Коваль Р. Динаміка абсентеїзму в Україні


Notice: Undefined index: plus_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 670

Notice: Undefined index: bar_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 672

У статті досліджена динаміка електорального абсентеїзму в Україні в 1991-2011рр. Робота складається з двох частин. У першій автор досліджує різні підходи та означення поняття абсентеїзм. У другій частині завдяки графічному методу автор аналізує динаміку абсентеїзму на виборах до Верховної Ради України, виборах Президента України, а також Всеукраїнських референдумах. Визначено основні чинники, які впливають на абсентеїзм в Україні.

The article explores the dynamics of the electoral absenteeism in Ukraine in 1991-2011.The work consists of 2 parts. In the first part the author examines various definitions and scientificapproaches of absenteeism. In the second part, using the graphicalmethod, the author analyzes the dynamics of absenteeism on the elections to the Verkhovna Rada of Ukraine, elections of the President of Ukraine and also national referendums. The article determined main causes which impact on absenteeism in Ukraine.

Постановка проблеми. Дослідження проблеми абсентеїзму в України є досить актуальним в наш час. Втрата громадянами інтересу до політики, небажання брати в ній участь, апатія та політичний абсентеїзм широко розповсюджені в сучасному світі. Даний феномен є характерною рисою багатьох постіндустріальних країн. Ріст числа абсентеїстів фіксується практично у всіх економічно розвинутих країнах, починаючи від Сполучених Штатів Америки та Великобританії, закінчуючи Японією та Австралією. За даними міжнародного інституту демократії і сприяння виборам (Стокгольм, Швеція), який проводить аналіз активності виборців на всезагальних парламентських і президентських виборах в 163 країнах світу, середньо-статичний показник явки виборців постійно знижується[1]. Зниження кількості виборців ставить під сумнів легітимність обраної влади, несе загрозу демократії. Підвищення рівня абсентеїзму окремими громадянами, соціальними групами, безумовно, веде до неможливості творення громадянського суспільства, до якого ми прагнемо. Участь населення в політичних процесах і передусім у процесах формування вибраних органів влади є умовою успішного функціонування будь-якого суспільства, котре побудоване на засадах демократії.

Відмова людей від політичної діяльності веде до втрати контролю над діями державної влади, спрощує процес узурпації влади. В свою ж чергу, влада, котра не контролюється суспільством, перестає про таке суспільство дбати й може трансформуватись у жорсткий тоталітарний режим.Проблема абсентеїзму присутня й серед молоді України. Більшість з них характеризуються низьким рівнем довіри до політики і влади, а також високим відсотком політичних абсентеїстів, що ставить під сумнів можливість становлення громадянського суспільства.

Проблему абсентеїзму досліджують, як західні, так і українські та російські вчені. Вперше осмислення феномену відбулось в XX ст. Першими дослідниками прийнято вважати представників Чікагської школи політичних наук Ч.Е. Мерріан та Г.Ф. Госснел. Саме вони вперше провели в 1924 році інтерв’ювання американських виборців з метою з’ясування мотивів ухилення від виборів. Істотний внесок у розробку проблеми абсентеїзму внесли
П. Лазарсфельд, Б. Берельсон, В. Макфол. Російські науковці теж детально займаються вивченням цієї проблеми. Зокрема, варто виділити Ю.Бушенєва, З.Джанубаєва, О.Доброволську, Є.Ільїна, В.Пєтухова, Ю.Г.Волкова,
В.І. Добренькова. Проблему політичного абсентеїзму серед молоді Російської Федерації вивчають такі вчені як М.Несмєлова, Ю.Зубок, В.Чупров. Серед українських вчених значний внесок в дослідження зробили Є.Головаха, А.Деркач, Н.Паніна, Р.Губань, О.Оверчук.

Метою дослідження є проаналізувати і пояснити динаміку розвитку абсентеїзму в Україні.
Досягнення мети базується на реалізації наступних дослідницьких завдань:
– з’ясувати поняття абсентеїзм;
– розглянути та проаналізувати динаміку електорального абсентеїзму в Україні на виборах та референдумах.

Для того, щоб досліджувати динаміку абсентеїзму в Україні необхідно в першу чергу з’ясувати, що слід розуміти під поняттям абсентеїзм. Термін “абсентеїзм” походить від латинського “absent”, “absentis”, що означає відсутній. Існує декілька підходів до розуміння явища. Перший підхід можна означити, як “широкий”. Представники цього підходу трактують абсентеїзм, як прояв байдужого ставлення населення до суспільного життя, ухилення від участі в ньому. Часто його ще називають політичний абсентеїзм. В рамках цього підходу дослідник абсентеїзму М.А.Василік пропонує таке визначення: “Абсентеїзм – ухилення від участі в політичному житті суспільства (голосуваннях, виборчих кампаніях, акціях протесту, діяльності партій, груп інтересів, тощо), втрата інтересу до політики і політичних норм, політична апатія” [2]. Дослідниця М.Д. Головятинская притримується схожих поглядів, вважаючи, що абсентеїзм це ухилення від політичної діяльності, політична апатія [3]. Проаналізувавши визначення, які пропонують політологічні словники, можемо побачити, що різні редакції користуються різними підходами при його означенні. Наприклад енциклопедичний словник з політології під редакцією Ю.І.Аверьянова вказує, що абсентеїзм це “прояв байдужого ставлення населення до політичного життя, ухилення від участі в ньому” [4].
Прихильники другого підходу, який можна охарактеризувати, як “вузький” під абсентеїзмом розуміють ухилення виборців від участі в голосуванні на виборах до представницьких органів державної влади, референдумах. Це явище також називають електоральний абсентеїзм.Дослідники Д.П. Гавра і К.С. Сілантьєв трактують абсентеїзм як неучасть виборців в голосуванні на виборах депутатів і посадових осіб, а також в голосуваннях на референдумах, тобто неявка в приміщеннях для голосування [5]. Автори політологічного словнику під загальною редакцією С.Н.Смоленського під абсентеїзмом розуміють ухилення виборців від участі в голосуваннях на виборах. Абсентеїзм виступає своєрідним проявом політичної свободи особистості, в той час, коли тотальна політична активність свідчить про псевдо участь (участь без можливості вибору), автократичний характер діючого політичного режиму [6].Таким чином можемо зробити висновок, що явище абсентеїзму складне і багатогранне, про що свідчать різноманітні визначення і характеристики. Жодне з визначень не може бути оцінено як єдино правильне. Адже кожний автор звертає увагу на окремі аспекти явища. Ми ж у своєму дослідженні будемо користуватись “вузьким” підходом до тлумачення поняття “абсентеїзм”. Під абсентеїзмом будемо розуміти ухилення громадян від участі в голосуваннях на виборах і референдумах.
Для дослідження динаміки електорального абсентеїзму в Україні використаний графічний метод відображення інформації. Завдяки цьому ми побудували три графіки (див. додатки), які показують динаміку розвитку феномену абсентеїзму в часі. У всіх трьох графіках на горизонтальній шкалі розміщені роки, у яких були проведені вибори. На вертикальній шкалі розміщений відсоток громадян, які не брали участь в голосуванні.
Перший графік показує динаміку електорального абсентеїзму на президентських виборах (додаток А). Для детальнішого аналізу на графіку відображена динаміка перебігу голосування у двох турах, а в 2004 році додатково вказаний рівень абсентеїзму в третьому турі. Другий графік відображає динаміку електорального абсентеїзму на виборах до Верховної Ради України (додаток Б). На третьому графіку можемо простежити динаміку абсентеїзму на референдумах (додаток В).
Варто додати, що інформація, яка лежить в основі графіків отримана з сайту Центральної Виборчої Комісії України [7] та Центрального Державного Архіву Вищих органів влади та управління України [8]. Оскільки всієї потрібної інформації для нашого аналізу на сайті ЦВК та ЦДАВО не висвітлено, нам довелось користуватись іншими джерелами інформації. Зокрема додаткові дані, були взяті з офіційного сайту Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам [9] (International Institute for Democracy and Electoral Assistance (International IDEA), а також з сайту Проекту політичної трансформації та виборчого процесу в посткомуністичній Європі [10] (Project on Political Transformation and the Electoral Process in Post-Communist Europe). На нашу думку ці дві організації є надійними і достовірними джерелами первинної інформації зважаючи на їхні цілі, завдання та мету. Також вони є науковими дослідницькими установами.
Проаналізувавши графічну інформацію, можемо зробити наступні висновки. Рівень абсентеїзму в Україні невпинно зростає. Якщо аналізувати явище в цілому, можемо сказати, що найменший рівень абсентеїзму зареєстрований на Всеукраїнському референдумі, який відбувся 1 грудня 1991 року. На референдум було винесено одне питання “Чи підтверджуєте ви акт проголошення незалежності України?”. Більшість проголосувало ствердно на це питання. Такий низький рівень абсентеїзму є рекордним за весь період існування незалежної України. Велика кількість людей, що взяла участь в голосуванні може мати наступне пояснення. Очевидно, що в кінці 90-х рр. жителі колишньої Української РСР бажали отримати незалежність. Це було величезне сподівання і прагнення. Оскільки Акт проголошення незалежності України формально був ухвалений, для остаточного його визнання необхідно було підтвердження на Всеукраїнському референдумі. Така висока явка пояснюється вкрай важливим значенням результату голосування для подальшої долі держави. Громадяни відчувши свою відповідальність, зрозумівши історичну значимість події просто не могли проігнорувати участь в голосуванні.
Ще одним з пояснень високої явки є ефект, який можна охарактеризувати як “тяглість традицій”. Не будемо забувати, що в 1991 році в Україні жили люди, які само ідентифікували себе, як громадяни СРСР. Пригадаємо, що стиль мислення, політична культура, традиції радянської людини зобов’язували кожного брати участь в голосуванні. Можна говорити про те, що частина людей, брала участь в голосуванні по інерції.
Отже один з факторів, що призвів до високої явки на референдумі є важливість результату волевиявлення для всієї держави та здатність реально змінити політичну ситуацію в державі. Погляньмо на результати референдуму 2000 року. На ньому неявка сягнула 18,85%. Це на 3% більше ніж на референдумі 1991 року. Тобто за 9 років абсентеїзм на референдумах в Україні збільшився лишень на 3%. За такий самий період, абсентеїзм на виборах до Верховної Ради України зріс на 17%. Звідси ще один висновок – громадяни віддають перевагу голосуванням на референдумах, ніж на виборах до Верховної Ради України чи виборах Президента України.
Якщо порівняти динаміку абсентеїзму на виборах до Верховної Ради України та динаміку на Виборах Президента України можна побачити деякі відмінності. Динаміка абсентеїзму на виборах до ВРУ має явно виражений тренд до збільшення, натомість динаміка на виборах Президента України має синусоїдну форму. Спробуємо пояснити такі відмінності у формі прояву явища. На нашу думку, найбільш раціональним поясненням синусоїдної форми абсентеїзму на виборах Президента України є два фактори. Перший з них це використання адміністративного впливу. Цей фактор можемо відслідкувати на виборах 1999 року. Форма правління в 1999 році в Україні визначалась, як президентсько-парламентська республіка. Це означало, що Президент мав більше повноважень, ніж Парламент. Посада відігравала важливу роль в політичному житті держави. Боротьба за посаду велась всіма можливими засобами, включаючи адміністративний тиск. Адміністративний вплив в нашому випадку, поряд з іншим, означав контроль над явкою на виборах. Для підтвердження тези погляньмо на різницю рівня абсентеїзму на виборах в 1999 і 1994 році. Якщо на виборах в 1994 році, на яких не було зафіксовано адміністративного впливу, різниця між першим і другим туром є незначною — 1,26%, то вже в 1999 році, де такі порушення були зафіксовані, зросла до 3,24%. Тобто ми бачимо зменшення рівня абсентеїзму в другому турі, що означало збільшення кількості людей, які взяли участь у виборах. Збільшення людей, які взяли участь у виборах призвело до перемоги одного з кандидатів. Вибори завершились перемогою діючого Президента. Такий скачок між першим і другим туром спостерігається лишень на цих виборах. Другий фактор, яким можна пояснити таку форму абсентеїзму є тип політичного режиму. З 1994 по 2004 рік вчені визначають політичний режим в Україні як авторитарний. Переломним моментом в зміні цього режиму були вибори 2004 року. З 2004 по 2008 політичний режим визначається, як демократичний. Візуально спостерігаємо, що недемократичний політичний режим призводить до зменшення абсентеїзму, а демократичний політичний режим до його збільшення.
В 2004 році ми помічаємо найменший рівень абсентеїзму серед Президентських виборів. Такий рівень став можливий через ряд факторів. По-перше, в 2004 році відбувались події, які прийнято називати Помаранчевою революцією. Близько 3 місяців громадяни відкрито протестували проти фальсифікації виборів. У цей період різниця абсентеїзму між першим і другим туром є найбільшою в історії держави і сягає 5,86%. У другий тур голосування пройшли два кандидати. Провладний В.Ф.Янукович та опозиційний В.А.Ющенко. Для перемоги обидва кандидати використовували мобілізацію своїх ресурсів. Найяскравіше це проявлялось у команди В.А.Ющенка. Щоденні акції протесту, мітинги. В Києві на Майдані Незалежності збиралось близько 500 тис. мітингувальників. Це була нечувана акція, якої не знала України. Поштовхом до мобілізації електорату стало отруєння опозиційного кандидата. Власне такий скачок явки між першим і другим туром на цих виборах відбувся завдяки мобілізації електорату.
Аналізуючи графіки ми встановили певну закономірність, між рівнем абсентеїзму та кількістю турів голосувань. Якщо вибори проходять в два тури, то явка в другому турі завжди є більшою, ніж в першому.
Отже, узагальнивши підсумуємо все вище написане. Абсентеїзм досить складне і неоднозначне явище. Існують різні визначення і підходи до розуміння цього феномену. Найпоширеніший поділ на політичний та електоральний абсентеїзм. В рамках цього дослідження під абсентеїзмом розуміємо ухилення громадян від участі в голосуваннях на виборах і референдумах.
Динаміка розвитку абсентеїзму в Україні невпинно зростає. Найменший рівень неявки зафіксований на референдумі 1991 року – 15,82%. Найбільший рівень неявки – 42,06% спостерігаємо на виборах до Верховної Ради України, котрі відбулись у 2007 році. З’ясовано, що громадяни голосують на референдумах більш консолідовано, ніж на виборах. На референдумі 2000 року неявка сягнула 18,85%. Це на 3% більше ніж на референдумі 1991 року. За 9 років абсентеїзм на референдумах в Україні збільшився лишень на 3%. За такий самий період, абсентеїзм на виборах до Верховної Ради України зріс на 17%.
Основними чинниками, які впливають на явку під час голосування є наступні:
• важливість результату голосування (чим результат важливіший тим явка більша і навпаки);
• вид голосування (вибори, референдум);
• здатність голосуванням реально вплинути на зміну ситуації;
• адміністративний вплив (штучно збільшує явку на виборах);
• мобілізація населення (збільшує явку на виборах);
• тип політичного режиму ( у демократичному політичному режимі неявка більша у порівнянні до недемократичного політичного режиму);
• кількість турів голосувань ( якщо голосування проходить в декілька турів, у другому турі явка виборців більша ніж у першому).


