У статті досліджено особливості суб’єктивних ознак злочину «Порушення чинних на транспорті правил» (ст. 291 Кримінального кодексу України).
Ключові слова: суб’єктивна сторона злочину, чинні на транспорті правила, транспорт, правила дорожнього руху.
Annotation: In the article the features of the subjective features of the crime “Violations of the rules in force in transport” are investigated (Article 291 of the Criminal Code of Ukraine).
Keywords: the subjective part of the crime, the rules in force on the transport, transport, traffic rules.
Постановка проблеми. В Україні щорічно нараховується близько тисячі злочинів у сфері порушення чинних на транспорті правил. Ступінь суспільної небезпеки є надзвичайно високим. Ця небезпечність проявляється в тому, що у разі недотримання встановлених правил завдається шкода життю і здоров’ю людей, предметам матеріального світу, тощо. Отже, слід дослідити особливості злочину «Порушення чинних на транспорті правил».
Завдання дослідження. Завданням цього дослідження є аналіз особливостей суб’єктивних ознак злочину передбаченого ст. 291 Кримінального кодексу України.
Розробка проблеми. Вагомий внесок у дослідження злочину «Порушення чинних на транспорті правил внесли вчені України вченими України, такі як О.О. Балобанов, В.І. Борисов, С.В. Гізімчук, В.С. Гуславський, В.І. Касинюк, З.Г. Корчева, О.М. Котовенко, В.А. Мисливий, О.М. Опальченко, В.М. Прусс, В.П. Тихий та інші.
Метою статті є дослідження особливостей суб’єктивних ознак злочину «Порушення чинних на транспорті правил» ( ст. 291 КК України).
Виклад основного матеріалу. В умовах інтенсивного розвитку транспорту зростає потужність та швидкість руху транспортних засобів, що має важливе значення для розвитку суспільства. Порушення різних правил в процесі експлуатації транспортних засобів, неякісний ремонт та обслуговування технічних систем транспорту може викликати аварії та катастрофи, в яких гинуть люди, матеріальні цінності. В числі різних заходів, спрямованих на зменшення небезпечних наслідків, які можуть настати в процесі руху транспортних засобів, важливе значення мають кримінально-правові.
Диспозиція ст. 291 КК України «Порушення чинних на транспорті правил» є бланкетною. Для притягнення працівника транспорту до кримінальної відповідальності потрібно встановити факт порушення відповідних правил, чи неналежне виконання своїх обов’язків при ремонті та обслуговуванні засобів транспорту. З огляду на можливі особливо тяжкі наслідки на цих видах транспорту діяльність працівників транспорту суворо регламентована. При мотивуванні звинувачення повинне бути посилання на конкретні статті, параграфи, пункти чинних на зазначених видах транспорту правил, інструкцій, наказів, які були порушені. Слід мати на увазі, що діяльність по ремонту засобів транспорту також регламентована відповідними технічними нормами. Тому недоброякісним слід визнавати ремонт, за якого не усуваються небезпечні для руху та експлуатації дефекти засобів транспорту, використання для ремонту неякісних частин, механізмів, обладнання чи приладів.
Суб’єктом аналізованого злочину є фізична осудна особа, якій на момент його вчинення виповнилося 16 років [2, с. 467]. Проте слідча та судова практика вимагають встановлення у особи, яка порушила чинні на транспорті правила, додаткових ознак, які не є обов’язковими для кваліфікації діяння, але визначають цю особу суб’єктом ст. 291 КК України, а не іншого злочину. Аналіз додаткових ознак дозволяє сказати, що до таких суб’єктів належать: пішоходи, пасажири, погоничі тварин, особи, які керують всіма видами транспортних засобів залізничного, водного, повітряного, автомобільного або електричного транспорту чи є відповідальними за безпеку їх руху, крім випадків, передбачених ст. 276, 281, 286-288 КК України (водії мопедів, скутерів, робочий об’єм двигуна яких не перевищує 50 куб. см, гідромотоциклів, працівники пасажирських підвісних канатних доріг та підйомників тощо).
Суб’єктивна сторона правопорушень на транспорті характеризується певним виявом зовнішнього протиправного діяння, в якому відображається мотив, мета та волевиявлення особи в цілому. Суб’єктивна сторона складу правопорушень — це внутрішні процеси, які відбуваються у психіці особи під час вчинення правопорушення, характерними сторонами якої є вина (умисна або необережна).
Диспозиція ст. 291 КК України не визначає форми вини, а також як обов’язкові ознаки мотиви та мету цього злочину. Порушення чинних на транспорті правил не належить до злочинів зі змішаною (подвійною, складною) формою вини. На наш погляд до злочинів із вказаною виною відносяться лише такі матеріальні склади:
1) в яких діяння саме по собі без спричинених наслідків є закінченим злочином;
2) які мають два види якісно відмінних за характером і ступенем суспільної небезпечності злочинних наслідки одних і тих же дій винної особи та її різне психічне ставлення до кожного з цих наслідків.
Порушення чинних на транспорті правил не відноситься до жодного з наведених видів злочинів, оскільки саме по собі порушення правил є адміністративним правопорушенням, а не злочином.
Однією з різниць між нормою, передбаченою ст. 291 КК України, та загальними нормами, що встановлюють відповідальність за необережне спричинення суспільно небезпечних наслідків, є відмінність законодавчого конструювання диспозицій цих кримінально-правових норм. Так, диспозиція ст. 291 КК України містить вказівку на конкретне діяння – порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, а у загальних нормах поняття діяння винесене за межі диспозицій. Суттєвої різниці між психічним ставленням особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків у зазначених злочинах немає, тому аналізований злочин може бути вчиненим лише з необережною формою вини.
Наслідки ст. 291 КК України це загибель людей або інші тяжкі наслідки. Під небезпекою для життя людей слід розуміти таке порушення захисту життєво важливих інтересів чи настання такої загрози оточуючого середовища, за яких у будь- який час може статися загибель або каліцтво людей, настання смерті або спричинення тяжкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження хоча б однієї особи. Така загроза має бути реальною, а смерть, загибель чи каліцтво людей не настали лише в силу випадкових обставин. До інших тяжких наслідків відносять тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я або короткочасну втрату працездатності кільком особам, легкі, середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, катастрофа, аварія, руйнування жилих будинків та інших споруд, загибель цінного вантажу, велику перерву руху потягів або суден — понад шість годин, істотне порушення їх розкладу тощо.
При вчиненні порушення чинних на транспорті правил мотив та мета поведінки особи на кваліфікацію не впливають, проте потребують обов’язкового встановлення під час проведення слідства та судового розгляду (як і вид необережної форми вини: злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість) для подальшої індивідуалізації кримінальної відповідальності.
Яскравим прикладом порушення суб’єктом злочину, передбаченого ст. 291 КК України є наступний вирок суду. Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2009 року було засуджено Ф. за ч. 1ст. 291 КК України. Так, 30.08.2008 р. у близько 22 год. 50 хв., Ф., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи мопедом «SABUR», по вул. Гнідавській в м. Луцьку в напрямку вул. Д. Галицького, порушуючи пункти 2.3б, 2.9а, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306), проявив небезпечність та неуважність, не вибрав безпечної швидкості руху, відволікся від спостереження за дорожньою обстановкою, внаслідок чого не справився з керуванням мопеда та виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автомобілем «Део-Ланос» під керуванням Т. Унаслідок чого пасажир мопеда отримав тілесні ушкодження у вигляді вдавленого перелому зовнішньої пластини лобної пазухи зліва, забою головного мозку, забійної рани чола, забійної рани носа, забою таза, перелому кісток носа, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 29.09.2008 р., відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості [1]. Порушення правил у цьому випадку сталося з необережності особи.
Висновки. Для уникнення проблем при правозастосуванні ст. 291 КК України, необхідним є чітко визначити основний безпосередній об’єкт злочину, розмір заподіяної шкоди, перелік правил, норм та інструкцій, за порушення яких настає відповідальність, передбачена ст. 291 КК України, конкретизувати суб’єкт зазначеного злочину та визначити його форму вини.
Література
- Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2009 р. (справа № 1-121/2009) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua.
- Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 8-ме вид., переробл. і доп. – Х., 2011. – 657 с.