Анотація. В даній статті здiйснений аналiз феномену iнтерференцiї та причин, якi викликають забування чи зниження продуктивностi вiдтворення. Визначено особливості суджень ретроспективної впевненостi (RCJ) порівняно з іншими видами суджень. Розмежовано основнi характеристики таких форм вiдтворення як пригадування і розпiзнавання. Визначено прогностичну валідність RCJ.

Ключові слова: інтерференція, судження ретроспективної впевненості (RCJ), пригадування інформації, розпізнавання інформації, «ілюзія про знання».

Summary. In this paper, have undertaken the analysis of the phenomenon of interference and reasons which cause forgetfulness or decrease productivity reproduction. The features of retrospective judgments assurance (RCJ) compared with other types of judgments. The main distinguishing characteristics of these forms of reproduction as recall and recognition. Definitely predictive validity RCJ.

Key words: interference, retrospective confidence judgment (RCJ), recall of information, recognition of information, “the illusion of knowledge.”

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Дослiдження вiдповiдностi впевненостi в знаннях та їх реальними показниками є важливим в навчальнiй успiшностi. Це пов’язано з тим, що внаслiдок вивчення значної кiлькостi iнформацiї, зазвичай подiбної, в один часовий перiод (або ж з невеликим iнтервалом), знання можуть спотворюватись через недоступнiсть слiдiв пам’ятi, «перекривання» однiєї iнформацiї iншою та iн. Згiдно з дослiдженням Д. Еакiн Д. [5], в такому випадку може виникати «iлюзiя про знання» («illusion of knowing»), що передбачає надмiрну впевненiсть в правильностi збереженої iнформацiї [1]. Це пов’язано з явищем iнтерференцiї. Спостерiгається надмiрна впевненiсть у правдивостi знань, оскiльки виникає iлюзiя легкостi вивчення та вiдтворення iнформацiї на основi попередньо засвоєних знань. Тому важливим питанням є визначення спiввiдношення рiвня суб’єктивної впевненостi в знаннях (RCJ) з реальними показниками вiдтворення.
Актуальність дослідження. Студенти ВНЗ у процесi навчальної дiяльностi запам’ятовують значну кiлькiсть iнформацiї. Об’єм iнформацiї щороку зростає i постає проблема систематизацiї та ефективного розподiлу навчальних ресурсiв кожного iндивiда зокрема. Навчальна успiшнiсть студентiв значною мірою залежить вiд кiлькостi та правильностi вiдтвореного матерiалу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання даної проблеми та виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Вiтчизнянi i зарубiжнi дослiдження демонструють рiзнi погляди щодо вiдношення мiж продуктивнiстю дiяльностi i рiвнем суб’єктивної впевненостi в її успiшностi. Наприклад, в роботах I. Корчагiної, Е. Головiної , О. Орлової, В. Висоцького та iнших, вiдображений позитивний зв’язок мiж рiвнем впевненостi i успiшнiстю виконання оцiночних завдань [1; 3; 9].
Дж. Дунловскi та Ж. Меткалфе розглядають судження ретроспективної впевненостi (RCJs) як такi, що вiдображають ступiнь впевненостi у правильностi вiдтвореного матерiалу. В свою чергу, такi дослiдники, як Д. Гiл, К. Армелiус, Р. Касiта iн., прийшли до висновку, що впевненiсть у результатi спiввiдноситься не з реальними показниками продуктивностi дiяльностi суб’єкта, а з тим, наскiльки вiн задоволений чи незадоволений її виконанням. Проте проблемним залишається питання, яким чином впевненість у власному знанні змінюється під впливом інтерференції, коли виникає «ілюзія про знання».
Метою статті є визначення впливу iнтерференцiї на RCJ у процесах розпiзнавання та пригадування iнформацiї студентами ВНЗ.
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Оскiльки, явище iнтерференцiї є доволi розповсюдженим, науковцi намагалися прояснити причини його виникнення, i не дивлячись на те, що обговорення цiєї проблематики триває вже понад столiття, ще й досi немає єдиної думки щодо цього. Основною проблематикою вивчення iнтерференцiї є зосередження довкола питання, яким чином iнтерференцiя впливає на метапам’ять особистостi, i чи є можливим, що наслiдки впливу iнтерференцiї на пам’ять можуть буди передбаченi, вiдрефлексованi та вiдкоректованi вiдповiдним чином.
