У роботі розглянуто психологічні умови зниження тривоги та депресії здобувачів закладів вищої освіти в умовах повномасштабної війни в Україні. Теоретично узагальнено сучасні підходи до розуміння тривожних і депресивних станів (психоаналітичний, когнітивно‑поведінковий, гуманістичний, біопсихосоціальний, ресурсно орієнтований, позитивно‑психологічний) та окреслено специфіку їх прояву у студентському віці на тлі воєнних подій. На основі емпіричного дослідження із використанням шкали депресії Бека, опитувальника Спілбергера–Ханіна, HADS, FFMQ‑15 та AAQ‑II показано високу поширеність тривожно‑депресивних проявів серед студентів та виявлено парадоксальне поєднання підвищених рівнів тривоги й депресії з відносно високими показниками майндфулнес і середнім рівнем психологічної гнучкості, які залишаються частково нереалізованими ресурсами. Обґрунтовано, що ключовими психологічними умовами зниження тривоги та депресії є розвиток психологічної гнучкості, інтеграція майндфулнес‑практик, психоедукація, формування адаптивних копінг‑стратегій та посилення соціальної підтримки в освітньому середовищі. Запропоновано комплекс рекомендаційних технік (практики заземлення, дихальні та майндфулнес‑вправи, елементи ACT‑підходу), які можуть бути використані у програмах психопрофілактики та психологічної допомоги студентській молоді в умовах війни.
Актуальність проблеми. Тривога та депресія є одними з найпоширеніших психоемоційних порушень серед студентської молоді, а в умовах повномасштабної війни їхня інтенсивність стрімко зростає. Війна створює постійний фон небезпеки, невизначеності й втрати контролю, що підсилює емоційне напруження, послаблює навчальну мотивацію, погіршує міжособистісні стосунки й сприяє розвитку коморбідних тривожно‑депресивних станів. Постійні повітряні тривоги, перебої з електропостачанням, вимушене перебування в укриттях та порушення звичного навчального процесу формують у студентів відчуття нестабільності й беззахисності, підвищуючи ризик довготривалих психічних наслідків.
Масштаб емпіричних даних свідчить про різке зростання поширеності тривоги та депресії серед здобувачів вищої освіти: у дослідженнях останніх років значна частка студентів демонструє клінічно значущі рівні депресивних симптомів, тривожності, безсоння та ознак посттравматичного стресового розладу. У цих умовах проблема психічного здоров’я студентів виходить за межі суто клінічної і набуває соціально‑економічного виміру, оскільки пов’язана зі зниженням навчальної продуктивності, втратою людського капіталу та ускладненням післявоєнної відбудови держави. Це зумовлює потребу в науково обґрунтованому аналізі психологічних умов, які можуть сприяти зниженню тривоги й депресії у студентської молоді в реаліях війни.
Теоретичні засади вивчення тривоги та депресії. Сучасні уявлення про тривожні й депресивні стани мають багатовимірний характер і ґрунтуються на інтеграції кількох теоретичних підходів. У психоаналітичній традиції тривога розглядається як сигнал внутрішнього конфлікту між потягами та заборонами, а депресія пов’язується з втратою значущого об’єкта й фрустрацією базових потреб, що дозволяє пояснювати глибинні джерела емоційної вразливості особистості. Ці уявлення були доповнені когнітивно‑поведінковими моделями, які акцентують на ролі дисфункційних переконань, когнітивних спотворень і автоматичних думок у підтриманні тривожних і депресивних станів.
Когнітивна теорія А. Бека демонструє, що депресія формуються через стійкі негативні схеми щодо себе, світу та майбутнього, а тривожність – через тенденцію до катастрофізації та селективної уваги до загроз. Раціонально‑емотивна поведінкова терапія А. Елліса доповнює це бачення, підкреслюючи, що джерелом емоційних розладів виступають ірраціональні переконання, які визначають інтерпретацію подій і породжують надмірну тривогу та почуття провини. Гуманістична психологія (К. Роджерс, А. Маслоу) пропонує іншу оптику, в якій тривожність і депресія розуміються як наслідок втрати автентичності, порушення конгруентності «Я‑концепції» та незадоволення базових потреб у безпеці, любові, визнанні та самоактуалізації.
