У статті проаналізовані конфесійна ситуація Рівненщини та соціально-психологічні аспекти нетрадиційних релігій. Визначено основні етапи розвитку мережі нетрадиційних релігій в Рівненській області. Розглядаються основні особливості розповсюдження новітніх релігійних рухів на Рівненщині.

Ключові слова: нові релігійні рухи, нетрадиційні релігії, Рівненська область, релігійна мережа.

In the article is analyzed the confessional situation of Rivne region and socio-psychological aspects of non-traditional religions. Defined the main stages of the development of non-traditional religions’ network in Rivne region. The main features of the spread of new religious movements in Rivne region are also considered.

Key words: new religious movements, non-traditional religions, Rivne region, religious network.

Новітні релігійні рухи – це соціокультурний феномен, ідеологічна основа сучасної цивілізації. Так, за словами культуролога П. Гуревича, «феномен нетрадиційної релігійності – одне з характерних явищ сучасного духовного життя. Суть його полягає в поширенні віровчень, не пов’язаних зі звичними, традиційними релігіями… ». [2, с. 28] З розпадом Радянського Союзу і соцтабору це явище стало стрімко поширюватися у Східній Європі на пострадянському просторі і в Україні зокрема. Провідним фактором, що спровокував широкий інтерес населення до неорелігій релігій був «інформаційний голод», який відчувала радянська людина, живучи за «залізною завісою» [9, с.65], а також руйнування тих основних ідей, що формують національний світогляд кожного громадянина і які сприяють згуртуванню нації. Саме це стало сприятливим ґрунтом для виникнення «нової віри».

Зважаючи на те, що «нові релігійні рухи» виникли у період морально-етичного розчарування, дослідження соціально-психологічних аспектів цих рухів дасть можливість зрозуміти характер змін у свідомості людини та суспільства, що у свою чергу дозволить вирішити проблеми самоусвідомлення людини у суспільстві та прослідкувати реакцію, як окремої особи, так і всього суспільства на зміни, викликані появою такого новітнього явища як еклектичні релігії, що абсолютно по-новому підходять до розуміння трансцендентних сфер та людського існування.

Проблема полягає у тому, що зростання кількості релігійних організацій, посилення їхнього впливу на соціальне життя суспільства, посилення авторитету релігійних лідерів, виникнення новітніх для України релігійних груп, усі ці явища обумовлюють принципово нову ситуацію у духовній сфері та актуалізують потребу у подальшому вивченні цього процесу.

Сьогодні відсутній єдиний усталений науковий термін, який міг би охопити всю різноманітність новітніх релігійних явищ. Найчастіше, не зовсім коректно з наукової точки зору, їх називають сектами, нетрадиційними релігіями, тоталітарними течіями, неорелігіями тощо. Для позначення феномену нової релігійності, вдалими будуть поняття «новий релігійний рух» та «New Age релігії», які одночасно окреслюють, як хронологічну характеристику феномену, так і сутнісну. Ці терміни охоплюють собою широкий спектр рухів, починаючи з тих, що базуються на нових підходах до релігії та духовності й надають своїм послідовникам вільне членство, і закінчуючи общинами, організаціями, які вимагають від своїх послідовників беззаперечного підкорення правилам групи, що відокремлює їх від решти суспільства.

У свою чергу поняття «нетрадиційні релігії» позначає не притаманні релігійній духовності того чи іншого народу, але набули поширення внаслідок місіонерства проповідників з їх історичної батьківщини [8, с. 7]. Обмеженість цього поняття, для позначення нових релігійних рухів очевидна, оскільки в такому випадку будь-яку релігію можна вважати нетрадиційною, оскільки все залежить від етнічного середовища й історичного простору її функціонування. Нетрадиційними для певного народу можуть бути навіть світові релігії, які є історичними для інших етнічних спільнот. Але нетрадиційними називають переважно релігійні утворення, засновані на іншій традиції.

Для визначення нетрадиційних релігій Рівненщини потрібно спочатку проаналізувати, які ж релігії є традиційними для цього регіону. Український релігієзнавець Володимир Лубський стверджує, що традиційними для України є православ’я, греко-католицизм, протестантизм, юдаїзм та іслам [19, с. 395]. Тобто, нетрадиційними він називає релігії східного напрямку (індуїзм, буддизм) та новітні релігійні течії. Вони є «історично не успадковані нашим народом від попередніх епох, не притаманні його релігійній духовності, культурно, побутово, ментально не укорінені, але набувають популярності внаслідок місіонерства» [1, с. 751].

Рівненська область є поліконфесійною. Незважаючи на видимий спокій релігійна ситуація на Рівненщині є неоднозначною у зв’язку з наявністю релігійних громад різних віросповідань, появою і поширенням нових, нетрадиційних для регіону релігій.

Історично для Рівненщини традиційними релігіями є православ’я, католицизм, іудаїзм та протестантизм. За словами польського дослідника Я. Гофмана, за даними 1885 року, у місті Рівному проживало 664 католиків, 1763 православних, 4850 євреїв, 58 протестантів [20, c.74]. Ці віросповідні напрямки активно поширювались по всьому регіону аж до 1939 року, коли на Рівненщині офіційно почали вводити антирелігійну політику. Тобто нетрадиційними релігіями для Рівненщини можна назвати не представлені взагалі в регіоні іслам та східні релігії, а також представлені з 1991 року новітні релігійні рухи.

Офіційна статистика релігійної мережі, яку подав на початок 2014 року Департамент у справах релігій і національностей Міністерства культури України, зафіксувала наявність в Рівненській області 1547 релігійних організацій різних релігійних течій, церков, спільнот (1526 з яких є офіційно зареєстрованими), які входять до 31 конфесії та віросповідного напрямку, з них 16 громад належать до нетрадиційних [10], що становить 0,1 % від загальної конфесійної карти регіону.

Визначити загальну кількість неорелігійних організацій на сьогоднішній день складно, тому що не всі вони пройшли офіційну реєстрацію. Деяким держоргани відмовляють у праві реєстрації, якщо діяльність таких організацій суперечить чинному законодавству України, але від цього зазвичай діяльність релігійних організацій не припиняється. В Україні законом не визначена обов’язковість реєстрації релігійних організацій, а через це деякі релігійні організації цим користуються і не йдуть на реєстрацію, продовжуючи свою діяльність. Наприклад, в місті Рівне є представники Всесвітньої Чистої Релігії (сахаджа), вони не є зареєстрованою релігійною організацією, проте проводять свою діяльність, організовуючи концерти-презентації присвячені сахаджа йозі, безкоштовні заняття з йоги та медитації, залучаючи при цьому нових послідовників. Також є багато організацій,  які функціонують лише «на папері». Саме тому офіційна статистика державного органу є явно неповною, відповідно ми не маємо достовірної картини конфесійної мережі, виявлення тенденцій її змін як у її всеукраїнському, так і в регіональному зрізах.

Релігійна мережа в Україні станом на 1 січня 2014 року представлена 55 віросповідними напрямами, в межах яких діє 37209 релігійних організацій, в тому числі 89 центрів та 297 управлінь, 35646 релігійних громад (справами церкви опікується 32456 священнослужителів), 519 монастирів (чернечий послух несуть 6917 ченці), 369 місій, 83 братство, 206 духовних навчальних заклади (навчається 18229 слухачі), 13104 недільних шкіл. Висвітленням релігійного життя займаються 380 церковних друкованих засобів масової інформації. Для проведення богослужінь релігійні організації використовують 29807 культових та пристосованих під молитовні будівлі [10].

Дослідження темпів зростання кількості релігійних організацій в Україні свідчить, що розширення релігійної мережі за останні п’ять років набуло усталеного характеру, перебуває у межах до 2 % та демонструє тенденцію до зменшення такого приросту (рис. 2.1). У 2013 році мережа релігійних організацій, порівняно з попереднім роком зросла на 0,7 %, тоді як у 2012 р. цей показник становив 1,4 %, у 2011 р. – 1,8 %, у 2010 р. – 1,9 %, у 2009 р. – 2,0 %, у 2008 р. – 1,8 %.

