Анотація. У даній статті зроблено огляд основних елементів цивільної правосуб’єктності фізичної особи у зарубіжних країнах. Визначені спільні та відмінні риси правосуб’єктності фізичних осіб в Україні та іноземних державах, на прикладі Франції, Німеччини, США, Китаю. Проаналізовані норми цивільного права у сфері правового регулювання статусу фізичних осіб за кордоном із наступним виявленням позитивних аспектів, які можна було б імплементувати у вітчизняне законодавство.
Annotation. The article estimates main elements of individual civil legal personality. Also it defines similar and different features of individual legal personality in Ukraine and foreign countries, such as France, Germany, USA, China. The article analyzes civil legal regulations in the sphere of legal regulation of individuals abroad with the next detection of positive aspects, which could be implemented in the national legislation
Ключові слова: фізична особа, правоздатність, дієздатність, емансипація, Україна, Німеччина, Китайська Народна Республіка.
Цивільне право в Україні не ізольовано від цивільного права зарубіжних країн. Воно взаємодіє з ним, зазнає його впливу і, в свою чергу, впливає на нього. Всесвітній досвід показує, що будь-яка доцільна правова реформа, запроваджена в одній країні, обов’язково повторювалася з деякими модифікаціями в інших. Так було, зокрема, з рецепцією Французького цивільного кодексу, англійського акта про чеки, німецьких норм про компанії з обмеженою відповідальністю тощо. Вивченням цивільного права зарубіжних країн, зокрема Франції та Німеччини, КНР займалися Черніловський З.М., Дахно І.І., Сугубін А., Шимон С.І.
Сьогодні важко обійтися без обміну досвідом. Тим більше, що правові системи різних країн виявляють дедалі більшу схильність до зближення, певної уніфікації, що, зокрема, спрощує міжнародні стосунки, дає можливість гармонізувати національні галузі права [1, c.245].
Нині правове становище фізичних осіб в усіх країнах регулюється законодавством. Це або відповідні розділи цивільних кодексів (Франція, Німеччина, Австрія), або окремі закони та судова практика, що є характерним для країн прецедентного права. У Цивільному кодексі України як і в цивільному законодавстві іноземних держав та у міжнародних угодах і конвенціях для визначення людини – суб’єкта права застосовується поняття «фізична особа».
У нашій країні правове положення фізичної особи в цивільних правовідносинах розкривається через такі правові категорії, як правоздатність і дієздатність. У деякій мірі, по-іншому представлена дієздатність у правових системах різних зарубіжних країн, а певні норми ми запозичили.
Правовий статус фізичних осіб у країнах, що розглядаються, врегульовано законами. У Франції – це книга І Французького цивільного кодексу (далі – ФЦК) «Про особи». У Німеччині – глава «Фізичні особи» розділу І «Особи» та глава «Дієздатність» розділу 3 «Угоди» у книзі І Німецького цивільного кодексу (далі – НЦК).
Правові норми щодо статусу фізичних осіб реалізують у праві зарубіжних країн принципи свободи та рівності. Так само, як і в українському цивільному праві, в німецькому свобода виявляється у тому, що фізичні особи визнаються самим фактом свого існування як особистості, носії персоніфікованих прав й індивідуальних можливостей захисту, користуються свободою діяльності, основу якої утворює свобода договору. Рівність означає, що людина керується тими самими нормами та однаковими обмеженнями, правовий захист гарантується всім однаковою мірою [3, c.297].
Відомо, що на відміну від правоздатності, дієздатність пов’язана з можливістю здійснювати певні дії при досягненні особою відповідного рівня психологічної зрілості. Саме віковий ценз виступає критерієм досягнення громадянином можливості своїми діями набувати для себе права та нести обов’язки. Законодавство усіх країн встановлює, що в повному обсязі громадяни стають дієздатними по досягненні встановленого в законі віку [8, c.65]. Проте вік, з якого особа стає повнолітньою, в різних державах неоднаковий. До середини минулого століття в багатьох країнах повнолітньою вважалась особа, що досягла 21 року, але згодом у більшості зарубіжних держав вік повноліття був знижений до 18 років, саме це положення було запозичене у вітчизняне цивільне законодавство [5, c.82]. За загальним правилом, згідно з чинним законодавством України, громадянин України може здійснювати свої права та обов’язки в повному обсязі з 18 років – це положення закріплюється нормою ст. 34 Цивільного кодексу України. Для прикладу, відповідно до параграфу 828 НЦК та ФЦК (ст.448) повноліття настає в день закінчення 18-ого року життя, тобто в день, який передує дню народженню [10]; за правилом Англії – з першого дня,коли виповнилося 18 років; у США це питання регулюється законами окремих штатів; у різних штатах повноліття досягається з виповненням 18-21 років [8, c.68].
