ПРАГМАТИКО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ НЕОЛОГІЗМІВ У ІСПАНСЬКОМУ МАСМЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

І. І. Хомицька
Львівський національний університет імені Івана Франка
м. Львів

Основною метою даної статті є проаналізувати неологізми усних медіатекстів та протиставити їм новотвори, які ми відшукали у іспанській масмедійній комунікації. У статті показана методика підбору неологізмів та аналізу нових слів з телебачення та радіо. Ці дані дещо відрізняються від даних, досліджених у письмових корпусах. У статті аналізуються особливості мовленнєвих неологізмів, відображаються критерії неологізмів періодики, формальних та семантичних неологізмів, запозичень. Ці відмінності підтверджують гіпотезу, що усне мовлення сприяє збагаченню лексики, утворення якої ми не завжди знаходимо у письмових джерелах.
Ключові слова: неологізми, лексикологія, засоби масової комунікації, корпусна лінгвістика, усне мовлення.

Основной целью данной статьи является проанализировать неологизмы устных медиатекстoв и противопоставить им новообразования, которые мы нашли в испанской массмедийной коммуникации. В статье показана методика подбора неологизмов и анализа новых слов по телевидению и радио. Эти данные несколько отличаются от данных, исследованных в письменных корпусах. В статье анализируются особенности речевых неологизмов, отражаются критерии неологизмов периодики, формальных и семантических неологизмов, заимствований. Эти различия подтверждают гипотезу, что устная речь способствует обогащению лексики, образование которой мы не всегда находим в письменных источниках.
Ключевые слова: неологизмы, лексикология, средства массовой коммуникации, корпусная лингвистика, устная речь.
The primary objective of this article is to analyze neologisms of verbal mediatexts and contrast their new formations, which were found in Spanish mass media communication. In the article the methodology of selection of neologisms and analysis of new words from television and radio are shown. These data differ from those investigated in writing corpuses. The features of speech neologisms are analyzed in the article, the criteria of neologisms of periodicals, formal and semantic neologisms, borrowings are represented. These differences confirm a hypothesis that the verbal broadcasting assists in enriching the vocabulary the formation of which we rarely find in writing sources.
Key words: neologisms, lexicology, means of mass communication, corpus linguistics, verbal broadcasting
Ми характеризуємо мовлення як явище передусім спонтанне і є логічним припустити, що така безпосередність лінгвістичного вживання сприяє спонтанному утворенню мови. Однак, як стверджують деякі автори , відношення між мовленням і письмом, що далеко не дихотомічне, є поступове і поширюється в континуумі набагато складніше, ніж те в якому перетинаються різні змінні (як канал, ступінь планування, функціональності і рівня формальності). Така оцінка чітко проявляється в класичній схемі М. Грегорі та С. Карроль (M. Gregory, S. Carrol), яка відображає множинність можливих комбінацій між усною традицією і письмовою формою.
В аудіовізуальних засобах масової інформації (радіо, телебачення) нові слова генеруються спонтанніше і природніше, аніж в друкованих джерелах.
A. Рей (А. Rey), вважає що нова лексична одиниця може мати тимчасову чи психолінгвістичну або то лексикографічну риси. Тимчасову ознаку має той формант, який виник зовсім недавно, психолінгвістичну, який мовці сприймають як новий, а лексикографічну – який не подається жодним лексикографічним корпусом [3].
Для аналізу неологізмів було використано дані з таких словників: Diccionario de uso del español de América y España de SPES Editorial та el Diccionario de la lengua española de la Real Academia .
Увагу зосереджено на лексикографічних критеріях неологізмів, що дозволило нам відібрати ті слова, що не були подані словниками, але й не були сприйняті мовцем як нові слова. Наприклад: anticapitalismo, arabe-israelí, fitipaldi, arma de destrucción masiva чи casette.
Це дало можливість зробити висновок, що більша частина аудіотекстів ЗМІ не були піддані мовознавчим комісіям, а ті які стали предметом уваги спеціалістів не відповідають вимогам стандартної правильної мови. Тому багато з неологічних форм є надлишковими мовними одиницями, тобто з точки зору нормативних умов неологізми є неправильними. Це зазвичай варваризми або ненормативні запозичення з інших мов. У більшості випадків це запозичення у текстах, які є некоректними та зайвими, оскільки існують свої слова, що мають те ж значення і смисл. Це стосується таких виразів як bueno, inclus, tipo. Щодо письмових джерел то такі неологізми трапляються рідко, а ось у мовленні: (інтерв’ю, дебати) їх занадто часто можна зустріти.
Всі відшукані неологізми ми поділили за такими характеристиками: граматична категорія, тип неологізму (формальний, синтаксичний, семантичний, запозичення), контекст в якому він появляється.
Інформація, яка є специфічна для неологізмів усного мовлення ми вважаємо, що має неабияке значення до вивчення лексичних неологізмів, в основному це стосується: фонетичної транскрипції, металінгвістичних маркерів та особливостей адресанта (роль у суспільстві, вік, стать, рідна мова чи діалект).
Фонетична транскрипція, досліджуваних нами неологізмів, дозволяє нам з’ясувати чи існують різні вимови чи є подібні даному терміну слова в іншій мові і дослідити до якого слова рідної мови семантично наближаються запозичення з германських мов (пр.: revival, holding, e-mail, crepe, final four, hooligan, algo, agotament). Ця інформація може бути дуже корисною для актуалізації лексикографії та граматики мови, і для їх вивчення, оскільки вона забезпечує підказки про фактичне використання запозичень та її рівень проникнення у мову чи особливо категоризацію певних афіксів.
Інформація стосовно металінгвістичних маркерів включає в себе будь-які коментарі чи зауваження, що надають особові дані про адресанта та ступінь фіксації в мові неологізмів. В деяких випадках йдеться про експліцитні коментарі стосовно неологізмів (пр.: «Acabo de llegar de Boston y estoy desencajado… Será eso del jet-lat, como dicen los ingleses»). В інших випадках це поле служить, щоб задокументувати ставлення адресанта до неологізмів, наприклад його експліцитне використання в гумористичних чи комічних цілях, що досить часто трапляється в телевізійних телепередачах, коли ведучий чи кореспондент використовують запозичення чи варваризми свідомо. І в цих телевізійних неологізмах часто ця металінгвістична інформація є імпліцитною, таким чином засвідчується факт того, що адресант сам корегує свій голос, здійснює жести впевненості або ж сумніву у вживанні цього виразу, непритаманного чи дивного для слухача. Можна сказати, що ця інформація є так званим корелятом усного мовлення, таким який присутній у писемному, а саме: лапки, курсив чи виділений чорний шрифт.
На кінець, варто відокремити вплив на утворення неологізмів в усному мовленні екстралінгвальних чинників (стать, вік, освіта адресанта). У випадку неологізмів писемних джерел, ми лише можемо визначити, чи це є авторський неологізм (авторські статті, листи-послання, і т. д.) чи той, який містить авторську думку (хроніки кореспондентів, редакторські новини, і т. д.). Стосовно неологізмів усного мовлення, телебачення, можна зібрати багато інформації про адресанта неологізмів. Ця інформація дозволяє отримати прагматичні дані, що можуть бути цікавими та необхідними для майбутнього дослідженням про походження та мотивацію утворення нових слів. Ми беремо до уваги такі характеристики:
1. Роль адресанта у суспільстві. Тут відзначають його досвід та професійну підготовку: головний чи другорядний ведучий, журналіст чи репортер, гість програми, перекладач, актор, тощо.
2. Вік адресанта. Зазвичай береться до уваги середній вік мовця, використовуючи наступний віковий діапазон: діти (до 15 років), підлітки (15-25 років), молодь (25-40 років), дорослі (40-60 років), літні люди (понад 60 років).
3. Стать мовця.
4. Мовна компетенція адресанта (регіональні особливості мови).
Із усього вище названого можемо сказати, що іспанські неологізми взяті із телебачення, радіо та преси нам демонструють наступну картину у відсотковому відношенні.
Таблиця 1.
формальні запозичення семантичні синтаксичні інші
Письмові джерела 68,47 23,78 6,1 0,58 1,03
Спонтанне мовлення 59,03 30,49 9,28 0,77 0,46
Усні та письмові неологізми