Рис. 2.1 Темпи зростання релігійної мережі України

Загальна статистика по Рівненській області свідчить, що релігійна мережа (особливо за останні п’ять років) є доволі рухомою структурою (рис. 2.2). Офіційна статистика по Україні фіксує такі зміни кількості релігійних організацій на початок відповідного року: 1999 рік – 1085, 2000 – 1135, 2001 – 1192, 2002 – 1241, 2003 – 1301, 2004 – 1357, 2007 – 1386, 2008 – 1461, 2009 – 1478, 2010 – 1499, 2011 – 1511, 2012 – 1517, 2013 – 1547. Можна стверджувати, що розширення релігійної мережі Рівненщини ще не набуло усталеного характеру. У 2013 році релігійна мережа Рівненщини, порівняно з попереднім роком зросла на 1,9 %, тоді як у 2012 р. цей показник становив 0,3 %, у 2011 р. – 0,8 %, у 2010 р. – 1,4 %, у 2009 р. – 1,1 %, у 2008 р. – 5 %.

Рис. 2.2 Темпи зростання релігійної мережі Рівненської області

Із 1526 зареєстрованих у Рівненській області релігійних громад, 16 громад можна віднести до нетрадиційних. Це релігійні громади харизматичного напряму, Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормони), Товариство Свідомості Крішни, РУНвіра, громади рідновірів України, релігійні громади месіанського іудаїзму та громаду Дослідників Святого Письма.

Поширення харизматичних рухів в Україні мало стрімкий характер. Якщо на початок 1992 року було зареєстровано 27 громад харизматичного напряму, то на початку 2000 їх було у 18 разів більше, число священнослужителів зросло з 40 у 1993 р. до 636 у 2000 р., тобто майже в 16 разів (рис. 2.3). На початок 2010 року, порівняно з 2000, кількість громад харизматичних напрямів зросла у 2,5 раз,а чисельність священнослужителів – удвічі [17].

Рис. 2.3 Харизматичні рухи в Україні

В Рівненській області у 1992 році було зареєстровано 2 громади харизматичного напряму, у 1997 році – 3 громади, у 2002 році – 5 громад, а у 2013 – 8. Приріст громад харизматичного напряму, впродовж 1992-1996рр., складав 50%, у період 1997-2001рр. – 66 %, а у період 2002-2013 рр. – 60 %. Отже, темпи зростання релігійної мережі знизилися, проте залишаються в цілому вищими, порівняно з іншими церквами та релігійними організаціями.

Релігійні організації Товариства Свідомості Крішни представлені, станом на 2014 рік, в Україні 51 організацією, до яких входить 42 громади, 46 священнослужителів (один з яких є іноземним громадянином), 3 духовні навчальні заклади – 192 слухачів, 12 недільних шкіл,  два періодичні видання. Більшість громад зосереджені в південно-східних областях України – в Донецькій (5 громад) і Запорізькій (4 громади) областях та АР Крим (4 громади), по 3 громади – в Одеській і Херсонській областях. У 1995 році було зареєстровано 28 релігійних громад, у 2001 – 42, у 2008 – 38, а у 2010 – 41.  За останні п’ять років спостерігається незначний приріст кількості громад. В Рівненській області зареєстрована одна громада Міжнародного товариства Свідомості Крішни у 1992 році.

Рідна українська національна віра (РУНвіра) представлена в Україні 54 релігійними організаціями, до яких входять 53 громади (з яких 1 не зареєстрована), 43 священнослужителі, 3 недільні школи, 3 періодичні видання. Найбільша їх кількість зосереджена в Києві (10 громад) і Київській області (3 громади), Полтавській (8 громад), Черкаській і Львівській (по 5 громад) та Одеській (4 громади) областях. У 1995 році в Україні функціонувало 32 зареєстровані релігійні громади, у 2001 – 54, у 2008 – 50, а у 2010 – 53. За останні десять років спостерігається різке зменшення темпів зростання кількості релігійних громад. У Рівненській області вони представлені релігійною громадою «Дажбожа» Рідної Української Національної Віри, яка була зареєстрована у 1996 році. Також на Рівненщині присутні інші громади неоязичників, наприклад одна громада рідновірів функціонує в м. Сарни з 2006 року, а інша – з 2012 року в обласному центрі.

Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормони) представлена 55 організаціями, до яких входять 54 громади, 436 священнослужителя (з них 135 – іноземні громадяни), 46 недільних шкіл. Громади діють практично в усіх областях України по 1-2 громаді, їх найбільша кількість – у Києві (13 громад) та в Донецькій (9 громад) та Харківській (6 громад) областях. Динаміку поширення мормонського руху в Україні засвідчує така офіційна статистика: 1995 року була зареєстрована  21 громада, 2001 року – 58, 2006 року – 50, 2008 і 2010 – 35 громад. До 2001 року кількість членів церкви в середньому збільшувалась на 15 % щороку, проте після 2001 року спостерігається тенденція до зменшення [17]. У Рівному зареєстрована лише одна громада ЦІХСОД з 1997 року.

Більшість із зареєстрованих в області нетрадиційних громад функціонують в обласному (м. Рівне) та районних центрах, і лише деякі – в селах. Перша хвиля поширення нетрадиційних релігій відбувалася у 1991-1996 рр., тоді були створені релігійна громада Товариства Свідомості Крішни, РУНвіри, Дослідників Святого письма, 2 релігійні громади харизматичного напрямку. Початок другої хвилі припав на період введення гривні в товарообіг, економічну кризу та дефолт в Україні. Саме це відкрило новий шлях залучення організаціями нових адептів, оскільки останні прагнули хоч якоїсь стабільності. В період 1997-2006 рр. значного приросту зазнали неохристиянські громади: кількість громад харизматичного напрямку збільшилась на 3 одиниці, громад Дослідників Біблії на 1 одиницю, також була зареєстрована одна громада ЦІХСОД (мормони). Остання хвиля теж була зумовлена економічними чинниками – світова економічна криза. В цей період, з 2008 року і до сьогодні, кількість харизматів зросла на 4 організації, з’явилося 2 релігійні громади рідновірів і одна громада месіанського іудаїзму.

Цікавим є те, що релігійні конфлікти, які виникають за участі нетрадиційних релігій в Рівненській області, в основному пов’язані з їх «прямими» конкурентами – традиційними релігіями. Наприклад, в звіті Держдепартаменту США про свободу віросповідання в Україні за 2007 рік розповідається про подібний конфлікт інтересів. Лідери ЦІХСОД (мормонів) у м. Києві поскаржились на те, що 30 березня 2007 р. Рівненська обласна державна адміністрація заборонила мормонським місіонерам проповідувати поза межами молитовних будинків, тим самим суттєво обмеживши їхню діяльність. Лідери мормонів вбачають причину своїх проблем у стосунках з обласною владою в тому факті, що Сектор у справах релігій Рівненської обласної державної адміністрації очолює священнослужитель УПЦ-КП. Вони відзначили, що рішення обласної адміністрації суперечить роз’ясненню, наданому колишнім Державним комітетом у справах релігій в 1999 р., у якому зазначено, що місіонери можуть вільно провадити свою діяльність у будь-якому місці [3].

Останні 20 років відзначились динамічним зростанням кількості новітніх релігійних громад в Україні, як результат діяльності західних місіонерів на конфесійній карті України з’явились різного роду новітні релігійні течії. Статистика останніх років свідчить, що етап масштабного росту мережі неорелігійних громад змінився періодом відносної стабілізації, за винятком харизматичних церков, число яких продовжує динамічно зростати. Західний регіон України найменше відчуває на собі вплив новітніх релігійних рухів, натомість ареалом найбільшого поширення неорелігій є південні та східні області України, на що впливає розвиток інфраструктури традиційних церков, а також регіональні відмінності у рівні національної свідомості.

За останні 10 років кількість віруючих в Рівненській області збільшилась [18], що призвело і до одночасного збільшення релігійних громад та конфесій, а саме швидкими темпами зросла кількість православних, протестантських та інших громад, у той час, як кількість католицьких громад залишилась майже незміною. Що стосується нетрадиційних релігій, то незважаючи на стабільне щорічне зростання кількості релігійних громад, їх число, у відсотковому співвідношенні, залишається майже незмінним. Як і в Україні загалом, в Рівненській області неоорієнталізм і неоязичництво вже практично стабілізувалися у своєму кількісному зростанні і територіальному поширенні. Водночас надто високі темпи зростання виявляють саме неохристиянські громади.

На Рівненщині найвпливовішою складовою релігійного життя є православ’я, яке загалом нараховує 1003 релігійні організації, що становить 66 % від загальної релігійної мережі області. Досить широкого розвитку в області набули протестантські релігійні організації різного спрямування, на долю яких припадає 31 % загальної кількості релігійних громад на Рівненщині. На долю католицьких релігійних організацій припадає 2 % від загальної релігійної мережі. Що стосується нетрадиційних релігійних громад, вони становлять лише 0,1 % від загальної конфесійної карти Рівненської області.

Здійснивши аналіз соціальних та психологічних аспектів становлення та розвитку мережі нетрадиційних релігій на Рівненщині, ми дійшли до висновку, що серед населення Рівненської області найбільш популярними є неохристиянські течії харизматичного характеру, що пояснюється найбільшою близькістю їх віровчення та культу до традиційних релігійних уявлень. Їх значимість у суспільному житті Рівненщини зростає за рахунок кількісного росту громад, якісних змін у церковній політиці, суспільній відкритості, соціальній активності, участі у міжконфесійному діалозі. Що стосується неоорієнталізму та неоязичництва, то вони вже практично стабілізувалися у своєму кількісному зростанні і територіальному поширенні. Загалом у Рівненській області незважаючи на стабільне щорічне зростання кількості новітніх релігійних громад, їх число, у відсотковому співвідношенні, залишається майже незмінним.

Література:

1.  Академічне релігієзнавство: Підручник для вузів / За ред. А.М. Колодного. – К.: Світ Знань, 2000. –  862с.
2. Гуревич П. Нетрадиционные религии на Западе и восточные религиозные культы. / П.С. Гуревич  –  М.: Знание, 1985. – 65 с.
3. Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2007 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=75%3A1&catid=45%3Ausa&Itemid=72&lang=uk
4. Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2006 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=78%3A1&catid=45%3Ausa&Itemid=72&lang=uk
5. Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2005 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=76%3A1&catid=45%3Ausa&Itemid=72&lang=uk
6. Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2004 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://photos.state.gov/libraries/ukraine/164171/pdf/religious04_ukr.pdf
7. Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2003 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://photos.state.gov/libraries/ukraine/164171/pdf/religious03_ukr.pdf
8. Дудаp H. Hові релігійні течії: Укр. контекст (огляд, документи, переклади) / H.П. Дудаp, Л.О. Филипович – HАH України, Від-ня релігієзнавства Ін-ту філософії ім. Г.С. Сковороди. – К.: Наук. думка, 2001. – 132 с.
9. Єленський В. Релігія після комунізму / HАH України. Від-ня релігієзнавства Ін-ту філософії ім. Г.С. Сковороди. – К., 2002. – 420с.
10. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/354806;jsessionid=E3BAA67DE495E4DC1C1C1BAFDF65B3D8.app2
11. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1199%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
12. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1212%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
13. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=829%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
14. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=581%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
15. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=126%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
16. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=125%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
17. Інформаційно-аналітичні матеріали «Державно-конфесійні відносини в Україні станом на 2013 рік: рух до партнерства держави і Церкви чи до кризи взаємин?» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/files/publications/2013.04.23_Razumkov_Center__Religion_and_Authority_irs.in.ua.pdf
18. Інформаційно-аналітичні матеріали до Круглого столу на тему «Державно-конфесійні відносини в Україні, їх особливості і тенденції розвитку» за 2011 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=868%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
19. Лубський В. І., Горбаченко Т. Г., Лубська М. В., Яковенко А. І. Релігієзнавство: Підручник / За ред. Лубського В. І. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 448 с.
20. Рожко В. Нарис історії української православної церкви на Волині / В. Рожко – Луцьк, 2001. – 670 с.