Представник iнтерференцiйної теорiї, Р. Аткiнсон, дiйшов висновку, що довготривала пам’ять вiчна, а забування вiдбувається таким чином: ключем для пригадування є вибiр пробної iнформацiї (пiдказки), завдяки якiй активiзуються вiдповiднi пошуковi набори в сховищi довготривалої пам’ятi. Неадекватний же вибiр пробної iнформацiї i подальше помилкове вiдтворення призводить до ефекту забування [4, 101]. Базуючись на теорiї Р. Аткiнсона, ми будували наше експериментальне дослiдження про вплив iнтерференцiї, використовуючи набiр так званих пiдказок, що стануть ключем для пригадування чи розпiзнавання iнформацiї.
Отже, можна виокремити такi фактори, що впливають на виникнення iнтерференцiї:
– Емоцiйний вплив матерiалу (М. Мазер);
– Наявнiсть подiбної iнформацiї в памятi;
– Забування iнформацiї, яка несумiсна з досвiдом i знаннями;
– Заучування одного матерiалу замiсть iншого(Р. Немов);
– Виникнення асоцiацiй з попереднiми подiями;
– Змiшування схем пригадування (Р. Немов);
– Наявнiсть в пам’ятi конкуруючої iнформацiї;
– Неадекватний вибiр початкової iнформацiї для вiдтворення (Р. Аткiнсон);
– Згасання тимчасових нервових зв’язкiв, що тривалий час не пiдкрiплювалися – недостатня мiцнiсть запам’ятовування (С. Д. Максименко)
Явище iнтерференцiї мiнiмiзує витрачання зусиль для запам’ятовування, оскiльки виникає суб’єктивне вiдчуття, що iнформацiя є знайомою або уже наявною в пам’ятi. Проте виникають помилки при вiдтвореннi в зв’язку з «iлюзiєю про знання» [5], тому одним з завдань нашого дослiдження є визначення особливостей впливу iнтерференцiї на такi види вiдтворення як розпiзнавання та пригадування. Для цього важливим є визначення ознак, за допомогою яких можна їх експериментально розмежувати. Тому далi, ми спробуємо визначити вiдмiнностi в перебiгу цих процесів:
1. Розпiзнавання – це асоцiацiя подiї або об’єкта з попереднiм досвiдом, що включає в себе процес порівняння інформації, що демонструється з наявною в пам’ятi. Наприклад, встановлення того, чи вiдоме обличчя, передбачає вiдповiдь на питання у формі «Правильно / Неправильно» або питань множинного вибору i т.д. Розпiзнавання, в значнiй мiрi, є несвiдомим процесом. Цiкаво, що дослiдники-нейрофiзiологи довели, що в мозку людини є спецiальна область, яка передає iнформацiю безпосередньо до лiмбiчної системи, що створює вiдчуття знайомостi [2, 24].
2. Пригадування передбачає активну реконструкцiю iнформацiї i вимагає активацiї всiєї пам’ятi у вiдповiдь на поставлене запитання, в той час як розпiзнавання вимагає тiльки простих рiшень щодо того, який об’єкт iз запропонованих зустрiчався ранiше.
3. Процес пригадування є складнiшим, оскiльки вiдсутня iнформацiя для порiвняння. Виникає проблема прийняття рiшення, де шукати iнформацiю в пам’ятi. Розпiзнавання не має такої проблеми, оскiльки його завданням є визначення чи траплялося цiльове слово в експериментальному дослiдженнi [7, 460].
4. Х. Холiнвуд визначав рiзницю в процесах пригадування та розпiзнавання, орiєнтуючись на наявнiсть або вiдсутнiсть головного елементу. Пригадування – це такий аспект процесiв пам’ятi, в якому усвiдомлюється установка, фон та асоцiативнi кластери, проте втрачається головний елемент. В свою чергу, розпiзнавання схематично можна охарактеризувати як резерв для процесу пригадування. Для розпiзнавання характерна наявнiсть головного елементу у виглядi образу абу вiдчуття впiзнаваностi, близькостi [ 6, 540].
Отже, не зважаючи на те, що процеси пригадування та розпiзнавання вiдносяться до однiєї групи, вiдтворення, вони мають досить багато вiдмiнностей, що пов’язано як з процесом зберiгання iнформацiї, так i її вилучення. Проте важливим питанням для нашого дослiдження є також спiввiдношення результатiв пригадування та розпiзнавання з рiвнем впевненостi в їх правильностi. Це пов’язано з тим, що вiдтворення не є гарантiєю правильностi рiшення, а судження про правильнiсть є важливими для контролю власного процесу дiяльностi та, зокрема, навчання.
Згiдно з дослiдженням Еакiн Д. (2005) «ілюзiя про знання» передбачає надмiрну впевненiсть у правильностi збереженої iнформацiї (без граматичних, семантичних, контекстуальних помилок та iн.). Проте, вона є певним чином викривленою та спотвореною, i пiд час вiдтворення є фактично помилковою [5, 243]. Спостерiгається надмiрна впевненiсть у правдивостi вiдтворених знань, оскiльки виникає iлюзiя легкостi вивчення та вiдтворення iнформацiї на основi попередньо засвоєних знань [10; 11]. Цiкавою особливiстю впливу даного явища є те, що навiть пiсля вiдтворення, у бiльшостi випадкiв, люди є доволi впевненими у тому, що вони правильно вiдтворили iнформацiю, та лише в окремих випадках з’являються сумнiви у правильностi їх вiдтворення. Тому важливим питанням є визначення спiввiдношення рiвня суб’єктивної впевненостi у правильностi вiдтворених знань (судження ретроспективної впевненостi (RCJ)) з реальними показниками вiдтворення [8].
Отже, дослiдження провiдних вiтчизняних та зарубiжних психологiв показали, що судження про впевненiсть iндивiда у правильностi вiдтвореної iнформацiї опосередковано залежать вiд таких характеристик, як складнiсть матерiалу, пропонованого для вивчення, рiвень знань iндивiда (академiчна успiшнiсть), кiлькiсть зусиль та час, витрачений на вiдтворення. Проте основним критерiєм для оцiнки є та iнформацiя, що мiститься в пам’ятi. Як зазначалось ранiше, спотворення iнформацiї може викливати «iлюзiю про знання», що перешкоджає адекватнiй оцiнцi власних знань. «Iлюзiя про знання» може виникати пiд впливом iнтерференцiї. Можливiсть якiсного монiторингу правильностi вiдтвореної iнформацiї, тобто досягнення реалiзму суджень ретроспективної впевненостi (RCJs), вiдiграє важливе значення в досягненнi успiшностi навчання, оскiльки дає можливiсть, адекватно оцiнивши рiвень знань, прийняти свiдоме рiшення стосовно вибору стратегiї вiдтворення. Наприклад, здiйснити оптимальний розподiл часу на академiчному зрiзi: рiвень впевненостi у правильностi виконаного завдання дає змогу перейти до наступного, не повертаючись до попереднього, чи, навпаки, видiлити час на повернення до завдань з «частковою впевненiстю».
Отже, загальну вибiрку експериментального дослiдження склали 109 студентiв з 1 по 5 курси всiх факультетiв Нацiонального унiверситету «Острозька академiя» (середнiй вiк =19.1 рокiв, SD = 1.54).
Для дослiдження особливостей суджень ретроспективної впевненостi (RCJ) в процесах пригадування та розпiзнавання iнформацiї студентами ВНЗ в умовах впливу явища iнтерференцiї, нами була розроблена експериментальна програма. В якостi стимульного матерiалу було обрано 30 пар шведсько-українських слiв, оскiльки шведська мова є новою для всiх респондентiв.
Експеримент передбачав наявнiсть двох спискiв слiв, а саме – експериментального та контрольного. Експериментальний список (30 пар слiв) був сформований таким чином, щоб сприяти виникненню iнтерференцiї. Слова були пiдiбранi так, щоб їх написання та звучання було близьке до української мови. Крiм того, iнтерферуючим чинником була їх схожiсть до англiйської мови, яку вчили, здебiльшого, всi респонденти. Стимульний матерiал демонструвався на ПК з використанням програмного забезпечення E-Prime Professional 8 та E-Prime Professional 10.
Висновки. В результатi аналiзу показникiв продуктивностi вiдтворення, отриманих при проведеннi експериментального дослiдження було визначено, що продуктивність розпiзнавання є бiльшою, нiж пригадування. Можна припустити, що данi результати пов’язанi зi складнiстю самого процесу пригадування, порiвняно з розпiзнаванням, оскiльки вибiр з запропонованого перелiку є простiшим, нiж безпосереднє пригадування. Це пiдтверджено оцiнкою ефектiв мiжгрупових факторiв для сили iнтерференцiї в пригадуваннi [F (1,40)пригадування=32,64, MSЕ=0,95, MSК=0,61] та розпiзнаваннi [F (1,40)розпiзнавання=20,72, MSЕ=0,20, MSК=0,11]. Крiм того, були зафіксовані статистично значимi вiдмiнностi сили iнтерференцiї за t-критерiєм Стьюдента, а саме – t=40,09 при р=0,000, де MSпригадування=0,73, MSрозпiзнавання=0,15. Рiзниця в середнiх значеннях досить суттєва. Причому прояв iнтерференцiї бiльшою мiрою, спостерiгався при використаннi iнтерференцiйного списку слiв. Цi данi свiдчать про те, що iнтерференцiйний список, вiдiбраний за допомогою експертних оцiнок, релевантний задачам дослідження, тобто сприяє виникненню феномену iнтерференцiї.
