Психолого-практичні особливості дій юриста при проведенні інтерв’ю з клієнтом

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У статті розкривається та висвітлюється психолого-практичні особливості дій юриста при проведенні інтерв’ю з клієнтом. Коротко висвітлено, якими якостями повинен бути наділений юрист та як він має вчиняти свої дії стосовно клієнта

Ключові слова: інтерв’ювання, юрист, опитування, клієнт, професійні якості, правова культура, елемент, представництво

В статье раскрывается и высвечивается психолого практические особенности действий юриста при проведении интервью с клиентом. Коротко освещены, какими качествами должен быть наделен юрист и как он должен совершать свои действия в отношении клиента

Ключевые слова: интервьюирование, юрист, опрос, клиент, профессиональные качества, правовая культура, элемент, представительство

The article exposes and highlights the psychological and practical features action lawyer during the interview with the client. Brief highlights what qualities should beendowed with a lawyer and he has to perform their actions on the client

Key words: interviewing, lawyer, survey, client, professional quality, legal culture, element, representation

Формування в Україні правової держави і громадянського суспільства, які за своєю сутністю мають правовий характер та ґрунтуються на праві, зумовило підвищення ролі та значення як, власне, права, так і безпосередньо  професійності юристів. Попри те, що кількість юристів – випускників численних вищих навчальних закладів в державі надто велика, часто доводиться чути про недоліки в їх професійній підготовці, неналежність юридичного обслуговування, низький рівень психологічної та моральної культури правознавців тощо. Однією з причин таких проблем є те, що сучасні вищі навчальні заклади, готуючи випускників за системою класичної радянської юридичної освіти, мало уваги приділяють практичним аспектам взаємовідносин юристів з клієнтами у приватній юридичній практиці: вдосконаленню їх комунікативних навичок, вмінню налагодити контакт з клієнтом, встановити довірчі стосунки. Однак незаперечним залишається той факт, що після отримання диплома юриста єдиним способом здобуття досвіду для вчорашніх є метод спроб та помилок. Як правило, цей метод один з найбільш дієвих, проте в даному випадку від помилок юриста залежить не лише його власна репутація, але і людські долі. Тому очевидно, що зазначені аспекти слід досліджувати та застосовувати результати таких досліджень при підготовці юриста перш, ніж він чи вона розпочне практикування.

Зважаючи на те, що спектр професійних якосетй, необхідних в роботі юриста є надто широким та багатогранним, в рамках одного дослідження неможливо провести грунтовний аналіз усіх таких якостей. Тому предметом  даної статті є встановлення певного алгоритму дій юриста під час зокрема проведення інтерв’ювання клієнта. Попри те, що цьому питанню в науковій літературі вже приділено досить багато уваги, на практиці все ще залишається багато прогалин та недоопрацювань, що призводять до погіршення взаємовідносин юристів та клієнтів, зниження ефективності вирішення юридичних проблем та якості надання правової допомоги в цілому.

Інтерв’ювання клієнта полягає у проведенні з ним бесіди, метою якої є отримання інформації, що цікавить юриста. При цьому іноді поняття «інтерв’ювання» замінюють терміном «опитування», який має аналогічне з ним значення[1]. Предметом інтерв’ювання є відомості, що мають значення для вирішення проблем клієнта. Очевидно, що кожна справа має свій предмет опитування, який не існує як готова модель і кожного разу визначається юристом залежно від її особливостей. Загалом можна сказати, що в предмет опитування входить лише інформація про юридичні факти, які зумовлюють виникнення правовідношення та впливають на його перебіг[2].

Всю інформацію, отриману в процесі спілкування з клієнтом за зв’язком із предметом опитування, можна поділити на предметну, додатково-предметну та непредметну. Предметна інформація безпосередньо окреслює коло важливих юридичних фактів, які мають значення для справи і, відповідно, має найбільшу цінність. Додатково-предметна інформація хоча і не входить у предмет опитування, проте дає змогу належним чином оцінити достовірність отриманої предметної інформації, а також є джерелом відомостей про самого клієнта. Так, у категорію додатково-предметної інформації входитиме інформація про ставлення опитуваного до обставин справи, інформація про особу опитуваного та інших зацікавлених суб’єктів. Непредметна інформація не має відношення до справи, а відтак – і жодної цінності[3].

На початку роботи над справою поділ інформації за зв’язком з предметом опитування проводити важко, оскільки невідомою є ще сама правова проблема. Однак чим швидше і точніше така проблема буде визначена, тим швидше відбудеться збір інформації та її опрацювання.

Юридичне інтерв’ю не має чітко встановленої структури. Тому юрист на власний розсуд намагається якнайефективніше використовувати та самостійно планувати наявний у нього час. При цьому кожне опитування для досягнення загальної мети – отримання інформації у справі – має реалізувати цілу низку завдань поточного характеру. Чітке усвідомлення системи таких завдань, дасть йому змогу належно організувати і саму бесіду, залежно від конкретної ситуації.

Стадії процесу опитування клієнтів виділяють наступні: 1) підготовка до опитування клієнта; 2) власне опитування; 3) узагальнення отриманої інформації; 4) завершення опитування[4].

Перша стадія – підготовка до опитування – має на меті забезпечити умови для належного проведення опитування і загалом включає: а) дії щодо організації робочого місця юриста; б) дії щодо встановлення комунікативного та емоційного контакту з клієнтом.

Найперше потрібно правильно організувати робоче місце, аби розмістити співрозмовників так, щоб кожен з них відчував себе максимально зручно та невимушено. Оскільки юристу доведеться вести записи, він змушений буде сидіти за столом, що об’єктивно надаватиме ситуації ознак формалізму. Для взаємного комфорту під час спілкування юриста та клієнта важливою є також відстань між ними, через що вона має бути достатньою для підтримання хорошого зорового, слухового та емоційного контакту. Проте якісь конкретні поради тут давати важко, оскільки кожен має з’ясувати це питання для себе самостійно.

До зустрічі з клієнтом також потрібно підготувати засоби фіксування отриманої інформації, адже без оперативного нотування відповідей клієнта та свідчень   під час опитування не обійтись – так як після того як клієнт піде, інформація повідомлена ним, може бути спотвореня чи перекручена, також це може призвести до упущення важливих даних даних, цифр тощо, а в більшості справ фабулу можна буде вивести лише на основі зроблених нотаток, тому юрист не може покладатись лише на власну пам’ять.

Наступним важливим елементом опитування клієнта є налагодження емоційного контакту з опитуваним, адже встановлення dovirchux відносин між юристом та клієнтом має ключове значення. Оскільки особа, яка ніколи не зверталась за юридичною допомогою, зазвичай почуває себе досить скуто, з недовірою ставиться до юриста, це у свою чергу, може мати стримуючий вплив на подальшу роботу. З моменту першого контакту між юристом та особою, яку він опитує, формується взаємне враження, яке у подальшому може змінюватись, проте вже з самого початку суттєво впливатиме на ефективність співпраці.

Найперше, як тільки клієнт зайшов у приміщення, варто одразу представитись і запитати його ім’я. Після цього доречним буде запропонувати людині присісти на стілець. А також, присівши самому, перевести розмову у фазу неформального спілкування. Як вже зазначалось дуже важливо відразу налагодити контакт з опитуваним, а тому слід випередити його і одразу дати відповідь на питання, які найперше хвилюють цю людину.

Обумовлення вартості послуг важливе у будь-якому випадку, незалежно від того, чи послуги надаються платно, чи безоплатно. Причому про це бажано повідомити клієнта одразу. Стосовно ж визначення конкретної суми плати поспішати не варто, відклавши узгодження цього питання до кінця інтерв’ювання. У всякому разі доцільно спочатку вислухати людину, навіть коли вона не зможе заплатити за консультацію. На це юрист не витратить багато часу, але, з одного боку, – залишите про себе враження людини чуйної і не байдужої, а з іншого, лише так можна оцінити з більшою вірогідністю вартість послуг, що будуть надаватися.

Питання довіри юристу включає в себе, як мінімум, два аспекти: чи збереже він у таємниці все, що йому буде повідомлено і чи зробить він все, що від нього залежить, для вирішення проблеми клієнта. Надзвичайно великий кредит довіри викликає також репутація юриста.

Друга стадія – власне опитування – включає в себе: а) вільну розповідь клієнтом обставин справи; б) постановку юристом запитань. Її мета – отримання від опитуваного максимальної кількості інформації відповідно до предмета опитування. Вільний виклад подій надає юристові можливість одержати різноманітну інформацію про особу клієнта, що може виявитись важливим при виборі моделі поведінки з конкретною людиною, а також дасть змогу зорієнтуватись у предметі опитування. Однак потрібно пам’ятати про те, що вільна розповідь клієнта рідко буває повною.

Під час опитування клієнта можлива ситуація, коли юрист не може одразу визначити правовий аспект проблеми. Тоді варто ставити клієнтові питання типу «Скажіть, будь ласка, чим я можу Вам допомогти в такій ситуації?», адже допоки не з’ясований предмет опитування, воно буде проходити досить в аморфній формі. При цьому можна втратити багато часу на з’ясування деталей, які не мають жодного стосунку до проблеми[5].

Важливо не відволікатись на постійну писанину, а занотувати лише важливі факти з розповіді клієнта, в деяких випадках без таких нотаток не обійтись. Для отримання більш детальної інформації. Після розповіді клієнта юрист може поставити йому певні уточнюючі питання. За допомогою цих питань, юрист може з’ясувати предмет опитування, обставини, які на його думку можуть бути відомі особі, яку опитують, також юрист може ставити уточнюючі запитання або ж контрольні питання для перевірки раніше повідомлених даних.

Після закінчення інтерв’ювання юрист повинен: 1) з метою демонстрації своєї достатньої компетенції дати загальну характеристику проблеми, вказавши строк надання остаточної консультації; 2) узгодити порядок, розмір та строки оплати послуг, які будуть надані; 3) подати список документів, які має принести клієнт; 4) призначити час наступної зустрічі.

Інколи з певних причин інтерв’ювання не може бути доведене до кінця. Як мінімум існує дві причини які можуть призвести о такої ситуації. Неможливіть надати клієнтом всю необхідну інформацію є однією з причин призупинення опитування. В такому випадку юрист роз’яснює, про яку саме інформацію йдеться, яким чином та з яких джерел він може її отримати. Також По-друге, опитування може бути припинене через неготовність юриста продовжувати інтерв’ю. Якщо юрист не є конмпетентний у даному питанні він можу порадити іншого фахівця або ж перенести зустріч щоб підготувати дане питання. Після закінчення визначення організаційних аспектів подальшої роботи над справою юрист прощається з клієнтом.

Після успішно завершеного опитування юрист може перецти до представництва клієнт. Представляючи клієнта, юрист повинен надавати безпристрасну консультацію з правових питань, приймати незалежне професійне рішення щодо вирішення юридичної справи. Крім того, клієнт у разі виникнення незрозумілих для нього питань щодо реалізації його прав та обов’язків має право на юридичну допомогу з боку юристів, тобто на обґрунтовану, відверту та незалежну професійну консультацію з правових питань, що передбачає оцінку ситуації, в якій перебуває клієнт, правових підстав та правомірних варіантів і альтернатив її вирішення, надання її у прийнятній для клієнта формі, враховуючи й неприємні для останнього обставини.

За часів СРСР юридичною консультацією була установа, що надавала юридичну допомогу населенню, створювалась президією колегії адвокатів. Місцезнаходження та чисельність працюючих у юридичній консультації визначалось президією колегії адвокатів за погодженням з Міністерством юстиції союзної республіки, автономної республіки, відділом юстиції виконкому місцевої Ради народних депутатів. У своїй діяльності юридична консультація була підзвітна президії колегії адвокатів[6].

На даний час юридична допомога – це сукупність заходів із надання правових послуг юридичним та фізичним особам. Має на меті правильну їх юридичну орієнтацію у різноманітних правових ситуаціях[7].

Консультування, як і будь-яка складна діяльність, не є однорідним, у зв’язку з чим, аби при підготовці до консультування та його проведенні були враховані усі особливості, важливо знати види консультування.

За часом проведення можна виділити: консультування, що відбувається одразу ж після опитування; консультування, призначене на інший день. Консультування, що відбувається одразу ж після опитування, є логічним продовженням останнього і можливе за таких умов: а) справа достатньо проста і передбачає разову консультацію; б) юрист стикався з подібними справами неодноразово; в) юрист отримав усі відомості, необхідні для надання консультації.

За перспективою співпраці розрізняють: разове консультування, серію консультацій. Разове консультування має місце, коли проблеми клієнта можна вирішити протягом однієї зустрічі з юристом. Як правило, це справи, у яких клієнт прийшов за порадою чи інформацією щодо особливостей правового регулювання тих чи інших відносин. Таким чином, разове консультування особливо вимогливе до критеріїв повноти та достовірності поданої інформації.

Серія консультацій передбачає консультування клієнта протягом кількох поточних зустрічей. Таке консультування застосовується у випадку представництва інтересів клієнта в суді чи інших державних органах. Особливістю даного виду консультування є те, що, по-перше, воно складається з багатьох окремих консультацій; по-друге, жодна консультація не ставить на меті повне вирішення проблеми клієнта; по-третє, кожна консультація має свою проміжну мету. Серія консультацій – особливо складний вид консультування, у зв’язку з чим варто навести приклад її організації.

За формою надання консультації можна виділити: усне консультування, письмове консультування. Усне консультування є кращою формою правового інформування громадян, оскільки дає змогу одразу узгодити найоптимальніший для клієнта варіант вирішення його справи. Крім того, за реакцією клієнта юрист може оцінити, чи досягла консультація мети, і оперативно зреагувати на ситуацію. Особливо актуальним це може бути тоді, коли під час опитування не до кінця були з’ясовані цілі клієнта або коли він змінив свої попередні цілі.

