Талько О. Мотивація електоральної поведінки студентської молоді Рівненщини


Notice: Undefined index: plus_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 670

Notice: Undefined index: bar_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 672

Стаття присвячена дослідженню соціально-психологічних аспектів електоральної поведінки студентської молоді Рівненщини. В першу чергу, звертається увага на виявлення особливостей мотивації електорального вибору та чинників, що безпосередньо впливають на електоральні симпатії студентства. Також стаття містить повний опис проведеного емпіричного дослідження, результати якого можуть бути використані в аналітичній роботі різних політичних партій.

Ключові слова: електоральна поведінка, мотивація, електорат, студентська молодь, виборець, вибори.

The article is devoted to the investigation of social and psychological aspects of the electoral behavior of students of Rivne. First, attention is focused on identifying characteristics of electoral choice and motivation factors that directly affect the electoral sympathies students. Also article contains a complete description of the conducted empirical research whose results can be used in the analytical work of various political parties.

Keywords: electoral behavior, motivation, electorate, college students, elector, election.

Постановка проблеми

В демократичному суспільстві інститут виборів є основною формою політичної участі для більшості громадян. Саме через голосування, населення може здійснювати значний вплив на державну владу. Роль виборів, в першу чергу, полягає у забезпеченні вільної конкуренції в передвиборчій боротьбі та виконує функції легітимізації та легалізації існуючого режиму.

Для молодої людини участь у виборах, насамперед, є одним із головних чинників її політичної соціалізації. Оскільки саме під час участі у голосуванні вона  набуває свій перший практичний досвід у політичній діяльності. Тут відбувається залучення молодого покоління до політичного життя суспільства.

На сьогодні важливим є вивчення особливостей електоральної поведінки, мотивів та симпатій українського студентства. Оскільки, саме з його середовища буде формуватись нова політична еліта, яка і визначатиме розвиток країни.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Вперше проблемою теоретичного дослідження електоральної поведінки почали цікавитися у США в 20-ті роки ХХ століття. Чарльзом Меріамом була створена Чиказька школа досліджень політичної поведінки. Докладну характеристику цього проекту здійснив Г. Алмонд, проаналізувавши не тільки його змістовні особливості, але й методику, зокрема особливості вибіркового методу, який полягав у сполученні випадкової вибірки й квотування за основними демографічними характеристиками [1; 174-183].

Важливою віхою прикладних досліджень електоральної поведінки стала діяльність у США Інституту Дж. Геллапа. У 1960-ті роки свій внесок у розвиток досліджень електоральної поведінки, за свідченнями П. Шампаня, зробили французькі дослідники Ж. Стецель, М. Брюле, Г. Мішеля, Ж-Л. Гароді, а пізніше – Ф. Бон, Ж. Ранісе, Е. Дюпуар’є, Б. Руе, А. Лансело та ін [5; 98-110].

Що ж до вітчизняних дослідників, то значний внесок у наукове опрацювання проблеми закономірностей й парадоксів електоральних процесів зробили І. Бекешкіна, В. Ворона, О. Вишняк, Є. Головаха, В. Кушерець, С. Макеєв, І. Мартинюк, В. Матусевич, В. Оссовський, В. Паніотто, В. Петров, В. Полторак, А. Ручка, В. Хмелько, В. Чигрин, М. Чурилов, М. Шульга та інші українські соціологи [3].

Метою наукової роботи є вивчення особливостей електоральної поведінки та чинників мотивації електорального вибору студентської молоді Рівненщини.

Викладення основного матеріалу. Під електоральною поведінкою ми розуміємо політичні пріоритети виборців, що висловлюються ними в ході голосувань на виборах та референдумах. Оскільки початковим етапом формування електоральної поведінки є пошук та накопичення інформації, а вже потім виборець приймає певне рішення щодо вибору того чи іншого політичного лідера чи партії.