Важливе місце у сучасній картині посідає біопсихосоціальна модель, що інтегрує спадкові фактори, нейробіологічні механізми, індивідуальні когнітивні особливості та соціальний контекст. Згідно з цією моделлю, тривога та депресія розвиваються на перетині тривалої активації стресових систем організму, дисфункцій емоційної регуляції та дефіциту соціальної підтримки. Позитивна психологія та ресурсно орієнтований підхід доповнюють традиційні моделі, фокусуючись не лише на симптомах, а й на внутрішніх і зовнішніх ресурсах – стресостійкості, оптимізмі, соціальній підтримці, майндфулнес і психологічній гнучкості, які можуть виконувати захисну функцію в умовах хронічного стресу.
Особливості тривоги й депресії у студентському віці. Студентський вік є періодом підвищеної психологічної вразливості, оскільки поєднує інтенсивне навчальне навантаження, кризи ідентичності, професійне самовизначення та значні соціально‑економічні виклики. Навчальне середовище нерідко виступає джерелом хронічного стресу через дедлайни, екзаменаційний тиск, потребу поєднувати навчання з роботою, конкуренцію та високу значущість академічних результатів для майбутньої кар’єри. У воєнних реаліях до цих чинників додаються загроза життю, вимушена міграція, розлука з родиною, фінансова нестабільність і руйнування звичних соціальних зв’язків, що суттєво підвищує ризик тривожно‑депресивних розладів.
Тривожність у студентів проявляється як у формі ситуативної реакції на конкретні події (іспити, публічні виступи, загроза обстрілів), так і як стійка особистісна схильність до переживання тривоги навіть за відсутності реальної небезпеки. Клінічна картина включає емоційне напруження, соматичні симптоми (порушення сну, серцебиття, головний біль), труднощі концентрації та тенденцію до уникання ситуацій, що викликають страх. Депресія у студентській популяції характеризується зниженням настрою, втратою інтересу до діяльності, апатією, відчуттям безнадії, порушеннями сну та апетиту, а також зниженням мотивації до навчання й соціальної активності.
Особливої уваги потребує феномен коморбідності, коли у тієї самої особи одночасно спостерігаються симптоми тривожності та депресії. За даними досліджень, поєднання цих станів значно ускладнює адаптацію до навчального процесу, підвищує ризик емоційного вигорання та зумовлює більш тяжкий і тривалий перебіг емоційних порушень. У воєнний час коморбідні тривожно‑депресивні прояви набувають масового характеру, що вимагає комплексних психопрофілактичних та корекційних програм у закладах вищої освіти.
Вплив війни на психоемоційний стан студентів. Війна є потужним екзистенційним і соціальним стресором, який радикально змінює життєві умови студентської молоді. Руйнування освітньої інфраструктури, перехід до дистанційного або змішаного навчання, постійні повітряні тривоги, вимушене перебування в укриттях та тривалі відключення електроенергії порушують звичний ритм життя й навчання. Студенти змушені адаптуватися до ситуації, коли навчання відбувається на фоні реальної загрози життю, втрат близьких і невизначеності майбутнього, що посилює суб’єктивне відчуття безпорадності та емоційного виснаження.
Емпіричні дослідження у студентських вибірках показують надзвичайно високі рівні депресивних симптомів, тривожності, безсоння й ознак посттравматичного стресового розладу, причому ці показники перевищують навіть період пандемії COVID‑19. Виявлено, що ментальні порушення безпосередньо пов’язані зі зниженням академічної успішності, мотивації до навчання, участі в освітньому процесі та підвищенням ризику академічного вигорання. Особливо вразливими є студенти з прифронтових регіонів, ті, хто пережив особисті втрати, примусове переселення або тривалий вплив бойових дій, а також молодь з низьким рівнем соціальної підтримки.