Як уже зазначалося, особа стає дієздатною з моменту свого повноліття. Відповідно до ст.389 ФЦК дитина, що не досягла 18 років, вважається недієздатною, її майном управляють батьки – законні представники, у випадку їх смерті призначається опіка [10]. Батьки несуть солідарну відповідальність за заподіяну їх неповнолітніми дітьми шкоду. До досягнення повноліття від імені неповнолітнього угоди укладають батьки. Проте у визначених законом випадках неповнолітній може самостійно укладати угоди за наявності згоди батьків або опікунів. Відповідно до положень цивільного права Франції, по досягненні 16 років, неповнолітній може укладати лише визначений ряд угод без згоди батьків (опікунів). До таких угод слід віднести: укладання трудового договору, право розпоряджатися своїм заробітком та вкладом в банк, право скласти заповіт на половину майна, що заповідається неповнолітнім, та інші угоди, які відповідно до ст.1305 ФЦК не є збитковими для неповнолітньої особи та не порушують її права.
У Німеччині повністю дієздатною особа стає з 18 років, а дитина яка не досягла семи років є повністю недієздатною, відповідно до параграфу 104 НЦК. Обмежено дієздатною є особа віком від 7 до 18 років і, за загальним правилом, здійснює угоди за згодою законних представників. В Англії до досягнення 18-річчя особа вважається неповнолітньою, її дієздатність є обмеженою незалежно від віку. Неповнолітній може здійснювати лише певні угоди, такі як: придбання необхідних речей та послуг; можливість укладення договору особистого найму та інші. Особливістю є наявність у цивільному праві Англії так званих «безумовно недійсних угод», тобто угод, на здійснення яких неповнолітній немає права. До таких угод слід віднести: договір позики грошей, торгові угоди, визнання сальдо контокорентного рахунку [7, c.59].
Щодо неповної дієздатності, яка в цивільному праві України закріплюється за особами віком від 14 до 18 років, необхідно вказати, що в деяких країнах частково дієздатні особи називаються недієздатними або такими, що позбавлені дієздатності. Так, Японський цивільний кодекс вважає недієздатними: неповнолітніх, осіб, визнаних недієздатними, обмежено дієздатними. В США до осіб, «позбавлених дієздатності», відносять: неповнолітніх, психічнохворих, осіб у стані алкогольного сп’яніння, одружених жінок, іноземців та корпорації. Проте більшість із названих суб’єктів, виключаючи душевнохворих і малолітніх до 7 років, фактично наділені частковою дієздатністю [4, c.27].
Розділ другий Загальних положень цивільного права Китайської Народної Республіки містить положення про цивільну правоздатність та дієздатність, які загалом не відрізняються від аналогічних положень Цивільного кодексу України та цивільних кодексів розглянутих держав. Проте неповнолітні до 10 років є недієздатними, а неповнолітні від 10 років і старші вважаються обмежено дієздатними. Повнолітніми в Китаї стають з 18 років. Відповідно, законні представники здійснюють цивільну діяльність від імені неповнолітніх або дають згоду на вчинення таких дій [6, c.23].
Власне, така класифікація дієздатності в різних країнах використовується для того, щоб підкреслити неоднаковий її обсяг у малолітніх осіб, осіб віком від 14 до 18 років, повнолітніх. Оскільки і малолітні особи, і особи віком від 14 до 18 років наділені певною частковою дієздатністю, для відповідної участі в цивільному обороті необхідним є наявність іншої дієздатної особи, яка б своєю дієздатністю допомагала реалізовувати права та обов’язки неповнолітнього в його інтересах. Отже, виникає необхідність в існуванні таких цивільно-правових інститутів, як опіка та піклування. Відповідно, опіка встановлюється над малолітніми, а піклування – для неповнолітніх віком від 14 до 18 років. В українському цивільному законодавстві продубльовано положення з Цивільний кодексу Російської Федерації, а саме те, що опіка встановлюється над малолітніми та визнаними судом недієздатними фізичними особами, а піклування над неповнолітніми віком від 14-18 р.
В цивільному праві України запозичені певні умови обмеження дієздатності громадян з цивільного права Росії. В обох цивільних кодексах вказуються такі умови, як: зловживання азартними іграми, спиртними напоями та наркотичними речовинами. Проте, в Цивільному кодексі України є ще одна умова, яка в Цивільному кодексі Російської Федерації не зазначена, йдеться про зловживання токсичними речовинами [1].
Доповнює дієздатність неповнолітніх емансипація – оголошення неповнолітнього з певного віку таким, що досяг повноліття відповідно до рішення суду або при одруженні. Проте ст.477 ФЦК говорить про можливість визволення з-під батьківської опіки при досягненні неповнолітнім повних 16 років, навіть якщо неповнолітній не одружений. Незважаючи на те, що положення емансипованої особи наближене до правового статусу повнолітньої особи, все ж у цих статусах є певна різниця. Емансипований не здатен здійснювати всі дії цивільного життя. Наприклад, він не може бути комерсантом (ст. 487 ФЦК) [10]. Відповідно до ст.323 Цивільного кодексу Іспанії емансипована особа не може позичати гроші, відчужувати своє нерухоме майно, об’єкти особливої цінності без дозволу батьків (опікунів) [9]. У праві Англії відсутній інститут емансипації. У Німеччині після зниження віку повноліття до 18 років інститут емансипації втратив своє значення, і відповідні параграфи цивільного уложення були видалені. У США, на відміну від права Англії, законодавством деяких штатів все ж врегульовано інститут емансипації. Відповідно до параграфу 62, 64 Цивільного кодексу штату Каліфорнія особа віком від 14 до 18 років вважається емансипованою, якщо одружується, вступає на військову службу або за рішенням суду. Схожі положення про емансипацію містить Цивільний кодекс Іспанії, проте передбачає можливість емансипації за заявою самого неповнолітнього у випадку, якщо особа, яка здійснює батьківську владу, вступає в новий шлюб з особою, яка не є батьком або матір’ю даного неповнолітнього – ст.320. В Україні, як і в більшості європейських країн, також існує явище емансипації. Цивільний кодекс України передбачає набуття повної цивільної дієздатності неповнолітньою особою до досягнення нею повноліття. Неповнолітня особа може набути повної цивільної дієздатності у разі реєстрації шлюбу (ст.34 ЦКУ) та по досягненні 16 років, якщо неповнолітній працює за трудовим договором або бажає займатися підприємницькою діяльністю, а також неповнолітній, записаний матір’ю або батьком дитини (ст.35 ЦКУ). Також і в Росії, шлюб та трудовий договір фізичних осіб до 18 років тягнуть за собою таке явище, як емансипація. Як бачимо, умови, за яких неповнолітній може отримати повну дієздатність, у більшості країн збігаються.
Німецький цивільний кодекс аналогічно з Цивільним кодексом України вказують на «деліктоздатність» [8, c.99]. В інших країнах цивільне законодавство не виділяє «деліктоздатність» як окрему правову категорію.
Практично схожими є події та дії, що належать до актів цивільного стану в Цивільному кодексі України та Цивільному кодексі Російської Федерації. Це народження, шлюб, розлучення, усиновлення, зміна імені, смерть.
Майже в усіх країнах допускається можливість охорони прав дитини, яка ще не народилася. Наприклад, НЦК регулює правила спадкування дитини, яка зачата, але ще не народилася; ФЦК передбачає можливість дарування на користь такої дитини. Зачатій дитині може бути призначений опікун. Однак, у законі зафіксована вимога, що всі ці дії мають юридичне значення лише за умови, що дитина народжена живою. А в деяких країнах (Італія, Іспанія) обумовлюється також певний час, протягом якого дитина повинна бути життєздатною, щоб виникали правові наслідки дій, вчинених до її народження.
Отже, цивільне законодавство і цивілістична наука зарубіжних країн мають певні відмінності в розумінні правосуб’єктності фізичних осіб. Обсяг дієздатності у різних країнах неоднаковий. В більшості країн, в тому числі і в Україні, неповнолітні стають повністю дієздатними з моменту повноліття – з 18 років. В більшості країнах передбачено охорона прав зачатої, але ще не народженої дитини; має місце інститут емансипації неповнолітніх. Цивільне законодавство України в частині обсягу дієздатності неповнолітніх осіб має риси, притаманні зарубіжному цивільному законодавству, що ставить нас в один ряд з цивілізованими країнами. Є окремі моменти, які варто було б запозичити цивільному праві України із цивільного права іноземних країн, зокрема: деталізувати часткову цивільну дієздатність фізичної особи, яка не досягла 14 років, тобто поділити дану категорію на дві групи – фізичні особи до 7 років (недієздатні, на приладі Німеччини) та фізичні особи від 7 до 14 років. Далі, створити перелік безумовно недійсних угод, які неповнолітній не має права вчиняти, на прикладі Англії, таким чином, буде розширена сфера діяльності законних представників і унеможливлене зловживання законодавством неповнолітніми.
Література:
1. Цивільний кодекс України від 11 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 25-26. − Ст. 36.
2. Дзера О. В. Цивільне право України / О. В. Дзера, Д. В. Боброва, А. С. Довгерт. − К. : Юрінком Інтер, 1999. − 864 с.
3. Жалинский А. Введение в немецкое право / А. Жалинский, А. Рерихт. − М. Проспект: 2001. − 731 с.
4. Зенин И. А. Гражданское и торговое право капиталистических государств / И. А. Зенин. − М. : МГУ, 1992. − 185 с.
5. Резнік Г. Поняття та обсяг дієздатності неповнолітніх осіб в Україні та зарубіжних країнах / Г. Резнік // Юридична Україна : Питання розвитку приватного права. − 2010. − № 9. − С. 80-85.
6. Сугубин А. Гражданское, торговое и семейное право КНР / А. Сугубин. – Т. : ТОГБУК, − 580 с.
7. Шевченко Я. М. Цивільне право України : в 2-х тт. / Я. М. Шевченко. − К. : Ін Юре, 2003. − Т. 1. − 505 с.
8. Шимон С. І. Цивільне та торгове право зарубіжних країн / С. І. Шимон. − К. : КНЕУ, 2004. − 218 с.
9. Cydigo Civil espacol : [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://civil.udg.es/normacivil/estatal/CC/indexcc.htm.
10. France Civil Code : [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://www.legifrance.gour.fr.