У статті розглянуто та проаналізовано основні особливості міжособистісного спілкування підлітків та психокорекційної роботи з даного аспекту.
Ключові слова: підліток, підлітковий вік, спілкування, взаємодія, групова психокорекція, психологічна допомога.

The article reviews and analyzes the main features of interpersonal communication and adolescent рsihocorrective work on this aspect.
Key words: teen, teens, communication, interaction, group correction, psychological assistance.

Обґрунтування проблеми. Особливості сучасного розвитку суспільства обумовлюють підвищений інтерес до міжособистісного спілкування підлітків, що проявляється вже в навчальному процесі у класному колективі. Актуальність дослідження цієї проблеми підсилюється у зв’язку зі зміною соціального середовища підлітком. Виникає низка труднощів, що не опосередковано впливає на процес його взаємин та спілкування в новому колективі. Аналіз теоретичного матеріалу дає підстави стверджувати, що одним із засобів оптимізації цього процесу є психологічна допомога – психокорекція, оскільки вона допомагає розкрити та зрозуміти внутрішній світ та переживання підлітка і надає реальну можливість адаптуватися йому у даному колективі. Проте психокорекція саме міжособистісного спілкування підлітків в контексті виокремленої проблеми є недостатньо недослідженою.

Тому метою цієї статті є теоретично дослідити основні аспекти психокорекційної роботи міжособистісного спілкування підлітків.
Завданнями нашої статті є: вирізнити особливості спілкування підлітка з однолітками; теоретично дослідити психокорекцій ну роботу як засіб оптимізації міжособистісного спілкування дитини цього періоду.
Аналіз попередніх досліджень та публікацій.
Для осмислення згаданої проблеми велике значення мають сучасні дослідження, зокрема Ельконіна Д. та Драгунової Т., які вивчали основні особливості підліткового віку [6]. Слід відмітити дослідження спілкування підлітків з ровесниками та дорослими Виготського Л. Вчений стверджував, що спілкування виступає одним із провідних видів діяльності у підлітковому віці та несе великий вплив на його взаємовідносини з оточуючими [5].
Виклад основного матеріалу.
Психічні процеси перехідного віку є важливими моментами в розвитку особистості підлітка – формування в нього самосвідомості, потреби усвідомити себе як особистість. Вступ дитини в підлітковий період супроводжується якісними змінами в розвитку самосвідомості, відмічається чіткий напрямок свідомості на самого себе [1].
Важливий стимул виникнення у підлітка міркувань про себе — його потреба мати повагу в колі однолітків та прагнення знайти близьких товаришів, друга. Зростаючий інтерес до себе викликається в першу чергу суперечливістю положення підлітка, зміною структури його соціальних ролей і рівня домагань. Перебудова самосвідомості пов’язана не стільки з розумовим розвитком підлітка, так як когнітивні передумови для неї вже створені раніше, скільки з появою в нього нових запитань про себе, нових точок зору, під якими він себе розглядає [13].
У підлітка виникає потреба оцінити свої можливості ще і для того, щоб знати своє місце в колективі. Усвідомлення себе особистістю відбувається у підлітка в першу чергу в процесі спілкування із ровесниками. Тому багато психологів вважають спілкування в підлітковому віці одним із ведучих видів діяльності.
Поведінка підлітків за своєю суттю є колективно-груповою. Це специфічний тип між особистісних стосунків, де відносини будуються на рівних, і свій статус у групі треба заслужити і відстояти [11].
Саме у групі однолітків виробляється вміння співвідносити свої інтереси з інтересами інших людей, і підкорятися колективній відповідальності і водночас уміння постояти за себе, за свої погляди і права. Крім того, група однолітків є одним з факторів, що зумовлюють активність особистості підлітка. Доведено, що соціальна активність підлітків може формуватися за двома основними напрямами: шляхом інтеграції особистості з колективом, засвоєння індивідуальних норм, цінностей і ролей, які слалися в групі, що робить підлітка емоційно більш стійким, сильним або шляхом протистояння особистості колективу, протидії груповому тиску [10].
Особливе місце у системі взаємовідносин підлітка з оточуючими починає займати ровесник, як більш чи менш рівний партнер по спілкуванню. Вплив ровесників на формування особистості підлітка здійснюється двома шляхами. По-перше, це організовані колективи, які прямо чи скісно спрямовуються дорослими (шкільний клас, різного роду кружки, клуби спортивні секції і т.д.), по-друге, за допомогою вільного спілкування у стихійно створених групах, приятельських компаніях і на кінець, у рамках інтимного дружнього спілкування ,в якому можна відкрити другому свій внутрішній світ, довірити найважливіше, таємне.
Слід зазначити, що комунікативні риси і стиль спілкування хлопців і дівчат не зовсім однакові. Це стосується і рівня товариськості і характеру аффіляції. На перший погляд хлопчики у всіх віках категоріях проявляють більшу товариськість за дівчаток. З раннього віку вони активніше за дівчаток вступають в контакт з іншими дітьми, організовують сумісні ігри і так далі відчуття приналежності до групи однолітків для чоловіків різного віку значно важливіше, ніж для жінок. Проте відмінності між статями в рівні товариськості не стільки кількісні, скільки якісні. Зміст спільної діяльності і власний успіх означає для хлопчиків більше, ніж наявність симпатії до інших учасників гри. Проте, внаслідок таких ігор можуть виникати угрупування, які можуть відрізняються одне від одного за різними ознаками, проте несуть у собі характер суперництва з іншими.
Слід зазначити, що комунікативні риси і стиль спілкування хлопців і дівчат не зовсім однакові. Це стосується і рівня товариськості і характеру аффіляції. На перший погляд хлопчики у всіх віках категоріях проявляють більшу товариськість за дівчаток. З раннього віку вони активніше за дівчаток вступають в контакт з іншими дітьми, організовують сумісні ігри і так далі відчуття приналежності до групи однолітків для чоловіків різного віку значно важливіше, ніж для жінок. Проте відмінності між статями в рівні товариськості не стільки кількісні, скільки якісні. Зміст спільної діяльності і власний успіх означає для хлопчиків більше, ніж наявність симпатії до інших учасників гри. Проте, внаслідок таких ігор можуть виникати угрупування, які можуть відрізняютися одне від одного за різними ознаками, проте несуть у собі характер суперництва з іншими.
Виділяється три форми спілкування підлітків: інтимно-особистісну, стихійно-групову, соціально-орієнтовану [13]. Інтимно-особистісне спілкування – взаємодія, що основана на особистих симпатіях, – «я» і «ти». Змістом такого спілкування виступає співучасть в проблемах один одного. Інтимно-особистісне спілкування виникає при умові спільності цінностей партнерів, а співучасть забезпечується розумінням думок, почуттів і намірів один одного, емпатією. Вищими формами інтимно-особистісного спілкування є дружба і кохання. Стихійно-групове спілкування – взаємодія, що основане на випадкових контактах – «я» і «вони». Стихійно-груповий характер спілкування підлітків домінує в тому випадку, якщо не організована суспільно-корисна діяльність підлітків. Такий тип спілкування призводить до появи різного роду підліткових компаній, неформальних груп. У процесі стихійно-групового спілкування стійкий характер набувають агресивність, жорстокість, підвищена тривожності, замкнутість і т.д. Та соціально-орієнтоване спілкування – взаємодія, основане на спільному виконанні суспільно-важливих справ «я» і «суспільство». Соціальне-орієнтовне спілкування обслуговує суспільні потреби людей і є фактором, що сприяє розвитку форм суспільного життя груп, колективів, організацій і т.д.
На основі цього починають відрізнітися інтереси та захоплення як у хлопчиків так і в дівчат. Прояв потреби в спілкування відмінний у дівчаток і хлопчиків. Дівчатам властиве більш інтенсивне спілкування, яке вимагає більшої чуйності, сприйнятливості, саморозкриття. Оцінюючи риси характеру, вони надають перевагу якостям, що проявляються у становленні до людей хлопцям притаманний екстенсивний (розширений) тип спілкування. Якщо дівчатка більше спілкуються з 2 – 3 подругами, то для хлопців характерні великі компанії, в яких є більш-менш стала ієрархічна система, вони більш автономні від дорослих [5].
Підліткові групи задовольняють насамперед потребу у вільному, нерегламентованому дорослими спілкуванні. Вільне спілкування – не просто спосіб проведення дозвілля, але засіб самовираження, встановлення нових людських контактів, з яких поступово викристалізовується щось інтимне, виняткове своє [7]. Різні форми і місця спілкування не лише змінюють один одного, але і співіснують, відповідаючи різним психологічним потребам.
Таким чином, усвідомлення себе особистістю відбувається у підлітка в першу чергу в процесі спілкування із ровесниками. У них відбувається процес формування ідентичності. Перед підлітком стоїть задача осмислення й узагальнення всього того, що він знає про себе, побудова узагальненої картини світу і пошуку свого місця в ньому. А тому часто побудова власного образу стає дещо негативна та не дозволяє підлітку розкритися та розвиватися повністю, пригнічує його особистість у колі ровесників. В даному разі такі підлітки потребують психологічної допомоги для свого соціального становлення в групі, в якості якої може виступати групова психокорекція. Психокорекція є однією з форм практичної психології, найважливіше завдання якої полягає в наданні допомоги людині в самоактуалізації та самореалізації її внутрішнього потенціалу, досягненні гармонії внутрішнього світу, поліпшенні суб’єктивного самопочуття і зміцненні психічного здоров’я. А групова психокорекція – це цілеспрямоване використання групової динаміки, тобто всієї сукупності взаємовідносин і взаємодій, що виникають між учасниками групи, включаючи і психолога, в корекційних цілях [9].
Цілі і задачі групової психокорекції визначаються як розкриття, анамнез, усвідомлення та опрацювання проблем підлітка, його внутрішньоособистісних та міжособистісних конфліктів і корекція неадекватних відносин, установок, емоційних, поведінкових стереотипів на основі анамнезу та використання міжособистісної взаємодії [12].
Завдання групової психокорекції фокусуються на трьох складових самосвідомості [9]: саморозуміння (когнітивний аспект), ставлення до себе (емоційний аспект), саморегуляція (поведінковий аспект).
У груповій психокорекції основним інструментом корекційного впливу виступає група, яка допомагає виявити і скоригувати проблеми підлітка за рахунок міжособистісної взаємодії і групової динаміки, сфокусованих на процесі «тут» і «тепер». На цій підставі іноді формується точка зору, згідно з якою групова психокорекція спрямована на опрацювання конфліктів у сфері міжособистісної взаємодії, у той час як індивідуальна – на розкриття, опрацювання глибинного внутрішньоособистісних конфліктів [9].
Для психологічного розвитку у підлітковому віці характерними є несформованість особистісної, а також емоційної сфер. Саме тому нагальною є потреба у формуванні навичок ефективної регуляції психічних та емоційних проявів, що пов’язано з необхідністю досягти і зберегти психологічний баланс у підлітків для оптимального особистісного розвитку. Зважаючи на те, що потенційним чинником ризику на цьому шляху є невміння побудувати взаємовідносини з оточуючими, недостатня сформованість комунікативних навичок та міжособистісного спілкування з однолітками. Невміння знайти спільну мову з ровесниками може призвести до виникнення адитивної поведінки [11].
Крім того, на міжособистісне спілкування підлітків може впливати стиль їх поведінки, характер, темперамент, мотивація та інше, що в свою чергу вже сформувало в підлітка певні психопатії та акцентуації характеру. Навіть ті діти, які живуть у гармонійній родині, у підлітковому віці можуть стати соціально дезадаптованими за рахунок проявів психопатичного розвитку або декомпенсації деяких акцентуацій ха-рактеру. У цьому випадку, незважаючи на те що у підлітка є бажання поводитися належним чином, він через різноманітні обставини, пов’язані з міжособистісними стосунками, зробити цього не мо¬же. За неправильного підходу негативні прояви посилюються.
Висновок. Отже, підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновки, що дослідження особистості підлітка, його взаємовідносин та спілкування з ровесниками ведеться у найрізноманітніших напрямках, які вказують на те, що особистість підлітка є досить багатогранною. У підлітка виникає інтерес до себе, до свого внутрішнього життя, якостей власної особистості, потреби в самооцінці, порівняння себе з іншими людьми. Він починає вдивлятися в самого себе, прагне пізнати сильні і слабкі сторони своєї особистості. Як наслідок, та, чи інша ситуація впливає на спілкування підлітків. У процесі спілкування підлітки отримують досвід соціалізації, необхідний для подальшого розвитку і встановлення гармонічних відносин з оточуючими та для створення власної сім’ї. У них відбувається процес формування ідентичності. Часто це уявлення про себе є негативним та не дозволяє підлітку повноцінно розвиватися у колі ровесників, тому тут можливе застосування групової психокорекційної роботи, як психологічної допомоги. У процесі групової психокорекції спілкування підлітків відбувається: аналіз, усвідомлення і опрацьовування проблем спілкування підлітків, їх внутрішньо-особистих і міжособистих конфліктів, корекція неадекватних відносин, уста¬новок, емоційних і поведінкових стереотипів на основі аналізу і використо¬вування міжособистої взаємодії.

Список використаної літератури
1. Аверин В.А. Психология детей и подростков. – СПб. : Питер, 1998. – 379с.
2. Беличева С.А. Сложньтй мир подростка -Свердловск, Сред.-Урал. Кн. Издательство, 1984.
3. Бодалев А.А. Личность й общение: Избр. тр. – М.: Педагогика. 1983.
4. Веоніч Н.О. Особливості тривожності сучасних підлітків// Психолог – 2004, №23-№24.
5. Выготский Л.С. Психология подростка: проблема возраста // Собр.соч.: В 6т.-М., 1984.
6. Возрастные й индивидуальньте особенности младших подростков. Под редакцией Зльконина Д. Б., Драгуновой Т.В.-М. Просвещение, 1967
7. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. – СПб: Питер, 2001
8. Корпач Н. І. Особливості соціалізації в дитячих організаціях / Проблеми педагогічних технологій. – Луцьк: Ред.-вид. відділ „Вежа” Волинського держ. ун-ту імені Лесі Українки, 2004. – Випуск 2 (27). – С. 17-21.
9. Литовченко Н. Ф., Здоровець Т. Г. Психокорекція депресії у підлітковому віці // Практична психологія та соціальна робота. – 2007. – № 4. – С.40-50.
10. Мудрик А.В. Самые трудные годы. – М.: Знание, 1990.
11. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія. Підручник: У 2кн. К.1: Соціальна психологія особистості і спілкування. – К.: Либідь, 2004. -576 с.
12. Прихожан А.М. Тревожность у детей и подростков: психологическая природа и возрастная динамика – Москва-Воронеж, 2000.
13. Психология современного подростка / под ред. Д.И. Фельдштейна. -М.,1989.