З іншого боку, якщо людина з певних причин не може особисто зустрітися з юристом, то саме письмове консультування може допомогти у такому випадку. Така консультація може допомогти засудженим до позбавлення волі, інвалідам та іншим. Такий вид інтерв’ювання не є досконалим, та все рівно застосовується юристами.

Як правило, консультацію з правових питань надає юрист на прохання клієнта, але у випадках, коли у юриста, котрий представляє інтереси клієнта, є підстави вважати, що клієнт має намір здійснити або йому пропонується здійснити поведінку, яка може призвести до суттєвих несприятливих для нього наслідків, юрист може надавати консультацію в інтересах клієнта з власної ініціативи[8].

Таким чином привертає увагу те, що необхідність консультації з правових питань виникає саме тоді, коли є суперечності чи непорозуміння між висновками різних фахівців, тому юрист повинен враховувати такі рекомендації, аналізувати їх, надавати свої поради з урахуванням їх. Отже, надаючи консультацію з правових питань, юрист повинен враховувати не тільки правові, а й інші моральні, економічні, соціальні й політичні фактори, що можуть бути важливими для становища клієнта.

Роблячи підсумки варто зазначити, що серед професійних якостей юриста повинеі включати не лише такий невід’ємний елемент правової культури, як глибоке знання і розуміння права, високосвідоме виконання його вимог, – але й достатні психологчні знання та навики. Володіючи певними знаннями в галузі психології, юрист має можливість краще пізнати психологічні особливості особистості клієнта, властивості й специфіку його поведінки, спілкування тощо. А це, в свою чергу, значно підвищує ефективність праці юриста. Збереження професійної таємниці є характерною властивістю юридичної практичної діяльності, зокрема у випадках охорони конфіденційної інформації щодо суб’єктів, інтереси яких представляє чи захищає юрист. Таким чином, в роботі підкреслено важливість правильно розвивати взаємовідносин «юрист – клієнт» у приватній юридичній практиці і зокрема – початкової стадії таких взаємовідносин – знайомтсва з клієнтом та вміння правильно виявити юридичну суть питання, з яким клієнт власне звертається за правовою допомогою та цілі, яких клієнт бажає досягнути.

 

 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.Гусарєв С.Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності): Навчальний посібник / С.Д. Гусарєв, О.Д. Тихомиров. – [2-е вид., перероб.]. – К.: Знання, 2006. – 395 с.

2.Дуткевич Т.В. Практична психологія до спеціальності / Т. В. Дуткевич. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 256 с.

3.Короткий юридичний словник / Н.М. Хуторян, І.В. Зуб, Д.А. Єринов. – К.: Політвидав України, 1989. – 345 с.

4.Мельниченко Р.Г. Право на юридическую помощь: конституционные аспекты: Монография / Р.Г. Мельниченко. – Волгоград: Изд-во ВАГС, 2003. – 200 с.

5.Самолюк В.В. Юридична практика: основи ефективного консультування: Навчально-методичний посібник / В.В. Самолюк. – Острог: Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія», 2005. – С. 10.

6.Словник юридичних термінів: Навчальний посібник / [укл. В.П. Марчук]. – К.: МАУП, 2003. – 312 с.

7.Соціологія: Підручник / [В.Г. Городяненко, В.В. Васильєв, О.В. Гілюн та ін.]; за ред. В.Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр «Академія», 1999. – 540.


[1] Соціологія: Підручник / [В.Г. Городяненко, В.В. Васильєв, О.В. Гілюн та ін.]; за ред. В.Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр «Академія», 1999. – С. 339.

[2] Мельниченко Р.Г. Право на юридическую помощь: конституционные аспекты: Монография / Р.Г. Мельниченко. – Волгоград: Изд-во ВАГС, 2003. – С. 161.

[3] Дуткевич Т.В. П

[4] Самолюк В.В. Юридична практика: основи ефективного консультування: Навчально-методичний посібник / В.В. Самолюк. – Острог: Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія», 2005. – С. 10.

[5] Самолюк В.В. Юридична практика: основи ефективного консультування: Навчально-методичний посібник / В.В. Самолюк. – Острог: Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія», 2005. – С. 15.

[6] Короткий юридичний словник / [Н.М. Хуторян, І.В. Зуб, Д.А. Єринов та ін.]. – К.: Політвидав України, 1989. – С. 187-188.

[7] Словник юридичних термінів: Навчальний посібник / [укл. В.П. Марчук]. – К.: МАУП, 2003. – С. 112‑113.

[8] Гусарєв С.Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності): Навчальний посібник / С.Д. Гусарєв, О.Д. Тихомиров. – [2-е вид., перероб.]. – К.: Знання, 2006. – С. 259.

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь