Ставлення громадськості до проблеми підвищення відповідальності депутатів ВРУ

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Стаття присвячена дослідженню механізмів відповідальності народних депутатів України. В першу чергу звертається увага на виявлення чинників, які безпосередньо впливають на відповідальність парламентарів. Також стаття повний опис проведеного емпіричного дослідження, результати якого можуть бути використані у розробці нових законопроектів для інституту відповідальності, а також у розробці нових відповідних курсів.

Ключові слова: політична відповідальність, депутати, корупція, мандат.

Article is  dedicated to the exploration of mechanisms the responsibility of the people’s deputies of Ukraine. In the first place refers attention on the eduction of factors ,  which directly affect responsibility parlamentariv. Also article the full description of conducted empiric exploration, effects which can   to be used in the elaboration of new draft laws for responsibility institute, and also in the elaboration of new corresponding quotations.

Key word: political responsibility, deputies, corruption, mandate.

Постановка проблеми

Формування громадянського суспільства та сучасна політична ситуації в Україні актуалізували проблему як юридичної так і політичної відповідальності. Двостороння відповідальність у суспільних відносинах, а саме, державної влади та громадянина, в процесі розвитку демократії стає важливим психологічним чинником суспільно-політичної соціалізації.

Актуальність такого дослідження викликана сучасним соціально-політичним станом країни, зміною ролі політичних партій, лідерів, структури державного управляння. До того ж доцільність даного дослідження обумовлюється високою динамічністю політичних комунікаційних процесів саме на стику взаємодії між розвитком демократії і громадянським суспільством, пошуком нових зв’язків та методів політичного управління.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Оскільки політична відповідальність є, безумовно, складовою дієздатного політичного керівництва країни, то ця проблема піднімається багатьма науковцями, такими як: Паламарчук М., Шаповалов В., Рамахін С., Дніпров О., Ковриженко Д.

У рамках даної роботі проводилось експертне опитування, методом збору емпіричної інформації. Було проведене анкетування з представниками місцевих органів влади, зі студентами магістеріуму спеціальності «політологія» та з викладачами кафедри політологія Національного університету  «Острозька академія», які виступають у ролі експертів та відібрані за методом снігової кулі. У  дослідженні взяло участь 12 експертів.

Основна мета нашої роботи полягає у досліджені відповідальності народних депутатів України та чинників, що впливають на її підвищення та інститутів, що забезпечують її впровадження.

Для досягнення даної мети ми виокремили певні завдання:

  1. Визначити основні чинники, які впливають на дієвість відповідальності на практиці;
  2. З’ясувати основні проблеми підвищення відповідальності народних депутатів України.

Викладення основного матеріалу

В ході дослідження було зроблено низку висновків стосовно проблеми підвищення відповідальності народних депутатів України, також було визначено доцільність скасування або обмеження особистої недоторканості, визначено чинники та фактори, які впливають на підвищення рівня відповідальності парламентарів, а також основні напрямки вдосконалення механізму відповідальності народних депутатів України[3]. Розглянемо отримані результати детальніше.

Значну роль у політичному житті та для нормального його функціонування відіграє дотримання народними депутатами певних конституційних та моральних норм поведінки. На жаль, на сьогоднішній день однією з найголовніших проблем і постає проблема відповідальності парламентарів[1]. На думку експертів, до основних проблем політичного і суспільного життя відносяться проблеми корупції, відсутність імперативного мандату, та як вже зазначалось вижче, проблема відповідальності. Щодо основних причин виникнення цих проблем,  34% респондентів вважають, що це викликано відсутністю в Україні громадянського суспільства; 26% – що існує підданський тип політичної культури громадян; 23% – недосконалістю законодавства та 17% – злиттям політики і бізнесу.

Рис. 1

У ході дослідження з’ясувалось, що на думку експертів. відповідальність народних депутатів України виражається виключно законодавчою нормою і не має ніякого відношення до «моральності» парламентарів.

Також у дослідженні експерти підтримали думку, що скасування особистої недоторканості депутатів парламенту є не доцільним кращим вирішенням проблеми є обмеження недоторканості[2].

Імунітет депутата є також важливим питанням, тому 50% респондентів вважають, що можливість затримання депутата парламенту на місці злочину органами правопорядку є одним із способів обмеження імунітету, 38% припускають це через детальну законодавчу регламентацію випадків, коли депутат може бути затриманий і притягнутий до кримінальної відповідальності та 13% – через обмеження терміну дії імунітету.

Рис.2

Наше дослідження передбачало запитання можливості у майбутньому конституційно обмежити недоторканість парламентарів. Респонденти розподілились у відповідях по 50% на «так» та «ні», що говорить про різне бачення теоретиків та практиків такого питання.

Одним із варіантів вдосконалення механізму відповідальності народних депутатів було запропоновано впровадження змішаної виборчої системи у Верховній Раді наступного скликання, на що експерти дали одну остаточну відповідь, що це лише частково сприятиме вдосконаленню, оскільки вони вбачають у цьому як негативні так і позитивні сторони.

І одним із головних питань дослідження було, які основні напрямки  вдосконалення механізму відповідальності депутатів, де експерти навели чимало прикладів для вирішення цієї проблеми. Серед них:

–              підвищення рівня політичної відповідальності депутата шляхом розвитку інструментів внутрішньопартійної демократії, а також прозорих та інформативних виборчих процедур;

–               уточнення вітчизняних конституційних і законодавчих положень щодо статусу депутата;

–               боротьба з політичною корупцією, впровадження інституту лобізму;

–              підвищити роль внутрішньопарламентських процедур;

–              переглянути обсяг мандата депутата парламенту, зокрема, його безпосередню розпорядчо-адміністративну функцію[4].

Наступні два питання, які дали відповіді до поставленої мети нашого дослідження, були «перед ким, все таки, відповідальні народні депутати?», на що 75% експертів дали відповідь «перед бізнес-елітами», та «як Ви оцінюєте відповідальність народних депутатів на сьогоднішній день, за 5-ти бальною шкалою?». Середнє арифметичне опрацьованого масиву становило 1,5 бали, що дає нам змогу зробити висновок, що відповідальність народних депутатів України, на думку респондентів, є дуже низькою. Це і є однією з головних проблем нестабільності функціонування політичних інститутів.  Дивлячись на результати дослідження можна виокремити основні пункти щодо  завдань, які ми перед собою поставили.

Висновки

До основних чинників, які впливають на дієвість відповідальності на практиці ми віднесли корупцію, відсутність імперативного мандата, не розвиненість саме громадянського суспільства, яке б допомагала б у вирішенні цієї проблеми. Щодо основної проблеми підвищення відповідальності, то неї відносять недосконалість законодавства, злиття політики та бізнесу та існування в країні підданського типу політичної культури. Отже, основні дослідницькі завдання були досягнуті, а також була реалізована мета дослідження.

Список використаних джерел та літератури:

  1. Вишняк О. Політична відповідальність депутатів Верховної та місцевих рад України: проблеми взаємодії з виборцями. [Текст] / О. Вишняк // Громадянське суспільств – 2012. –  №1. – С.16-18.
  2. Гутник В., Механізм притягнення народних депутатів до кримінальної відповідальності [Текст] /  В. Гутник,  2009. – №3. – С.23-26.
  3. Деркач В.  Історичні і політологічні дослідження. [Текст] / В. Деркач. –  2010. – №1-2. – С.28-32.
  4. Шемпгученко Ю.  Юридична енциклопедія [Текст]  / Редкол. Ю. С Шемпгученко та ін. – К.: «Укр. енцикл.», 1998. – С.425-436.
Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь