Виборча інженерія в системі політичного маркетингу

Тематика статті розкриває суть виборчої інженерії як складову системи політичного маркетингу, а також її вплив на політичний ринок.  Також у статті визначено основні методи виборчої інженерії.

Ключові слова: вибори, виборча інженерія, політичний маркетинг, політичний ринок, виборча кампанія.

Тематика статьи раскрывает суть избирательной инженерии как составляющую системы политического маркетинга, а также ее влияние на политический рынок. Также в статье определены основные методы избирательной инженерии.

Ключевые слова: выборы, избирательная инженерия, политический маркетинг, политический рынок, избирательная кампания.

The theme of the article reveals the essence of electoral engineering as a means of political marketing and its impact on politics. The main methods of electoral engineering are defined in the article.

Key words: elections, electoral engineering, political marketing, political market, image campaign.

Вибори є однією з форм реалізації ідей представницької демократії та способом формування вищих органів державної влади. В той час, коли для ранніх форм державної організації суспільства було характерною передача влади у спадок, вибори стали сучасною, цивілізованою, правовою формою отримання й оновлення влади. Вибори належать до основних індикаторів, що вказують на ефективне функціонування демократичного режиму в державі.

Практика показує,  що вибори залежно від умов їх проведення можуть бути конкурентними та неконкурентними. Конкурентні вибори є характерною рисою демократії і одним із показників, що відрізняє демократію від інших форм правління. Авторитарний режим характеризується нерівними умовами  та неконкурентним середовищем для суб’єктів виборчого процесу. Вибори у авторитарних системах організовуються для того, щоб підтвердити політичне становище влади [6]. Як наслідок, вибори за таких умов не виконують одну з головних функцій – рекрутування, «циркуляцію» та обмін політичних еліт. Виборчий процес при цьому перетворюється на джерело маніпуляцій для завоювання влади, де особливе місце займає виборча або електоральна інженерія.

Організація та проведення виборчих кампаній свідчить про те, що до головних чинників, які впливають на результати виборів, належать умови проведення виборчої кампанії та закони, що регламентують виборчий процес. Вище названі чинники належать до сфери виборчої інженерії, яка на формальному рівні забезпечує певні переваги для відповідних суб’єктів виборів.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій свідчить про наявність інтересу представників різних наук до проблеми маніпулювання електоральними правилами. Широке коло питань, пов’язаних із виборами та виборчою інженерією висвітлили у своїх працях такі науковці, як Морозова Е., Голосов Г., Шведа Ю., Шинкаренко О. та інші. Однак, незважаючи на сталий інтерес до цієї проблеми, проблема маніпуляції електоральною формулою задля максимізації електорального успіху, залишається недостатньо висвітленою та потребує подальшого опрацювання.

Метою статті є з’ясувати сутність виборчої інженерії та її роль у системі політичного маркетингу. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні дослідницькі завдання: розкрити зміст поняття виборчої інженерії; виокремити основні методи виборчої інженерії.

Електоральна інженерія – відносно нове явище у політичній практиці. Проблема дизайну електоральних систем та його реформ починають займати важливе місце на порядку денному багатьох країн лише в середині XX ст. На цьому етапі пожвавлюється інтерес до вивчення електорального процесу,  до традиційних політологічних аспектів вивчення виборів та виборчих систем додалися такі виміри, як соціологічний, географічний, психологічний тощо. Нова хвиля зацікавленості виборами й їх наслідками була спричинена розпадом СРСР та політичними процесами, що відбувалися після цього у країнах, які до нього входили або перебували під його впливом. Таким чином, на сьогодні напрацьовано велику кількість досліджень, присвячених проблемах виборів, ефективної виборчої системи, виборчих технологій та інженерії.

Незважаючи на сталий інтерес науковців до питання виборів та виборчої інженерії, в політичній науці не було розроблено понятійно-категоріальний апарат, який й би достовірно розкривав природу виборчої інженерії. Одні вчені відносять виборчу інженерію до складової частини соціальної психології, оскільки вона орієнтована на цілеспрямовану зміну організаційних структур, що визначають людську поведінку і забезпечують контроль над нею. Інші вчені схильні до твердження, що виборча інженерія являється предметом вивчення прикладної політології, а особливо – політичного маркетингу. Електоральна інженерія у цьому сенсі виступає як сукупність методів впливу на виборців з метою отримання їхніх голосів на виборах.

Для визначення поняття «електоральна інженерія» будемо виходити з того, що вона є складовою частиною політичного маркетингу. Маркетинг це соціальний та управлінський процес, спрямований на задоволення потреб суб’єктів ринку. Маркетинг – заснована на вивченні ринку система цінового, товарного та інформаційного впливу на нього, з метою збільшення ефективності діяльності фірми. Термін запозичений з управлінських наук. Англійське слово «market» в перекладі означає ринок та пов’язане з ринком товарів, послуг в економіко-управлінської діяльності.

У випадку з політичним маркетингом в якості «фірми» виступає партія, а в якості товару виступає кандидат, якого треба «загорнути в потрібну обгортку» (одяг, манери, публічні дії, політична, економічна та інші програми) і «успішно подати»  виборцям (тобто отримати необхідну для перемоги кількість голосів) [2].

Політичний маркетинг, за визначенням Морозової Е., являє собою  діяльність, спрямовану  на створення, підтримку або зміну поведінки людей щодо певних політичних ідей, явищ, подій, організацій, лідерів.  Маркетинг як управлінська концепція трактується як соціальний процес, за допомогою якого прогнозується, розширюється і задовольняється попит на товари та послуги. Політичний маркетинг займається вивченням політичного ринку, на основі чого створюється маркетингова кампанія[5]. Основна мета політичного маркетингу – допомогти політичним партіям і кандидатам розробити концепцію ефективної виборчої кампанії та здійснити її.  На сучасному етапі політичний маркетинг розглядається, насамперед, як спосіб раціоналізації виборчих кампаній, їх економного проведення з метою отримання найкращого співвідношення витрат і прибутку.

Як стверджує один з найвідоміших спеціалістів США Джо Наполітано, правильно організована виборча кампанія – це зовсім не те місце, де панують принципи демократії і гуманізму: тут все нагадує військову операцію, в якій останнє слово залишається за менеджером-головнокомандуючим, відповідальним за результат бою [5]. Таким чином, кандидати повинні ретельно конструювати стратегію виборчої кампанії,  продумувати тактичні ходи. Найбільший вплив на перебіг виборчої кампанії при цьому зосереджений в руках провладних політичних акторів, які мають можливість формально закріпити вигідні для них виборчі процедури, тобто використати електоральну інженерію.

Політичний маркетинг, як і економічний маркетинг, є технологією регулювання відносин на ринку. В даному випадку ми говоримо про політичний ринок. На твердженням класика маркетингу  Ф. Котлера,  політичний ринок являє собою сукупність існуючих і потенційних виборців [3]. Попит на такому ринку – це бажання виборця «придбати» лідера певної якості. Попит проявляється у формі електоральних очікувань. Пропозицію представляє спектр представлених політичних партій та кандидатів, їх політичні ідеї, програми, гасла. Таким чином, політичний ринок складає систему створення і розподілу політичних товарів і послуг (ідей, програм, іміджу лідера), що забезпечують узгодження значного числа інтересів конкуруючих між собою продавців (політичних партій, їх лідерів) та покупців ( виборців, громадян) [8].

Виборча інженерія за таких умов повинна зважати на особливості політичного ринку. Щоб затвердити ефективні електоральні правила для певних кандидатів чи політичних партій, необхідно передусім дослідити особливості політичного ринку: отримати надійну та достовірну інформацію про стан та перспективи розвитку попиту та пропозиції, тенденції ринкової кон’юктури, ступінь задоволення попиту, дії конкурентів та інші характеристики.

Таким чином, виборча інженерія є складовою політичного маркетингу і головним чином визначає процес пристосування виборчих процедур для досягнення інтересів правлячої політичної еліти. Важливо зазначити те, що при вживанні терміну «виборча інженерія» ніколи не розуміється протиправне втручання у виборчий процес, а йдеться мова лише про зміну правил виборчої боротьби офіційним шляхом.

Виборча інженерія розглядається з двох боків: як визначення загальнодержавних виборчих правил та як засіб маніпуляції. Макаренко А.С. стверджує, що для характеристики феномену електоральної інженерії  визначальним є виокремлення межі, де конструювання електоральних правил працює на загальнодержавні інтереси, а де стає засобом забезпечення інтересів окремих груп. Для того, щоб електоральна інженерія не стала засобом маніпуляції, обговорення виборчих правил має відбуватись за участю всіх сторін, інтереси яких зачіпаються. Серед них можна назвати такі: президент, парламент, політичні партії (в тому числі позапарламентські), прем’єр-міністр, виборча комісія, суди, громадські організації, медіа-сектор та громадськість в цілому. У засобах масової інформації мають висвітлюватись основні правила виборчого процесу з метою забезпечення його відкритості та прозорості. Лише комплекс подібних заходів може забезпечити реалізацію в електоральному реформуванні загальних інтересів, а не маніпулятивних програм окремих зацікавлених сил [4].

Отже, виборча інженерія – це не лише продукт законодавчої діяльності, метою якого є прийняття та вдосконалення електоральних правил, це більшою мірою  їх підтасування до умов політичного ринку задля забезпечення вигідних умов участі одних учасників виборчого процесу та перешкоджання інших. Виборча інженерія є законодавчо обґрунтованою та політично доцільною діяльністю по вдосконаленню виборчого законодавства для кращого представлення інтересів в органах державної влади зацікавлених сторін.

Заславська О., виходячи з точки зору системного підходу, називає виборчу інженерію однією з елементів виборчої кампанії в демократичному суспільстві. Процес організації виборчої кампанії, на думку науковця,  представлений у вигляді застосування ряду технологій, де організація виборчої інженерії  являється етапом, що не завжди має місце. Виборча інженерія за даних умов розуміється як адаптація найважливіших виборчих процедур для ефективної реалізації інтересів тих або інших кандидатів або політичних еліт, що беруть участь у виборах. Таким чином, застосування виборчої інженерії стає неможливим для одних кандидатів, оскільки не всі кандидати можуть реально використати процедури виборчої інженерії, тоді як для інших це являється основним джерелом здобуття та утримання політичної влади [1].

Електоральна інженерія не належить до виборчих технологій, оскільки вона покликана змінювати електоральні правила, тоді як технології виходять вже з тих умов та обмежень, які «закладені» у прийняту та затверджену на певний час виборчу систему і правила організації виборів.

Шинкаренко О. застосовує маркетинговий підхід для характеристики феномену виборчої інженерії в політичній науці. Вчений стверджує, що головними передумовами використання виборчої інженерії в процесі підготовки та проведення виборчих кампаній виступають маркетингові потреби кандидатів, які прагнуть вирішувати певні проблеми, пов’язані із корекцією результатів виборів на свою користь. Тому науковець виділяє наступні напрями виборчої інженерії:

  • внесення змін до виборчого законодавства або прийняття нових виборчих законів, які спрямовані на забезпечення перемоги політиків чи політичних партій;
  • джеррімендерінг або маніпуляції з кордонами виборчих округів з метою забезпечення підтримки тих чи інших кандидатів або політичних партій;
  • відбір лояльних до тих чи інших політичних сил, кандидатів членів виборчих комісій;
  • зміна термінів проведення виборів з метою використання сприятливих для того чи іншого кандидата, партії умов;
  • переміщення в період виборчих кампаній виборців з одних територій, округів у інші [7].

Отже, виборча інженерія являє собою пристосування певних виборчих процедур з метою більш ефективної реалізації тими чи іншими політичними елітами та політичними силами своїх цілей щодо отримання, збереження та використання політичної влади в державі. Виборча інженерія є складовою політичного маркетингу і головним чином визначає процес пристосування виборчих процедур для досягнення інтересів правлячої політичної еліти. Важливо зазначити те, що при вживанні терміну «виборча інженерія» ніколи не розуміється протиправне втручання у виборчий процес, а йдеться мова лише про зміну електоральних правил офіційним шляхом.

Виборча інженерія є законодавчо обґрунтованою та політично доцільною діяльністю по вдосконаленню виборчого законодавства для кращого представлення інтересів в органах державної влади зацікавлених сторін. Виборча інженерія – це не лише продукт законодавчої діяльності, метою якого є прийняття та вдосконалення електоральних правил, це більшою мірою  їх підтасування до умов політичного ринку задля забезпечення вигідних умов участі одних учасників виборчого процесу та перешкоджання інших.

Список використаних джерел і літератури:

1. Заславська О. Політичний маркетинг як основа організації виборчої кампанії / О. Заславська // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. – 2007. – С. 48–52.

2. Ильясов Ф. Политический маркетинг. Искусство и наука побеждать на выборах /  Ф.Н. Ильясов. – М.: ИМА-пресс.- 2000. – 200 с.

3. Котлер Ф. Основы маркетинга / Ф. Котлер. – Москва: Прогресс. – пер.з англ. В. Боброва.- – 654 с.

4. Макаренко А. С. Становлення електоральних правил:поняття виборчої інженерії / А. С. Макаренко // Вісник. Серія “Політологія”, №1132. – 2014. – С. 77–81.

5. Морозова Е. Политический рынок и политический маркетинг: концепции, модели, технологии / Е. Морозова // Российская политическая энциклопедия. – 1999. – С. 247.

6. Шведа Ю. Вибори та виборчі системи. Європейські стандарти та досвід для утвердження демократії в Україні / Ю. Шведа. – Львів, 2010. – 462 с.

7. Шинкаренко О. Електоральний маркетинг та проблеми виборчої інженерії / О. Шинкаренко // Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. – 2014. – С. 43–47.

8. Щеглова Д. Политический рынок: проблема агрегирования предпочтений акторов при принятии решений / Д. Щеглова // Вестник ВГУ. Серия: история, политология, история. – 2010. – С. 1–22.

Залишити відповідь