Ключовим аспектом електоральної поведінки є мотивація. Макс Вебер у своїй роботі “Основні соціологічні поняття” зазначав: “Мотивом називається якась смислова єдність, яка представляється дійовій особі або спостерігачеві достатньою причиною для певної дії” [2].

Громадяни намагаються забезпечити свої базові потреби через участь у голосуванні. Тобто, виборці обирають того політичного лідера, який найбільш повною мірою може задовольнити їхні нагальні вимоги.

З метою дослідження мотивів, якими керуються студенти, віддаючи перевагу певному політичному лідеру або партії, а також чинників та факторів, які впливають на електоральну активність студентства нами було проведене емпіричне дослідження.

Дослідницька робота проводилось серед студентської молоді НаУ “Острозька академія”, Рівненського державного гуманітарного університету та Національного університету водного господарства та природокористування. У ході дослідження були використані методи опитування (анкетування) та аналіз даних. Вибірку склали 400 респондентів віком від 18 до 23 років.

Студентській молоді було запропоновано відповісти на ряд запитань, які дали можливість повною мірою досягти мети дослідження.

Молоде покоління посідає провідне місце у політичному житті країни, маючи свої власні цінності та інтереси. Головну роль у залученні до політичних процесів суспільства як молодої людини зокрема, так і всього населення загалом, відіграють засоби масової інформації (ЗМІ). У ході дослідження було з’ясовано, що найбільший вплив на формування електоральних симпатій студентської молоді  має телебачення (31% респондентів) та мережа Інтернет (20% респондентів). Не дарма ЗМІ називають четвертою гілкою влади.

Для ефективного функціонування політичної системи та забезпечення її стабільності велике значення має політична активність та політична участь громадян. Що ж до студентського електорату Рівненщини, то у результаті проведеного дослідження виявилось, що електоральна залученість студентської молоді до політичного життя в країні має неоднозначний характер. З одного боку, простежується високий інтерес до політичних подій та явищ у суспільстві, висока електоральна активність, оскільки  68% опитаних готові взяти участь у виборах. З іншого – відсутність інтересу до практичної участі в політичному житті, оскільки  більшість опитаних визначили, що покращення їхнього життя скоріше не залежить від рівня їхньої участі у політиці (25% – скоріше за все ні; 20% – ні). Пояснити дану ситуацію можна наступним чином:

  1. Відсутні ефективні механізми залучення молодого покоління до політичного життя країни. Оскільки процес політичної соціалізації молоді є недосконалим і потребує реальних змін.
  2. Молодому поколінню властиве відчуття відчуження від політичного життя країни та недовіри до вищих органів влади.

Стійкість або ж мінливість політичних позицій електорату спостерігається при різних типах виборів, від парламентських чи президентських до місцевих представницьких органів. Тобто, виборець може мати як усталені політичні погляди та переконання, так і взагалі невизначені електоральні симпатії, які можуть змінюватися та формуватися протягом певного періоду часу.

Так, у ході дослідження було з’ясовано, що електоральний вибір більшості студентської молоді Рівненщини  формується заздалегідь до виборів і, як правило, не змінюється (38%). Проте значна частка студентів визначається зі своїми політичними уподобаннями під час передвиборчої кампанії, у ході якої їх електоральний вибір може коригуватися (24%). Є ще й такі, електоральний вибір яких формується в останній день кампанії, в день виборів (18%).  Тому надзвичайно важливим є агітаційний період напередодні виборів, оскільки при ефективному проведенні передвиборчої кампанії політичний лідер має більше шансів залучитися підтримкою виборців, які ще не визначилися зі своїми політичними уподобаннями.

Провідну роль в електоральній поведінці відіграє мотивація як процес пробудження людини до здійснення тих чи інших дій [4]. Виборець, надаючи перевагу тій чи іншій політичній силі, керується певними особистими міркуваннями та виходить із своїх власних потреб.

В цілому, як показали результати дослідження, більшість студентської молоді Рівненщини є раціонально діючими виборцями, які зазвичай чітко усвідомлюють свої особисті інтереси. Проте є невелика група виборців, які здійснюють свій електоральний вибір беруть до уваги норми моралі, тим самим значною мірою не враховуючи раціональний чинник.

