Місце білл-бордової політичної реклами на парламентських виборах в Україні

У статті визначено основні поняття політичної реклами та білл-бордової політичної реклами, охарактеризовано розміщення білл-бордової політичної реклами за трьома типами. Подана характеристика використання маніпулятивних методів у білл-бордовій політичній рекламі на прикладі парламентських виборів 2014 року.
Ключові слова: політична реклама, білборд, білл-бордова політична реклама.

На сучасному етапі важливою умовою проведення парламентських виборів є передвиборча агітація. Вона включає в себе різні засоби та методи, до яких відноситься і політична реклама, яка має свої види. Одним із таких видів є білл-бордова політична реклама, яка займає важливе місце у передвиборчій кампанії. Білл-бордова політична реклама на відміну від політичної реклами в газетах, журналах, на радіо і телебаченні, вона «працює» 24 години. Вона не супроводжує телевізійні політичні ролики для залучення аудиторії. Її розміщують зазвичай в тих місцях, де кількість людей досить велика. Тому доцільно з’ясувати місце білл-бордової політичної реклами на парламентських виборах.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Білл-бордова політична реклама досліджується в двох аспектах: політична реклама та зовнішня реклама. Поняття політичної реклами вивчали чимало зарубіжних та вітчизняних науковців, серед яких доцільно виділити: Е. Єгорова–Гантман, С. Лісовський, С. Маріарті та інші. Також багато інших науковців досліджували особливості зовнішньої реклами, до якої входить білл-бордова реклама. До них належать: Г. Владимирська, К. Кнорре та інші. Чимало вітчизняних дослідників, які у своїх статтях, працях, надають велику увагу політичній рекламі,це – Ю. Ганжуров, Н. Лютко та інші.
Мета статті: визначити місце білл-бордової політичної реклама на парламентських виборах в Україні.
Виклад основного матеріалу дослідження. Закон України «Про вибори народних депутатів України» визначає політичну рекламу як розміщення або поширення матеріалів передвиборчої агітації за допомогою рекламних засобів [1]. Дослідник Ю. Ганжуров у своїй статті «Політична реклама як комунікативна складова формування парламентської еліти» визначає політичну рекламу як формування окремих видів масової поведінки, що створюється елементами політичної еліти для досягнення своєї мети [2].
Науковець С. Лісовський у своїй праці «Політична реклама» з наукової точки зору подає структуру, функції, жанрові особливості політичної реклами, її роль в системі електоральних технологій. Також дослідник визначає підходи до розуміння політичної реклами як до частини комунікативного комплексу політичного маркетингу та пропонує класифікацію іміджу політиків [6, с. 14].
У своїй статті «Особливості застосування політичної реклами в сучасних виборчих процесах в Україні» Н. Лютко досліджує особливості політичної реклами в Україні. Автор визначає використання політичної реклами як однієї з ефективних технологій виборчого процесу України за весь період незалежності [7].
Реклама на білбордах відноситься до зовнішньої реклами. Білборди – це спеціальні рекламні щити, які розташовуються окремо один від одного, як правило, уздовж великих транспортних магістралей [4]. Білл-бордова політична реклама є достатньо дорогою рекламою, вона залежить від місця розташування та складає в місяць по кілька тисяч гривень, особливо дорога у великих містах та в місті Києві. Але білбордів в одному місті політичних партій є дуже багато, наприклад можна порахувати скільки білбордів є на центральній вулиці міста, а місто складається з багатьох вулиць. Оскільки міст обласного значення є 24, можна приблизно визначити скільки грошей витрачають політичні сили на цей вид політичної реклами. Варто згадати за міста та містечка, великі магістралі, автошляхи, де політичний білборд повинен обов’язково бути. Те, що ціни на білборди надто високі, не заважає політикам та політичним силам витрачати дуже великі гроші на них.
Реклама на білбордах є досить поширеним явищем, оскільки існує багато видів білл-бордової реклами. Розміщення інформації на білборді є важливим процесом, оскільки чи зверне увагу на білборд споживач, залежить саме від наповнення білборду. Також важливе правильне розміщення зображення та тексту на рекламному щиті.
За приблизними підрахунками, із кожних 10 білбордів – 7 із політичною агітацією. Здавалося б – так було завжди. Вартість оренди 1 білборду на місяць залежить від багатьох чинників, однак в середньому ця сума становить близько 2000 грн [8]. «За інсайдерською інформацією зі штабів та чисто експертно можна стверджувати: на перші числа жовтня «Батьківщина» взяла по Україні не менше 5000 площадок,«Народний фронт» – не менше 3500 площадок. Блок Петра Порошенка, Радикальна партія, Громадянська позиція – всі розмістилися значно менше, від 800 до 1600 площин, тобто в рамках усталеного дискурсу української політичної реклами», – вважає політолог та експерт із зовнішньої реклами Артем Біденко [8].
Розміщення реклами на білл-бордах під час парламентських виборах 2014 року можна поділити на 3 основні своєрідні типи:
1. Реклама свого бренду. Цей тип полягає в завданні партії захопити велику увагу аудиторії. Вони використовували такий прийом як пізнаваний елемент. Такими політичними силами були «Батьківщина», Блок Петра Порошенка та Радикальна партія Олега Ляшка. Велика кількість цього аспекту простежується в партії Арсенія Яценюка «Народний фронт». Вони занадто багато розміщували білборди на місцях. Занадто лаконічним та стриманим в цій ситуації виявилася партія «Свобода» Олега Тягнибока. Вони не робили акцент на рекламі свого бренду, а намагалися донести інформацію до виборців.
