Аркалюк Аліна

ЦИФРОВА СОЦІАЛІЗАЦІЯ МОЛОДІ В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ: ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ РИЗИКУ Й РЕСУРСИ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я

Анотація

У статті проаналізовано феномен цифрової соціалізації молоді в умовах інтенсивного використання соціальних мереж. Розкрито психологічні механізми впливу цифрового середовища на ментальне здоров’я, зокрема соціальне порівняння, FOMO (страх пропустити важливе), емоційну контамінацію та формування онлайн-ідентичності. Окреслено основні ризики цифрової взаємодії – розвиток залежної поведінки, кібербулінг, дезінформація, псевдопсихологічні практики та їхній зв’язок із тривожністю, депресивними симптомами й відчуттям самотності. Водночас підкреслено ресурсний потенціал соціальних мереж як простору підтримки, психопросвіти, розвитку резилієнсності та громадянської активності молоді. Запропоновано напрями психологічного супроводу здорової цифрової поведінки, зорієнтовані на розвиток медіаграмотності, емоційної саморегуляції та балансу між онлайн- і офлайн-вимірами життя.

Ключові слова: соціальні мережі, цифрова соціалізація, молодь, ментальне здоров’я, психологічна стійкість, онлайн-ідентичність.

 

Abstract

The article examines the phenomenon of digital socialization of young people in the context of intensive social media use. It analyzes psychological mechanisms through which social networks influence mental health, including social comparison, FOMO (Fear of Missing Out), emotional contagion and the formation of online identities. The paper highlights key risks of digital interaction – addictive use, cyberbullying, misinformation and pseudo-psychological content – and their association with anxiety, depressive symptoms and feelings of loneliness. At the same time, it emphasizes the resource potential of social networks as a space for social support, psychoeducation, resilience-building and civic engagement. The article outlines directions for psychological support aimed at fostering healthy digital behavior among young people through media literacy, emotional self-regulation and a balanced interplay between online and offline activities.

Keywords: social media, digital socialization, youth, mental health, psychological resilience, online identity.

Постановка проблеми. На поч. XXI ст. соціальні мережі перетворилися на один із провідних контекстів, у якому відбувається повсякденне життя молодої людини. Для значної частини юнацтва саме цифровий простір стає місцем, де вони встановлюють контакти, декларують цінності, отримують визнання та вибудовують власну ідентичність. Відповідно змінюються й умови соціалізації: поряд із родиною, освітніми інституціями та групою однолітків потужним агентом соціалізації стають соціальні платформи. Цифрова соціалізація не є нейтральним процесом. Вона опосередковується алгоритмами, логікою монетизації уваги, культурними трендами та індивідуальними психологічними особливостями користувача. Для молоді, яка лише формує життєві орієнтири, така взаємодія може бути як ресурсом розвитку, так і чинником дезадаптації. Тому аналіз психологічних механізмів цифрової соціалізації та їхнього впливу на ментальне здоров’я є важливим завданням сучасної психології.

Метою статті є теоретичний аналіз цифрової соціалізації молоді в соціальних мережах, виокремлення ключових механізмів ризику й ресурсів ментального здоров’я, а також окреслення можливих напрямів психологічного супроводу молодіжної цифрової поведінки.

Виклад основного матеріалу. Традиційно соціалізація описується як процес засвоєння індивідом норм, цінностей і моделей соціальної поведінки, необхідних для повноцінного функціонування в суспільстві [Coleman, 1988]. У цифрову епоху цей процес виходить за межі офлайн-взаємодій і значною мірою переноситься в онлайн-простір, де молодь щодня контактує з великою кількістю людей й ідей, часто невидимих у її офлайн-житті.

Соціальні мережі створюють специфічне середовище соціалізації з кількома характеристиками. По-перше, воно є мультимодальним: поряд із текстом активно використовуються фото, відео, стікери, меми, аудіоповідомлення, що розширює можливості вираження емоцій і смислів. По-друге, цифрова взаємодія має безперервний характер – відсутність чітких меж часу та простору призводить до того, що соціальний вплив фактично не припиняється. По-третє, це середовище алгоритмічно опосередковане: користувачі бачать не весь контент, а той, який їм підбирають системи рекомендацій.

У такому контексті молодь засвоює уявлення про нормальність, успіх, привабливість, стосунки, психічне здоров’я тощо. Саме через цифрові канали поширюються тренди тілесності, «успішності», способів відпочинку, моделей самодопомоги, зокрема й сумнівних чи небезпечних. Тому дослідження цифрової соціалізації стає важливим для розуміння сучасних викликів ментальному здоров’ю молодих людей.

Одним із ключових механізмів є соціальне порівняння. Соцмережі організовані так, що користувач постійно бачить «вітрину» чужого життя: відфільтровані й відредаговані моменти успіху, яскравого дозвілля, досягнень. У юнацькому віці, коли самооцінка ще нестабільна, а потреба в схваленні особливо висока, це провокує схильність порівнювати себе з ідеалізованими образами. Такі порівняння часто завершуються відчуттям власної «недостатності», що пов’язане з підвищенням тривожності й депресивних переживань [Valkenburg, Piotrowski, 2017].

Другий важливий механізм – FOMO (Fear of Missing Out) – страх пропустити щось важливе, цікаве чи значуще. Миттєві сповіщення, сторіз, прямі ефіри створюють у молодої людини враження постійного руху подій, у яких потрібно брати участь, аби «не випасти з життя». FOMO спонукає до частого й нав’язливого перевіряння соцмереж, складнощів із відкладанням смартфона, прокручування стрічки вночі, що порушує сон і відновлення ресурсів. Дослідження показують, що високий рівень FOMO корелює з більшою самотністю, незадоволенням життям і депресивною симптоматикою [Przybylski, 2013; Hunt et al., 2018].

Третій механізм стосується емоційної контамінації. Алгоритми часто просувають контент, який викликає сильні емоції – обурення, страх, шок, захоплення. У результаті молодь занурюється в потік історій про війну, катастрофи, конфлікти, токсичні обговорення, що може призводити до хронічного напруження, виснаження та відчуття небезпеки. Емоційна контамінація відбувається і через позитивний контент, але надлишок «успішних історій» іноді також породжує приховане порівняння й заздрість.

Четвертий механізм – формування онлайн-ідентичності. Соцмережі дозволяють конструювати образ себе, обираючи, що саме показати іншим. З одного боку, це підтримує експериментування з ролями, розвиток творчості та сміливість заявляти про свої цінності. З іншого – може виникати розрив між «онлайн-Я» і «реальним Я»: у публічному просторі людина виглядає впевненою, успішною, активною, тоді як у повсякденності вона переживає невпевненість, втому, сумніви. Такий розрив здатен посилювати внутрішню напругу й відчуття неавтентичності.

До найбільш очевидних ризиків належить проблемне й залежне використання соціальних мереж. Йдеться не лише про тривале перебування онлайн, а й про втрату контролю над часом, зниження продуктивності, ігнорування офлайн-завдань, конфлікти з близькими через гаджет. Дослідження пов’язують надмірне використання соцмереж із вищим рівнем депресії, тривожності та стресу [Andreassen et al., 2017]. У молодіжному середовищі це може проявлятися у вигляді постійної прокрастинації навчальних обов’язків, порушення сну, зниження інтересу до реальних взаємин.

Другий блок ризиків стосується кібербулінгу й цифрової агресії. Соціальні платформи, що забезпечують видимість і швидкість поширення інформації, одночасно створюють умови для хвиль хейту, публічної ганьби, розголошення особистих даних. Молодь, яка стає об’єктом онлайн-цькування, часто переживає сором, безпорадність, страх повторних атак; це сприяє посиленню соціальної ізоляції, униканню контактів, навіть появі суїцидальних думок у вразливих осіб.

Окрему небезпеку становить дезінформація та псевдопсихологічний контент. Серед популярних блогів нерідко поширюються спрощені, некоректні або відверто шкідливі поради щодо самодіагностики й «самолікування» психічних станів. Молоді люди, які не мають достатньої психологічної освіти, можуть приймати такі матеріали за компетентне джерело, що ускладнює звернення по професійну допомогу й закріплює хибні уявлення про психічне здоров’я.

Також ризиком є заміщення офлайн-контактів онлайн-спілкуванням. Попри велику кількість зв’язків у соцмережах, частина молоді відчуває дефіцит глибоких, довірливих стосунків у реальному житті. Виникає парадокс: чим більше «друзів» і підписників має користувач, тим сильніше він може відчувати самотність, якщо ці зв’язки не переходять у реальну підтримку.

Поряд із ризиками соціальні мережі містять значний потенціал для розвитку й підтримки молоді. Один із таких ресурсів – можливість отримати соціальну підтримку та відчуття приналежності. Для людей, які переживають самотність, вимушену міграцію, втрату звичних спільнот, онлайн-групи стають простором, де їхній досвід визнають, поділяють, де вони можуть отримати емпатію й пораду.

Другий ресурс – психопросвіта і доступ до якісних знань. У соцмережах активно розвиваються сторінки психологів, освітніх проєктів, ініціатив, спрямованих на підвищення медіаграмотності та турботи про ментальне здоров’я. За умови критичного ставлення до джерел та інформації молодь може використовувати ці ресурси для самопізнання, розуміння власних емоцій, освоєння базових навичок самодопомоги.

Третій ресурс пов’язаний із розвитком резилієнсності – здатності зберігати та відновлювати психологічну стійкість у складних умовах. Соціальні мережі дають можливість молодим людям об’єднуватися довкола спільних цінностей, волонтерських ініціатив, взаємодопомоги. Участь у таких проєктах формує досвід впливу на реальність, посилює відчуття суб’єктності й сенсу, що є важливими компонентами ментального благополуччя.

Четвертий ресурс – творча самореалізація. Створення контенту (музики, текстів, відео, ілюстрацій) дозволяє молоді досліджувати власні здібності, отримувати позитивний зворотний зв’язок, будувати професійну ідентичність. Для частини молодих людей соцмережі стають стартовим майданчиком для майбутньої кар’єри, що підвищує мотивацію до навчання й розвитку.

Важливо підкреслити, що реалізація ресурсного потенціалу можлива за умови усвідомленого та рефлексивного використання цифрових платформ. Ті самі механізми, які за певних умов ведуть до ризиків (соціальне порівняння, FOMO, емоційна контамінація), можуть ставати нейтральними або навіть значущими ресурсами, якщо молодь здатна розпізнавати свої реакції та регулювати поведінку.

Одним із ключових завдань сучасної психологічної освіти є формування в молоді цифрової грамотності й гігієни. Йдеться не лише про технічні навички, а насамперед про вміння критично оцінювати інформацію, розпізнавати маніпуляції, алгоритмічні пастки та дезінформацію. Практичними інструментами можуть бути тренінги з медіаграмотності, тематичні заняття в закладах освіти, інтерактивні онлайн-курси.

Другий напрям – розвиток навичок емоційної саморегуляції в цифровому середовищі. Молоді люди потребують не лише порад «менше сидіти в телефоні», а й конкретних технік: відстеження своїх емоційних тригерів, встановлення особистих правил користування соцмережами (часові ліміти, «нічний режим», перерви без гаджетів), впровадження практик «цифрового детоксу».

Третій напрям передбачає підтримку балансу між онлайн- та офлайн-активністю. Психологи можуть заохочувати молодь до участі в живих групах за інтересами, волонтерських і соціальних ініціативах, спортивних секціях, творчих студіях, допомагаючи таким чином зміцнювати реальні зв’язки, які компенсують частину потреби в онлайн-схваленні.

Четвертий напрям пов’язаний із розвитком критичного ставлення до псевдопсихологічного контенту. Це включає пояснення критеріїв професійності (освіта, досвід, етичні стандарти), розвінчання популярних міфів про психічне здоров’я, заохочення звернення по фахову допомогу в разі стійких чи тяжких симптомів, а не покладання на «універсальні поради з TikTok».

Нарешті, важливим є створення безпечних онлайн-просторів психологічної підтримки, де молодь може ділитися переживаннями, отримувати емпатійний відгук і вчасні рекомендації щодо звернення до спеціалістів. Такі спільноти можуть бути організовані за участі психологів, освітніх інституцій, громадських організацій.

Висновки. Цифрова соціалізація молоді в соціальних мережах є складним, суперечливим процесом, у якому переплітаються значні можливості розвитку й суттєві психологічні ризики. Соцмережі виступають середовищем, де формуються уявлення про себе, інших людей, стосунки, успіх і психічне здоров’я. До провідних механізмів впливу належать соціальне порівняння, FOMO, емоційна контамінація та конструювання онлайн-ідентичності.

Надмірне та некритичне використання соціальних мереж пов’язане з ризиком залежної поведінки, підвищенням тривожності, депресивних симптомів, відчуття самотності, а також зі зростанням вразливості до кібербулінгу й дезінформації. Водночас у цифровому середовищі закладено значний ресурсний потенціал: можливість отримання підтримки, доступ до психопросвітніх матеріалів, розвиток резилієнсності, творча самореалізація й громадянська активність.

Оптимізація впливу цифрової соціалізації на ментальне здоров’я молоді потребує впровадження системної психологічної просвіти, розвитку медіаграмотності, формування навичок емоційної саморегуляції та підтримки балансу між онлайн- та офлайн-вимірами життя. Перспективним напрямом подальших досліджень є емпіричне вивчення того, які саме патерни цифрової поведінки стають чинниками ризику, а які – захисними факторами для психічного благополуччя молоді в умовах тривалих соціальних і воєнних викликів.

 

Список використаних джерел

1. Andreassen C. S., Pallesen S., Griffiths M. D. Addictive use of social media and symptoms of depression, anxiety, and stress. Psychology of Addictive Behaviors. 2017. Vol. 31. Iss. 4. P. 502–513.
2. Boyd D. It’s Complicated: The Social Lives of Networked Teens. New Haven : Yale University Press, 2014. 296 p.
3. Coleman J. S. Social Capital in the Creation of Human Capital. American Journal of Sociology. 1988. Vol. 94. P. S95–S120.
4. Hunt M. G., Marx R., Lipson C., Young J. No More FOMO: Limiting Social Media Decreases Loneliness and Depression. Journal of Social and Clinical Psychology. 2018. Vol. 37. Iss. 10. P. 751–768.
5. Orben A. Teenagers, screens and social media: a narrative review of reviews and key studies. Social Psychiatry and Psychiatric Epidemiology. 2020. Vol. 55. P. 407–414.
6. Przybylski A. K. Development and validation of the Fear of Missing Out scale. Computers in Human Behavior. 2013. Vol. 29. Iss. 4. P. 1841–1848.
7. Valkenburg P. M., Piotrowski J. T. Plugged In: How Media Attract and Affect Youth. New Haven : Yale University Press, 2017. 312 p.
8. Zillmann D. Mood management: Using entertainment to full advantage. Communication, Social Cognition, and Affect / Donohew L., Sypher H. E., Higgins E. T. (Eds.). Hillsdale : Erlbaum, 1988. P. 147–171.