Список використаних джерел та літератури
1. Активность избирателей на выборах за рубежом: краткий анализ данных за 1945-1997 г.г., основные проблемы и тенденции [Текст]:[Журнал] / Весник ЦИК РФ, 1998 №2 с.83
2. Политология: Учеб. Пособие для тех. ун-тов [Текст]:[учебное пособие] / Под ред. М.А. Василика, 2-е изд. СПб: Издательський дом “Бизнесс Пресса”, 1999.
3.Головятинская М.Д. Электоральное поведение [Электронный ресурс] . – Режим доступа: http://studentam.net/content/view/38/9/ – Название с экрана.
4.Политология:энциклопедический словарь [Текст]:[словарь] М.:Изд-во Московского Коммерческого Университета, 1993. – 431 с., С.203
5.Гавра Д.П., Силантьев К.С. Абсентеизм как социологическая проблема : структурная гипотеза и детерминирующие факторы [Электронный ресурс] . – Режим доступа: www.philosophy.spbu.ru/userfiles/politanalise/Politanalise05.doc – Название с экрана.
6. Погорелый Д.Е. Политологический словарь-справочник [Текст] : [словарь] /Авторы-составители: Погорелый Д.Е., Фесенко В.Ю., Филиппов К.В. / Под общей редакцией С.Н. Смоленского. – М.: «Эксмо», 2008. – 8 с.
7. Центральна виборча комісія [Електронний ресурс] . – Режим доступу до матеріалів : http://cvk.gov.ua/ – Назва з екрану.
8. До 15-ї річниці Всеукраїнського референдуму [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалів: http://www.archives.gov.ua/Sections/15r-V_Ref/index.php?11 – Назва з екрану.
9. International Institute for Democracy and Electoral Assistance [Electronic resource] . – Mode of access: http://www.idea.int/ – Name from the screen
10. Political Transformation and the Electoral Process in Post-Communist Europe [Electronic resource] . – Mode of access: http://www.essex.ac.uk/elections/ – Name from the screen

Залишити відповідь