Моделювання рівня економічного зростання в Україні економетричними методами

Потейчук Аліна Анатоліївна
студентка 4-го курсу
спеціальність 051 «Економічна кібернетика»

Науковий керівник:
Новоселецький Олександр Миколайович

кандидат економічних наук,
доцент кафедри економіко-математичного моделювання
та інформаційних технологій

Стаття присвячена дослідженню впливу основних факторів на економічне зростання в Україні, а також побудові емпіричної моделі, за якою визначатиметься вплив факторів на результат. Було визначено, що економічне зростання в Україні залежить від кінцевого споживання домогосподарств, валових приватних інвестицій, державних закупівель та чистого експорту, а саме від їхнього приросту до попереднього року. Була побудована регресійна модель впливу даних факторів на темпи зростання реального ВВП України, зроблені відповідні висновки.

Ключові слова: економічне зростання, ВВП, споживання, інвестиції, чистий експорт, витрати, виробництво.

The article is devoted to the study of the main factors influencing economic growth in Ukraine, as well as the construction of an empirical model, that will determine the influence of factors influencing the result. It was determined that economic growth in Ukraine depends on household final consumption, gross private investment, public procurement and net exports, namely on their growth over the previous year. A regression model of the influence of these factors on the growth rate of Ukraine’s real GDP was built, the corresponding conclusions were made.

Key words: economic growth, GDP, consumption, investment, net exports, costs, production.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Національна економіка розвивається нерівномірно, тому у випадку, коли вона переживає зростання і падіння економічної активності, кажуть про циклічність розвитку. Ці зміни стосуються зростання основних макроекономічних показників. Економічне зростання пов’язують з фазою підйому економічного циклу, що означає поступальний рух економіки, її прогрес і розвиток. Економічне зростання входить в цільову функцію макроекономічної політики. Досягнення економічного зростання є пріоритетом при проведенні будь-якої форми політики держави (кредитно-грошової, бюджетно-податкової, структурної, інвестиційної тощо). Економічне зростання означає не короткочасне збільшення реального обсягу національного виробництва, а його довгострокові тенденції і якісне вдосконалення. Він свідчить про позитивну динаміку розвитку економіки. Зважаючи на важливість економічного зростання для економіки будь-якої країни, постає проблема правильного моделювання даного процесу. Виникає потреба виокремити основні фактори, які впливають на економічне зростання, та побудувати модель, яка б характеризувала фактори, які впливають на економічне зростання України.

Аналіз останніх джерел та публікацій. Оцінку факторів, які впливають на економічне зростання, здійснювали в своїх працях такі вчені, як Гуляєв Г. Ю. [6], Ковальов В. В. [1], Макконел К. [2], Статівка Н. В. [4], Хаєцька О. П. [5], та інші. Вченими було досліджено основні групи показників, які впливають на економічне зростання країн, було обґрунтовано напрям впливу даних факторів, проте досі не було створено емпіричну модель, яка б характеризувала силу впливу факторів на темпи економічного зростання країни, зокрема, визначала б числові параметри впливу кожного факторного показника на результативну ознаку.

Метою цієї статті є визначення основних факторів та оцінка їх впливу на економічне зростання в Україні методами економіко-математичного моделювання.

Виклад основного матеріалу. Економічне зростання служить матеріальною основою підвищення рівня і якості життя населення, тобто кінцевою метою економічного зростання є споживання. У міжнародній практиці економічне зростання використовується в якості найважливішого показника розвитку національної економіки. Існують неоднозначні і часом протилежні погляди на природу економічного зростання. Існують прихильники і противники швидкого економічного зростання.

Відповідно до класифікації К. Р. Макконела та С. Л. Брю, «економічне зростання обумовлене шістьма блоками факторів. Чотири блоки складаються з факторів, що визначають фізичну здатність економіки до зростання – це фактори пропозиції (кількість і якість природних і трудових ресурсів, обсяг капітальних благ і технологій). Наявність цих факторів є необхідною, але недостатньою умовою для збільшення обсягів виробництва. До п’ятого і шостого блоків входять фактор попиту і фактор ефективності, метою яких є забезпечення ефективного розподілу ресурсів, здатного максимально задовольнити потреби суспільства» [2, с. 473].

Серед аргументів проти високих темпів економічного зростання можна виділити:

  • високі темпи зростання не призводять до швидкого зростання добробуту всіх верств населення;
  • високі темпи зростання пов’язані зі зростанням екологічних проблем;
  • прагнення до зростання виробництва і споживання призводить до погіршення особистісних характеристик населення [6, с. 24].

Аргументами прихильників швидкого економічного зростання є:

  • зростання макроекономічних показників, які характеризують обсяг виробництва, дозволяє спрямувати більше коштів на соціальні програми і вирішення екологічних проблем;
  • люди психологічно орієнтовані на поліпшення свого матеріального становища, що змушує їх працювати більше для особистого блага.

З огляду на обидві групи аргументів, зазначимо, що без економічного зростання національне господарство нормально розвиватися не може, але його максимально високі темпи не є самоціллю. Економічне зростання має свою альтернативну вартість. Витрачання економічних ресурсів для забезпечення економічного зростання має бути оптимальним [6, с. 26].

Головна мета економічного зростання – підвищення матеріального добробуту населення – має кілька складових [6, с. 27]:

  • збільшення середніх доходів на душу населення можна досягти лише при збільшенні зростання ВВП на душу населення;
  • підтримка принципу соціальної справедливості по відношенню до зайнятих і безробітних в процесі економічного розвитку;
  • отримання соціального ефекту шляхом збільшення вільного часу в процесі економічного розвитку;
  • підвищення якості та зростання різноманітності випущеної продукції та послуг в процесі економічного зростання.

За способом впливу на економічне зростання розрізняють прямі і непрямі чинники. Прямими вважаються фактори, які роблять зростання фізично можливим. У цю групу входять фактори, що безпосередньо визначають динаміку виробництва і сукупної пропозиції: збільшення чисельності та підвищення якості трудових ресурсів; зростання обсягу і поліпшення якісного складу основного капіталу; вдосконалення технології і організації виробництва; підвищення кількості та якості природних ресурсів, які залучаються в господарський оборот; підвищення рівня розвитку підприємницьких здібностей в суспільстві, рівень розвитку інформаційно-комунікаційних технологій тощо.

Непрямі фактори – це умови, що дозволяють реалізувати наявні у суспільства можливості до економічного зростання. Такі умови створюються факторами попиту і розподілу: зниженням ступеня монополізації ринків; податковим кліматом в економіці; розширенням можливості отримання кредитів; ростом споживчих, інвестиційних та державних витрат; розширенням експортних поставок; можливостями перерозподілу виробничих ресурсів в економіці; діючою системою розподілу доходів та ін. Якщо зміни непрямих факторів відбуваються в зворотному напрямку (збільшується ступінь монополізації ринків, зростають податки тощо), то економічне зростання буде стримуватися [6, с. 28].

Різке подорожчання виробничих ресурсів після лібералізації цін в Україні стало однією з причин, що стимулюють промислові підприємства до зниження реальних обсягів виробництва і зайнятості. Фактори класифікуються, наприклад, в залежності від кінцевих цілей дослідження і тому вони будуть носити умовний характер. Не виключено, що один і той самий фактор може бути присутнім в двох або декількох групах класифікації. Фактори економічного зростання можуть поділятися за різними класифікаційними ознаками на основні та другорядні; екстенсивні, інтенсивні і інноваційні; структурні, організаційні та управлінські; економічні, політичні та соціальні; об’єктивні і суб’єктивні; наукові, технічні та ресурсні; постійні і змінні; попиту і пропозиції, розподілу тощо.

Фактори попиту визначають можливість реалізації зростаючого обсягу виробництва. До числа найважливіших з них можна віднести такі фактори попиту, як зростання споживчих, інвестиційних та державних витрат, розширення експорту внаслідок освоєння нових ринків збуту або підвищення конкурентоспроможності продукції країни на світових ринках [1, с. 49].

До факторів розподілу, що здійснюють вплив на економічне зростання, відносяться фактично сформована структура розподілу виробничих ресурсів по галузям, підприємствам та регіонам країни, а також діючий в суспільстві порядок розподілу доходів між суб’єктами господарської діяльності. Ці фактори впливають як на здатність економічної системи до зростання, так і на її ефективність. Відповідно до виділення типів економічного зростання прямі фактори росту поділяються на дві основні групи: екстенсивні та інтенсивні. До екстенсивних чинників економічного зростання відносять зростання кількості використовуваних економічних ресурсів. До інтенсивних факторів відносять підвищення якості використовуваних ресурсів (робочої сили і підприємницьких здібностей, речового капіталу, природних ресурсів); вдосконалення методів використання ресурсів (вдосконалення технологій, поліпшення організації та управління виробництвом) [1, с. 50].

Основне протиріччя економічного зростання полягає в тому, що зростання частки випуску, що йде на споживання, скорочує можливості накопичення, що забезпечує майбутнє споживання, в свою чергу, надмірне зростання частки накопичення заважає поточному задоволенню потреб аж до падіння рівня і якості життя. Вирішення цієї суперечності здійснюється шляхом досягнення найбільш оптимальних пропорцій між цими частинами єдиного цілого. У будь-якому випадку, найоптимальніше їх співвідношення не усуває ця суперечність в силу присутності необхідності одночасної реалізації того чи іншого процесу, які прагнуть втілити в життя [6, с. 46].

Згідно з методом кінцевого використання, ВВП визначається як сума таких компонентів: витрати на кінцеве споживання товарів і послуг, валове нагромадження, сальдо експорту та імпорту товарів і послуг. ВВП, підрахований за видатками, являє собою суму витрат усіх макроекономічних агентів, оскільки в даному випадку враховується, хто виступив кінцевим споживачем вироблених в економіці товарів і послуг, хто витратив кошти на їх купівлю. При підрахунку ВВП за витратами підсумовуються витрати домогосподарств (споживчі витрати), витрати фірм (інвестиційні витрати), витрати держави (державні закупівлі товарів і послуг) і витрати іноземного сектору (витрати на чистий експорт) [4, с. 25].

Для моделювання економічного зростання України були обрані саме ці фактори, які впливають на результат (темпи зростання реального ВВП). В табл. 1 наведена динаміка даних показників.

Таблиця 1

Динаміка темпів зростання реального ВВП, витрат на споживання, державних закупівель,  валових інвестиційних витрат та чистого експорту в Україні за 1999-2019 рр.

РікТемп зростання ВВП, % до попереднього рокуЧистий експорт, млн. дол. СШАСпоживання домогосподарств, млн. дол. СШАДержавні закупівлі, млн. дол. СШАВалові інвестиції, млн. дол. США
1999-0,2182119788,646501,525975
20005,9143618563,305783,676400
20018,853523205,697574,958740,80
20025,3186425425,527769,618869,42
20039,5129829828,149491,3711418,20
200411,8498038658,2211958,8114936,04
20053,167453569,9015872,4820381,78
20067,6-307067749,7019745,3527459,60
20078,2-813190209,7025335,0541320,00
20082,2-14368118984,8231912,1451501,14
2009-15,1-195779154,8123634,0220750,32
20104,1-398586799,3726388,9028410,59
20115,4-10145108974,1528319,5736596,99
20120,2-14346120049,5632786,8638176,60
2013-0,1-15634132335,5434076,4733904,26
2014-6,6-460695353,1524912,5317879,81
2015-9,8-236261690,2017230,5414507,37
20162,4-645362176,1617367,0120281,84
20172,5-874475272,8523189,9622384,13
20183,3-1137890799,8227188,8624330,92
20193,2-12511115849,9230633,5519373,61
Джерело: складено за даними [3]

Можна побачити, що споживчі витрати становлять найбільшу частку ВВП України (майже 116 млрд. доларів США). При цьому, чистий експорт є від’ємним, тобто, імпорт перевищує експорт, через це загальна сума ВВП України знижується. Державні закупівлі також займають суттєву частку в загальній сумі ВВП, і дорівнюють майже 31 млрд. доларів США станом на 2019 р. Проте, це більш ніж на 10 млрд. доларів більше, ніж сума валових приватних інвестицій. Це є негативним, оскільки присутній ефект витіснення валових інвестицій приватними. Така ситуація призводить до зниження ефекту від інвестування.

Для того, щоб проаналізувати, як саме впливають дані фактори, слід перевести абсолютні показники у відсоткові показники динаміки. Тобто, слід розрахувати приріст показників за кожним роком. Значення показників динаміки наведені на рис. 1.

Рис. 1. Динаміка темпів зростання реального ВВП та темпів приросту компонентів ВВП в доларах США, % до попереднього року [3]

Можна побачити, що з 2003 до 2007 року валові інвестиції демонстрували доволі суттєве зростання, це було основним каталізатором зростання ВВП. Проте, після кризи 2008-2009 рр. темпи приросту інвестиційних витрат є нестабільними і частіше від’ємними, що свідчить про високі ризики для бізнесу, що, як наслідок, спричиняє низькі темпи економічного зростання.

Для дослідження впливу даних факторів на темп зростання ВВП України була обрана чотирифакторна модель кореляційно-регресійного аналізу. Результативною ознакою приймається темп зростання реального ВВП України (у), факторні ознаки – приріст чистого експорту у % до попереднього року (x1), приріст споживання домогосподарств у % до попереднього року (x2), приріст державних закупівель у % до попереднього року (x3), приріст валових інвестицій у % до попереднього року (x4).

Здійснюючи розрахунки були визначені параметри регресії даної моделі та отримане рівняння регресії.

y=0,1288+1,903x1-0,123x2+0,232x3-0,094x4          (1)

Зі збільшенням приросту чистого експорту на 1% до попереднього року темп зростання реального ВВП зросте на 1,903%, зі збільшенням споживання домогосподарств на 1%, темп зростання реального ВВП знизиться на 0,123%, зі збільшенням державних закупівель на 1% темп зростання реального ВВП збільшиться на 0,232%, зі збільшенням валових інвестицій на 1% темп зростання ВВП знизиться на 0,094%. При нульових темпах зростання даних компонентів темп зростання реального ВВП буде дорівнювати 0,1288%. Також варто перевірити коефіцієнти кореляції, вплив факторних ознак на результативну ознаку окремо (табл. 2).

Таблиця 2

Коефіцієнти кореляції впливу факторних ознак на результативну ознаку

Фактор впливу на темп зростання ВВПЗначення коефіцієнта кореляції
Приріст чистого експорту0,5405
Приріст споживчих витрат домогосподарств0,8095
Приріст державних закупівель0,7674
Приріст валових інвестицій0,8197
Джерело: складено автором на основі власних розрахунків

Можна побачити, що приріст валових інвестицій здійснює найбільший вплив на темпи зростання реального ВВП України. Дещо слабший вплив здійснює приріст споживчих витрат домогосподарств, далі за ступенем впливу йде приріст державних закупівель. Найменше впливає на темп зростання реального ВВП приріст чистого експорту. Варто також відзначити, що якщо будувати чотири окремі моделі впливу кожного показника на темп зростання реального ВВП України, то вплив буде у всіх факторів прямим. Це підтверджує теоретичну гіпотезу про вплив кожного з факторів на результат.

Отримані значення коефіцієнта детермінації свідчать, щодані фактори впливають на темп зростання реального ВВП України на 78,72%, решта 21,28% – сила впливу інших факторів. За критерієм Фішера, модель є адекватною, оскільки фактичне значення, яке дорівнює 13,48, перевищує табличне значення для 15 ступенів вільності та 4-х факторів (3,06). Це свідчить про те, що модель може застосовуватися для того, щоб моделювати темпи зростання реального ВВП України. За критерієм Стьюдента, дані фактори також є значущими, оскільки фактичні значення для 15 ступенів вільності та 4-х факторів перевищують табличне значення 2,602. Фактичне значення t-критерію для фактору приросту чистого експорту становить 3,012, для приросту споживчих витрат домогосподарств – 5,21, для приросту державних закупівель – 4,68, для приросту валових інвестицій – 5,42.

Висновки. Економічне зростання – важливий макроекономічний показник, який оцінюється, головним чином, зростанням реального ВВП країни.  Отримані результати дослідженян показали залежність темпів росту ВВП від споживчих витрат, валових приватних інвестицій, державних закупівель та чистого експорту. Врахування впливу цих чинників варто враховувати при розробці заходів стимулювання національної економіки.

Література

  1. Ковальов В. В. Фактори економічного зростання. Ефективна економіка. 2010. №3. С. 47-55.
  2. Макконелл К. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика. Частина I. Макроекономіка: пер. з англ. / Кемпбелл Р. Макконелл, Стенлі Л. Брю Львів: Просвіта, 2003. 564 с.
  3. Офіційний веб-сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/imf/arhiv/nr/nr2016_2020_u.htm (дата звернення: 12.02.2021).
  4. Статівка Н. В. Чинники впливу на якість економічного зростання України. Теорія та практика державного управління і місцевого самоврядування. 2013. №1. С. 24-28.
  5. Хаєцька О. П. Особливості економічного зростання в Україні та світі. Ефективна економіка. 2019. № 10. С. 78-85.
  6. Экономический рост: факторы эффективного развития: монография / Под общ. ред. Г. Ю. Гуляева. Пенза: МЦНС «Наука и Просвещение», 2017. 110 с.
  7. World Economic Situation and Prospects 2018. The United Nations World Tourism Organization (UNWTO) also contributed to the report [Electronic source] – The mode of access: https://www.un.org/development/desa/dpad/wp-content/uploads/sites/45/publication/WESP2018_Full_Web-1.pdf (the date of access: 12.02.2021).

Залишити відповідь