Н. В. Романова
Київський національний лінгвістичний університет
м. Київ

Стаття присвячена німецькомовній асоціативно-емотивній лексиці як ідентифікаторові найменувань базових емоцій людини. Доведено важливість вивчення її семантики в психолінгвістичному форматі, зокрема із застосуванням методики асоціативного експерименту.
Ключові слова: базові емоції, емотивна лексика, асоціативний експеримент, асоціати.

Статья посвящена немецкоязычной ассоциативно-эмотивной лексике как идентификатору наименований базовых эмоций человека. Доказана важность изучения ее семантики в психолингвистическом формате, в частности с применением методики ассоциативного эксперимента.
Ключевые слова: базовые эмоции, эмотивная лексика, ассоциативный эксперимент, ассоциаты.

The article focuses on the German-associative-emotive vocabulary identifier names the basic human emotions. The associative experiment is used as a method for their semantics.
Keywords: the basic emotions, emotional vocabulary, associative experiment, associates.

Емотивна лексика як позначення емоційних явищ привертає увагу лінгвістів відносно недавно – з 50-х–70-х років ХХ ст. (праці Н.М. Амосової, Ш. Баллі, Р.О. Будагова, В.Г. Гака, Є.М. Галкіної-Федорук, В.А. Звєгінцева, Г.В. Колшанського, К.А. Левковської, В.А. Мальцева та багатьох інших учених). Досліджуються онтологічні й гносеологічні характеристики феномена в плані синхронії (Ю.Д. Апресян, Н.І. Бойко, А.М. Манзій, М.В. Піменова, П.О. Селігей, В.І. Шаховський та ін.) й діахронії (М.В. Гамзюк, В.І. Дудка, В.В. Левицький, Є.Є. Стефанський та ін.). Виокремлюють низку підходів у вивченні емоцій і їх мови. Так, М.О. Красавський називає три дослідницьких підходи: філологічний, когнітивний, лінгвокультурологічний, які склалися в західноєвропейській, американській і російській лінгвістиці, і запропонував комплексний інтегрований підхід у дослідженні мовних знаків емоцій [3, с. 3]. Ідеться про інтеграцію названих підходів. Проте і шифр 10.02.20 (“Порівняльно-історичне, типологічне і зіставне мовознавство”), і зміст дисертаційного дослідження цитованого вченого, чітко вказують на контрастивно-лінгвокультурологічно-когнітивний дослідницький підхід. На варіативності підходів наголошує і вітчизняний лінгвіст М.В. Гамзюк. Перевагу надають когнітивному, діяльнісно-антропоцентричному й комунікативному підходах як якісно новому рівню досліджень [1, с. 7-8]. Є й інші класифікації підходів, відповідно до яких, окрім названих, виокремлюють структурний, лінгвокраєзнавчий, контрастивний, номінативний [16, с. 11-18]. Ми не ставимо тут за мету аналіз кожного з них, оскільки це вже зроблено вченими в ілюстрованих і інших працях. Актуальним для лінгвістики сьогодення взагалі й нашої студії зокрема є розгляд емотивної лексики в світлі психолінгвістичних методик.
Звернення до історії психолінгвістики дає змогу стверджувати, що вона має американське коріння з початку 60-х років минулого століття [4, с. 97]. Психолінгвістика зароджувалась на стикові психології і лінгвістики, а визрівала в надрах психологічного й семіотичного наукового знання. Все це створює певні труднощі для визначення предмета психолінгвістики. Фундаторами цього самостійного напряму в рамках лінгвістики є психологи-біхевіорісти Чарлз Осгуд, Джон Керолл і літературознавець, семіотик Томас Сібен. Первісно об’єктом аналізу було окреме слово, а предметом – причино-наслідкові зв’язки між словами у вербальній пам’яті людини. Вихідною схемою аналізу була формула “стимул – асоціативний зв’язок – реакція”. Стимул має різну форму: від вербальної (звук, склад, слово, словосполучення, речення, текст тощо) до невербальної (музика, живопис, кіно, театр тощо). Зв’язані зі стимулом (S) будь-які реакції (R), а саме – інше слово, називають асоціаціями. Експериментальна методика ґрунтувалась здебільшого на асоціативному експерименті (далі АЕ), який сьогодні називають “ефективним методом дослідження глибинних закономірностей у мереживі сенсорних кореляцій загальної архітектоніки людської свідомості” [2, с. 249], “найбільш розробленою технікою семантичного аналізу” [8, с. 36], одним “із ефективних дослідницьких інструментів опису внутрішнього лексикону людини” [12, с. 30].
Формування радянської психолінгвістики перебувало під впливом американських і власних досліджень таких психологів, як Л.С. Виготський, М.І Жінкін, О.О. Леонтьєв, С.П. Рубінштейн.
На пострадянському просторі, а саме на Україні, психолінгвістика пов’язана з іменами О.І. Горошко, М.С. Зарицького, Л.В. Засєкіної, С.В. Засєкіна, О.М. Холода. Російська психолінгвістика асоціюється з теоретичними поглядами В.П. Бєляніна, І.Н. Горєлова, О.О. Залєвської, О.О. Леонтьєва, Л.В. Сахарного, Ю.О. Сорокіна, Н.В. Уфімцевої, Р.М. Фрумкіної, О.М. Шахнаровіча.
В сучасній психолінгвістиці використовують прямі й опосередковані методи експериментального дослідження, запозиченні в психології, та оригінальні методи – метод “семантичного диференціалу” Ч. Осгуда, метод “семантичного інтегралу” В.І. Батова й Ю.О. Сорокіна, метод “інтент аналізу” Т.М. Ушакової. Хоч би який метод не використовував експериментатор, він прагне поставити респондента в ситуацію (скерованого) вибору й прийняття рішення (хоч вибір і рішення можуть бути як усвідомленими, так і неусвідомленими) [5, с. 74]. Тобто в структурі психолінгвістичного експерименту головним і визначальним є установка на активізацію певної ділянки мовної картини світу, яка відтворює стан психологічно реального значення слів внутрішнього лексикону респондентів.
Виокремлюють вільний, спрямований і контрольований АЕ. Вільний АЕ передбачає миттєвість реакції першим словом, що спало на думку досліджуваного на пропоноване слово-стимул. Часовий проміжок між стимулом і реакцією повинен бути мінімальним [15, с. 191], тобто тут розмірковуванням немає місця, асоціації постають як спонтанні, неконтрольовані, несвідомі. Сюди необхідно додати й ланцюговий АЕ, який розглядають як різновид вільного АЕ і характеризують як некерований, спонтанний. Деякі дослідники називають ланцюговий АЕ експериментом із тривалішою реакцією [13, с. 5-6, 18]. Вимір загального обсягу асоціацій на слово-стимул тут найчастіше еквівалентний 1 хвилині, при цьому тривалість латентного періоду формування асоціацій експериментатором ігнорується [9, с. 149-151]. До недоліків аналізованого різновиду АЕ належить значна залежність між послідовністю реакцій-відповідей. Наголошують на тому фактові, що одержана реакція являється фактично не реакцією на вихідний стимул, а реакцією на попередню асоціацію, яка стала новим стимулом. При цьому чітко розмежувати істинні стимули, які породили ту чи іншу реакцію, дуже складно, бо стимул і всі викликані ним реакції знаходяться в певних смислових зв’язках [12, с. 31].
Спрямований АЕ суттєво обмежує свободу процесу асоціювання й ущільнює до певної кількості зв’язки слова-стимулу й ставлення досліджуваного до них, оскільки “направляє” асоціації в бажане для експериментатора русло, звужує асоціативний простір респондента до меж певної категорії, певного поняття чи явища, спричинює дистанціювання асоціативного ядра й периферії. За таких обставин отримані асоціації на слово-стимул є теоретично контрольованими, унормованими, свідомими. Російський психолінгвіст О.О. Леонтьєв стверджує єдність спрямованого й контрольованого АЕ [13, с. 5-6]. Дозволимо собі нагадати, що контроль як вид діяльності має враховувати перевірку чогось, когось (від фр. contrerȏle – подвійний список). Перевіряти означає насамперед з’ясовувати правильність, точність, якість, властивість, наявність або відсутність чого-небудь [7, с. 562]. Велике значення для контролю має правильний або об’єктивний вибір критеріїв оцінки, оскільки природа оцінки завжди антропоцентрична [10, с. 14]. Очевидні відмінності між спрямованим і контрольованим АЕ зумовлюють їх більш чітку диференціацію. Під спрямованим АЕ у контексті нашої статті розуміємо не стільки програмування асоціативних процесів, скільки множину вибору всіх реальних і можливих варіантів асоціацій у руслі індивідуального життєвого й емоційного досвідів, а також знань досліджуваного про об’єкт спрямованого АЕ за категорією “Емоції, почуття людини”.
Близькість усіх аналізованих АЕ полягає не лише в присутності в них найбільш частотних слів мови чи слів, що входять до складу певної лексико-семантичної групи або ряду. Будь-який АЕ є граничним запитуванням про зміст слова-стимулу тут і тепер. Слово-стимул може містити в собі різну кількість лексико-семантичних варіантів (далі ЛСВ), питома вага яких буде різною, різною буде й частота поширення їх у відповідях-реакціях. Отже, одержані асоціати стають носієм актуалізованих ЛСВ, які можуть бути недоступними лексикографічній кодифікації чи текстовій реалізації.
Одержані слова-реакції чи асоціати підраховуються, реєструються за спадом частот і використовуються для встановлення структури асоціативного поля аналізованого слова-стимулу: ядерна, перехідна чи маргінальна, периферійна зони. Асоціативне поле окремого слова-стимулу являє собою “фрагмент загального образу світу певного народу і відображає етнокультурну специфіку мовної свідомості його представників” [14, с. 63].
У пропонованій статті представлено аналіз матеріалу спрямованого АЕ, проведеного в лютому-березні 2012 року серед учениць і учнів середньої ланки (3), студенток і студентів педагогічних і філологічних факультетів вищих навчальних закладів Німеччини (52), спеціалістів у різних галузях виробництва: технічній (8), медичній (5), соціальній (4), економічній (3), юридичній (3), обслуговування (2) – всього 80 осіб: 59 жінок і 21 чоловік.
Було пред’явлено 25 слів-стимулів, у тому числі 10 емотивних слів, які номінують базові емоції людини (див. табл. 1). Крім реакцій-словоформ, одержано реакції-словосполучення, реакції-синтагми, реакції-ланцюги слів, реакції-власні назви. Впадає у вічі неоднорідність формування ядерних і перехідних зон. Так, ядерна зона слів-стимулів 12. Wut гнів, 13. Trauer печаль, 16. Freude радість і 17. Schamgefühl сором містить як реакції-словоформи, так і реакції-словосполучення. Перехідні зони названих слів-стимулів, окрім 16. Freude, а також слова-стимулу 18. Schuldgefühl провина ґрунтуються на еквівалентних асоціаціях, тобто реакціях-словоформах і реакціях-словосполученнях.
Таблиця 1
Структурне співвідношення асоціативних полів слів-стимулів, що називають базові емоції людини
Слово-стимул Асоціації ∑
Ядро ≥ 3 Перехід = 2 Периферія 1
11. Angst страх 21 14 43 78
12. Wut гнів 24 16 40 80
13. Trauer печаль 40 14 26 80
14. Verachtung зневага 16 12 46 74
15. Ekel огида 30 6 42 78
16. Freude радість 41 4 35 80
17. Schamgefühl сором 20 14 45 79
18. Schuldgefühl провина 21 12 45 78
19. Überraschung подив 43 2 34 79
20. Interesse інтерес 27 10 42 79
∑ 283 104 398 785

Із таблиці 1 видно, що стереотипи мислення формують ядерну зону асоціативних полів з різною інтенсивністю: від 16 до 43 різних реакцій. Домінують назви 2-х позитивних емоцій з найактуальнішою семантикою: 19. Überraschung (43) подив – Freude (25) радість, Geschenk (18) подарунок; 16. Freude (41) радість – Glück (8) щастя, Lachen (8) сміх, Freunde (6) друзі, Sonne (4) сонце, Familie (3) сім’я, Kinder (3) діти, Liebe (3) любов; lachen (6) сміятися і 1-ї негативної емоції 13. Trauer (40) печаль – Tod (17) смерть, Tränen (10) сльози, Verlust (5) утрата, Einsamkeit (3) самітність; schwarz (5) чорний. Простежуються три тенденції до якісного наповнення семантики ядерних зон: тенденція до предметності (19. Überraschung (43)), тенденція до комбінації предметності й предикативності (16. Freude (41)), тенденція до комбінації предметності й атрибутивності (13. Trauer (40)). Тенденція до предметності наповнення семантики вказує на парадигматичні чи мовні відношення між парами S – R, тенденція до комбінації предметності з варіантами відображає парадигматично-синтагматичні чи мовно-мовленнєві відношення. Необхідно зазначити, що тотожні тенденції охоплюють не лише ядерні зони, а й перехідні та периферійні.
Серед перехідних зон домінують назви 3-х негативних емоцій 12. Wut (16) гнів, 11. Angst (14) страх, 13. Trauer (14) печаль і 1-ї позитивної емоції 17. Schamgefühl (14) сором. Щодо якості семантичного наповнення, то маємо три тенденції: тенденцію до предметності (11. Angst (14)), тенденцію до комбінації предметності й предикативності (12. Wut (16)) і тенденцію до комбінації предметності, атрибутивності й предикативності (13. Trauer (14), 17. Schamgefühl (14)).
Периферійні зони мають свої преференції. Тут виділяються назви 2-х негативних емоцій 14. Verachtung (46) зневага, 11. Angst (43) і 2-х позитивних емоцій 17. Schamgefühl (45) сором, 18. Schuldgefühl (45) провина. Якість наповнення семантичних структур периферії характеризується двома тенденціями: тенденцією до комбінації предметності, атрибутивності, предикативності, словосполучень і / чи синтагм (14. Verachtung (46), 11. Angst (43), 17. Schamgefühl (45)), тенденцією до комбінації предметності, атрибутивності, предикативності, словосполучень і ланцюгів слів (18. Schuldgefühl (45)). У світлі теорії мовленнєвої діяльності велике розмаїття форм і змісту асоціатів у периферійних зонах може свідчити про потенційну готовність досліджуваних до природного комунікативного акту [11] або домінування прикладних знань.
Подальший аналіз асоціативних полів було проведено за методикою асоціативного гештальту [6, с. 116-132; 14, с. 64-65], який дає змогу детально структурувати асоціативні поля слів-стимулів і наочно побачити їхні квалітативно-квантитативні характеристики й ціннісні орієнтири.
У зв’язку з обсягом статті розглянемо зони гештальту слова-стимулу 19. Überraschung подив. Виокремлено 17 зон, чий реєстр сформовано за кількісно-якісними, парадигматично-синтагматичними показниками й представлено в алфавітному порядку: 1. “Інші емоції, почуття” (28 реакцій чи 35,44%), маніфестовану через а) радість (Freude (25)), б) подив (Erstaunen), в) зневагу (Verachtung), негативні почуття (mag nicht); 2. “Ставлення до об’єкта” (20 реакцій чи 25,32%), визначену крізь призму матеріальних і духовних цінностей (Geschenk (18), Geschenke; Paris); 3. “Ступінь вияву подиву” (5 реакцій чи 6,33%), реалізовану як переляк (Erschrecken, Schreck), сміх (Lachen), стрес (Stress), щастя (glücklich sein); 4. “Характеристики об’єктів” (5 реакція чи 6,33%), показану як ознаки: а) емоційного стану дитини (Kinderfreude), б) фізичних змін у жіночому організмі (Schwangerschaft), в) поведінки (Wirrwarr); когнітивну якість (interessant) та кольорову гаму (bunt); 5. “Люди, взаємовідносини” (3 реакції чи 3,80%), зумовлену сукупністю друзів (Freunde (2)), подругою (Freundin); 6. “Соціальні заходи” (3 реакції чи 3,80%), співвіднесену з вечірками (Party (2)), святкуванням дня народження (Geburtstagsfeiern); 7. “Пізнання” (3 реакції чи 3,80%), зорієнтовану на таємницю (Heimlichkeit), новину (Neuigkeit), інтелектуальну гру (Schach); 8. “Порівняння” (2 реакції чи 2,53%), окреслену як планета Земля чи її частина (Welt), сукупність дітей, квітів (Kinder, Blumen – ланцюг слів); 9. “Способи впливу на емоцію” (1 реакція чи 1,27%), актуалізовану як подарунок на день народження (Geburtstagsgeschenk); 10. “Неочікувані події” (1 реакція чи 1,27%), зафіксовану вербально значущим для індивіда днем (Geburtstag); 11. “Кінесика” (1 реакція чи 1,27%), кваліфіковану, як вираз обличчя (Gesichtsausdruck); 12. “Саморегуляція” (1 реакція чи 1,27%), пов’язану із внутрішнім сподіванням на щось дивовижне (Innerhofftes); 13. “Вік” (1 реакція чи 1,27%), виражену часовим відрізком розвитку людини від її народження до фізіологічної чи соціально-психологічної зрілості (Kind); 14. “Смак” (1 реакція чи 1,27%), репрезентовану карамеллю чи шоколадними цукерками (Süßigkeit); 15. “Джерело подиву” (1 реакція чи 1,27%), сприйняту як сновидіння, сон (Traum); 16. “Переживання” (1 реакція чи 1,27%), втілену фразеологізмом зі значенням подиву (große Augen); 17. “Їжа” (1 реакція чи 1,27%), спрямовану передусім на форму й вид солодощів (Überraschungseier Kinderschokolade). Звідси випливає висновок, що зони аналізованого гештальту мають різне наповнення, велике розмаїття смислових зв’язків, чий знак модальності коливається від позитивних до нейтральних і негативних. Крім того, вони можуть комбінуватися функціонально за схемою “мова – мовлення”, лексико-граматично за частиномовними характеристиками: субстантиви (44 чи 55,7%), атрибути (2 чи 2,53%), предикати (2 чи 2,53%). Щодо асоціативних зв’язків, то вони мають два напрями: асоціації за суміжністю й асоціації за схожістю.
Такий підхід і методика дають можливість трактувати назви емоцій як психологічно реальні суб’єктивні значення, активізація і функціонування яких апелює формально до природного комунікативного акту.
Бачення спрямованого АЕ як потенційного методу вивчення обсягу й змісту внутрішнього лексикону мовної особистості, сприяє діагностиці динаміки семантичного розвитку окремої мовної одиниці, лексико-семантичного прошарку й системи мови в цілому.

Література
1. Гамзюк М. В. Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць (на матеріалі німецької мови) : [монографія] / М. В. Гамзюк. — К. : Вид. центр КДЛУ, 2000. — 256 с.
2. Ковалевська Т. Ю. Комунікативні аспекти нейролінгвістичного програмування : [монографія] / Т. Ю. Ковалевська. — Одеса : Астропринт, 2001. — 344 с.
3. Красавский Н. А. Динамика эмоциональных концептов в немецкой и русской лингвокультурах : автореф. дис. на соискание учён. степени д-ра филол. наук : спец. 10.02.20 “Сравн.-ист., типол. и соп. языкознание” / Н. А. Красавский. — Волгоград, 2001. — 38 с.
4. Левицкий В. В. Семасиология / В. В. Левицкий. — Винница : Нова книга, 2006. — 512 с.
5. Леонтьев А. А. Основы психолингвистики : учебник [для студ. высш. учеб. зав.] / А. А. Леонтьев. — М. : Смысл, 1999. — 287, [1] с. — (Психология для студента).
6. Марковина И. Ю. Специфика языкового сознания русских и американцев: опыт построения “ассоциативного гештальта” текстов оригинала и перевода / И. Ю. Марковина, Е. В. Данилина // Языковое сознание и образ мира: сб. науч. статей / отв. ред. Н. В. Уфимцева. — М. : РАН ИЯ, 2000. — С.116—132.
7. Новий тлумачний словник української мови: В 3 т. / В. Яременко, О. Сліпушко. — К. : Аконіт, 2003. — Т. 2. — 926 с.
8. Петренко В. Ф. Введение в экспериментальную психосемантику: исследование форм репрезентации в обыденном сознании / В. Ф. Петренко. — М. : Изд. Моск. ун-та, 1983. — 177 с.
9. Практикум по общей и экспериментальной психологии : учеб. пособие / [под общ. ред. А. А. Крылова]. — Л. : Изд. ЛГУ, 1987. — 255 с.
10. Приходько Г. І. Способи вираження оцінки в сучасній англійській мові : [монографія] / Г. І. Приходько. — Запоріжжя : ЗДУ, 2001. — 362.
11. Сахарный Л. В. Введение в психолингвистику. Курс лекций : учебник / Л. В. Сахарный. ― Л. : Изд. Ленингр. ун-та, 1989. ― 184 с.
12. Ситникова Е. Свободный ассоциативный эксперимент: его место в ряду других методик описания внутреннего лексикона человека / Е. Ситникова // Науковий вісник Херсонського державного університету: зб. наук. праць / гол. ред. В. Олексенко. — Херсон : Вид. ХДУ, 2011. — Вип. ХІІІ. — С. 30—35. — (Серія “Лінгвістика”).
13. Словарь ассоциативных норм русского языка / [Леонтьев А. А., Клименко А. П., Супрун А. Е. и др.] ; под ред. А. А. Леонтьева. — М. : Моск. ун-т, 1977. — 192 с.
14. Терехова Д. І. Зіставний психолінгвістичний аналіз асоціативних полів слів української та російської мов / Д. І. Терехова // Проблеми зіставної семантики: зб. наук. статей / відп. ред. О. О. Тараненко. — К. : Вид. центр КНЛУ, 2009. — С. 62—65.
15. Фрумкина Р. М. Психолингвистика : учеб. пособие / Р. М. Фрумкина. — М. : Академия, 2001. — 320 с.
16. Школяренко В. І. Становлення фразеологічної картини світу німецької мови (на матеріалі писемних пам’яток VIII – XVII століть) : [монографія] / В. І. Школяренко. — Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2008. — 316 с.