2. Наступним типом є гра на пізнаваність. Цей тип використовували ті партії, які мали малі шанси отримати необхідний відсоток голосів виборців, щоб пройти до парламенту. Можна сказати що вибори 2014 року є їхнім початком для реклами свого бренду. До цього типу можна віднести такі політичні партії як «Сильна Україна» Сергія Тігіпка та Опозиційний блок. Ці політичні сили намагалися зробити «ефект на пізнаваність». Ще також їхньою задачею було відгалузитися від негативної репутації, яка «нависала над ними» – це зв’язок в минулому з партією регіонів. Ці дві партії намагалися у своїх повідомлення робити акцент на питання соціального характеру, які дуже є важливими для виборчого населення. Варто зазначити, що «Сильна Україна» використала новий колір у виборах 2014 року. Це був жовтий колір, а опозиційний блок дотримувався традиційно-колишніх кольорів – сині і білий. До цього фактору варто віднести ще партію «Заступ», яка створювала свій новий бренд на певну конкретно-визначену аудиторію – сільське населення.
3. Підсилення іміджу. На виборах 2014 року дві політичні партії, мали конкретні можливості потрапити до Верховної Ради. Такими політичними силами були «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка та політична партія «Самопоміч». Оскільки великих грошей на передвиборчу агітацію в цих партій не було. Та важливим елементом цих партій було не кількість розміщених білбордів, а інші конкретні елементи.
Особливістю парламентських виборів 2014 року було те, в передвиборчій агітації не було різних технологій, які б могли викликати в аудиторії певну реакцію. Проте «Інтернет партія України» викликала неоднозначну реакцію в суспільстві. Тому що партія використовувала персонаж Дарта Вейдера з відомого фільму «Зоряні війни». Цей метод використовували для того, щоб грати на емоціях певного прошарку населення, наприклад молодь, яка живе у містах, яка однозначно зверне увагу на цю політичну партію.
Особлива увага, яка характерна для парламентських виборів 2014 року є велика витрата грошей партіями на політичну рекламу. Тому що простежується неправильне розміщення білбордів, в деяких місцях можна побачити розміщення двох білбордів однієї політичної партії. Важливою особливістю цих виборів було те ,що в політичній рекламі на білбордах не використовувалися зайві слова, обличчя політиків по всьому місту, багато інформації теж не простежується. Натомість можна було побачити було короткі слогани, відсутність зображення політиків.
Важливий елемент у білл-бордовій політичній рекламі є психологічні методи впливу. Вибір аудиторії, зазвичай, базується не на діяльності кандидата ,політичної програми та фактів, а на уявленні, яке існує в масовій свідомості виборців, про найбільш вдалий образ особистості політика. Тому в більшості вибір цільової аудиторії залежить від іміджу кандидата його образу. Над створенням таких уявлень для виборців і працюють PR-фахівці. Вони формують бажаного героя для аудиторії.
Самим простим методом впливу є «пряме навіювання» – прямий стимул для виборця проголосувати за кандидата за зовнішнім виглядом, або іменем кандидата, часто із закликом до певної дії. Рекламні щити із обличчям та іменем кандидатів в депутати могли побачити дуже багато. Використання обличчя та імені надає «ефект пізнавання» та створення кращого ставлення виборців до політичних партій. Використання прямих закликів до виборців також впливає на людей, які відчувають страх в певних процесах соціального характеру («Візьми і зроби» – «Самопоміч»). Цей метод є простим та ефективним, він впливає на людей які є менш обізнані в соціальних процесах.
Другий метод – «асоціативний, який є вже складнішим за перший. Він ґрунтується на додаванні до образу політика певних позитивних характеристик, особливостей, якостей, які дуже багато разів повторюються. Це, як правило, певний правильний текст, який додає хороших якостей. Наприклад – «Сильна команда для очищення влади» – «Народний фронт». Також за допомогою цього методу можна зробити наголос на «добрі справи» кандидата, чи політичної партії.
Є ще складніший тип впливу – через «актуалізацію значущих особистісних якостей політика», що дає можливість коригувати вибір громадян за наявності декількох альтернатив. Наприклад, плакати з гаслами «Нам потрібен сильний парламент», «Настав час інтелектуалів у політиці» або «Політик повинен дбати про людей», пряме підкреслення необхідних для кандидата особистісних рис («молодий», «чесний», «сильний», «працьовитий») є чудовим прикладом цього методу [9].
«Міфологічний» метод включає в себе аналіз і використання в PR очікувань Цей метод є складним, тому що він вимагає психологічного дослідження особливостей різних регіонів.
Так, приписування кандидату міфологічних властивостей особистості або ж використання міфологічних образів, що апелюють до певних міфологічних сюжетів, може відбуватися як текстуально (наприклад: «він наш рятівник», або «він працює, як раб на галерах», або «страждалець, мученик» тощо), так і за допомогою візуальних образів і символів (це, скажімо, німб, булава, меч, крила й так далі) [9]. Цей метод змушує виборців поринути у міфологічний світ, в якому він позбувається зв’язку з реальністю та голосує за певного кандидата в народні депутати, або політичну партію.
Наступним методом є «формування політичного контексту» без особистих якостей політичної партії. Тобто робиться наголос на найбільші проблеми життя людей різного напрямку. Тоді виборець обере саме його партію, оскільки цей кандидат в депутати робить наголос на проблемах країни та пропонує шляхи їх вирішення. Уся ефективність такого методу полягає у тому, що в межах такого контексту існує багато варіантів рішень, що створює сприйняття політичного плюралізму, приховуючи метод впливу.
Висновки. Поняття білл-бордової політичної реклами наразі досить активно досліджується оскільки вона є важливим процесом у парламентських виборах. Реклама на білбордах парламентських виборів 2014 року мала три основні типи розміщення – реклама свого бренду, гра на пізнаваність, підсилення іміджу. Політичні партії використовували ці типи в залежності від ситуації, яка була властива їм. Були використані в білл-бордовій політичній рекламі і психологічні методи впливу на цільову аудиторію. Серед яких доцільно виділити: пряме навіювання, асоціативний, міфологічний, формування політичного контексту. Такими основними параметрами характеризувалася білл-бордова політична реклама у період парламентських виборів 2014 року.

Список використаних джерел та літератури

1. Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 р. №4061-VI (із змінами) [Текст] / Верховна Рада України. – К., 2011. – 10 с.
2. Ганжуров, Ю. Політична реклама як комунікативна складова формування парламентської еліти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=61&c=1349. – Заголовок з екрану.
3. Егорова-Гаатман, Е. В. Политическая реклама [Текст] / Е.Егорова-Гаатман. – М. : «Никколо М», 1999. – 240 с.
4. Зовнішня реклама [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rektime.info/uk/zovn%D1%96shnya-reklama. – Заголовок з екрану.
5. Кнорре , К. Наружная реклама [Текст] / К. Кнорре – М. : Бератор-Пресс, 2002. – 192 с.
6. Лисовский,С. Ф. Политическая реклама [Текст] / С.Ф. Лисовский. – М.: ИВЦ «Маркетинг», 2000. – 119 с.
7. Лютко, Н. Особливості застосування політичної реклами у сучасних виборчих процесах в Україні [Електронний ресурс]. – fsn.fhum.info/pdf/84/84_38-42.pdf. – Заголовок з екрана.
8. Політична зовнішня реклама-2014: війна за бренди [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.slovoidilo.ua/articles/5323/2014-10-17/politicheskaya-naruzhnaya-reklama-2014-vojna-za-brendy.html. – Заголовок з екрану.
9. Психологія агітації: про що розкажуть білборди кандидатів у Раду. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://forbes.ua/ua/opinions/1380298-psihologiya-agitaciyi-pro-shcho-rozkazhut-bilbordi-kandidativ-u-radu. – Назва з екрану.

Залишити відповідь