Віра Киреєва

Методичні рекомендації щодо застосування арт-терапії в психокорекційній роботі з дітьми, що пережили вимушене переселення

У статті узагальнено практичний досвід та розроблено методичні рекомендації щодо використання арт-терапевтичних методів у психокорекційній роботі з дітьми внутрішньо переміщених осіб (ВПО). На основі аналізу результатів емпіричного дослідження визначено ключові принципи, етапи та організаційні умови ефективної терапевтичної роботи. Особливу увагу приділено створенню безпечного простору, інтеграції різних арт-терапевтичних модальностей (візуальних, музичних, драматичних, сенсорних), врахуванню вікових особливостей дітей та залученню родин до коррекційного процесу. Запропонована модель поетапної психокорекційної допомоги спрямована на зниження тривожності та страхів, відновлення почуття безпеки, формування емоційної саморегуляції та сприяння соціальної адаптації дітей з травматичним досвідом.

Ключові слова: арт-терапія, діти внутрішньо переміщених осіб, психокорекція, методичні рекомендації, емоційна травма, адаптація, безпечний простір, сімейна терапія.

Kyreieva Vira. Methodological Recommendations for Using Art Therapy in Psychocorrectional Work with Children Who Have Experienced Forced Displacement.

The article summarizes practical experience and develops methodological recommendations for the use of art therapy methods in psychocorrectional work with internally displaced children. Based on the analysis of empirical research results, key principles, stages, and organizational conditions for effective therapeutic work are identified. Particular attention is paid to creating a safe space, integrating various art therapy modalities (visual, musical, dramatic, sensory), considering the age characteristics of children, and involving families in the correctional process. The proposed model of stage-by-stage psychocorrectional assistance aims to reduce anxiety and fears, restore a sense of safety, form emotional self-regulation, and promote the social adaptation of children with traumatic experiences.

Keywords: art therapy, internally displaced children, psychocorrection, methodological recommendations, emotional trauma, adaptation, safe space, family therapy.

Постановка проблеми. Вимушене переселення, спричинене воєнними діями, є глибоко травматичним досвідом для дитячої психіки. Втрата домівки, звичайного способу життя, соціальних зв’язків та відчуття базової безпеки призводить до комплексних психоемоційних порушень: підвищеної тривожності, страхів, симптомів посттравматичного стресового розладу (ПТСР), емоційної нестабільності, агресивних проявів чи соціальної відстороненості. У цих умовах постає нагальна потреба у впровадженні ефективних, безпечних та доступних методів психологічної допомоги, які враховують неможливість або складність вербалізації травматичних переживань дітьми.

Арт-терапія, як невербальний та проєктивний метод, зарекомендувала себе як один з найбільш адекватних інструментів для роботи з такою категорією клієнтів. Однак її ефективність залежить не лише від вибору технік, а й від правильно побудованого терапевтичного процесу, врахування специфіки контексту вимушеної міграції та дотримання ключових організаційно-методичних принципів. На основі емпіричного дослідження, проведеного в межах магістерської роботи, було виявлено значні позитивні зрушення в стані дітей ВПО після курсу арт-терапевтичних занять. Це обумовлює необхідність систематизації та узагальнення практичного досвіду у формі конкретних методичних рекомендацій для фахівців.

Мета статті полягає у розробці науково обґрунтованих методичних рекомендацій щодо організації та впровадження арт-терапевтичної роботи з дітьми, які пережили вимушене переселення, спрямованих на оптимізацію психокорекційного процесу та максимізацію його терапевтичного ефекту.

Основні засади організації арт-терапевтичної роботи з дітьми ВПО.

1. Принцип безпеки та довіри.Першочерговим завданням фахівця є створення максимально безпечного фізичного та психологічного простору. Приміщення має бути затишним, добре освітленим, із зоною для творчості, позбавленим різких звуків або несподіваних втручань. Психологічна безпека досягається через тепле  ставлення, без оцінок, конфіденційність, повагу до будь-якого творчого продукту дитини та послідовність правил. Важливо дати дитині відчуття контролю: дозволити самостійно обирати матеріали (фарби, пластилін, пісок), теми або форму участі.
2. Принцип індивідуалізації та врахування вікових особливостей.Програма має гнучко адаптуватися до віку, стану, особистісних особливостей та культурного досвіду дитини.

Діти 7-9 років: Ефективні ігрові методи з елементами символізації: пісочна терапія з мініатюрами, робота з пластиліном або тістом для ліплення «образів безпеки», прості техніки малювання пальчиковими фарбами («Моє найщасливіше спогад», «Мій захисник»), казкотерапія з елементами драматизації.

Діти 10-12 років: Можна впроваджувати складніші техніки: створення колажів на тему «Мої ресурси» або «Шлях до спокою», малювання мандал, техніка «Казкове дерево життя», робота з арт-щоденниками, прості техніки музичної імпровізації або створення коміксів.

3. Принцип поетапності.Роботу доцільно вибудовувати в логічній послідовності, що відповідає процесу психологічного відновлення:

Етап 1: Адаптаційно-діагностичний (заняття 1-2).

Мета: встановлення контакту, створення безпечного простору, первинна діагностика емоційного стану через недирективні техніки («Вільне малювання», «Світ у пісочниці»).

Етап 2: Емоційно-регулятивний  (заняття 3-6).

Мета: безпечне вираження та відреагування негативних емоцій (страху, гніву, туги). Використовуються техніки: «Малюємо гнів» (з подальшим трансформуванням образу), «Кривавий дощ» (робота з червоними фарбами для виведення агресії), створення «Ляльки-оберега» від страхів, техніка «Знищення страху» (малювання страху на шматку паперу з подальшим його ритуальним знищенням – зім’яттям, розриванням).

Етап 3: Ресурсно-стабілізуючий (заняття 7-10).

Мета: пошук та зміцнення внутрішніх ресурсів, формування позитивного образу майбутнього, відновлення почуття безпеки. Техніки: «Безпечне місце» (малювання або створення в пісочниці), «Скарбниця моїх сильних сторін», «Мандала спокою», спільне створення «Казки про переможця».

Етап 4: Інтеграційно-адаптаційний (заняття 11-12).

Мета: консолідація позитивних змін, підготовка до завершення терапії, формування адаптивних стратегій. Техніки: створення колажу «Я та моя нова реальність», «Лист подяки самому собі», груповий проект «Місто дружби та взаєморозуміння».

4. Принцип комплексності та інтеграції модальностей.Для всебічного впливу рекомендовано поєднувати різні види мистецтва в межах одного курсу або навіть заняття: візуальні (малювання, ліплення), сенсорні (пісочна терапія, робота з глиною), драматичні (казкотерапія, лялькотерапія), музичні (прослуховування та підбір музики до малюнків, створення звуків до історій). Це забезпечує залучення різних каналів сприйняття та вираження.
5. Принцип залучення сімейної системи.Травма дитини нерозривно пов’язана зі станом родини. Бажано включати в процес батьків через:
   • Окремі консультації з інформуванням про особливості стану дитини.
   • Спільні сімейні арт-сесії («Наша спільна мандала», «Сімейний герб після переїзду»), що покращують комунікацію та взаєморозуміння.
   • Навчання батьків простим арт-терапевтичним технікам для використання вдома в якості підтримки.
6. Організаційні рекомендації.Оптимальний формат – малі групи (4-6 дітей) одного віку, що дозволяє отримати підтримку від однолітків та відпрацювати навички соціальної взаємодії. Тривалість заняття: 40-50 хвилин для молодших школярів, 60-70 хвилин для дітей 10-12 років. Частота зустрічей : 1-2 рази на тиждень. Загальна тривалість курсу: 12-16 занять, з можливістю продовження або проведення підтримуючих сесій.

 

Конкретні арт-терапевтичні техніки та їх цілеспрямоване застосування.

На основі емпірично перевіреної ефективності рекомендується наступний комплекс технік, структурованих за основним цільовим ефектом:

 

Цільовий ефект	Арт-терапевтична техніка	Короткий опис та вказівки
Зниження тривожності, створення безпеки	«Куточок мого затишку» (пісочна терапія або колаж)	Дитині пропонується створити в пісочниці або у вигляді колажу з вирізаних зображень ідеальне безпечне місце. Обговорення: Що в цьому місці дає відчуття захисту? Хто або що там є?
Виражаєння та трансформація страху	«Страх у скриньці»	Дитина малює свій страх на окремому аркуші. Потім цей аркуш згортається та кладеться в невелику декоративну скриньку, яку дитина може прикрасити. Мета – символічно «прибрати» страх у межі, над якими дитина має контроль.
Відреагування агресії та гніву	«Шторм емоцій»	На великому аркуші паперу за допомогою гуаші та пальців/пензлів дитина імітує шторм, бурю, вогонь – символізуючи свій гнів. Після висохання на цьому ж аркуші можна знайти та обвести обриси «островів спокою», що проступають крізь шторм.
Формування самооцінки та опори	«Дерево моїх досягнень і якостей»	Створення малюнка дерева, де корені – це якості, що допомагають дитині, стовбур – її сильні сторони, гілки та листя – досягнення (навіть маленькі) та мрії. Використовуються різні матеріали (фарби, пастель, природні матеріали для аплікації).
Розвиток комунікації та спільності (групова)	«Спільний прапор нашої групи»	Велике полотно ділиться на секції. Кожна дитина розмальовує свою секцію, що символізує її. Потім усі разом об’єднують елементи, придумують символ групи та назву. Техніка зміцнює групову ідентичність.
Інтеграція досвіду та планування майбутнього	«Шлях-карта»	Дитина створює схематичну карту свого шляху: де була «стара пристань» (колишній дім), якою була «буря» (переїзд), де знаходиться «затока відпочинку» зараз, і куди веде «річка» у майбутнє.

 

 

Висновки. Арт-терапія є надзвичайно перспективним та етичним інструментом психокорекційної допомоги дітям, травмованим вимушеним переселенням. Її ефективність може бути значно підвищена шляхом дотримання чіткої методологічної бази, що включає: пріоритет безпеки, поетапність від відреагування до ресурсизації, індивідуально-віковий підхід та інтеграцію сім’ї в терапевтичний процес.

Запропоновані рекомендації та конкретні техніки носять практично-орієнтований характер і можуть бути безпосередньо використані психологами, соціальними педагогами, арт-терапевтами в закладах освіти, центрах соціально-психологічної підтримки та громадських організаціях, що працюють із внутрішньо переміщеними особами. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на розроблення довгострокових програм з урахуванням тривалості переміщення та на вдосконалення критеріїв моніторингу ефективності арт-терапевтичного втручання.