УДК 811.161.2’373.611

О. І. Мізіна

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, м. Полтава

У статті розглянуто одне з дискусійних в українській дериватології питань про способи словотвору з формантом, до складу якого входить нульовий суфікс; уживання термінів «безафіксний (або безафіксальний)», «безсуфіксний», «флективний (флексійний)» спосіб словотвору, а також «конверсія», «усічення» та інших, що часто використовуються дослідниками стосовно способів словотвору, один із засобів яких є імпліцитним. Серед прикметників, утворених за участі форманта з нульовим суфіксом, виділено три словотвірні групи за характером мотивувального слова та особливостями форманта.

Ключові слова: словотвірне значення, формант, нульовий суфікс, безафіксний (безафіксальний), безсуфіксний спосіб словотвору, нульсуфіксальний спосіб словотвору.

В статье рассмотрен один из дискуссионных в украинской дериватологии вопрос о способах словообразования с формантом, в состав которого входит нулевой суффикс; об использовании терминов «безаффиксный (или безаффиксальный)», «безсуффиксный», «флективный (флексионный)» способ словообразования, а также «конверсия», «усечение» и другие, часто используюемых исследователями относительно способов словообразования, одно из средств которых является имплицитным. Среди прилагательных, образованных при участии форманта с нулевым суффиксом, выделены три словообразовательные группы по характеру мотивирующего слова и особенностям форманта.

Ключевые слова: нулевая морфема, словообразовательное значение, формант, нулевой суффикс, безаффиксный (безаффиксальный), безсуффиксный способ словообразования, нульсуффиксальный способ словообразования.

At the present stage of derivational science development derivation methods are distinguished by main components  formants type based on the use or non-use affixes to the  derivatives formation-affixed  and so-called “non-affixal” formation methods, when affixes are not use while derivatives formation, and formants are composed of other language units. Derivation methods with formants problem includes zero suffix remains a controversial in Ukrainian derivatology due to its specificity is the lack of material a major formative means. Terms usage non-affixed (or non-affixal) non-suffix, inflectional (flexional) and prefixes-inflectional (prefixes, flexional) syncretic-affixed, regressive-phonetic or phonetic-morphological or phonetic-paradigmatic word formation methods, as well as conversion and syncopation, which often used by researchers as word formation, one of the assets which are implicit, are inaccurate because they do not reflect the essence of word-formative process features motivational relations, in particular through fuzziness formant as the bearer of the word-formative value that does not give clarity in understanding the structure of derivation types and features paradigmatic-syntagmatic relations of individual word groups.

Zero suffixes are not considered the certain derivation method. It is a process that accompanies affixed derivation methods – suffixes, konfixal (prefix-suffixes), word stem addition, it is the active participation not materially expressed suffix autonomous derivation or as a component of a complex formant. Among the adjectives formed with the participation of formant zero suffix, word-formative distinguish three groups by the meaning of the motivating word and formant characteristics: 1) desubstant; 2) desubstant and deverbatives formed by konfixal formants without marked substantial second component; 3) composites formed on the base attribute and non-attribute phrases.

Key words: derivational meaning of the word, zero suffix, formant, zero suffix, non-affixed (or non-affixal) word formation method, non-suffix word formation method, method of derivation with zero suffix.

Розвиток мовознавства, у яких би напрямах він не скеровувався, йде під знаком поглиблення знань про систему і структуру мови та функціональних можливостей мовних одиниць, пошуку шляхів вивчення окремих її підсистем, зокрема словотвірної. У цьому сенсі увагу науковців привертають системотвірні можливості окремих дериваційних засобів, їх перспективи. Як і вся мовна споруда, «системність словотвору ґрунтується на багатьох різноспрямованих опозиціях» [3, с. 12], серед яких вирізняють опозицію афіксів за матеріальною (звуковою) вираженістю і матеріальною невираженістю, тобто нульовим показником форми при збереженні значення морфеми.

Дотепер ад’єктивні деривати з матеріально не вираженим формантом не були предметом спеціального дослідження, чим і зумовлена актуальність обраної теми.

Мета статті – узагальнити погляди мовознавців на способи словотворення та місце нульової суфіксації серед них.

Ступінь вивченості проблеми. На сучасному рівні розвитку дериватології все більше науковців визнають нульову морфему як серед словозмінних, так і серед словотворчих афіксів. Поширеною є думка про те, що нульовим суфікс може бути тільки при словотворі іменника. Саме тому нульовий суфікс як елемент і словотворчий засіб у сфері іменника вивчений більш докладно (С. Авдєєва, А. Амінова, Т. Біленко, П. Білоусенко, Л. Береговенко (Костич), В. Васильченко, Т. Вільчинська, Г. Волинець, Т. Гаврилкіна (Уткіна), Л. Заболоцька, А. Звєрев, В. Ліпич, Г. Логвиненко (Волинець), З. Оліверіус, І. Процик, Л. Родніна, Т. Савела, Л. Стовбур, А. Тернова, Л. Третевич (Невідомська) та ін.). Що ж до прикметників, то навіть серед тих мовознавців, які визнають поняття нульової морфеми, відсутня одностайність у поглядах на цей компонент як морфему чи дериватему. Принагідно про словотвірні типи (СТ) прикметників з матеріально не вираженим суфіксом згадувалося в роботах П. Білоусенка, А. Грищенка, А. Звєрева, О. Земської, Ж. Колоїз, В. Лопатіна, О. Рудь та ін.

Виклад основного матеріалу. Питання про нульові дериваційні морфеми безпосередньо пов’язане з визначенням способу словотвору. На сучасному етапі розвитку дериватологічної науки за видом основних компонентів формантів виділяють способи словотвору, що базуються на використанні або невикористанні афіксів для творення похідних – афіксальні і безафіксні способи творення (коли афікси при творенні похідного участі не беруть, а форманти складаються з інших мовних одиниць). Термін «безафіксний» (або безсуфіксний) спосіб – традиційний. Його використовували ще младограматики, згодом В. Виноградов, Г. Винокур, О. Земська, І. Ковалик, М. Шанський та ін. Він найбільш широкий із усіх вище названих термінів, оскільки включає всі різновиди такого способу творення слів.

Як зауважує В. Лопатін, термін «безафіксний (або безафіксальний) спосіб словотвору» стосовно вказаних СТ (носій словотвірного значення (СЗ) таких типів матеріально не виражений – О. М.), дає лише заперечувальну характеристику цього способу і не відповідає на питання, якими засобами виражається СЗ, яка специфіка цього способу порівняно з іншими способами, що їм також властива відсутність афікса (напр., «чисте» словоскладання, субстантивація, зрощення, абревіація тощо) [7, с. 77].

Р. Ліхтман, на противагу В. Лопатіну, зазначає, що терміни «безафіксний спосіб словотвору» і «нульова суфіксація» означають те саме, оскільки обидва передбачають те, що в основі похідного немає ніякого матеріально вираженого афікса і похідність слів, що належать до безафіксного способу (або до нульової суфіксації) афіксом не виражається [6, с. 51].

Полемізуючи з Р. Ліхтманом, Д. Уорт зауважує, що різниця між «нульовою афіксацією» і «безафіксним способом словотвору» не просто термінологічна. Перший термін означає, що морфонологічні перетворення залежать від наявності відповідних конкретних (хоча й нульових) одиниць (суфіксів); другий термін показує, що граматика може бути – принаймні частково – чисто процесуальною [9, с. 76].

Деякі лінгвісти, зокрема О. Смирницький, M. Докуліл, Є. Кротевич та Н. Родзевич та ін., дотримуються погляду, що деривати, утворені способом нульової суфіксації, належать до «конверсії» – до словотворення за допомогою віднесення слова до певної парадигми, тобто словотвору шляхом зміни «морфологічної характеристики» (парадигми) без зміни (розширення або скорочення) основи [11, с. 59].

Синонімічні утворення з матеріально вираженим і нульовим суфіксом, мотивовані тією самою основою, засвідчують, що СЗ в них однакове незалежно від матеріальної вираженості чи невираженості суфікса, тобто такі деривати належать до семантично подібних СТ: погод-а → погож-ø-ий, погід-н-ий; легк-а ваг-а → легк-о-ваг-ø-ий, легк-о-важ-н-ий, легк-ий дух → легк-о-дух-ø-ий, легк-о-душ-н-ий; без берега → без-берег-ø-ий, без-береж-н-ий, без краj-у → без-краj-ø-ій, без-краj-н-ій; верблюд → верблюж-ø-ий, верблюд-яч-ий, собак-а → собач-ø-ий, собач-ин-ий, соба-цьк-ий, птах → пташ-ø-ий, пташ-ин-ий, пташ-ач-ий та ін.

Л. Третевич у своїй дисертаційній роботі уперше в україністиці запропонувала так званий «безсуфіксний спосіб» визначати як «нульову суфіксацію», зокрема дослідниця вказує, що визначення, які орієнтуються на морфонологічні дериваційні засоби (такі, як усічення основ, чергування, зміна наголосу та ін.), недостатньо повно й чітко відображають суть творення українських дериватів на зразок вар, багрянь і подібних. До таких способів словотвору відносяться фонетичний, регресивний (зворотній), безафіксний, безсуфіксний, частково фонетико–морфологічний та фонетико-парадигматичний [8, с. 6].

У роботах В. Виноградова, Б. Головіна, К. Левковської, В. Зінов’єва та ін. функціонує термін на позначення способу словотвору досліджуваних дериватів – фонетико-морфологічний, який відображає сутність способу, заґрунтовану на явищі чергування приголосних і зміні морфологічного статусу деривата. В. Зінов’єв уважає неправильним погляд на утворення на зразок (рос.) новь як безафіксного (безсуфіксного), мотивуючи своє твердження: 1) наявністю однакового морфемного складу похідних і твірних основ досліджуваних одиниць; 2) фактом зведення відмінностей у них до чергування кінцевого приголосного основи. Складність терміна фонетико-морфологічний словотвір у застосуванні до аналізу словотвірних одиниць на зразок (рос.) бель, дичь пов’язана з виокремленням факту чергування приголосних основи і зміни парадигми відміни. Із цих двох словотвірних елементів, що відрізняють похідне слово від твірного, В. Зінов’єв головним уважає чергування звуків, а додатковим – зміну парадигми [4, с. 38-39]. Із таким твердженням погодитися важко, оскільки фонетичні зміни хоча й є смислорозрізнювальними, але семантично вони не місткі, зміна парадигми теж не містить інформації про сутність СЗ.

Подібні думки про словотвірну роль чергування приголосних висловлювали й інші дослідники, зокрема В. Дорошевський [4, с. 39]. Термін фонетико-морфологічний спосіб М. Шанський уважав невдалим через те, що фонетичне переоформлення твірних основ спостерігається далеко не завжди.[10, с. 284].

Нульсуфіксальний спосіб словотвору інколи позначається також і терміном регресивний (зворотній) словотвір (Н. Арутюнова, А. М’ячин, І. Ковалик та ін.). Він протиставляється суфіксальному та префіксальному, тобто «прямому», при якому творення слова здійснюється шляхом розширення похідної основи за допомогою суфікса або префікса (або одночасно суфікса і префікса). Таким чином, при прямому словотворі підкреслюється факт нарощування основи похідного слова за рахунок тих або тих словотвірних елементів, при зворотному ж словотворі береться до уваги зовсім інше – факт відкидання, відсікання певних значущих елементів твірного слова. Структура слова похідного – наслідок словотвірного процесу – з позицій зворотного словотвору не враховується, напр. виступ ← виступати, заклад ← закладати, підхід ← підходити, переніс ← переносити; вись ← високий, глиб ← глибокий, зелень ← зелений, молодь ← молодий [2, с. 115-117].

К. Городенська [1] та М. Кравченко [5] ототожнювали нульову суфіксацію з усіченням, розуміючи усічення як творення нових слів шляхом відкидання, усічення частини твірної основи, що виявляється в двох формах: а) у чистому вигляді (бігати – біг, сипати – сип, наголосити – наголос, насипати – насип, переказати – переказ, доступитися – доступ; синій – синь, твердий – твердь, блакитний – блакить, молодий – молодь); б) з фонетичними змінами, що полягають здебільшого в чергуванні голосних або приголосних звуків, які зумовлюються їх новими позиціями (ходити – хід, виходити – вихід, заходити – захід, вивозити – вивіз, довозити – довіз, плакати – плач, кликати – клич, високий – вись, міцний – міць) [1, с. 26-27]. Однак усічення – це морфонологічне явище, а не спосіб словотвору, оскільки, якщо прийняти такий погляд, залишається невизначеним формант і СЗ деривата.

Отже, на сьогодні питання про способи словотвору з формантом, до складу якого входить нульовий суфікс, залишається одним із дискусійних в українській дериватології, що зумовлено його специфічністю – матеріальною відсутністю одного з основних словотворчих засобів. Уживання термінів безафіксний (або безафіксальний), безсуфіксний, флективний (флексійний) та префіксально-флективний (префіксально-флексійний), синкретико-афіксальний, регресивно-фонетичний чи фонетико-морфологічний або фонетико-парадигматичний способи словотвору, а також конверсія та усічення, що часто використовують дослідники стосовно способів словотвору, один із засобів яких є імпліцитним, є неточним, оскільки вони не відбивають суті словотвірного процесу, особливостей мотиваційних відношень, зокрема через неокресленість форманта як носія СЗ, що не дає чіткості в розумінні структури ряду СТ та особливостей парадигматико-синтагматичних відношень окремих груп слів.

Нульову суфіксацію не вважаємо окремим способом словотвору. Це процес, що супроводжує афіксальні способи словотвору – суфіксальний, конфіксальний (префіксально-суфіксальний), основоскладання, він виявляється в активній участі матеріально не вираженого суфікса в автономному творенні слів чи як компонент складного форманта. Як показав матеріал дослідження, серед прикметників, утворених за участі форманта з нульовим суфіксом -ø-ий, виділяємо три словотвірні групи за характером мотивувального слова та особливостями форманта:

1) десубстантиви (княжий, просторий); девербативи (гожий, проїжджий); денумеративи (п’ятий, шістнадцятий); депрономінатив (нічогий), утворені нулем суфікса;

2) десубстантиви та девербативи, утворені за участі конфіксальних формантів із матеріально не вираженим другим компонентом (неокраїй, поземий, суягна, беззубий, недорікий, неозорий);

3) композити, утворені на базі атрибутивних словосполучень (дванадцятипалий, жовторотий, босоногий) і композити, утворені на базі неатрибутивних словосполучень (сліпородий, собакоголовий, рясноцвітий).

Висновки. «Нульова суфіксація» – це словотворчий процес, що здійснюється за допомогою форманта, до складу якого входять нульовий суфікс і флексія, утворюючи дериваційне нерозривне поєднання. Крім того, формант може об’єднувати й інші словотворчі засоби залежно від способу деривації. Способи словотвору за участі нульового суфікса відрізняються від безафіксного способу словотвору, за якого афікси не беруть участі у творенні похідного (лексико-морфологічний спосіб, лексико-синтаксичний і лексико-семантичний).

Способи словотвору прикметників за участі нульового суфікса неправомірно називати флективними, оскільки флексія автономної дериваційної функції не виконує. Серед ад’єктивів, утворених за участі форманта з нульовим суфіксом, виділяються такі словотвірні групи за характером мотивувального слова та особливостями форманта: десубстантиви, девербативи, денумеративи, депрономінативи, утворені автономним нульовим суфіксом; десубстантиви та девербативи, утворені за участі конфіксальних формантів із матеріально не вираженим другим компонентом; композити, утворені на базі атрибутивних і неатрибутивних словосполучень.

В перспективі передбачено проаналізувати питання про форманти, до складу яких увіходить нульовий суфікс.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вихованець І. Р. Граматика української мови / Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. – К. : Рад. школа, 1982. – 208 с.
2. Вчення про словотвір. Вибрані праці. Упорядник та автор передмови Василь Ґрещук. – Івано-Франківськ–Львів: Місто НВ, 2007. – 404 с.
3. Ґрещук В. В. Український відприкметниковий словотвір / В. В. Ґрещук – Івано-Франківськ : Плай, 1995. – 208 с.
4. Зверев А. Д. Бессуффиксные прилагательные в современных восточнославянских языках : [конспект лекций] / А. Д. Зверев. – Черновцы: ЧГУ, 1970. – 62 с.
5. Кравченко М. Явище усічення у системі віддієслівних іменників // Мовознавство. – –№ 3. – С.32-36.
6. Лихтман Р. И. Существует ли безаффиксный способ словообразования в русском языке? / Р. И. Лихтман // Вопросы языкознания. – – № 2. – С. 51-59.
7. Лопатин В. В. Нулевая аффиксация в системе русского словообразования / В. В. Лопатин // Вопросы языкознания. – 1966. – №– С. 76-87.
8. Третевич Л. М. Нулевая суффиксация имён существительных в современном украинском языке : автореф. дис. на соискание учён. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.02 «Языки народов СССР (украинский язык)» / Л. М. Третевич. – Ужгород, 1980. – 25 с.
9. Уорт Д. Морфонология нулевой аффиксации в русском словообразовании / Д. Уорт // Вопросы языкознания. – 1972. – № 6. – С.76-84.
10. Шанский Н. М. Очерки по русскому словообразованию / Н.М. Шанский. – М. : изд. МГУ, 1968. – 310 с.
11. Dokulil M. Tvoření slov v češtině. / M. Dokulil. – Praha : Nakl. č. akad.věd., 1962. – S. 1. – 263 s.