ВПЛИВ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ НА НАПОВНЕННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

УДК  347.73+336.151

 

В статті проаналізовано вплив фінансового контролю на наповнення місцевих бюджетів. На підставі аналізу обґрунтовано необхідність удосконалення системи фінансового контролю за справлянням місцевих податків та зборів в Україні. Запропоновано можливість впровадження зарубіжного досвіду у систему фінансового контролю місцевого оподаткування України.

Ключові слова: фінансовий контроль, місцеві податки та збори, місцеве оподаткування, місцевий бюджет.

 

Основним завданням для України є розробка концепції сталого розвитку, який повинен поєднати в собі економічні, екологічні та соціальні стандарти. В той же час побудова ефективної економіки держави неможлива без функціонування цілеспрямованої та чітко обґрунтованої системи фінансового контролю, адже саме система фінансового контролю забезпечує законність здійснення фінансових операцій, а отже і законність здійснення оподаткування як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях. Складовою частиною системи оподаткування є місцеві податки та збори. Їх суть полягає в тому, що орган місцевого самоврядування для забезпечення свого функціонування повинен мати певні фінансові ресурси, які даватимуть змогу вирішувати завдання, покладені на них в умовах ринкової економіки, тобто надавати послуги, рівень яких відповідає обсягу сплачених податків.

В Україні спостерігається досить невелика частка надходжень до місцевих бюджетів від справляння місцевих податків та зборів, що є свідченням низького рівня фінансової незалежності органів місцевого самоврядування. Місцеві податки та збори не дають реального наповнення бюджетів територіальних громад: частка місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів становить менш як 5 % [1, 80]. В результаті низького рівня надходжень до місцевих бюджетів із власних джерел – місцевих податків і зборів, виникає навантаження на Державний бюджет країни, а тому необхідним є вдосконалення фінансового контролю за наповненням місцевих бюджетів.

Іншим важливим чинником, що зумовлює актуальність обраної теми є той факт, що система місцевого оподаткування надзвичайно важлива для розвитку районів, міст, адже саме місцеві бюджети покликані вирішувати ряд соціально-економічних завдань на регіональному рівні.

Вивченням впливу фінансового контролю на наповнення місцевих бюджетів займаються вітчизняні вчені: Василик О.Д., Воронова Л.К., Грицюк І.В., Городецька Т.Е.,  Карпінський Б.А., Кучерявенко Я.П. та інші. Проте, все ще малодослідженими залишаються питання впливу фінансового контролю на наповнення місцевих бюджетів.

Мета даного дослідження полягає у вивченні впливу фінансового контролю на наповнення місцевих бюджетів та визначенні можливих шляхів удосконалення наповнення місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків та зборів на основі вивчення теоретичних аспектів досліджуваної проблематики.

Для досягнення поставленої мети потрібно виконати ряд завдань:

  • визначити сучасний стан справляння місцевих податків та зборів;
  • визначити чинники, які впливають на реалізацію фінансового контролю;
  • визначити можливості вдосконалення фінансового контролю за місцевими бюджетами.

Контроль є невід’ємною частиною системи регулювання, завдання якого полягає у виявленні відхилень від встановлених стандартів, а також порушень принципів законності, ефективності та економії витрачання матеріальних ресурсів. Основна мета фінансового контролю за наповненням місцевих бюджетів полягає у:

–         підвищенні контролю за сплатою місцевих податків та зборів;

–         наданні суспільству об’єктивної інформації щодо використання ресурсів місцевих бюджетів;

–         підвищенні відповідальності органів місцевого самоврядування за законністю та ефективністю справляння місцевих податків та зборів.

До складу місцевих бюджетів належать: бюджети Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування [2].

Кожен місцевий бюджет, в ідеалі, повинен забезпечувати себе фінансовими ресурсами самостійно за рахунок місцевих податків та зборів. Наприклад, у Польщі місцеві бюджети часто мають профіцит в результаті збору місцевих податків, а тому повністю забезпечують себе фінансовими ресурсами, які є основою для його ж розвитку. У розвинутих країнах світу саме територіальні громади, спираючись на власні фінанси, є стабілізатором соціально-політичної та фінансово-економічної ситуації в державі. Проте у Україні переважна більшість місцевих бюджетів є дотаційними, а частка надходжень від справляння місцевих податків та зборів є мізерною.

Місцеві податки та збори – платежі, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом України, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад [3].

Дієва система фінансового контролю є необхідним елементом справляння місцевих податків та зборів.

З прийняттям нового Податкового кодексу України (далі ПКУ) затверджено лише 5 місцевих податків та зборів (до прийняття нового ПКУ було 14 місцевих податків та зборів), серед яких: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, єдиний податок, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів, туристичний збір.

Бартачук Ю.А. стверджує, що однією з проблем української системи оподаткування є низька частка надходжень від справляння місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів України. Відповідно до статистичних матеріалів номінальна сума надходжень від місцевих податків і зборів зростає, а частка їх у загальній структурі доходів місцевих бюджетів зменшується.

Скорочення кількості місцевих податків та зборів було одним із напрямів підвищення фінансового контролю за їх справлянням. Проте, більшість з визначених у кодексі місцевих податків і зборів дублюють або об’єднують дію тих, які існували раніше, так, наприклад, туристичний збір є об’єднанням готельного та курортного зборів, а у зборі за місця для паркування транспортних засобів змінено елементи оподаткування. Отож, в результаті цих змін не відбулося покращення фінансового контролю за сплатою місцевих податків та зборів.

