ЕФЕКТ ЗНАЙОМОСТІ ІНФОРМАЦІЇ ЯК ОДНА ІЗ ХАРАКТЕРИСТИК ПРИ ОЦІНЮВАННЯ ПАМ’ЯТІ
В даній статті здійснюється теоретичний аналіз ефекту знайомості інформації у метапам’яті особистості, вивчення експериментальних досліджень зарубіжних вчених цього феномену, розкриття сутності метапам’яттєвих суджень.
Ключові слова: метапам’ять, судження метапам’яті, миттєві та відкладені судження про вивчене.
This article is a theoretical analysis of the effect familiarity information in metamemory personality, learning foreign scholars experimental study of this phenomenon, the disclosure of the nature metamemory judgments.
Keywords: metamemory metamemory judgments, immediate and delayed judgments of the learned.
Регулювання процесу запам’ятовування є досить важливим аспектом, який забезпечує якість та продуктивність відтворення. Однак, на сучасному етапі, ми стикаємося із значною кількістю інформації, що викликає ефект знайомості. Перед нами постає питання виявити, яким чином ефект знайомості інформації, що виникає при запам’ятовуванні, впливатиме на сам процес запам’ятовування, і яким чином індивід регулює свою пізнавальну активність у процесі запам’ятовування саме такого роду інформації.
Метапам’ять входить в структуру метапізнання особистості і стосується лише оцінювання функціонування процесів пам’яті. Як відомо, моніторинг метапам’яті особистості визначається як процес структурування та збору інформації щодо репродуктивних можливостей нашої пам’яті у вигляді метапам’яттєвих суджень. З’ясовано, що моніторинг метапам’яті є багатофункціональним процесом збору інформації щодо того, яким чином діє система пам’яті особистості в цілому.
Інструментом здійснення моніторингу метапам’яті особистості є метапам’яттєві судження. Залежно від того, наскільки індивід вміє диференціювати, контролювати процеси запам’ятовування, залежить і коректність майбутнього відтворення. В науковій літературі метапам’ять формулюється, як одна з основних складових метапізнання, що полягає в знанні людини про те, як функціонує її пам’ять, і в здатності керувати своїми мнемічними процесами.
Метакогнітивні процеси відіграють значну роль в нашому повсякденному житті, контролюючи та управляючи різними аспектами нашої пам’яті. Моніторинг метапам’яті особистості визначається як процес структурування та збору інформації щодо репродуктивних можливостей нашої пам’яті у формі метакогнітивних думок (метапам’яттєвих суджень). Метакогнітивні судження стосуються обізнаності людей про можливості власної пам’яті.
Виділяють декілька різновидів метакогнітивних суджень: судження про легкість вивчення (EOL), судження про вивчене (JOL), миттєві судження про вивчене (іJOL), відкладені судження про вивчене (dJOL), відчуття про знання (FOK) та інші [1].
Дослідники вивчили роль знайомості у продуктивності відтворення у експериментальних дослідження при використанні різних видів стимульних матеріалів при заучуванні, а саме: слів (наприклад, Hall, 1954), безглуздих складів (наприклад, Simon & Feigenbaum, 1964), тексту (наприклад, Mills & Nicolas-Fanourakis, 1966), облич (наприклад, Klatzky & Forrest, 1984), та об’єктів (наприклад, Beiderman, 1987). Наприклад, при використанні музичного матеріалу, Барлетт, Халперна, а також Даулінг (1995) показали, що продуктивність епізодичної пам’яті для традиційних мелодій була вищою, ніж для заучування нових мелодій. Загалом, був зроблений висновок, що більш знайома інформація краще пригадується, який також відображається в літературі, та демонструє, що досліджувані пам’ятають матеріали з області їх діяльності краще, ніж ті, що не є кваліфікованими в даній галузі знань [5].