Ключовими складовими електоральної поведінки громадян є активність і мотивація, а також чинники, які на них впливають. Особливо велику роль при формуванні вибору електорату відіграють такі чинники, як діяльність ЗМІ, довіра до лідера чи партії, діяльність уряду, роль лідерів та їх імідж, специфіка виборчої кампанії.

За даними проведеного дослідження, для студентської молоді Рівненщини першочерговими чинниками, які безпосередньо впливають на їх електоральний вибір є довіра до кандидата чи партії (18%) та  безпосередня діяльність уряду (17%). Тобто, найбільша увага звертається на цілі політичної діяльності та ефективність політичної діяльності уряду. А також робиться акцент на тому, як політичний лідер відображає інтереси виборців та чи розділяє з ними однакові ціннісні орієнтації.

Проте, слід зауважити, що роль та імідж політичного лідера (14%), а також специфіка передвиборчої кампанії кандидата чи партії (13%) мають не останнє значення при голосуванні.

В Конституції України зазначено, що народ є джерелом влади. Він обирає своїх представників до вищих органів влади безпосередньо шляхом голосування, тим самим делегуючи їм свої повноваження. Тому політичний лідер чи партія, яку обрала більшість виборців, повинна відстоювати інтереси цієї групи або цілого суспільства, доводячи це у своїй безпосередній діяльності.

За результати дослідження було виявлено, що зростання мотивації виборців, головним чином, залежить від ефективності конкретної діяльності політичного лідера (22%), від виконання його обов’язків (19%) та від врахування його досвіду практичної діяльності (18%). Тобто, першочергового значення набувають реальні справи,  а не особисті якості чи зовнішній вигляд політичного лідера.

Людина – істота соціальна, тобто живе в колективі. Комунікація є однією з головних життєвих потреб людини. Тому сімейні традиції та найближче оточення може мати значний вплив на вибір політичних партій і їх кандидатів. У ході дослідження виявилось, що більше половини студентської молоді Рівненщини при голосуванні керується власними мотивами і вподобаннями (54%). Проте можна виділити декілька груп, думку яких при електоральному виборі того чи іншого політичного лідера враховують студенти-виборці: члени сім’ї (28%), друзі (10%), одногрупники (7%) та сусіди (4%). Як бачимо, інститут сім’ї стоїть на першому місці, що можна пояснити психологічними особливостями розвитку особи.

Висновки

Отож, можна виокремити основні тенденції електоральної поведінки та її мотивацію серед студентської молоді Рівненщини:

  • високий інтерес до політичних подій та явищ у суспільстві;
  • висока електоральна активність;
  • відсутність інтересу до практичної участі в політичному житті;
  • ключова роль раціональних мотивів виборців, що грунтуються на усвідомленні своїх особистих інтересів;
  • значна зосередженість виборців на цілях політичної діяльності та ефективності політичної діяльності уряду (реальних справах).

Список використаних джерел та літератури:

  1. Алмонд Г. Политическая наука: история дисциплины / Предисловие Е. Б. Шестопал // Полис. – 1997. – №6. – С. 174-183
  2. Вебер М. Основные социологические понятия / М. Вебер // Избранные произведения: Пер. с ним. – М. : Прогресс, 1990. – 808 с.
  3. Городецька О. Г. Формування мотивації електоральної поведінки населення України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vkhnu/Soc_dos/2011_948/Gorodeck. –  Заголовок з екрану.
  4. Психологический словарь / Под ред. В. В. Давыдова, А. В. Запорожца, Б. Ф. Ломова и др. – М. : Педагогика, 1983. – 448 с.
  5. Шампань П. Делать мнение: новая политическая игра: Пер. с фр. / П. Шампань // Пер. под ред. Н. Г. Осиповой. – М.: Socio-logos, 1997. – 317 с.

Залишити відповідь