Графік 1.
Усні та письмові неологізми

Даний графік показує, що формальна неологія (70%) займає помітне місце у досліджуваній нами мові, наступне місце, хоча із достатнім розривом, посідають запозичення та семантична неологія, а показники синтаксичних та інших неологізмів є дуже мізерними. Щодо запозичень популярністю користувалися англіцизми, латина, французька, італійська та васкська мови.
Перше місце в утворенні іспанських неологізмів належить спонтанному усному мовленню. Можемо сказати, що спонтанність усна та спонтанність письмова не мають співвідношення серед запозичень.
Отримані нами висновки показують цікаві відмінності стосовно результатів письмової неології. Хоча неологізми письмових та усних джерел співпадають, проте детальний аналіз кожного типу нам демонструє переваги синтаксичної та синтагматичної неології в усних текстах, тип експресивності мови телебачення, радіо та преси, не зважаючи на контроль та цензуру.
Отже, детальний аналіз показує нам цікаві факти утворення нових слів. Тому наше завдання на сьогодні є збільшити і диверсифікувати корпус неологізмів усного мовлення, та збільшити кількість досліджуваних нами усних матеріалів. Таким чином ми поглибимо наші знання про умови виникнення слів у суспільстві та позамовні фактори їх появи (розвиток економіки, глобалізаційні та міжкультурні процеси, політика).

1. Gregory, Michael; Carrol, Suzanne Lenguaje y situación. Variedades del lenguaje y sus contextos sociales. / M. Gregory, S. Carrol – México: Fondo de Cultura Económica, 1986.
2. Guerrero Ramos, Gloria Neologismos en el español actual / G. Guerrero Ramos – Madrid : Arco / Libros. – 2. ed. 1997.
3. REY, Alain Néologisme: un pseudo-concept? / A. Rey // Cahiers de Lexicologie 28, 1976. – P. 3-17.
4. Diccionario de uso del español de América y España. – Barcelona: Spes Editorial, 2003.
5. Real Academia Española. Diccionario de la lengua española. (22. ed.). – Madrid: Espasa Calpe, 2001. (доступно з: http://www.rae.es)
6. ABC www.abc.es
7. El Mundo www.elmundo.es
8. El País www.elpais.es

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь