Автор: Кобетяк Т. Р.

Науковий керівник: ст. викл. к. е. н. Шулик Ю. В.

В статті здійснено аналіз ключових показників державного пенсійного забезпечення. На основі проведених досліджень доведено необхідність реформування системи державного пенсійного забезпечення та визначено ключові напрямки його вдосконалення

Ключові слова: пенсійне забезпечення, прожитковий мінімум, спеціальні пенсії, єдиний соціальний внесок.

In this article is analyzed key indicators of Pension Provision. According to the research is proved the necessity of reforming the public pension system in Ukraine and defined key areas of its optimization.

Key words: pensions, subsistence level, special pensions, single social contribution.

Постановка проблеми. Одним із основних завдань соціально-орієнтованої держави є забезпечення певними гарантіями тих верств населення, котрі не можуть самостійно отримувати належний рівень доходу. Причому, основну складову цього населення складають саме пенсіонери. На сьогоднішній день в Україні, стан пенсійного забезпечення – один з ключових показників діяльності держави у сфері соціального захисту. На нього спрямовуються всі ресурси Пенсійного фонду України та значна частина видатків Державного бюджету України. Разом із тим, в умовах нестабільності економіки та стрімких інфляційних процесів, рівень соціальних гарантій значно падає. У зв’язку із цим виникає необхідність всебічного вивчення цього питання, задля виявлення шляхів вдосконалення державного пенсійного забезпечення, як з точки зору мінімізації витрат, так і максимізації доходів пенсіонерів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню пенсійного забезпечення, присвятили свої праці низка вітчизняних та зарубіжних вчених. Зокрема державне пенсійне забезпечення досліджували В.С. Андрєєв, Н.Б. Болотіна, В.Я. Бурака, Е. Лібанова, та ін. Цю сферу постійно аналізують державні органи, такі як Пенсійний фонд України, Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України та ін. Разом із тим, це питання досі є дуже важливим, внаслідок значної кількості пенсіонерів в Україні. Незважаючи на постійні зміни в законодавчих актах, котрі регулюють вітчизняне пенсійне забезпечення, достатні доходи пенсіонерів – один із наріжних каменів питань соціального захисту, який потребує значного вдосконалення.

Мета написання роботи полягає в аналізі державного пенсійного забезпечення в Україні та  визначенні основних напрямів його  вдосконалення на основні вивчення теоретичних та практичних аспектів обраної проблематики. В ході дослідження було виконано ряд завдань, зокрема, проаналізовано формування і здійснення державного пенсійного забезпечення в Україні та визначено необхідність і основні напрямки його вдосконалення.

Виклад основного матеріалу. У літніх людей, або в людей з певними вадами спостерігається зниження активності діяльності і, як наслідок – зменшення обсягів їхніх надходжень, або неможливість їх отримання. Тому і  виникає необхідність пенсійного забезпечення. Пенсійне забезпечення – це державне мінімальне забезпечення трудовими (за віком, у зв’язку з інвалідністю, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальними пенсіями усіх непрацездатних громадян (за виключенням короткотермінової втрати працездатності у випадку хвороби чи тимчасової непрацездатності, пов’язаної з безробіттям) за рахунок коштів соціальних фондів та державних асигнувань [3].

Згідно із законодавством України, система пенсійного забезпечення складається з трьох рівнів: солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та системи недержавного пенсійного забезпечення. В той же час, другий рівень пенсійного забезпечення досі не є впровадженим [1].

В Україні ключовим видом пенсійного забезпечення є солідарний тип державного пенсійного забезпечення (обсяг видатків Пенсійного фонду України переважає обсяг активів недержавних пенсійних фондів та компаній зі страхування життя більш ніж у 60 разів).

Як уже згадувалось, видатки на державні програми соціального забезпечення сильно залежать від економічного стану країни. Це підтверджує рисунок 1, на якому можна побачити, що кризові 2014-2015 р. негативно відобразились на надходженнях Пенсійного фонду України.

Рис. 1. Надходження Пенсійного фонду України за 2012-2015 рр., млрд. грн.

Основним джерелом формування коштів на реалізацію Державної пенсійної виступають власні надходження, що формуються за рахунок єдиного соціального внеску.  В той же час, для реалізації різних пенсійних програм цих коштів не вистачає, і вони залучаються із Державного бюджету України. Це пояснюється наявністю в Україні великої кількості спеціальних пенсій за особливі заслуги перед державою. Впродовж 2012-2015 рр. сума спрямована з Державного бюджету України на вітчизняний Пенсійний фонд  коливалась від 60,76 млрд. грн. до 80,81 млрд. грн., що становить 15,67 % від загальних надходжень Державного бюджету України у 2015 р., причому обсяг цих видатків, окрім 2014 р. постійно зростав (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка видатків, спрямованих з Державного бюджету України в Пенсійний фонд України за 2012-2015 рр.

Значна увага до цього питання державного пенсійного забезпечення повинна приділятись і тому, що в Україні є наявна велика кількість осіб, які належать до категорії пенсіонерів. Як ми можемо спостерігати, протягом досліджуваного періоду частка пенсіонерів в населенні країни невпинно спадає (рис. 2). Це пояснюється тим фактором, що зменшення абсолютної кількості населення відбувається не так стрімко, як частки осіб, котрі отримують пенсійні виплати. Разом із тим, невпинне зростання середнього віку життя в Україні, з часом, зможе призвести до збільшення даного показника [5].

Рис. 2. Зміна частки пенсіонерів до загального населення України за 2012-2015 рр., %

Аналізуючи структуру видатків Пенсійного фонду України, можна відмітити, що частка видатків на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами протягом 2012-2015 рр. невпинно зростала. Так, якщо на початок досліджуваного періоду вона становила 20,41 %, то у 2013 р. вона сягнула 24, 53 %, у 2014 р. 25,96 %, а у 2015 р. вона складала аж 26,7 % (рис. 3). Відповідно ми можемо стверджувати, що постійно зростає обсяг різноманітних спеціальних пенсій, порівняно із пенсіями для інших категорій громадян.

Рис. 3. Питома вага видатків ПФУ на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами протягом 2012-2015 рр.

Такий значний обсяг видатків на спеціальні пенсії, а також той факт, що максимальний розмір пенсії хоча і є обмеженим 10 прожитковими мінімумами, згідно із деякими законодавчими актами, зокрема Законом України «Про судоустрій і статус суддів», не поширюється на категорії осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, призводить до того, що в Україні пенсії є дуже диференційованими по своїх обсягах (табл. 2).

Важливо також відмітити наявність значного обсягу пільг, котрі надаються пенсіонерам. Так, до липня 2015 р. певні категорії пенсіонерів, окрім пенсій, отримували право на 25-відсоткову пільгу на оплату житлово-комунальних послуг. Ця зміна носить позитивний характер, оскільки під час отримання пільги не враховувався рівень доходів пенсіонера [4].

Таблиця 2

Середній розмір пенсії та кількість пенсіонерів відповідних категорій

станом на 1.10.2016 р.

Однак, безоплатний проїзд на приміських маршрутах незалежно від місця проживання для пенсіонерів за віком і досі продовжує функціювати. Цей вид пільги є досить нераціональним, оскільки не відображає сучасних реалій, і, як результат, значна частина людей пільгою не користується взагалі, тоді як друга половина, використовує це задля провадження певних видів діяльності з метою генерування неофіційного прибутку.

В той же час, порівнюючи середній розмір пенсії із прожитковим мінімумом, ми можемо бачити, що хоча і існує постійне переважання першого показника над другим, протягом досліджуваного періоду не спостерігається тенденції до збільшення їх відриву. Також, достатність прожиткового мінімуму, задля відтворення нормального процесу життєдіяльності є сумнівною (рис. 4).

Рис. 4. Загальний показник прожиткового мінімуму та середній розмір призначеної місячної пенсії в Україні протягом 2012-2015 рр., грн.

Якщо ж врахувати встановлену  у світі межу бідності, що складає 1,9 дол. США, то враховуючи нинішній курс долара, більшість пенсіонерів ледве перевищує цю межу. В той же час, цей Світовий Банк визначає 1,9 дол. США як граничну норму для елементарного підтримання життєдіяльності, а не нормальний рівень доходу.

Рис. 5. Зміна обсягу дефіциту бюджету Пенсійного фонду України за 2012-2015 рр., млрд. грн.

Як ми можемо бачити з рисунка 5, незважаючи на такий низький рівень середньої пенсії, ми можемо спостерігати дефіцит бюджету Пенсійного фонду України практично протягом усього досліджуваного періоду [2].

Пояснюється це, як зростанням обсягу видатків Пенсійного фонду України, незважаючи на той факт, що його надходження у 2014-2015 р. дещо скоротились, так і постійним відхиленням планових показників надходжень від фактичних. Основною причиною цьому є значний рівень тінізації економіки країни. Разом із тим, зменшення ставки ЄСВ до 22%, очікувано, призведе до виведення з тіні ряду підприємств. В той же час, внески тепер сплачують лише роботодавці, що послаблює контроль за ними з боку працівників та повністю знеособлює систему пенсійного забезпечення.

Висновки. Отже, система державного пенсійного забезпечення в України, що носить солідарний характер, неспроможна задовольнити інтереси усіх категорій осіб у сучасних ринкових умовах. Особливо гостро це можна помітити в періоди економічної кризи, що ми й можемо спостерігати сьогодні Нинішній стан державного пенсійного забезпечення характеризується значною диференціацією пенсій, наявністю великої кількості несправедливих спеціальних пенсій, що вносять диференціацію між доходами різних категорій пенсіонерів, значною відмінністю між обсягами сплачених внесків і обсягом отриманої пенсії та ін.

У зв’язку із цим, запропоновано шляхи вдосконалення системи державного пенсійного забезпечення України, зокрема:

• Скасувати ряд пенсійних пільг для певних категорій осіб, зокрема депутатів, суддів, багатодітних батьків (останнім краще надавати певні доплати на період їхньої працездатності, оскільки при досягненні пенсійного віку, їхні діти вже є дорослими і не потребують такої кількості витрат).
• Встановити обмеження на максимальний розмір пенсій, для осіб, котрі вже пішли на пенсію до 2011 р. (введення обмеження на максимальний розмір пенсії).
• Уніфікація пенсійного законодавства, разом із закладанням додаткових доходів для тих осіб, котрі нині претендують на пільгові пенсії.
• Переклад навантаження ЄСВ з роботодавців на працівників, задля посилення контролю за використанням коштів Пенсійного фонду України.
• Поступовий перехід від солідарної системи пенсійного забезпечення до накопичувальної, (за рахунок солідарного пенсійного забезпечення гарантувати лише мінімальну пенсію).

За допомогою цих заходів можна сформувати оптимальну систему пенсійного забезпечення, котра дозволить як мінімізувати витрати Державного бюджету України, так і забезпечити необхідний дохід пенсіонерам.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 1.     Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 р. – [Електронний ресурс]. – Доступно с. http://http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/1788-122.

2. Інформація про виконання бюджету Пенсійного фонду України за 2012-2015 рр. / Пенсійний фонд України / і/ [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.pfu.gov.ua/pfu/control/uk/publish/category?cat_id=95533

3. Пенсійна система України, за редакцією доктора економічних наук, професора Грушка В.І. : навч. посібник / [Грушко В.Н., Н.В. Грушко, О.В. Бевзенко та ін.]. – К. : Кондор, 2006. – с.26

4. Середній розмір пенсій відповідно до чинних законодавчих актів за січень 2015 року, грн. / Пенсійний фонд України // [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.pfu.gov.ua/pfu/doccatalog/document;jsessionid=CCC88 B4F195FC01Capp1?id=227445.

5.Сова Е. Ю. Проблеми та перспективи розвитку страхового бізнесу в Україні / Е. Ю. Сова // Наука й економіка. – 2015. – № 1 (37). – С. 47.