Анотація. У статті розглянуто особливості управління необоротними активами підприємства. Досліджено їх роль у формуванні загальних активів підприємства та запропоновано основні напрями вдосконалення політики управління необоротними активами.

Ключові слова: необоротні активи підприємства, управління необоротними активами підприємства, основні засоби.

Abstract. The article deals the features of non-current assets of the company. The author investigates its role in the formation of the total assets of the company and offers the basic directions for management policy improvement by non-current assets.

Keywords: non-current assets, the management policy by non-current assets, plant and equipment.

Аннотация. В статье рассмотрены особенности управления внеобратимыми активами предприятия. Исследована их роль в формировании общих активов предприятия и предложены основные направления совершенствования политики управления внеобратимыми активами.

Ключевые слова: внеоборотные активы предприятия, управления внеобратимыми активами предприятия, основные средства.

Постановка проблеми. В сучасних умовах розвитку економіки важливим фактором успішного функціонування підприємства є його забезпеченість необоротними активами, а також ефективне їх використання. Забезпечення відповідного стану, оновлення та раціональне використання необоротних активів є обов’язковими умовами функціонування підприємств при здійсненні власної діяльності.                                                                          Здійснення управління необоротними активами полягає у забезпеченні зростання ефективності їх використання, що можливе внаслідок зменшення потреби у залученому капіталі та раціонального використання власних фінансових ресурсів.

Необоротні активи у сучасних умовах господарювання відіграють визначальну роль, оскільки вони становлять вагому частину майна будь-якого  підприємства. Актуальність обраної теми дослідження обумовлюється тим, що кінцевий результат діяльності виробничого підприємства залежить від ефективно проведеної політики управління необоротними активами, покликаної забезпечувати конкурентоспроможність на ринку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемами дослідження політики управління необоротними активами підприємства займались такі відомі науковці як: Б.П. Нідлс, М.Р. Метьюс, І.О. Бланк, В.В. Ковальов та багато інших. Проте, покращення політики управління необоротними активами потребує подальшого дослідження з метою визначення її значення для забезпечення успішної діяльності підприємства.

Мета дослідження. Метою проведеного дослідження є з’ясування сутності необоротних активів та їх ролі при формуванні активів підприємства, а також визначення напрямів вдосконалення політики управління необоротними активами підприємства.

В процесі дослідження для досягнення поставленої мети виконано наступні завдання:

• з’ясовано сутність необоротних активів підприємства;
• проаналізовано динаміку необоротних активів підприємства;
• запропоновано шляхи вдосконалення політики управління необоротними активами підприємства.

Виклад основного матеріалу. Матеріальною базою будь-якої підприємницької діяльності є необоротні активи. Вони впливають на вдосконалення засобів праці, визначають потужність виробничого персоналу та сприяють підвищенню технічної оснащеності господарюючого суб’єкта. Від забезпеченості підприємства необоротними активами та ефективності їх використання багато в чому залежить господaрська діяльність та фінансовий стан підприємства. В складі майна підприємства саме необоротні активи створюють основу для його функціонування і значною мірою визначають подальші перспективи розвитку.

Необоротні активи – це матеріальні та нематеріальні ресурси, які належать підприємству та забезпечують його функціонування, строк корисної експлуатації яких становить більше одного року або операційного циклу, якщо він більший, ніж рік [6].

Згідно з НП(с)БО №1 необоротні активи – це всі активи, що не є оборотними. Тоді як оборотні активи – гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи дванадцяти місяців з дати балансу [1].

У своїх наукових працях автори Б. Нідлз, Х. Андерсен та Д. Колдуелл виокремлюють три головні риси необоротних активів і дають визначення, що необоротні активи – це засоби, які:

• мають термін корисного використання більше одного року;
• використовуються в діяльності підприємства;
• не підлягають перепродажу покупцям [2, 196].

Визначення складу необоротних активів для цілей бухгалтерського обліку передбачає їх поділ на певні види. До них відносяться такі активи як: нематеріальні активи, незавершені капітальні інвестиції, основні засоби, довгострокові біологічні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, гудвіл та інші необоротні активи.