Ми виявили, що респонденти були надмiру впевненими у правильностi пригаданих слiв. Протилежними є показники для розпiзнавання – респонденти були невпевненими у правильності вибраної вiдповiдi з чотирьох запропонованих (шкала за iнструкцiєю: 1-не впевнений…6-впевнений). Тобто, данi результати свiдчать про те, що наявнiсть дистракторiв, схожих на правильну вiдповiдь, при розпiзнаваннi сприяє зниженню впевненостi у власних знаннях, порiвняно з самостiйним пригадуванням. Ми визначили, що бiльш виражене явище «iлюзiї про знання» спостерiгається при пригадуваннi, оскiльки респонденти були надвпевненими в правильностi пригадування при низькiй продуктивностi.
В результатi аналiзу отриманих даних ми визначили, що ретроспективна валiднiсть суджень RCJ в групi з iнтерферованим списком при пригадуваннi, яку орiєнтували на осмислення вiдповiдi (Unlimited), є статистично нижчою i прослiдковується бiльш виражене явище «iлюзiї про знання», анiж в iнших групах. Окрiм того, при розпiзнаваннi даний ефект спостерiгається найбiльше в групi Limited. Це частково пiдтверджує наше припущення.
ЛІТЕРАТУРА

1. Волошина В.О. Особливостi метакогнiтивних суджень студентiв та їхнiй взаємозв’язок iз самооцiнкою/Студентськi науковi записки. Серiя “Соцiально-полiтичнi науки” / [укл. А.I. Рибак]. – Острог: Видавництво Нацiонального унiверситету “Острозька академiя”, 2011. – Вип.3. – С. 241 – 255.
2. Джонсон, Ф. (Fredrik U. Jönsson) (2010). Використання методу багатофакторного шкалювання у дослiдженнi основного принципу суджень про легкiсть вивчення. (Using a multidimensional scaling approach to investigate the underlying basis of ease of learning judgments) / Науковi записки. Серiя “Психологiя i педагогiка”. Тематичний випуск: “Актуальнi проблеми когнiтивної психологiї” / [укл. А.I. Рибак]. – Острог: Видавництво Нацiонального унiверситету “Острозька академiя”, 2010. – Вип .12. – С. 22-37.
3. Загальна психологiя / За ред. академiка АПН України, професора С.Д.Максименка.— Київ, 1998. – 256 с.
4. Atkinson, R.C. & Shiffrin, R.M. (1968). Human memory: a proposed system and its control processes. In K.W. Spence (ed.), The Psychology of Learning and Motivation: Advances in Research and Theory, Vol. 2 (pp. 89–195). New York: Academic Press.
5. Eakin, D. K. (2005). Illusions of knowing: Metamemory and memory under conditions of retroactive interference. Journal of Memory and Language, Special Issue, 52, 526-534.
6. Hollingworth HL (1913). Characteristic differences between recall and recognition. Amer. J. Psychol., 24 (1913), pp. 532–544. Full Text via CrossRef. Davis, et al, 1961.
7. Hunt , RR Seta , CE (1984). Category size effects in recall: The roles of
relational and individual item information. Journal of Experimental
Psychology: Learning, Memory, and Cognition, 10, 454-464.
8. Payne J.W., Bettman J.R., Coupey E., and Johnson E.J. (1992). A Constructive Process View of Decision Making: Multiple Strategies in Judgment and Choice. Acta Psychologica, 80. – Р. 107-141.
9. Voloshyna V. O. Can people predict the effect of interference on their memory? // Мiжнародна Iнтернет конференцiя «Сучаснi дослiдження когнiтивної психологiї»: Матерiали конференцiї. – Острог: Видавництво Нацiонального унiверситету “Острозька академiя”, 2012. – Випуск 1 – С. 79-81.
10. Watkins, O. C., & Watkins, M. J. Buildup of proactive inhibition as a cue-overload effect. / O. C., Watkins & M. J.Watkins //Journal of Experimental Psychology: Human Learning and Memory, Vol. 104, No. 4, 1975. – pp. 442–452.
11. Zakay, D., & Tuvia, R. (1998). Choice latency times as determinants of post-decisional confidence. Acta Psychologica, 98, 103-115.