Державний борг – важливий макроекономічний показник регулювання економіки держави, він дає змогу залучати кошти для вирішення першочергових економічних завдань, реалізації державних проектів та покриття дефіциту бюджету. Накопичення державного боргу, своєю чергою, загрожує економічній безпеці держави, адже при збільшенні суми боргу збільшуються витрати на його обслуговування. Таким чином, обрана проблематика дослідження є актуальною.
У сучасних умовах питання державного боргу України розглядається дедалі частіше, оскільки його сума з кожним роком збільшується, що не може не викликати занепокоєння. Основними причинами збільшення боргу вважається складна політична ситуація, щорічне збільшення дефіциту державного бюджету та постійний дефіцит платіжного балансу України. У зв’язку з цим стає зрозуміло, що існує необхідність пошуку нових шляхів управління боргом.
Мета дослідження полягає у визначенні шляхів удосконалення управління державним боргом України в сучасних умовах.
Відповідно до Бюджетного кодексу України, державний борг – це загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави, включаючи боргові зобов’язання держави, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору [1].
Під управлінням державним боргом розуміють виконання заходів по досягненню економії коштів державного бюджету з погашення та обслуговування державного боргу та поліпшення його структури, проведення заходів по інформаційній та рейтинговій підтримці залучення коштів на ринках капіталів [4, с. 393]. Метою управління державним боргом є забезпечення боргової безпеки держави, тобто дотримання такого рівня державної заборгованості, який задовольняє потреби держави у фінансових ресурсах, дає змогу зберегти стійкість фінансової системи держави і при цьому не ставить під загрозу виконання державою своїх функцій та зобов’язань щодо погашення та обслуговування боргів [5].
Для України, як і для більшості держав світу, державні запозичення є основним джерелом покриття дефіциту бюджету, причому як державного, так і місцевих бюджетів. Розмір державного боргу, його динаміка, структура та темпи росту є одними з основних показників фінансового стану держави та ефективності державної боргової політики [3, с. 342].
Аналізуючи стан державного боргу України за останні 4 роки, ми можемо бачити, що за цей період він поступово зростав. У 2011 р. в порівнянні з 2010 р. державний борг збільшився на 10,45% (33,8 млрд. грн.), а в 2012 р. ще на 11,72% (41,9 млрд. грн.). В 2013 р. відбулось більш різке зростання на 20,29% (81 млрд. дол.) через необхідність фінансування дефіциту бюджету, а також випуску ОВДП для збільшення статутного капіталу НАК «Нафтогаз України», ПАТ «Державний ощадний банк України» та утворення ПАТ «Аграрний фонд». У 2014 р. державний борг зріс на 97,17% (466,6 млрд. грн.), що було зумовлено нестабільним економічним та політичним станом в країні [2].
Динаміка гарантованого державою боргу дещо відрізняється. Борг поступово зростав за 2010–2012 рр., у 2013 р. зменшився на 10,4%, що становило 12,1 млрд. грн. і у 2014 р. різко зріс на 47,51% (49,5 млрд. грн.).
Загалом можна сказати, що за 2010–2014 рр. державний борг зріс на 668,3 млрд. грн., тобто на 154,59%. Все це дає змогу стверджувати про необхідність пошуку нових способів управління боргом та нових джерел покриття дефіциту бюджету.
Нові кошти для погашення державного боргу Україна може отримати на рахунок:
- реформування податкової системи;
- спрощення процедури створення малого та середнього бізнесу;
- приваблення нових інвестицій та приплив фінансово-валютних ресурсів;
- перегляду видатків бюджету та їх раціоналізації;
- поступової відмови від нових зовнішніх позик.
Також варто звернути увагу на зарубіжний досвід управління державним боргом. Найкращим варіантом для України стане використання «золотого правила», яке досить часто використовує Великобританія. Суть цього методу полягає в тому, що держава використовує нові позики лише для інвестування, і в результаті цього вона не лише з легкістю віддає позику та відсотки по ній, але й отримує прибуток. Для України цей спосіб є доцільним варіантом на майбутнє, оскільки він дає змогу забезпечити приріст надходжень фінансових ресурсів до державного бюджету та своєчасне погашення боргових зобов’язань..
Список використаних джерел:
- Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року N 2456-VI [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456-17
- Інформація про стан виконання Зведеного та Державного бюджетів України за січень-грудень 2014 року [Електронний ресурс] // Міністерство фінансів України. – Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=407731&cat_id=77440
- Кучер Г. В. Управління державним боргом : підручник / Г.В. Кучер. – К. : КНТЕУ, 2009. – 342 с
- Юрій С. І. Казначейська система : підручник / С. І. Юрій, В. І. Стоян, М. Й. Мац. – Тернопіль : Тернопільська академія народного господарства, 2002. – 394 с.
- Лук’янихіна О. А. Управління державним боргом як запорука фінансової безпеки держави / О. А. Лук’янихіна // Актуальні питання безпеки фінансової системи держави: зб. наук. пр. Міжнар. Нау-к.-практ. інтерн.-коеф. / Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х. : ХНУВС, 2014. – С. 185–189.