Найбільшу частину при формуванні необоротних активів будь-якого підприємства складають основні засоби. Саме вони забезпечують створення матеріально-технічної бази та сприяють реалізації управлінських потреб підприємства. Відповідно до П(с)БО 7 основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство, установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва, діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [7].

Зміна необоротних активів безпосередньо впливає на загальну вартість активів підприємства, оскільки саме за рахунок основних засобів утворюється значна частина ресурсів, необхідних для функціонування підприємства.

Аналіз необоротних активів здійснювався на прикладі ПАТ «Азот», підприємства хімічної галузі промисловості, основним напрямком діяльності якого є виробництво мінеральних добрив, з метою визначення напрямів вдосконалення структури необоротних активів підприємства та ефективного їх використання. Існує багато інших підприємств цієї ж галузі, яким характерний значний знос основних засобів і старіння матеріально-технічної бази. Тому, є потреба дослідження необоротних активів підприємства.

Згідно з даними аналізу необоротні активи займають значну частину у структурі активів підприємства (рис. 1).

Рис. 1. Структура активів ПАТ «Азот» за 2011-2013 роки, %

Отже, на основі структури активів ПАТ «Азот» протягом досліджуваного періоду можна зробити висновок про те, що найбільшу частку у структурі активів займали необоротні та оборотні активи. Так, у 2012 році частка необоротних активів зросла на 3,65 %, порівняно з попереднім роком і становила 63,32 %. У 2013 році вона зменшилась на 15,70% і склала 47,63 %. Частка оборотних активів також коливалась. Якщо у 2012 році вона скоротилась на 3,12 % і становила 36,67 %, то у 2013 році зросла на 15,70 % до 52,37 %. Витрати майбутніх періодів і необоротні активи та групи вибуття суттєвого впливу на зміну структури активів підприємства не склали. Скорочення частки необоротних активів свідчить про погіршення матеріально-технічного устаткування підприємства.

Необоротні активи мають велику частку в загальній валюті балансу. З метою визначення їх ролі при формуванні активів підприємства, проаналізуємо динаміку складових активів підприємства протягом досліджуваного періоду (рис. 2) [4].

Рис. 2. Динаміка складових активів ПАТ «Азот»

за 2011-2013 роки, млрд. грн.

Таким чином, на основі динаміки складових активів підприємства, варто зазначити, що необоротні активи у 2012 році зросли 0,29 млрд. грн., проте у 2013 році скоротились на 0,14 млрд. грн., склавши 2,87 млрд. грн..  Відповідно, сума оборотних активів спочатку зменшилась на 0,07 млрд. грн., а потім зросла на 1,42 млрд. грн. до 3,16 млрд. грн.. Збільшення частки оборотних активів може вказувати на формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності засобів підприємства.                        Підвищення ефективності виробництва досягається за рахунок кращого використання необоротних активів підприємства, що сприяє технічному оновленню підприємства та забезпечує збільшення обсягу виробництва продукції. Оскільки, в основному необоротні активи сформовані за рахунок основних засобів, то забезпечення належного стану цієї частини необоротних активів – важливий напрям діяльності підприємства. Загалом, протягом аналізованого періоду показникам ефективності використання основних засобів була характерна негативна динаміка (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка показників ефективності використання

основних засобів ПАТ «Азот» за 2011-2013 роки

На основі проаналізованих даних можна зробити висновок, що фондовіддача основних засобів зменшувалась. Якщо у 2011 році вона становила 4,82, то у 2013 році склала 3,28, тобто 3,28 грн. чистого доходу припадало на 1 грн. середньорічної вартості основних засобів, що є негативною динамікою, адже 1 грн. вартості основних засобів принесла менше чистого доходу.

Проаналізувавши фондомісткість, варто зазначити, що вона зросла з 0,21 до 0,30 протягом досліджуваного періоду. Така тенденція оцінюється негативно, оскільки на отримання 1 грн. чистого доходу припадало більше основних засобів.

Коефіцієнт зносу основних засобів у 2013 році він зріс на 0,01 у порівнянні з попереднім роком і становив 0,89, тобто 89% основних засобів були зношеними. Зростання коефіцієнта зносу основних засобів призводить до зменшення кількості придатних до подальшого використання основних фондів.

Результатом зростання зносу основних засобів є зниження показника їх придатності. Так, у 2013 році він зменшився на 0,01 та складав 0,11. Тобто,     11 % основних засобів були придатними для експлуатації, що оцінюється негативно, зменшилися виробничі потужності підприємства.

Коефіцієнт оновлення основних засобів у 2013 році зменшився на        0,13 пункту порівняно з попереднім роком і становив 0,10. Це свідчить про зменшення частки нових основних засобів.

Коефіцієнт вибуття основних засобів зменшився на 0,06 пункту протягом аналізованого періоду та склав у 2013 році 0,01 пункту. Тобто, 1% основних засобів, що були до початку 2013 року, вибули на кінець року через знос.

З метою зменшення рівня зносу основних засобів необхідно удосконалити управління необоротними активами, що включає напрями оптимізації їх структури, підвищення ефективності використання необоротних активів та вибір найбільш оптимальних джерел фінансування.

Джерела формування необоротних активів підприємства свідчать про зменшення надлишку власних і довгострокових джерел формування запасів. Для формування запасів підприємству не вистачало власних коштів і зростала величина запасів. Тому, одним із напрямків підвищення фінансової стійкості є зменшення обсягів запасів підприємства. Шляхами вирішення цієї проблеми є:

• удосконалення товарної політики;
• налагодження системи збуту на підприємстві;
• пошук нових клієнтів та партнерів [5, 96].

Оптимізація структури необоротних активів передбачає удосконалення загального їхнього обсягу з урахуванням можливих резервів підвищення продуктивного використання необоротних активів у майбутньому періоді та забезпечення своєчасного оновлення матеріально-технічної бази підприємства.

• скорочення частки недіючого устаткування;
• запровадження новітніх технологій при створенні продукції;
• застосування прогресивних форм організації виробництва;
• забезпечення подальшої інтенсифікації виробничих процесів [3].

Використання зазначеного комплексу заходів має сприяти удосконаленню процесів виробництва та покращити фінансові результати діяльності підприємства.

Висновки. На сучасному етапі розвитку економіки забезпеченість підприємств необоротними активи є важливим фактором поліпшення якості виробленої продукції. Модернізація, раціональне використання та збільшення обсягу необоротних активів суттєво впливають стабільний розвиток підприємств та сприяють зростанню їх конкурентоспроможності.

Необоротні активи займають значну частку в загальній вартості активів ПАТ «Азот». Однак, їхнє зменшення свідчить про погіршення матеріально-технічної бази підприємства. Крім того, значним був знос основних засобів, що свідчить про необхідність вдосконалення політики управління необоротними активами.

За таких умов підприємтсву необхідно сприяти оптимізації загального обсягу та складу необоротних активів, підвищенню ефективності використання необоротних активів, внаслідок зменшення зносу основних засобів. Ці заходи мають забезпечити належний рівень виробничих потужностей.

Таким чином, управління необоротними активами є невід’мною складовою діяльності будь-якого підприємства. Лише при створенні відповідної матеріально-технічної бази, підприємство може сприяти зменшенню збитковості та підтриманню фінансової стійкості.

Література:

1. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 7 лютого 2013 року №73. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

2. Нидлз Б. Принципы бухгалтерского учета / Б. Нидлз, Х. Андерсон, Д. Колдуэлл: Пер. с англ. [Под ред. Я.В. Соколова]. – [2-е изд., стереотип]. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 496 с.

3. Олійник Т.І. Інтенсифікація відтворення основних засобів аграрного виробництва // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2010. – №2(10). – С.61-67

4. Офіційний сайт агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://smida.gov.ua/

5. Парнюк В.О. Про головні напрями реформування амортизаційної політики // Фінанси України. – 2006. – № 9. – С. 93-104.

6. Положення «Про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства»: Наказ Фонду державного майна України від 29 грудня 2010 року №1954. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби» від 27 квітня 2000 року № 92. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// rada.gov.ua