Оксана Кокотень

ТЕОРЕТИКО–МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ХРИСТИЯНСЬКОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАТИВНОГО ПІДХОДУ

У статті представлено теоретико-методологічний аналіз християнського психологічного консультування як специфічного напряму психологічної допомоги, що інтегрує наукові психотерапевтичні підходи та духовно-моральні засади християнського світогляду. Узагальнено ключові положення християнської антропології, описано особливості духовного виміру особистості та механізми взаємодії психологічних і духовних чинників у процесі консультування. Розкрито поняття духовних інтенцій, смислотворення, ролі віри й любові у внутрішній трансформації особистості. Особливу увагу приділено інтегративному підходу, що поєднує методи сучасної психотерапії з біблійним розумінням природи людини, її цінностей та покликання. Окреслено значення діалогічного консультування та феномену катарсису. Стаття підкреслює, що християнське консультування спрямоване не лише на подолання психоемоційних труднощів, а на духовне зцілення, відновлення цілісності особистості та її стосунків із Богом, іншими людьми та собою.

Ключові слова: християнське психологічне консультування, духовність, інтегративний підхід, християнська антропологія, духовне зростання, віра, любов, смисли.

 

Oksana Kokoten. The Theoretical and Methodological Foundations of Christian Psychological Counseling in the Context of an Integrative Approach

The article presents a theoretical and methodological analysis of Christian psychological counseling as a specific direction of psychological assistance that integrates scientific psychotherapeutic approaches with the spiritual and moral foundations of the Christian worldview. The key principles of Christian anthropology are summarized, the features of the spiritual dimension of personality are described, and the mechanisms of interaction between psychological and spiritual factors in the counseling process are outlined. The concepts of spiritual intentions, meaning-making, and the role of faith and love in the inner transformation of the personality are revealed. Special attention is given to the integrative approach that combines modern psychotherapeutic methods with the biblical understanding of human nature, values, and vocation. The significance of dialogical counseling and the phenomenon of catharsis is highlighted. The article emphasizes that Christian counseling aims not only at overcoming psycho-emotional difficulties but also at spiritual healing, restoring the wholeness of the personality and its relationships with God, others, and oneself.

Keywords: Christian psychological counseling, spirituality, integrative approach, Christian anthropology, spiritual growth, faith, love, meaning.

 

 

Вступ. У сучасній психологічній практиці зростає інтерес до пошуку глибинних смислів людського існування, моральних орієнтирів та духовних засад, які забезпечують психоемоційне благополуччя та внутрішню гармонію особистості. Поширення кризових переживань, екзистенційних сумнівів, відчуття втрати сенсу життя та духовної спустошеності актуалізує потребу в тих формах психологічної допомоги, які враховують духовно-релігійний вимір людської природи. У цьому контексті особливе місце посідає християнське психологічне консультування – напрям, що інтегрує здобутки сучасної психології та християнського богослов’я.

Християнський підхід до консультування вирізняється цілісним баченням людини як духовно-тілесно-душевної істоти. Це визначає специфіку методів, засобів і завдань роботи психолога, орієнтуючи його не лише на подолання симптомів, але й на духовне відродження особистості, оновлення її морально-етичних орієнтирів та повернення до внутрішньої сутності як образу Божого. Теоретичні засади такого підходу пов’язані з християнською антропологією, в якій людина трактується як унікальне створіння, покликане до любові, свободи та служіння.

Таким чином, актуальність дослідження зумовлена необхідністю наукового осмислення природи християнського консультування, його методологічних засад та інтегративних можливостей у сучасній психологічній практиці.

Метою статті є узагальнити теоретико-методологічні засади християнського психологічного консультування, розкрити особливості духовного виміру особистості в цьому підході та обґрунтувати ефективність інтегративної моделі поєднання психологічних і християнських духовних цінностей у процесі консультативної допомоги.

Виклад основного матеріалу. Християнське консультування визначається як психодуховна допомога, що ґрунтується на поєднанні наукових психотерапевтичних методів із біблійними принципами, християнською антропологією, моральними нормами та духовними цінностями. В основі такого підходу лежить уявлення про людину як образ і подобу Божу – істоту, яка має дух, душу та тіло, що перебувають у єдності та взаємодії. У центрі консультативної роботи стоїть не лише психічне благополуччя, а й духовне зростання особистості, її становлення як цілісної істоти, здатної усвідомлювати себе в контексті Божого задуму [1].

Практика християнського консультування спрямована на допомогу людині у виявленні глибинних причин внутрішніх конфліктів, страждань та порушення внутрішньої гармонії. Особистість розглядається не лише як суб’єкт психологічних переживань, але й як духовна істота, що має потребу у відновленні стосунків із Богом, із собою та з ближніми.

Особливістю такого підходу є те, що консультант опирається на духовні ресурси – молитву, читання Святого Письма, пастирську бесіду, участь у таїнствах. Це посилює довіру, сприяє відкритості клієнта та дозволяє підтримувати його не лише на психоемоційному, а й на духовному рівні. У представленому матеріалі акцентовано увагу на тому, що духовність є динамічною смисловою системою, яка визначається етичними, естетичними, інтелектуальними та екзистенційними змістами. Духовні інтенції – первинні схильності людини до добра, істини, краси, любові, милосердя – становлять основу її «Сутнісного Я» та визначають формування смислів, що відображають життєву реальність через призму емоційно-вибіркового ставлення [5]. Особистісні смисли є результатом усвідомлення цих інтенцій та їхнього узгодження із моральними нормами суспільства. Завдяки цьому людина стає суб’єктом життєтворчості, здатною до трансценденції, творчого саморозвитку та вибору вищих цінностей. Важливим механізмом духовного розвитку є внутрішній діалог між Особистісним Я та Сутнісним Я. Саме він забезпечує процеси самопізнання, самовизначення та самотворення, які лежать в основі духовного зростання [4].

Особливості християнського консультування

Християнський консультативний підхід орієнтований на розуміння особистості як єдності тілесного, душевного й духовного рівнів. Він підкреслює, що психологічні труднощі часто пов’язані зі втратою життєвих смислів, моральною дезорієнтацією або порушенням духовної рівноваги.

Ключовими аспектами такого консультування є:

1. Інтерпретація проблеми через духовні смисли – гріх, втрата сенсу, порушення заповідей можуть бути джерелами внутрішньої дисгармонії [3].
2. Опора на духовну підтримку – молитва, читання Євангелія, благословення, участь у таїнствах створюють підґрунтя для внутрішньої трансформації.
3. Особистість консультанта – віра, моральна позиція, здатність до безумовного прийняття відіграють ключову роль у довірливій взаємодії [8].
4. Інтеграція психологічних методів – поєднання когнітивно-поведінкових, гештальт-, логотерапевтичних та арт-терапевтичних технік із духовним компонентом сприяє глибокій зміні внутрішнього світу клієнта.
5. Особливість клієнтських запитів – вони включають духовні кризи, пошук покликання, потребу в осмисленні віри, труднощі морального вибору [7].

Отже, християнське консультування має на меті не тільки усунення симптомів, а духовне відновлення, відродження зв’язку з Богом і відновлення внутрішньої цілісності.

Інтегративний підхід як методологічна основа християнського консультування

Інтегративна модель консультування поєднує сучасні психотерапевтичні підходи та християнські духовні принципи. Цей підхід базується на визнанні людини триєдиною істотою (дух–душа–тіло), що функціонує на фізіологічному, емоційному, когнітивному, соціальному та екзистенційному рівнях [6]. Наукові психотерапевтичні практики використовуються таким чином, щоб не суперечити християнським цінностям і водночас сприяти саморефлексії, духовному зміцненню та переосмисленню життєвих орієнтирів. У процесі консультування важливо: подолати недовіру клієнта, підвищити його рівень усвідомленості; допомогти у формуванні позитивного бачення майбутнього;  сприяти відкритості до духовної трансформації через віру та любов. Значну увагу приділено діалогічному консультуванню Т. Флоренської, яке передбачає три рівні діалогу: емпатійне слухання, трансформацію духовного стану та катарсис – глибоке внутрішнє оновлення через відкриття «духовного Я» [2]. У християнській антропології особливе значення має догмат про двоїсту природу Христа, що визначає можливість «обожнення» людини – її онтологічного відновлення, духовного становлення та зцілення

Психологічні труднощі часто пов’язані зі станами, які православна традиція трактує як наслідок втрати любові, внутрішнього миру або впливу пристрастей, що ведуть до невротичних переживань. Тому консультативний процес спрямований на допомогу людині в очищенні, відновленні цінностей, упорядкуванні внутрішньої ієрархії потреб і смислів.

Отже, інтегративний підхід дозволяє комплексно працювати з духовними, емоційними та особистісними рівнями людини, забезпечуючи глибоке й багатовимірне зцілення.

Висновки. Християнське психологічне консультування є специфічним напрямом психологічної допомоги, що ґрунтується на поєднанні наукових психотерапевтичних методів та духовно-моральних засад християнської антропології. Його ключова особливість полягає у цілісному баченні людини як духовно-душевно-тілесної істоти, яка має внутрішню схильність до пізнання сенсу, морального зростання, любові та свободи. У статті доведено, що духовні інтенції, смислотворчі процеси та внутрішній діалог між Особистісним і Сутнісним Я становлять основу духовного розвитку людини та її цілісності. Особливості християнського консультування визначаються орієнтацією на духовне відновлення через віру, любов, відповідальність і покаяння, що сприяє усуненню внутрішніх конфліктів і гармонізації стосунків із Богом, ближніми та собою.

Інтегративний підхід, що поєднує психотерапевтичні техніки та духовні практики, є ефективною методологією надання глибокої та багатовимірної допомоги особистості. Він забезпечує комплексний вплив на психічний, емоційний і духовний рівні, сприяючи внутрішньому оновленню та формуванню цілісного світогляду.

Таким чином, християнське психологічне консультування постає як шлях до духовного зцілення, набуття смислів, відновлення внутрішнього миру та становлення людини в її повноті – як образу і подоби Божої.

 

Література:

1. Ломачинська І.М. Духовна місія військового капеланства в Україні. Київські філософські студії : матеріали Всеукраїнської наукової конференції (м. Київ, 20 травня 2022 р.). Київ: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2022. С. 199–205.
2. Миколайчук М.І. Християнські цінності як ресурс при опрацюванні та інтеграції травматичної пам’яті. Наукові записки Національного університету Острозька академія. Серія: Психологія, 2015.(1). С.131-142.
3. Павлик Н.В. Духовно-психологічний супровід дорослих, спрямований на гармонізацію характерологічного розвитку особистості: метод. рек. Київ, 2019. 55 с.
4. Палагнюк О.В. Психосоціальні особливості християнських релігійних настановлень в контексті формування соціальної відповідальності особистості. Проблеми політичної психології : зб. наук. праць. 2016. Вип. 3(17). С. 125–139.
5. Палагнюк О. Психологічний потенціал християнських настановлень в контексті формування соціальної відповідальності особистості. Науково-методичний аналіз. Молодий вчений,6 (70). С.96–102.
6. Панок В. Г. Основи психологічної допомоги: теорія та практика психоконсультування : навч. посібник. Чернівці : Чернівец. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, 2019. 384 с.
7. Паращевин М. Релігійні організації як агенти соціальних змін в Україні. Агенти соціальних змін у суспільстві нестійкої інституційності. колективна монографія / за ред. О. Злобіної. Київ : Інститут соціології НАН України, 2022. С. 156–204.
8. Предко Д., Ларін Д. Релігійна віра як чинник подолання критичних життєвих ситуацій. Psychological journal С. 76–86.