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції реформування місцевих бюджетів», для посилення фінансового контролю необхідно: надання органам місцевого самоврядування методичної та консультаційної допомоги з питань обслуговування місцевих бюджетів; удосконалення процедури фінансового контролю за дотриманням бюджетного законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до повноважень, визначених законодавством; запровадження механізму моніторингу та оцінки ефективності здійснення органами місцевого самоврядування їх повноважень, підвищення відповідальності за здійснення таких повноважень; активізація роботи органів місцевого самоврядування, спрямованої на підвищення ефективності використання бюджетних коштів (застосування дієвих методів економії бюджетних коштів тощо) [4].

Актуальним на сьогодні є також питання надходження коштів із Державного бюджету України до місцевих бюджетів. Як відомо, видатки із Державного бюджету України здійснюються на всі адміністративно-територіальні одиниці, проте, результати їх використання не є досить вагомими. Причиною цього є недостатній фінансовий контроль, адже кошти, які виділяються із Державного бюджету «зникають», тобто  де-юре вони затверджені, а де-факто не відображені.

Перешкодою для проведення ефективного фінансового контролю на місцевому рівні є екзогенні та ендогенні чинники.

До екзогенних чинників належать:

недосконалість адміністративно-територіального устрою України, внаслідок чого чимало територіальних громад є несамостійними;

– позбавленість органів місцевого самоврядування самостійності у питаннях справляння місцевих податків та зборів;

– законодавчо обмежений перелік місцевих податків і зборів та відсутність об’єктів оподаткування по деяких із них на багатьох територіях;

–  висока залежність місцевих бюджетів від трансфертів, особливо дотацій вирівнювання;

– неврегульованість нормативно-правовими актами питань проведення громадських слухань і застосування інших форм залучення громадян до розроблення та реалізації місцевої фінансової політики тощо.

До ендогенних чинників належать:

–   недостатність зусиль органів місцевого самоврядування щодо розвитку фінансового контролю на місцях;

–   низька прозорість діяльності місцевих органів влади, незацікавленість у залученні громадян до вирішення проблем територіальної громади;

–   необізнаність громадян із законодавством, пасивне ставлення до місцевих справ та недовіра до місцевої влади;

–  недостатня кваліфікація кадрів в органах місцевого самоврядування; нерозвиненість системи органів самоорганізації населення [5, 3].

Для того, щоб нівелювати вплив даних чинників необхідно:

–   забезпечити фінансову незалежність місцевого самоврядування;

–   забезпечити використання власних коштів місцевого самоврядування відповідно до потреб громадян;

–   надати можливість органам місцевого самоврядування встановлювати власні податки та збори, за згодою із вищими державними органами влади, відповідно до особливостей регіону;

–   забезпечити обов’язковість проведення громадських слухань, з метою контролю місцевої громади за наповненням та використанням коштів;

–   вдосконалити чинне законодавство щодо питань регулювання надходжень до місцевих бюджетів.

Зменшення впливу вищезазначених чинників сприятиме проведенню органами місцевого самоврядування ефективного фінансового контролю за наповненням місцевих бюджетів, що дасть змогу реалізовувати місцеві соціально-економічні програми розвитку, зростанню довіри до місцевих органів влади, економічному та соціальному розвитку областей та інших адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно з ПКУ, перелік місцевих податків і зборів визначається на державному рівні, тому органи місцевого самоврядування не мають права запроваджувати на своїй території власні податки і збори. На нашу думку, ця норма чинного законодавства є не ефективною і її необхідно відкоригувати, адже, податки та збори до місцевих бюджетів повинні справлятися відповідно до особливостей того чи іншого місцевого рівня, з можливістю впровадження особливих податків та зборів. Адже, якщо орган місцевої влади затвердить певний місцевий податок відповідно до особливостей того чи іншого місцевого рівня, він зможе підвищити фінансовий контроль за їх справлянням.

Варто зазначити, що необхідним є подальше реформування податкової системи з питань впливу фінансового контролю на наповнення місцевих бюджетів, а особливо в частині регулювання місцевих податків та зборів. Адже, при встановленні чинним законодавством 5 податків та зборів законодавець обмежив певні регіони у отриманні додаткових надходжень, цим самим обмежив їх фінансовий контроль, встановивши єдині правила для різних місцевостей.

Для подальшого реформування системи «місцевого оподаткування»  необхідним є нівелювання чинників, які послаблюють фінансовий контроль. залучення зарубіжного досвіду з питань оподаткування з відповідними корективами з урахуванням національних особливостей.

Отже, фінансовий контроль має значний вплив на наповнення місцевих бюджетів, адже забезпечує прозорість сплати податків на місцях. З метою послаблення впливу екзогенних і ендогенних факторів щодо формування ефективного механізму фінансового контролю необхідно: забезпечити фінансову незалежність місцевого самоврядування; забезпечити використання власних коштів місцевого самоврядування відповідно до потреб громадян; надати можливість органам місцевого самоврядування встановлювати власні податки та збори, за згодою із вищими державними органами влади, відповідно до особливостей регіону; забезпечити обов’язковість проведення громадських слухань, з метою контролю місцевої громади за наповненням та використанням коштів; вдосконалення чинного законодавства щодо питань регулювання надходжень до місцевих бюджетів.

 

Література.

 

  1. Бартчук Ю.А. «Шляхи реформування системи місцевого оподаткування в Україні»//Збірник наукових праць. – 2011. – №1(4). – С. 82-84.
  2. Бюджетний кодекс України від 7.08.2010 р. № 2456-VІ.– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17. – Текст з екрану.
  3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.–[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17. – Текст з екрану.
  4. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції реформування місцевих бюджетів» від 23.05.2009 року №308-р.– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/308-2007. – Текст з екрану.
  5. Карпінський Б.А., Грицюк І.В.Фінансовий контроль за формуванням та використанням коштів місцевих бюджетів у процесі підвищення їх фінансової самостійності. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vldfa/2010_18. – Текст з екрану.
Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь