Софія Гудзій

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ НА ТРИВОЖНІСТЬ СЕРЕД МОЛОДІ В УМОВАХ ВІЙНИ

Стаття присвячена дослідженню впливу соціальної підтримки на рівень тривожності серед української молоді в умовах воєнного стану. На основі теоретичного аналізу розкрито природу тривожності як багатокомпонентного феномену та механізми буферного впливу соціальної підтримки на тривожні стани. Емпіричне дослідження охопило 78 молодих людей віком 15–35 років із використанням методик STAI (Ч. Спілбергер), BAI (А. Бек) та MSPSS (G. Zimet). Результати засвідчили, що підтримка з боку друзів демонструє найпотужніший захисний ефект, знижуючи показники ситуативної, особистісної та соматично-когнітивної тривожності (r = –0.35…–0.38, p < 0.01). Підтримка значущих інших має помірний вплив (r ≈ –0.29…–0.32, p < 0.05), тоді як сімейна підтримка не продемонструвала статистично значущих взаємозв’язків. Встановлено соціально-демографічні чинники, що модифікують рівень тривожності: жінки виявляють вищу тривожність, проживання з друзями асоціюється зі зниженням ситуативної тривоги, молоді батьки мають найвищі показники тривожності. Сформульовано науково обґрунтовані рекомендації щодо профілактики тривожності через розвиток горизонтальних соціальних зв’язків та створення підтримувальних молодіжних спільнот.

Ключові слова: тривожність, соціальна підтримка, молодь, профілактика, буферний ефект, дружні зв’язки, воєнний стан.

Hudziy Sofiia. The influence of social support on anxiety among youth.

The article examines the impact of social support on anxiety levels among Ukrainian youth under wartime conditions. Based on theoretical analysis, the nature of anxiety as a multidimensional phenomenon and the buffering mechanisms of social support are explored. The empirical study involved 78 young people aged 15–35 using STAI (C. Spielberger), BAI (A. Beck), and MSPSS (G. Zimet) instruments. Results demonstrated that support from friends exhibits the strongest protective effect, reducing state, trait, and somatic-cognitive anxiety (r = –0.35…–0.38, p < 0.01). Support from significant others shows moderate impact (r ≈ –0.29…–0.32, p < 0.05), while family support revealed no statistically significant associations. Socio-demographic factors modifying anxiety levels were identified: women display higher anxiety, living with friends associates with reduced state anxiety, and young parents show the highest anxiety levels. Evidence-based recommendations for anxiety prevention through development of horizontal social connections and supportive youth communities are formulated.

Keywords: anxiety, social support, youth, prevention, buffering effect, friendship bonds, wartime.

Постановка проблеми.

Проблема тривожності серед молоді набуває особливої актуальності в контексті сучасних соціально-психологічних реалій України. Воєнна загроза, руйнування звичного життєвого укладу, соціальна невизначеність та постійний інформаційний тиск суттєво впливають на психоемоційний стан молодих людей, створюючи умови для формування хронічних тривожних станів. Національні опитування останніх років підтверджують тенденцію до зростання рівня тривожності серед українців, особливо в молодіжному середовищі, що актуалізує необхідність пошуку ефективних механізмів її профілактики та подолання.

Соціальна підтримка розглядається сучасною психологічною наукою як один із найпотужніших захисних чинників проти стресу та тривоги. Вона являє собою комплекс емоційних, інформаційних та поведінкових ресурсів, які людина отримує від свого соціального оточення. Проте роль і ефективність різних джерел підтримки — родини, друзів, значущих інших — можуть істотно відрізнятися, особливо в екстремальних умовах війни та кризових подій. Саме тому дослідження специфіки впливу соціальної підтримки на тривожність молоді є надзвичайно важливим як у теоретичному, так і в практичному вимірі, оскільки дозволяє визначити найефективніші стратегії психологічної допомоги та профілактики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Теоретичні основи дослідження тривожності закладені в різних психологічних школах. З. Фрейд розглядав тривогу як реакцію на внутрішній конфлікт між інстинктивними потягами та моральними нормами, наголошуючи на її захисній функції. К. Хорні ввела поняття базальної тривоги, що виникає внаслідок відчуття незахищеності у міжособистісних стосунках. Г. Салліван підкреслював соціальну природу тривоги, бачачи її у порушенні відчуття безпеки в міжособистісних контактах. Е. Фромм тлумачив тривогу як соціально-історичне явище, що виникає на межі свободи та відповідальності особистості.

Ч. Спілбергер здійснив прорив у розумінні тривожності, розробивши диференційовану модель, що розмежовує ситуативну тривожність (STAI-S) — тимчасову емоційну реакцію на стресову ситуацію, та особистісну тривожність (STAI-T) — стійку індивідуальну схильність сприймати різноманітні ситуації як загрозливі. Його підхід створив методологічну основу для емпіричного вивчення тривожності та її динаміки.

Соціальна підтримка вивчається у контексті різних теоретичних моделей. У гуманістичній психології К. Роджерс наголошував на її ролі у формуванні відчуття прийняття й емоційної безпеки особистості. У транзакційній моделі стресу Р. Лазаруса та С. Фолкман підтримка розглядається як ключовий ресурс адаптації та когнітивної переоцінки стресових подій. Українські дослідники (Н. Кривоконь, О. Гаврилюк та ін.) підкреслюють важливість соціальних зв’язків для формування резилієнтності в умовах національних криз.

Мета і завдання дослідження.

Мета дослідження — визначити характер і силу впливу соціальної підтримки на рівень тривожності серед молоді та з’ясувати специфіку значущості різних джерел підтримки у профілактиці тривожних проявів.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати теоретичні підходи до розуміння тривожності та соціальної підтримки в психологічній науці.
2. Дослідити рівні ситуативної, особистісної та соматично-когнітивної тривожності серед молоді.
3. Оцінити рівень сприйманої соціальної підтримки з боку друзів, сім’ї та значущих інших.
4. Встановити кореляційні взаємозв’язки між показниками соціальної підтримки та рівнями тривожності.
5. Виявити соціально-демографічні чинники, що модифікують взаємозв’язок між соціальною підтримкою та тривожністю.
6. Розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо профілактики тривожності серед молоді.

Виклад основного матеріалу.

Сучасне розуміння тривожності визначає її як багатокомпонентний феномен, що поєднує емоційні, когнітивні та поведінкові складові. На відміну від страху, який є реакцією на конкретну загрозу, тривожність пов’язана з невизначеною або неконкретизованою небезпекою та може проявлятися як короткотривала емоційна і соматична реакція або як стійка особистісна характеристика. Узагальнення наукових джерел дозволило представити шестифазну модель розгортання тривожних станів — від початкового психічного дискомфорту через посилення емоційного напруження до потенційної дезорганізації поведінки, що є важливим для розуміння механізмів ескалації тривожності у молодіжному віці.

Теоретичний аналіз феномену соціальної підтримки дав змогу розглядати її як багатовимірний метаконструкт, що включає емоційну, інформаційну, інструментальну, оціночну, матеріальну та психологічну підтримку. Важливо зазначити, що саме суб’єктивне відчуття доступності та надійності підтримки має суттєвіший вплив на емоційний стан особистості, ніж її об’єктивна наявність. Ми виокремили чотири механізми профілактичного впливу підтримки: задоволення потреби у приналежності, можливість надавати підтримку іншим, емоційна значущість близьких стосунків та розвиток копінг-стратегій.

На основі критичного аналізу літератури було також виокремлено чотири основні механізми профілактичного впливу соціальної підтримки: задоволення базової потреби у приналежності до соціальної мережі; можливість надавати підтримку іншим, що підвищує самооцінку; емоційна значущість близьких стосунків як джерела ресурсів подолання; формування ефективних копінг-стратегій через соціальне навчання. При цьому для молодіжного віку характерна переорієнтація з вертикальних джерел підтримки (батьківська родина) на горизонтальні (однолітки, друзі), що зумовлено процесами автономізації та становлення особистісної ідентичності.

Емпіричне дослідження.

