акредитації [5].

Отже, недостатня ефективність державних видатків на освіту зумовлена низкою чинників, основними серед яких залишаються вади організаційно-управлінської структури галузі. Коштів, які виділяються державою для надання освітніх послуг, не вистачає навіть на покриття базових статей витрат: зарплати, нарахувань на зарплату, плату за енергоносії. Негативною тенденцію, яка свідчить про незадовільний стан української освіти, є її невідповідність європейським і світовим ринкам праці.

Для досягнення світових стандартів в даній галузі необхідна побудова економічних механізмів, які б забезпечили ефективну систему фінансування. Україна повинна здійснити перехід від переважно бюджетного фінансування освіти до залучення додаткових джерел (фандрайзингу), таких як комерційний бізнес та банки. Потрібно розширити можливості навчальних закладів залучати додаткові кошти за рахунок некомерційних фондів; використання грантової підтримки дослідних проектів та освітніх інновацій; розширення списку платних послуг, що надаються навчальними закладами.

З урахуванням існуючого рівня наукоємності валового внутрішнього продукту України, масштабів вітчизняного бюджетного фінансування освітніх закладів розв’язання проблем фінансування освіти повинно здійснюватись шляхом:

• підвищення конкуренції у сфері наукових досліджень і розробок у навчальних закладах шляхом спрямування додаткових бюджетних коштів на виконання проектів наукових досліджень і розробок, що відбиратимуться на конкурсній основі в рамках виконання державних наукових і науково-технічних програм, державного замовлення на створення новітніх технологій, а також грантового фінансування;
• оптимізації системи бюджетних наукових освітніх установ з урахуванням результатів їх атестації на основі незалежного оцінювання наукових результатів, кадрового та матеріально-технічного потенціалу;
• забезпечення незалежної наукової і науково-технічної експертизи проектів, що подаються на фінансування за рахунок коштів державного бюджету, розширення практики залучення до експертизи провідних іноземних експертів;
• спрощення процедур державних закупівель робіт з виконання наукових досліджень і розробок та процедур отримання грантів на виконання досліджень і розробок від міжнародних організацій;
• розмежування функцій адміністративного та освітнього управління у бюджетних освітніх установах;
• застосування економічних стимулів для суб’єктів підприємницької діяльності щодо здійснення ними інвестицій, пов’язаних із забезпеченням проведення наукових досліджень і розробок в навчальних закладах.

Зважаючи на поточний стан економіки України, збільшення видатків на освіту з Державного бюджету у найближчі роки неможливе.

Тому одним із пріоритетних напрямів реформування національної системи освіти в Україні має бути реформування її економічних засад, спрямоване на оптимізацію використання таких коштів та створення прозорих фінансово-економічних механізмів цільового накопичення та адресного використання коштів, необхідних для реалізації в повному обсязі конституційних прав громадян на освіту.

Висновок. Отже, проведене дослідження сучасного стану фінансування освіти в Україні свідчить, що для розв’язання проблем галузі необхідно розробити цілісну систему державних заходів, що будуть спрямовані на забезпечення її ефективного розвитку. При цьому головним завданням, на наш погляд, має стати забезпечення достатнього фінансування галузі, шляхом оптимізації бюджетних та позабюджетних джерел її розвитку.

Особливу роль повинна відігравати система управління та контролю за діяльністю бюджетних установ щодо ефективності використання фінансових ресурсів держави. Для поліпшення становища, що склалося, політику фінансування освіти потрібно формувати відповідно до соціально-економічної доцільності здійснених бюджетних видатків та поєднання вітчизняного й світового досвіду. Сукупність перерахованих заходів в кінцевому результаті має сприяти вихованню всебічно освіченої особистості, з притаманним їй системним світоглядом і логічним мисленням, знання та навики якої відповідатимуть профілю її діяльності.

Список використаних джерел:

1. Конституція України –  Закон України № 254к/96-ВР вiд 28.06.1996. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua .

2. Про державний бюджет на 2012 рік: Закон України від  12.2010 р. №4282-VI] [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

3. Про  Державний  бюджет  на  2013  рік:  Закон  України  від  12.2013 р. №715-VII] [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

4. Про державний бюджет на 2014 рік: Закон України від 16.01.2014 р.  №719-VII] [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

5. Ніколаєнко С. М. Вища освіта – джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства /С. М. Ніколаєнко. – К. : Знання, 2005. – 319 с.

6. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2014/15 навчального року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

7. Офіційний сайт Державної служби статистики України. . – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.