Міжнародні організації (UNICEF, ВООЗ та інші) наголошують, що війна в Україні спричинила масштабну кризу психічного здоров’я серед дітей, підлітків і студентської молоді, яка проявляється стійким зростанням тривоги, депресії, стресу та пов’язаних із ними розладів. Ця ситуація має віддалені наслідки, оскільки хронічні тривожно‑депресивні стани підвищують ризик суїцидальної поведінки, формування залежностей, соціальної дезадаптації та професійних труднощів у майбутньому. Отже, війна не лише посилює індивідуальні страждання студентів, а й створює загрозу для психічного здоров’я цілого покоління.
Методологія емпіричного дослідження. Емпірична частина дослідження спрямована на вивчення зв’язку між рівнем тривожності, депресії, майндфулнес та психологічної гнучкості серед здобувачів вищої освіти в умовах війни. Було використано комплекс валідних психодіагностичних методик: шкалу депресії Бека (BDI) для оцінки вираженості депресивних симптомів, опитувальник тривожності Спілбергера–Ханіна (STAI) для вимірювання ситуативної та особистісної тривожності, госпітальну шкалу тривоги й депресії (HADS), п’ятифакторний опитувальник майндфулнес (FFMQ‑15) та шкалу психологічної гнучкості (AAQ‑II). Додатково застосовувався метод бесіди для поглибленого розуміння суб’єктивних переживань студентів, їхніх копінг‑стратегій і ставлення до війни.
Статистична обробка даних здійснювалася за допомогою методів описової статистики та кореляційного аналізу Пірсона, що дозволило виявити взаємозв’язки між рівнями тривоги, депресії, майндфулнес і психологічної гнучкості. Оцінювалися середні значення показників, стандартні відхилення, мінімальні та максимальні значення, а також відсотковий розподіл респондентів за рівнями вираженості симптомів. Такий комплекс методів забезпечив можливість одночасно дослідити як поширеність емоційних порушень, так і потенційні внутрішні ресурси, що можуть виступати психологічними умовами зниження тривоги та депресії.
Результати показали, що значна частина студентів має підвищені показники ситуативної й особистісної тривожності, а також депресивної симптоматики, що підтверджує гіпотезу про високий рівень психоемоційного навантаження в умовах війни. Водночас у більшості респондентів зафіксовано досить високі рівні майндфулнес за всіма п’ятьма компонентами FFMQ‑15 і переважно середній рівень психологічної гнучкості, що вказує на наявність реальних, хоча й частково нереалізованих ресурсів саморегуляції. Це створює підґрунтя для пошуку таких психологічних умов, які дозволили б активізувати ці ресурси в напрямі зниження тривожно‑депресивних проявів.
Основні емпіричні результати. Кореляційний аналіз засвідчив, що психологічна гнучкість є важливим чинником, пов’язаним зі зниженням тривожних і, меншою мірою, депресивних проявів у студентської молоді. Виявлені статистично значущі негативні кореляції між рівнем психологічної гнучкості та показниками тривоги й депресії за шкалою HADS і реактивної тривожності за Спілбергером свідчать, що зі зростанням здатності приймати власні переживання та діяти відповідно до цінностей зменшується інтенсивність емоційних порушень. Зв’язок із особистісною тривожністю виявився тенденційним, а з показниками депресії за Беком – несуттєвим, що може вказувати на більш виражений вплив психологічної гнучкості саме на тривожну, а не на когнітивно‑мотиваційну складову депресивності.
Натомість кореляції між окремими компонентами майндфулнес (спостереження, опис, усвідомлена дія, неосудливість, нереагування) та рівнем тривоги й депресії не досягли статистичної значущості. Це означає, що у межах дослідженої вибірки диспозиційні риси усвідомленості не виступають самостійними захисними факторами щодо емоційних порушень. Такий результат можна інтерпретувати як свідчення того, що самі по собі високі показники майндфулнес ще не гарантують зниження тривоги й депресії, якщо вони не інтегровані в цілісний стиль саморегуляції та не підкріплені практичними навичками психологічної гнучкості.
Узагальнення результатів показує, що для значної частини студентів характерне поєднання високих рівнів тривожності та депресивної симптоматики з наявністю потенційних внутрішніх ресурсів – усвідомленості та психологічної гнучкості, які залишаються частково нереалізованими в умовах тривалого воєнного стресу. Екстремальний соціальний контекст посилює емоційне навантаження до такого рівня, що спонтанно сформованих навичок саморегуляції недостатньо для ефективного подолання тривожно‑депресивних станів. Це підтверджує необхідність цілеспрямованих психологічних інтервенцій, спрямованих на розвиток і практичне застосування цих ресурсів.
Психологічні умови зниження тривоги та депресії. На основі теоретичного аналізу та емпіричних даних окреслено комплекс психологічних умов, які сприяють зниженню тривоги й депресії у здобувачів ЗВО в умовах війни.
По‑перше, важливою умовою виступає цілеспрямований розвиток навичок психологічної гнучкості, що включає здатність приймати власні емоційні стани, зменшувати емоційне уникання й підтримувати ціннісно орієнтовану поведінку попри наявність тривоги чи пригніченості. Такий підхід відповідає концепції терапії прийняття і відповідальності (ACT), яка розглядає психологічну гнучкість як ключовий процес саморегуляції у стресових умовах.
По‑друге, умовою зниження тривоги й депресії є інтеграція майндфулнес‑орієнтованих практик у повсякденну діяльність студентів, зокрема вправ на усвідомлене спостереження за диханням, тілом, думками та емоціями, технік заземлення, усвідомленої дії, неосудливого ставлення до власного досвіду та нереактивності до негативних стимулів. Хоча окремі компоненти майндфулнес не продемонстрували самостійного протективного ефекту, їх поєднання в цілісну систему навичок може підсилювати психологічну гнучкість і знижувати емоційне напруження.
По‑третє, важливою умовою є психоедукаційний супровід – надання студентам науково обґрунтованої інформації про природу тривоги й депресії, механізми стресу, роль майндфулнес і гнучкості, а також навчання застосуванню відповідних технік у навчальному та життєвому контексті.
Додатково психологічні умови включають розвиток здорових копінг‑стратегій (усвідомлене когнітивне реструктурування, пошук сенсу, активне використання соціальної підтримки), зміцнення ресурсів соціального оточення (групи підтримки, тьюторський супровід, психологічні служби університетів) та створення безпечного, емпатійного освітнього середовища. У поєднанні ці чинники формують комплексну систему умов, за яких внутрішні ресурси студентів (усвідомленість, гнучкість, стресостійкість) можуть перейти з потенційного в реально діючий захисний фактор проти тривожно‑депресивних розладів. Реалізація таких умов у формі програм психопрофілактики й психологічної допомоги є необхідною передумовою збереження психічного здоров’я студентської молоді в умовах тривалої війни.
Рекомендаційні техніки та практики самодопомоги
В умовах війни особливого значення набувають короткі, прості й доступні техніки самодопомоги, які студенти можуть застосовувати в повсякденних ситуаціях – під час повітряних тривог, у гуртожитку, в укритті, перед іспитами або під час дистанційних занять. Однією з ключових груп таких методів є техніки заземлення, спрямовані на повернення уваги до поточного моменту, тілесних відчуттів і безпосереднього оточення, що зменшує надмірне занурення у тривожні думки й катастрофічні сценарії. Подібні техніки рекомендовані як перша лінія допомоги при різкому наростанні тривоги, панічних нападах чи відчутті емоційного «паралічу».
Другим важливим компонентом є дихальні вправи, спрямовані на уповільнення та поглиблення дихання, що сприяє зниженню активності симпатичної нервової системи, зменшенню рівня суб’єктивного стресу й тривожності та покращенню емоційної саморегуляції. Зокрема, ефективними є прості ритмічні техніки (наприклад, вдих на чотири рахунки із повільнішим видихом), які не потребують спеціальних умов і можуть застосовуватися в будь‑якому місці. Додатково рекомендуються вправи на переключення уваги, усвідомлене спостереження за відчуттями й думками, короткі майндфулнес‑медитації, що покращують здатність залишатися присутнім «тут‑і‑тепер» навіть у стресових ситуаціях.
Комплекс психологічних рекомендацій включає також розвиток навичок усвідомленого ставлення до емоцій, вміння ідентифікувати й називати власні переживання, відмовлятися від самоосуду та надмірної самокритики, а також формувати ціннісно орієнтовані цілі навіть в умовах невизначеності. Такі техніки не замінюють професійної психотерапевтичної допомоги, але можуть суттєво зменшувати рівень повсякденної тривоги, підтримувати працездатність і сприяти збереженню життєвого функціонування. Їх інтеграція в освітній процес (через тренінги, семінари, психологічні курси) є одним із перспективних напрямів реалізації психологічних умов зниження тривоги й депресії у здобувачів ЗВО в умовах війни.
Список використаної літератури
1. Амбаслямова Л. Тривожність особистості в умовах війни: теоретичний аналіз. Вісник ХНПУ імені Г.С. Сковороди. Психологія. Випуск 72. Режим доступу: http://journals.hnpu.edu.ua/index.php/psychology/article/view/17122.
2. Асєєва Ю., Возний Д., Волинчук Т. Психічне здоров’я молоді в умовах війни: результати психодіагностики та терапевтичних інтервенцій. Ментальне здоров’я, 2024. № 3. Режим доступу: https://doi.org/10.32782/3041-2005/2024-3-4.
3. Бек А, Деніз Д. Девіс, Фріман А. Когнітивна психотерапія розладів особистості. Київ : Науковий світ, 2024. 560 с.
4. Виноградова-Аник О., Лукʼяненко І. Вплив тривожних та депресивних станів здобувачів медичної освіти на їхню академічну успішність в умовах воєнного стану. Медицина та фармацiя: освiтнi дискурси, 2025. № 1. Режим доступу: https://journals.nmuofficial.kyiv.ua/index.php/eddiscourses/article/view/89/79
5. Галієва О. М. Теоретичний аналіз поняття «тривожність». Теорія і практика сучасної психології : збірник наукових праць, 2018. № 6. С. 107–110.
6. Гиндич А. Дзеружинська Н. Психічне здоровʼя студентів, які постраждали від війни: коморбідність, якість життя та терапевтичні стратегії. Психосоматична медицина та загальна практика,2024. Т. 9 № 4. Режим доступу: https://e-medjournal.com/index.php/psp/article/download/561/1138/5285.
7. Годагер Г., Обрізан М. Психічне здоров’я під час війни: коли хліб перемагає бомби. Вокс Україна. Аналітика. Суспільство, 2025. Режим доступу: https://voxukraine.org/psyhichne-zdorov-ya-pid-chas-vijny-koly-hlib-peremagaye-bomby.
8. Грузинська І. Проблема емоційного реагування на стресові ситуації в умовах воєнного стану. Вісник Національного авіаційного університету, 2022 № 21. Режим доступу: https://jrnl.nau.edu.ua/index.php/VisnikPP/article/view/17096.
9. Єременко Н.П., Ковальова Н.В., Ужвенко В.А. Психічне здоровʼя студентської молоді України під час війни. Матеріали Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Тенденції та перспективи розвитку науки і освіти в умовах глобалізації»: зб. наук. пр. Переяслав, 2023. Вип. 92. С. 90-93.
10. Журавльов А. Ментальне здоров’я студентів під час навчання: виклики та поради щодо управління стресом. Центр комунікацій львівської політехніки. Режим доступу: https://lpnu.ua/news/mentalne-zdorovia-studentiv-pid-chas-navchannia-vyklyky-ta-porady-shchodo-upravlinnia-stresom.
11. Карамушка Л.М. Психічне здоров’я особистості в умовах війни: як його зберегти та підтримати: методичні рекомендації. Київ: Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 2024. 48 с.