У дослідженні взяли участь 78 молодих людей віком 15–35 років (середній вік — 26 років). Для комплексної діагностики тривожності та соціальної підтримки використано валідовані психодіагностичні методики: шкалу ситуативної та особистісної тривожності STAI (Ч. Спілбергер у адаптації Ю. Ханіна), опитувальник тривоги Бека BAI (A. Beck) для оцінки соматично-когнітивних проявів тривожності, багатовимірну шкалу сприйманої соціальної підтримки MSPSS (G. Zimet та ін.), що дозволяє диференційовано оцінити підтримку з боку сім’ї, друзів та значущих інших. Статистичний аналіз включав описову статистику, кореляційний аналіз (коефіцієнт Пірсона), t-тести та однофакторний дисперсійний аналіз (ANOVA) для виявлення соціально-демографічних чинників.

Показники тривожності у досліджуваній вибірці виявилися підвищеними, що відображає загальнонаціональну тенденцію зростання психологічного неблагополуччя в умовах воєнного стану. Середній рівень ситуативної тривожності за шкалою STAI-S становив 49,72 бала, що свідчить про високий рівень актуальної емоційної напруги та чутливість молоді до поточних загроз і невизначеності. Показник особистісної тривожності STAI-T виявився ще вищим — 51,63 бала, що вказує на хронізований характер тривоги, яка вже не залежить лише від конкретної ситуації, а формується як стійка особистісна тенденція до сприйняття світу як загрозливого.

Середній рівень соматично-когнітивної тривоги за опитувальником Бека становив 17,40 бала, що відповідає помірній інтенсивності симптомів. Це означає, що тривога молодих людей набуває не лише емоційного, а й фізіологічного вираження: м’язове напруження, утруднене дихання, прискорене серцебиття, труднощі концентрації уваги. Таке поєднання емоційних та соматичних проявів свідчить про комплексний характер тривожності та необхідність багатовимірного підходу до її профілактики.

Рівень сприйманої соціальної підтримки у вибірці загалом був високим, однак розподіленим нерівномірно між різними джерелами. Найвищі показники продемонструвала підтримка з боку друзів (М = 22,51 бала), що підтверджує ключову роль горизонтальних соціальних зв’язків для молодіжного віку. Друзі стають основним джерелом емоційної взаємності, доступності та практичної підтримки, особливо в умовах кризи, коли традиційні сімейні структури можуть бути роз’єднані або ослаблені.

Підтримка значущих інших (романтичних партнерів, наставників) також була високою (М = 21,56 бала), проте менш однорідною через варіативність та нестабільність таких стосунків у молодому віці. Найнижчий показник зафіксовано для сімейної підтримки (М = 20,79 бала), що може бути пов’язано з природною автономізацією молоді від батьківської родини, фізичною віддаленістю членів сім’ї або напруженими внутрішньосімейними стосунками в умовах воєнних реалій та економічних труднощів.

Кореляційний аналіз виявив чітку закономірність: підтримка з боку друзів є найпотужнішим буферним чинником проти тривожності. Вона статистично значущо негативно корелює з усіма видами тривожності: із ситуативною (r = –0,376, p < 0,01), особистісною (r = –0,351, p < 0,01) та соматично-когнітивною (r = –0,359, p < 0,01). Це означає, що молоді люди з ширшими та якіснішими дружніми мережами рідше переживають різкі емоційні коливання, мають нижчий базовий рівень тривоги та рідше стикаються з тілесними проявами тривожності.

Підтримка значущих інших також знижує рівень тривожності, але менш інтенсивно (r ≈ –0,287…–0,321, p < 0,05). Її вплив є помірним і залежить від стабільності та якості міжособистісних стосунків, які у молодому віці часто характеризуються непостійністю. Примітно, що підтримка сім’ї не продемонструвала статистично значущих зв’язків з жодним з показників тривожності (p > 0,05). Це відповідає закономірностям вікового розвитку та свідчить про зміну функціональності сімейних стосунків у кризових умовах, коли молодь природно переорієнтовується на зовнішні джерела підтримки.

Додатковий аналіз виявив низку соціально-демографічних особливостей, що модифікують рівень тривожності. Жінки демонстрували вищі показники тривожності за опитувальником Бека та шкалою особистісної тривожності, що узгоджується з даними міжнародних досліджень про гендерні відмінності у вразливості до тривожних розладів. Проживання з друзями або співмешканцями асоціювалося зі зниженням ситуативної тривоги (p < 0,05), що підтверджує позитивний ефект щоденної соціальної взаємодії та підтримки.

Натомість проживання з батьками або родичами пов’язувалося з підвищенням ситуативної тривожності, що може відображати як міжгенераційні конфлікти, так і додаткове навантаження від турботи про старших членів сім’ї. Особливо високі рівні тривожності виявлено у молодих батьків, що ймовірно пов’язано з підвищеною відповідальністю, економічним тиском та обмеженістю ресурсів підтримки через брак часу на соціальну активність.

Отримані результати узгоджуються з українськими та міжнародними дослідженнями психічного здоров’я молоді в кризових умовах та під час збройних конфліктів. Виявлена ключова роль дружньої підтримки відповідає даним дослідження Giordano та колег (2024), які показали, що участь у програмах взаємодопомоги підсилює психологічну стійкість молодих людей. Результати демонструють, що соціальна підтримка є одним із найважливіших чинників профілактики тривожності, однак її ефективність визначається передусім характером та джерелом стосунків: горизонтальні дружні зв’язки мають найбільш виражений психологічний захисний ефект.

Таким чином, ефективна профілактика тривожності повинна бути комплексною та багаторівневою, включаючи як індивідуальні інтервенції (психотерапію, консультування), так і групові форми роботи (тренінги, групи підтримки), а також системні зміни в освітніх закладах, на робочих місцях та на рівні громади, які забезпечать кращі умови для розвитку соціальних зв’язків молоді. Тому на основі проведеного теоретичного та емпіричного аналізу було сформульовано такі рекомендації щодо профілактики тривожних станів серед української молоді:

1. Психоедукація щодо ролі соціальної підтримки. Важливо інформувати молодь про науково доведений зв’язок між соціальною підтримкою та психологічним благополуччям. Поширення знань про захисну функцію соціальних зв’язків через тренінги, семінари, інформаційні кампанії у навчальних закладах, молодіжних центрах та соціальних мережах сприятиме усвідомленню молодими людьми значущості підтримувальних стосунків та мотивуватиме їх до активного розвитку соціальних мереж.
2. Розвиток навичок побудови та підтримання соціальних зв’язків. Надання молоді інструментів для формування якісних стосунків та розвитку компетентності у звертанні за допомогою є критично важливим. Це передбачає проведення тренінгів комунікативних навичок, емоційного інтелекту, асертивності, активного слухання та емпатії. Розвиток цих компетентностей дозволяє молоді ефективніше встановлювати та підтримувати підтримувальні стосунки, відкрито виражати свої потреби та надавати адекватну підтримку іншим.
3. Створення можливостей для соціальної взаємодії. Рекомендується створювати та підтримувати різноманітні простори для соціальної взаємодії молоді: молодіжні центри, спортивні секції, творчі студії, волонтерські організації, дискусійні клуби. Ці платформи забезпечують природні можливості для формування дружніх зв’язків та взаємної підтримки. В умовах війни особливої актуальності набувають онлайн-спільноти, які можуть допомогти отримати підтримку тим, хто був змушений змінити місце проживання і внаслідок цього втратив попередні соціальні зв’язки.
4. Посилення підтримки з боку друзів. Враховуючи виявлений найпотужніший захисний ефект дружньої підтримки, рекомендується розробка та впровадження спеціалізованих програм розвитку дружніх стосунків. Це можуть бути групові терапевтичні сесії, орієнтовані на зміцнення міжособистісних зв’язків, тренінги побудови довірчих стосунків, створення груп підтримки для молоді-переселенців, проведення сесій арт-терапії та інших групових активностей, що сприяють формуванню та поглибленню дружніх зв’язків.
5. Активізація підтримки від значущих інших. Розробка та впровадження психоедукаційних програм щодо побудови здорових романтичних стосунків, розвитку навичок конструктивної комунікації у парі, вирішення конфліктів, надання емоційної підтримки партнеру. Особлива увага має приділятися формуванню розуміння взаємної відповідальності за емоційне благополуччя у стосунках та розвитку навичок емоційної регуляції в контексті партнерських взаємин.
6. Робота з сімейною підтримкою. Хоча сімейна підтримка не продемонструвала статистично значущого впливу на зниження тривожності в молодіжній вибірці, для окремих молодих людей вона може залишатися важливим ресурсом. Рекомендується надання послуг сімейного консультування, програм підтримки батьківства, міжгенераційних тренінгів, що сприяють покращенню комунікації між поколіннями та адаптації сімейних стосунків до змін, пов’язаних з дорослішанням молодих членів родини.
7. Розвиток онлайн-програм підтримки. Створення та підтримка цифрових платформ для психологічної допомоги: чат-боти для психоедукації та первинної підтримки, онлайн-групи підтримки для різних категорій молоді, мобільні додатки для відстеження настрою та соціальних контактів, телемедичні платформи для індивідуального психологічного консультування. Ці інструменти особливо важливі в умовах війни, коли доступ до очної психологічної допомоги може бути обмеженим.

Впровадження запропонованих рекомендацій на індивідуальному, груповому та системному рівнях може сприяти істотному покращенню якості соціальних відносин молоді, підвищенню обізнаності про механізми надання та отримання соціальної підтримки. Комплексний підхід до профілактики, що поєднує розвиток особистих компетентностей з системними змінами в соціальному середовищі, має потенціал для значного зниження рівня тривожності серед української молоді та підвищення їхнього психологічного благополуччя в умовах тривалого стресу воєнного стану.

Висновки.

1. Соціальна підтримка є потужним буферним чинником профілактики тривожності серед молоді, причому її вплив диференціюється залежно від джерела: найефективнішою є підтримка з боку друзів.
2. Дружні зв’язки демонструють найсильніший негативний зв’язок з усіма видами тривожності (ситуативною, особистісною, соматично-когнітивною), що підтверджує ключову роль горизонтальних соціальних мереж у молодіжному віці.
3. Підтримка значущих інших має помірний захисний ефект, тоді як сімейна підтримка не виявила статистично значущих зв’язків з тривожністю, що відображає закономірності автономізації молоді.
4. Виявлено соціально-демографічні чинники ризику: жінки більш схильні до тривожності, молоді батьки мають найвищі показники, проживання з друзями знижує ситуативну тривогу.
5. Ефективна профілактика тривожності має бути комплексною та багаторівневою, включаючи психоедукацію, розвиток соціальних навичок, створення можливостей для взаємодії, цільові програми для груп ризику та системні зміни в освітніх та соціальних інституціях.
6. В умовах воєнного стану соціальна підтримка набуває особливої значущості як ресурс збереження психологічної стійкості, що обґрунтовує необхідність пріоритизації програм розвитку та зміцнення соціальних зв’язків молоді.

Література.

1. Бондаренко Н. Б. Сприйнята соціальна підтримка учасників груп самодопомоги, які мають проблеми психічного здоров’я: взаємозв’язок із соціально-статусними характеристиками. Психологія та психосоціальні інтервенції. Т. 2. С. 3–12. URL: http://ppsi.ukma.edu.ua/article/download/197562/197728/440492
2. Гаврилюк І. Особистісна тривожність як соціально-психологічна проблема. Вісник психології і соціальної психології. 2020. Вип. 6. С. 13–28. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/27729/1/-pdf.
3. Дослідження проєкту опитувань ЮНІСЕФ U-Report з організацією Teenergizer. 11 жовтня 2023 р. URL: https://usp-ltd.org/riven-tryvozhnosti-na-3-z-5-iakyj-mentalnyj-stan-molodi-v-ukraini-opytuvannia/.
4. Іванова Т. Тривога як психологічний феномен. Психологічний вісник. Вип. 6. С. 85–97.
5. Кривоконь Н. І. Соціально-психологічна підтримка як чинник подолання скрутних життєвих ситуацій. Проблеми сучасної психології. 2015. Вип. 29. С. 319–328. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Pspl_2015_29_30.pdf.
6. Мельник Ю. Б., Стаднік А. В. Багатовимірна шкала сприйняття соціальної підтримки (MSPSS) : методичний посібник. Харків : ХОГОКЗ, 2023. 12 с.
7. Національне опитування молоді в Україні «Українська молодь сьогодні – 2023» / Info Sapiens, IRI, IREX. 09 жовтня 2023 р. URL: https://usp-ltd.org/natsionalne-opytuvannia-molodi-v-ukraini-ukrainska-molod-sohodni-2023/.
8. Неведомська Є. О., Михайловська Т. О. Аналіз питання тривожності в психологічній науці: історія, види, особливості. Психологічний науковий журнал. 2024. Вип. 3, № 1. С. 147–151.
9. Психічне здоров’я та ставлення українців до психологічної допомоги під час війни: Третя хвиля дослідження / Gradus Research ; Всеукраїнська програма ментального здоров’я “Ти як?”. 2024. URL: https://gradus.app/uk/open-reports/mental-health-and-attitudes-ukrainians-towards-psychological-assistance-during-war/.
10. Роджерс К. Становлення особистості. Погляд на психотерапію / пер. з англ. Горбатька В. Київ : Клуб Сімейного Дозвілля, 2023. 608 с.
11. Скакунова О., Дрозд О. В. Психологічні шляхи подолання тривожності у молоді в умовах війни. Габітус. 2024. № 61. С. 133–137. URL: https://doi.org/10.32782/2663-5208.2024.61.23.
12. Фромм Е. Втеча від свободи / пер. Яковлєва М. Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. 288 с.
13. Шкала тривоги Бека (BAI). URL: https://i-cbt.org.ua/wp-content/uploads/2017/11/Шкала-Тривоги-Бека.pdf (дата звернення: 07.09.2025).
14. Шкала тривоги Спілбергера (STAI). URL: https://mozok.ua/depressiya/testy/item/2703-shkala-trivogi-splbergera-STAI.
15. Ясточкіна І. А. Проблема тривоги та тривожності: соціальний аспект. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. 2015. Т. 11, № 20. С. 197–203. URL: http://surl.li/qdwrgn (дата звернення: 05.11.2025).
16. Beck A. T., Epstein N., Brown G., Steer R. A. An inventory for measuring clinical anxiety: Psychometric properties. Journal of Consulting and Clinical Psychology. 1988. Vol. 56, № 6. P. 893–897. DOI: https://doi.org/10.1037/0022-006X.56.6.893.
17. Canty-Mitchell J., Zimet G. D. Psychometric properties of the Multidimensional Scale of Perceived Social Support in urban adolescents. American Journal of Community Psychology. 2000. Vol. 28, № 3. P. 391–400. DOI: https://doi.org/10.1023/A:1005109522457.
18. Giordano F., Lipscomb S., Jefferies P., Kwon K. A., Giammarchi M. Resilience processes among Ukrainian youth preparing to build resilience with peers during the Ukraine-Russia war. Frontiers in Psychology. 2024. Vol. 15. Article 1331886. DOI: https://doi.org/10.3389/fpsyg.2024.1331886.
19. Horney K. Our Inner Conflicts: A Constructive Theory of Neurosis. New York : W. W. Norton & Company, 1945. 256 p.
20. Spielberger C. D. Manual for the State–Trait Anxiety Inventory (Form Y). Palo Alto, CA : Consulting Psychologists Press, 1983.
21. Thoits P. A. Mechanisms linking social ties and support to physical and mental health. Journal of Health and Social Behavior. 2011. Vol. 52, № 2. P. 145–161. URL: https://www.jstor.org/stable/23033274.
22. Zimet G. D., Dahlem N. W., Zimet S. G., Farley G. K. MSPSS — Багатомірна шкала сприйняття соціальної підтримки : короткий довідник із користування / пер. з англ. Ніколаєвої Т. В. ; ТОВ «ЮЕЙ-ТЕСТ». Версія 1.0. 2025. URL: https://start.ua-test.com/pub/files/mspss-manual.pdf.