Д. Брейнсфорд (1979), досліджуючи особливості метапам’яті студентів в рамках навчального процесу, умовно поділив студентів на сильних та слабких. Він дійшов значимих висновків, а саме, що сильні учні самі знають, що їм слід вивчити або зробити для того, щоб показати високий результат, вони здатні оцінювати, наскільки добре розуміють матеріал і володіють їм. Тим самим ці активні студенти частіше задають уточнюючі питання і більш ефективно планують свою навчальну діяльність. Їхні дії повністю відрізняються від пасивного сприйняття (миттєва активна обробка) конкретної інформації, що повідомляється людиною або зазначається в тексті. Д. Бренсфорд наголошує на важливості активного засвоєння матеріалу. Ініціативне відкладання інформації в пам’яті, а, як наслідок, подальше продуктивне відтворення, детермінує активне засвоєння матеріалу. Знову повертаючись до прикладу з студентами потрібно виділити ще одну тенденцію, а саме, студенти, які мають кращу успішність усвідомлюють те, коли вони розуміють матеріал, а коли ні, проте також розуміють, що їм потрібно зробити, щоб полегшити собі завдання для оволодіння знаннями. В свою чергу, слабші, схоже, не віддають собі в цьому звіту. Наприклад, студенти з кращою успішністю можуть автоматично зв’язати нову інформацію з тим, що було ними вже засвоєно, або подумати про можливе застосування нового матеріалу.
У cаморегуляції пам’яті важливим є конкретизація мети запам’ятовування, перетворення її на внутрішній план дії, удоcконалення критеріїв відбору мнемічних дій та прогнозування відтворення, оволодіння орієнтирами в запам’ятовуванні, здатніcть швидко формувати адекватну і відноcно cтійку модель об’єкта запам’ятовування, cтворювати і збагачувати заcоби запам’ятовування та відтворення інформації, а також здійcнювати рефлекcивну регуляцію їх викориcтання.
Роль ефекту знайомості в дослідженнях метапам’яті недостатньо вивчена на сьогодні. Однак, було визначено, що у випадках коли інформацію важко пригадати, рейтинги відчуття про знання (FOK) знаходяться під впливом знайомості того слова-стимулу, або пошукового запитання загального спрямування, що запитується, та впливає значною мірою на прогностичну валідність і відображає їх взаємозв’язок відповідно до рівня знайомості [5]. Декілька наступних досліджень були спрямовані на вивчення безпосереднього впливу знайомості на метапам’яттєві судження.
Schwartz та Metcalfe (1992) визначили, що судження про відчуття знання FOK не змінюються залежно від маніпуляції збільшення знайомості слова-стимулу, або навпаки. Це свідчить про те, що більшою мірою знайомість відіграє роль у запам’ятовуванні цільового-стимулу, того що має відтворюватися, а не того до якого це стимул прив’язується. В схожому досліджені Metcalfe, Schwartz, and Joaquim (1993) змінювали силу знайомості двох стимульних одиниць, а саме слова-стимулу, та слова-цілі в парах слів, що запам’ятовувалися. Як підсумок цього дослідження було виявлено, що знайомість має значний вплив на силу та варіацію суджень про відчуття знання (FOK), однак у дослідження Редер та Ріттер (1992) виявлено, що знайомість слова-цілі не впливає на рейтинги FOK. Одним із припущень та пояснень чому були отримані такі суперечливі результати були особливості самої процедури експерименту, де у двох останніх експериментах досліджуваним дозволялося повторювати матеріал, що і підвищувало вплив знайомості інформації на судження про відчуття знання (FOK). Nelson, Leonesio, Shimamura, Landwehr, та Narens, (1982), підсумували, що знайомість стимулу впливає на метапам’ять у тому випадку, якщо вона є експериментальною умовою, тобто саму «знайомість» викликають в процесі запам’ятовування, через ряд повторень самого матеріалу. У дослідженнях де використовувалися вплив різних рівнів знайомості інформації, або семантичної знайомості, виявлено різні результати. Наприклад, Otani та Hodge (1991) визначили, що рейтинги FOK слів з високим рівнем знайомості були нижчими, аніж ті, що були з нижчим рівнем знайомості. Схожі результати були виявлені при запам’ятовуванні семантичних завдань, де Peynircioglu and Tekcan (2000) виявили, що знайомість із мовою, що вивчається знижує рейтинги FOK, а також знайомість мови з словом-стимулом, навпаки підвищує рейтинги FOK, що підтверджується з думкою та висновками Schwartz та Metcalfe (1992). Наступні дослідження довели, що дійсно знайомість стимульних слів позитивно впливає на метапам’яттєві судження [4]. Отож, ми можемо стверджувати, що судження метапам’яті, а саме коливання рейтингів суджень про відчуття знання FOK, безпосередньо залежать від рівня знайомості стимульного матеріалу. Не залежно від того чи знайомість є епізодичного характеру (створена штучно в процесі експерименту за рахунок неодноразового повторення матеріалу) чи це є семантична знайомість, у будь якому випадку вона впливає на зміну рейтингів FOK. Більший вплив знайомості відбувався за умов запам’ятовування слова-цілі, однак, не мав впливу за умов епізодичного її характеру, де при семантичній знайомості впливає на рейтинги суджень про відчуття знання (FOK) знижуючи їх. Зміни в точності рейтингів FOK, з іншого боку, впливають та змінюють їх прогностичну валідність або залишають їх без змін. В одному із досліджень Peynircioglu, Tekcan, Wagner, Baxter, and Shaffer (1998) визначили, що оцінки FOK респондентів для мелодій варіювалися в залежності чи мають вони назву, або чи були присутні тексти пісень, проте у обох випадках рейтинги передбачали розпізнавання мелодії більш точно тоді, коли вони розпізнавали назву мелодії. Проте, автори були зацікавлені у точності семантичного відтворення, та назви були оригіналами назв тих мелодій, що розпізнавалися, тому як про такий феномен як знайомість у дослідженні не йшлося, адже воно не було основною маніпуляцією експерименту.
У схожому дослідженні [7] було використано епізодичний характер процедури впливу знайомості на метапам’ять. Як стимули використовувалися різні мелодії, де запам’ятовувалися їх назви. Назвами мелодій слугувала підбірка із категорій тварин. Ця процедура також дозволяла змінювати тип мелодії, зберігаючи при цьому словесні позначення рівнозначним. Leibert і Nelson (1998) встановили, що, принаймні з вербальними матеріалами і коли знайомість було збільшено епізодично через повторення, FОК рейтинги залежать від того, як слово-стимул і слово-ціль були повторені або тільки один компонент повторювався, або вони повторювалися разом. Величина рейтингів суджень збільшується, коли і ціль і стимул повторювали як одне ціле, а не тільки, лише частину із стимульного матеріалу.
Одним із напрямів вивчення знайомості інформації як феномену є його пояснення через систему евристичних знань індивіда. Дослідників цікавило яким чином своєрідність пошуку стратегії евристичних умовиводів, використовується для оцінювання інформації. У пошуковій стратегії при оцінюванні пам’яті Йохансон та ін.(1993) визначили, що евристичні знання є джерелом моніторингу, а також Schacter, Норман, і Koutstaal (1998) вважають, що евристика включена в конструкт самої пам’яті, обидві теорії підкреслюють важливість евристики у точності оцінювання механізмів пам’яті. обидва з яких підкреслюється важливість оціночних механізмів пам’яті точності. Тим не менш, в рамках моделі з двома процесами пам’яті, своєрідність евристичних знань концептуально відрізняється від процесів знайомості і пригадування. Зокрема, в більшості моделей знайомість заснована на одновимірній змінній, яка утворюється в результаті різних факторів, таких як загальна подібність, інший знайомий елемент в пам’яті.
Зокрема, якщо розглядати окремі види метапам’яттєвих суджень, ми можемо побачити окремі закономірності. Отож, судження про легкість вивчення (EOL) – це судження, які людина робить перед безпосереднім вивченням матеріалу. Наприклад, коли ми розпочинаємо вивчати новий матеріал, ми здійснюємо оцінку відносно того чи легко, чи важко нам буде запам’ятати різні його частини, фактично це ми робимо перед самим запам’ятовуванням цього матеріалу. Процес, коли ми будуємо судження залежить від декількох факторів. Спочатку ми більш детально оцінюємо наскільки знайомою є інформація, що запам’ятовуватиметься, тобто здійснюємо моніторинг відносно схожості нової інформації із тією, яку ми вже знаємо (або думаємо, що знаємо). Далі ми оцінюємо складність матеріалу, і лише потім співставляємо усю цю інформацію із майбутньою перспективою її вивчення та відтворення. Річардсон і Ейлебахер (1958) показали, що судження EOL можуть диференціюватися відносно складності матеріалу, що має запам’ятовуватися, результатом даного дослідження було те, що судження EOL мають низький статистично значимий зв’язок з точністю відтворювання матеріалу (Ліпман та Кінтц, 1968; Андервуд, 1966).
В іншому досліджені було визначено, що судження EOL є менш прогностичними відносно майбутньої продуктивності пам’яті, аніж судження JOL, це пояснюється тим, що внутрішні передумови не є підґрунтям для суджень EOL.
Судження про вивчене (JOL) – це судження, що визначається як майбутнє передбачення здатності пам’яті відтворити вже вивчену інформацію. Ці судження ґрунтуються на різних джерелах інформації, а також кінцева цільова інформація є досить важливою для JOL суджень. JOL це судження, які люди роблять про те, як добре вони запам’ятали конкретну інформацію, тобто це прогнози про ймовірність того, що вони відтворять цільову інформацію, за умови демонстрації стимульного матеріалу. Сон і Меткалфе (2005) стверджують, що судження JOL, які будуються після проходження деякого проміжку часу після вивчення, базуються на двох різних когнітивних процесах, а не лише на одному процесі пошуку (безпосереднє відтворення). Крім того, в своїй роботі вони описують, що судження JOL , як і інші метакогнітивні судження, включають два окремих етапи:
(1) швидкий етап, що передує відтворенню, базується на знайомості стимульної інформації. У даному процесі визначається, чи буде здійснюватися другий етап – пошук;
(2) остання стадія оцінки, згідно з якою судження ґрунтуються на оцінці «добре» і / або плавності пошуку, або, іншими словами, легкості знаходження цільової інформації, що запам’ятовувалася.
Меткалфе[8] і Фінн досліджували процеси, які на їхню думку лежать в основі відкладених суджень JOL – це пошук цільової інформації та оцінка знайомості стимульної інформації. оцінка знайомості стимульної інформації відбувається дуже швидко. В роботі було продемонстровано, що при винесенні JOL суджень, швидкі JOL були реакцією лише щодо незнайомої стимульної інформації. І навпаки, якщо вони ґрунтувалися на пошуку цільової інформації – винесення JOL займало більше часу[53].
У результаті дослідження автори визначили, що судження JOL засновані лише на процесі пошуку цільової інформації. Таким чином, можна припустити, що базисною передумовою побудови JOL суджень є процес пошуку інформації, що вже запам’яталася.
Щоб зрозуміти, як люди здійснюють моніторинг пам’яті, дослідники вивчали прогнози відносно майбутніх репродуктивних можливостей пам’яті щодо уже вивченої інформації. Цей вид суджень, як відомо, визначається як судження JOL. Окрім того, судження JOL визначаються як передбачення майбутнього відтворення після безпосереднього запам’ятовування. Судження JOL були досліджені широко, через їх центральну роль у моделі саморегульованого навчання (Нельсон та Наренс, 1990; Шварц, 1994; Тідея і Дунолскі, 1999). Теорії відносно JOL суджень фокусують більше уваги на досліджені особливостей природи цих суджень. Тобто, при прийнятті JOL, люди роблять припущення, прогнози про їх майбутню репродуктивну здатність відтворити запам’ятоване. Ці судження базуються на основі різних сигналів, що відносяться безпосередньо до процесів як запам’ятовування так і пригадування (Коріат, 1997). Зокрема, ми визначили як стимульна інформація, впливає на плавність пошуку та оцінку самих JOL суджень.
У когнітивній літературі виділяють два види суджень про вивчене (JOL): миттєві JOL та відкладені JOL. Існує думка, що відкладені судження JOL ґрунтуються насамперед на спробі витягнення інформації з довготривалої пам’яті, у той час як миттєві JOL судження не є такими (Нельсон та Дунолскі, 1991; Сікстром та Джонсон, 2005). Це зумовлено тим, що миттєві судження JOL стосуються оцінки, що здійснюються відразу ж після вивчення. Через це, стимульна інформація, що використовується при прийнятті відкладених JOL суджень, ймовірно, відрізняються від тієї, що використовується при прийнятті EOL суджень та миттєвих JOL суджень. Можливо, з тієї причини, що респонденти не можуть використовувати пригадування як стимул, тому що інформація все ще перебуває в короткочасній пам’яті, вони більше покладаються на сигнали, які й формують EOL судження, і, власне, це є передумовою фактичного процесу запам’ятовування (Нельсон та Дунолскі, 1994). Нельсон і Дунолскі (1991) вивчали JOL судження, що ідентифікувалися як оцінки людей про те, як добре вони щось запам’ятали. Нельсон і Дунолскі (1991) виявили, що JOL були дуже точними, у тому випадку коли вони були відстроченими, аніж ті, що здійснювалися безпосередньо після запам’ятовування. Навіть після короткої перерви респонденти точніше оцінювали те, наскільки добре вони вивчили щось. Проте, ці оцінки були не такими точними, коли здійснювалися відразу після запам’ятовування. Таким чином, найкраща стратегія для запам’ятовування нового матеріалу матиме місце тоді, коли ми оцінюватимемо можливості нашої пам’яті після короткої перерви між вивченням інформації, це будуть більш точні знання відносно продуктивності нашої пам’яті. Леонесіо і Нельсон (1990) досліджували кореляційні зв’язки між судженнями про легкість вивчення (EOL), відчуттям про знання (FOK) і судженнями про вивчене (JOL) для повторюваного матеріалу. Вони знайшли лише слабкий зв’язок між цими трьома видами метакогнітивних суджень, та зробили висновок, що в основі їх лежить різні когнітивні процеси. Сила кореляційного взаємозв’язку JOL із судженнями EOL була більшою, аніж сила кореляційного взаємозв’язку із відчуттям про знання (FOK), і коефіцієнт запам’ятовування виявився у JOL суджень вищим ніж у суджень FOK.
Проаналізувавши дослідження метапам’яті, ми можемо підсумувати, що інтерес до даної тематики зростає і експериментальне вивчення її розпочалося лише в останнє п’ятдесятиліття. Висновки проаналізованих нами досліджень є доволі неоднозначними, проте це пояснюється особливостями експериментальної процедури кожного із них окремо. Проблема ефекту «знайомості» досліджувалася для запам’ятовування різних стимулів, таких як запам’ятовування: пар слів, безглуздих складів, текстової інформації, облич, мелодій та ін.
Проаналізувавши дослідження метапам’яті, ми можемо підсумувати, що інтерес до даної тематики зростає, а експериментальне вивчення її розпочалося лише в останні роки. Висновки проаналізованих нами досліджень, що були експериментально проведеними науковцями, є доволі неоднозначними. Це пояснюється особливостями експериментальної процедури кожного із досліджень окремо. Проблема ефекту «знайомості» досліджувалася для запам’ятовування різних стимулів, таких як запам’ятовування: пар слів, безглуздих складів, текстової інформації, облич, мелодій та ін.. Основним висновком цих досліджень є те, що ефект знайомості має вплив на рейтинги метапам’яттєвих суджень лише у декількох випадках. По-перше, у експериментах де використовується маніпуляція повторення фази запам’ятовування, як умови формування ефекту знайомості, має вагомий вплив на зміни в оцінках досліджуваних. По-друге, при запам’ятовуванні семантичних конструктів (наприклад, вивчення іншомовних слів), що є подібними до мови якою володіє респондент, ефект знайомості є високим. У такому випадку, чим більший ефект знайомості, тим більший вплив він має на рейтинги метапам’яттєвих суджень. По-третє, Коріат А. у своїй теорії охарактеризував «знайомість» як одну із складових, що входять до внутрішніх стимулів, які люди беруть до уваги при здійсненні метапам’яттєвого моніторингу. Внутрішні стимули є характеристиками матеріалу, що запам’ятовується. Тому, дослідник припускав, що судження про легкість вивчення (EOL) здійснюються більшою мірою за участі зовнішніх та мнемонічних стимулів, а не внутрішніх.
- Волошина В.О., Джонсон Ф.У., Каламаж Р.В. Метапамяттєві судження та когнітивні процеси, що лежать в їх основі / В.О. Волошина, Ф.У. Джонсон, Р.В.Каламаж // Наукові записки. Серія «Психологія і педагогіка». – Острог: Вид-во Нац-го ун-ту «Острозька академія», 2012. – Вип.20. – С. 32 – 41.
- Загальна психологія / За ред. академіка АПН України, професора С.Д.Максименка.— Київ, 1998. – 256 с.
- 3. Экспериментальная психология / [Сб. ст.]. ред.-сост. П. Фресс и Ж. Пиаже, пер. с франц. – B. 4. – М., 1973. – C. 326.
- Eakin, D. K. (2005). Illusions of knowing: Metamemory and memory under conditions of retroactive interference. Journal of Memory and Language, Special Issue, 52, 526-534.
- Hacker, D. J., Bol, L., & Keener, M. C. (2008). Metacognition in education: A focus on calibration. In J. Dunlosky & R. A. Bjork (Eds.), Handbook of metamemory and memory (pp. 429-455). New York: Psychology Press.
- Koriat, A. (1995). Dissociating knowing and the feeling of knowing: Further evidence for the accessibility model. Journal of Experimental Psychology: General, 124, 311–333.
- Larsson, M. (1997). Semantic factors in episodic recognition of common odors in early and late adulthood. Chemical Senses, 22, 623–633.
- Metcalfe, J., & Shimamura, A. P. (1994). Metacognition: knowing about knowing. Cambridge, MA: MIT Press.