Техніка письма та виражальні засоби у творах Стівена Кінга

У цій статті розглянуто техніку письма, виражальні засоби та поетичність у творчості Стівена Кінга. Досліджено особливості лексичних одиниць та розглянуто використання та методи перекладу ненормативної лексики.

Ключові слова: творчість, переклад, лексика, виражальні засоби.

В этой статье рассмотрено технику написания, выразительные средства и поэтичность в творчестве Стивена Кинга. Исследовано особенность лексических единиц и рассмотрено использование и методы перевода ненормативной лексики.

Ключевые слова: творчество, перевод, лексика, выразительные средства 

In this article were reviewed the technic of writing, expressive means and poetry in the works of Stephen King, was studied the peculiarity of lexical unit and were considered the use and methods of translation of non-normative vocabulary.

Keywords: legacy, translation, vocabulary, expressive means.

Стівен Кінг сміливо і блискуче застосовує свій дар оповідача, відчуття мови і здатність знаходити епічне у повсякденному. Звичайно, для такого прогресу особистості цей чоловік перечитав і дослідив не мало робіт інших авторів. Його голову не покидали думки, що він так і не зможе написати чогось свого, чогось незабутнього, що могло б змінити хоча б когось в цьому світі. У 1966 – 1967 роках Кінг занурився з головою у розми Толкієнової уяви, але від написання своєї історії утримувався, інакше це був би неминучий повтор витворів Толкіна, aле амбіції і палке бажання керували майбутнім письменником більш за все. [6]

В інтерв’ю 1980 року Кінг зазначив, що відчув великий вплив Теодора Драйзера і Френка Норриса. Від них він вивчив, що навіть одна-єдина дія стає причиною для неабияких наслідків. На прикладі ще одного реаліста Шервуда Андерсона Кінг випрацював вміння конструювати характери героїв, задіювати в сюжеті одразу кілька базових точок – дитинство, стосунки з батьками, сексуальні проблеми. У Хемінгуея він запозичив фірмовий стиль короткого викладу речення і повтору ключових фраз. Також, не мало важливим є те, як надавати тону та емоційного забарвленням на папері. Наприклад, oдним з таких методів є виділення ключових фраз курсивом:

«Джібба – Джібба» – говорить вона.

«Я тобі віддячу» – говорить вона [3, 385с.].

Або « –  Білле, я мушу йти. Це…друже, це фантастично» [3, 406].

Так починає формуватись неповторний стиль автора. Один з авторських прийомів, які часто вважаються помилками, є географія та розташування неіснуючих містечок. Як читачі, так і критики називають Стівена неграмотним, а назви містечок неправильними. Нерідко звучать зауваження в бік Кінга, мовляв, частіше звертався б до довідників. Проте, цьому є пояснення. «Навіть більше, ніж тло мені потрібне було відчуття апокаліптичного простору…» – казав Кінг. [8] Незнання географії додавало картинам відчуття дивовижного зміщення у просторі.

З часом використання чужих цитат і явність впливу інших авторів стала менш помітною. Кінг вже з розумом підходив до подібних трюків. Кінг випрацював дієву схему побудови твору та класифікації страхів. Спочатку – «чистий» жах, за тим – відраза, а вже потім ефект несподіванки. Проте, ця схема не завжди оправдовує себе. Інколи потрібно змінити порядок пріоритетів. Новий страх створити не так вже і просто, але це не проблема, якщо добре володієш вже давно знаним. Тому, доробок жанру часто експлуатує хоча б один із популярних страхів. Це, як правило, боязнь темноти, павуків, висоти та мерців.

Зі зростанням кількості книг автора, зростала і його впевненість у собі, тепер він відчував повну владу над тим, що пише. Тому збільшилась кількість лайливих слів у його творах. Це також один з виражальних засобів письма автора. Ненормативна лексика (обсценна лексика, лихослів’я) – лексика-табу, яку сприймають як непристойну. [7] Така лексика у літературних творах має місце тільки тоді, коли сама творчість того чи іншого автора має цінність, в іншому випадку – це просто піар-хід для того, щоб заманити читача, покорити його своєю «унікальністю». Матеріалом для дослідження може стати будь яка книга Кінга, проте, найбільш насичений лайкою є роман «Історія Лізі» (Lіsey`s story).  «Amanda had been actіng nutty» / «Аменда вела себе як ідіотка». [2, с. 17] «You could easіly wrіte Manda off as just another gonzo-bonkіe old maіd» / «Ви легко могли б списати Менду як ще одну пришелепкувату стару діву». [2, c. 30] Або «That southern-frіed chіckenshіt coward» / «Цього спеченого на південному сонці паскудного боягуза». [2, c. 31] Цей прийом Кінг застосовує з метою висловлення негативного ставлення до того, що відбувається, що само собою спонукає читача до осмислення ситуації.

Проте, суть такого прийому полягає не лише у його використанні, але і у перекладі подібної лексики. Слід зазначити, що існує декілька підходів до методики перекладання ненормативної лексики. А.В. Федоров пропонує такі напрямки уникнення проблем при такому типі перекладу: загально-лексикологічні та граматичні питання перекладу. Цікаво, що переклад лайки повинен відповідати рівню оригіналу, тобто, переклад повинен відтворювати всю суть оригінальної ненормативної лексики. В. Н. Комісаров наводить дещо інший підхід до вирішення проблеми перекладу «особливої» лексики. Перевагою є те, що автор розглядає питання перекладознавства не лише у мовному аспекті, а й висуває теорії, пов’язані з комунікативною функцією і такий підхід можна застосовувати е лише до ненормативної лексики. Проте, найбільш вдалі методи З. Д. Львовська. Вона відносить теорію динамічної еквівалентності та теорію рівнів еквівалентності. Зважаючи на те, що ненормативна лексика має чіткий експресивно-емотивний характер, теорія динамічної еквівалентності видається досить вдалою для застосування її при перекладі текстів, які містять лайливі слова та вирази. Достатньо застосувати прості перекладацькі прийоми, наприклад, такі, як заміна. [1]

Щодо техніки виконання роботи, то тут в Стівена також є свої козирі. Він надає перевагу не повному опису, обґрунтовуючи це тим, що потрібно знати що описувати, а що залишити осторонь. Письменник не завалює читача купою непотрібних порівнянь та описів. Він дає читачеві почуття свободи та право вибору. Прочитавши книгу ви маєте повне уявлення про героїв та те, що відбувалось, але тільки після прочитання ви розумієте, що головні герої – це плід вашої уяви. Автор не нав’язує вам колір очей чи стиль одягу протагоністів – ви співпрацюєте з ним, створюючи унікальну для кожного картину.

Варто зазначити, що незважаючи на жорстокий характер літератури жанру хоррор, Кінг все ж зумів додати у свої твори поетичність. Так, одним з прикладів такого прийому є твір «The Long Run»: “Just go on dancing with me like this forever, Garraty. And I’ll never tire. We’ll scrape our shoe on the stars and hang upside dowm from the moon.” [9]

Величезне значення Кінг приділяв і побудові речень, абзаців, граматиці і стилю. Наприклад, правила присвійних прикметників – завжди додавайте s, навіть якщо іменник закінчується на s’, завжди треба писати Thomas’s bike і ніколи Thomas bike. Не забуває автор і про атрибуцію діалогів, фонетичну редукцію.

Кінг розуміє, що страх перед iнопланетним вторгненням чи ядерною вiйною таїть в собi страх бiльш глибокого рiвня, Фрейд називає джерелом цього страху «підсвідомість». Саме на це починає опиратись автор пiд час роботи, дослiджуючи поведiнку людей з точки зору психологiї. Кінг у своїх романах використовував наукові дані нейропсихології, і гіпотези ще не досліджених властивостей людського мозку.

Отже, творчість Стівена Кінга – це не лише розважальна література, але матеріал для роботи мовознавців. Роботи Стівена Кінга базуються не лише на описах жахливого, але й на глибокому психологізмі, біблійних мотивах при цьому автором використовується цікава лексика. Його твори сповнені не тільки кривавими картинами, але і часто забутими цитатами класиків. Він не просто користувач мови, він – дослідник, який розвиває її. Також, не мало важливим є те, що Стівен не просто подає нам набір слів, у його творах присутня стратегія. Така література виконує естетичну функцію, комунікативну та пізнавальну, дає можливість мислення та розвитку уяви та не просто сприймати прочитане, а аналізувати його. Стівен подає нам 48 літер, купу пунктуаційних знаків і сприяє всім умовам для створення нами власного, підходящого нам світу. Тому слід сказати, що творчість Стівена Кінга має неабиякий вплив сьогодні не тільки на тих, хто нею цікавиться, але і на подальший розвиток жанру, в якому він працює.

 

 

Література:

  1. Американські сленгізми та їх еквіваленти в українській мові [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://knowledge.allbest.ru/languages/2c0a65635b3ad68a4c53b88521206dhtml.
  2. Кінг С. Історія Лізі. // Кінг С. Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» – Харків – 2007. – 620 с.
  3. Кінг С. Містер Мерседес / Стівен Кінг., 2014. – 544 с.
  4. Кінг С. Острів Дума / Стівен Кінг. // Клуб сімейного дозвілля. – 2008. – С. 688.
  5. Никитенко О. Рей Бредбері за робочим столом. [Електронний ресурс] / Олег Никитенко // “Всесвіт” – Режим доступу: http://www.ursr.org/vsesvіt/90/08/html/154.html.
  6. Початок творчого шляху С.Кінга [Електронний ресурс]. – 2011. – Режим доступу: http://www.kіngworks.ru/bіografіya-s-kіnga/nachalo-tvorcheskogo-putі-s-kіnga
  7. Словник української мови [Електронний ресурс]. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://sum.in.ua/s/matjuk.
  8. Тлеупова А. М. Художня своєрідність творів С.Кінг [Електронний ресурс] / А. М. Тлеупова. – 2012. – Режим доступу http://www.moluch.ru/conf/phil/archive/27/2295/.
  9. King S. The Long Run [Електронний ресурс] / Stephen King – Режим доступу до ресурсу: http://www.onlinenovelsfree.com/reading/The-Long-Walk-2815/359058.

Залишити відповідь