ПСИХОЛОГІЧНА РЕЗИЛЬЄНТНІСТЬ ЯК ЧИННИК ПРОТИДІЇ ЕМОЦІЙНОМУ ВИГОРАННЮ СТУДЕНТІВ У ВОЄННИЙ ПЕРІОД
Анастасія Бартош
Національний університет «Острозька академія», Острог
Науковий керівник – Карповець Максим Вячеславович, к.ф.н., доц., директор ННІСГМ
Ключові слова: емоційне вигорання, резильєнтність, студенти, війна, стрес.
Повномасштабна війна суттєво посилила психоемоційний тиск на студентську молодь, спричинивши зростання випадків тривожності, виснаження та втрати навчальної мотивації. У цих умовах емоційне вигорання стає не лише наслідком перевантаження, а й реакцією на тривалу невизначеність, страх та порушення звичного способу життя. Як показують сучасні дослідження [6; 8; 9], здатність особистості зберігати внутрішню рівновагу в умовах стресу значною мірою визначає ризик розвитку вигорання. Саме тому психологічна резильєнтність розглядається як ключовий захисний механізм, який пом’якшує вплив воєнних стресорів і сприяє адаптації студентів до складної реальності.
Перенесення фокусу з негативних проявів на внутрішні ресурси молоді відкриває можливість для нового, ресурсного погляду на студентське вигорання. Резильєнтність у цьому контексті постає не просто як риса характеру, а як динамічний процес мобілізації психічних сил, що допомагає підтримувати емоційну стабільність і забезпечує здатність до навчання навіть у періоди гострих соціальних потрясінь. [2; 4; 7]
Дослідження ґрунтується на аналізі наукових джерел щодо емоційного вигорання, впливу війни на психіку молоді та концепції психологічної стійкості [5; 10]. Емпірична частина спиралася на використання стандартизованих психодіагностичних інструментів: опитувальника Maslach Burnout Inventory – Student Survey, шкали DASS-21 для вимірювання стресу, тривожності й депресії та шкали CD-RISC-10, що оцінює рівень резильєнтності студентів
Статистична обробка даних здійснювалася методами кореляційного та порівняльного аналізу з використанням SPSS, що дало змогу визначити характер взаємозв’язків між показниками стресу, емоційного виснаження та життєстійкості.
Дані дослідження демонструють, що психологічна резильєнтність є потужним буфером, який знижує ризик розвитку вигорання серед студентів у воєнний період. Ті, хто володіє вищим рівнем життєстійкості, швидше відновлюються після стресових подій, краще контролюють емоційні реакції та рідше використовують дезадаптивні копінг-стратегії.
Водночас низький рівень резильєнтності пов’язаний із підсиленням тривожності, втоми й відчуття безнадійності.
Кореляційний аналіз підтвердив наявність стійкого зворотного зв’язку між резильєнтністю та проявами вигорання: найсильніша кореляція виявлена між життєстійкістю і занепокоєнням майбутнім (ρ = –0.518, p < 0.01). Також встановлено зворотний зв’язок із загальним рівнем стресу (ρ = –0.441, p < 0.01) та емоційним виснаженням (ρ = –0.355, p < 0.01). Ці результати свідчать, що резильєнтність послаблює вплив хронічного стресу, формуючи в студентів внутрішній ресурс для подолання негативних психоемоційних станів.
Разом з тим, воєнні події створюють додаткові чинники, що впливають на рівень вигорання: порушення сну, регулярні повітряні тривоги, інформаційне перевантаження, нестабільність навчального процесу та зниження соціальної підтримки [1; 3]. На цьому тлі студенти з високим рівнем резильєнтності демонструють здатність переосмислювати життєві труднощі, спиратися на внутрішні й зовнішні ресурси та підтримувати навчальну активність навіть за умов тривалої небезпеки.
Висновок. Психологічна резильєнтність відіграє визначальну роль у протидії емоційному вигоранню студентів у період війни. Вона зменшує інтенсивність стресових реакцій, підтримує емоційну стабільність та сприяє збереженню навчальної мотивації. Результати дослідження підкреслюють необхідність системного розвитку життєстійкості в студентському середовищі, зокрема через практики майндфулнесу, розвиток емоційної грамотності, формування навичок саморегуляції та зміцнення соціальної підтримки.
Список використаних джерел:
- Власенко Д. Емоційне вигорання у студентів та шляхи його запобігання. 2023.
- Карповець М. В. Перформативна діяльність студентів вищої школи: до проблеми психології розуміння : монографія. Видавничий дім «Гельветика», 2024.
- Кулеша Н. П., Пасічник І. Д. Теоретико-методологічні аспекти поняття психологічної реабілітації. Науковий вісник УжНУ. 2024.
- Матласевич О., Сондак Н. Стратегії розвитку психологічної ресурсності здобувачів вищої освіти як засіб підвищення психічного здоров’я в академічному середовищі. UNIVERSUM. 2024. Вип. 7. С. 264–268.
- Ткаченко Д., Сайко Д., Пилипчук (Шестопал) І. Дослідження стану тривоги студентської молоді в період російсько-української війни. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Психологія». 2022.
- Chong L. Z., Foo L. K., Chua S.-L. Student Burnout: A Review on Factors Contributing to Burnout Across Different Student Populations. International Journal of Environmental Research and Public Health. 2025. Vol. 15, N 2. P. 170.
- Dresen V., Staggl S., Fischer-Jbali L., Canazei M., Weiss E. Stress, Burnout and Study-Related Behavior in University Students: A Cross-Sectional Cohort Analysis Before, During, and After the COVID-19 Pandemic. International Journal of Environmental Research and Public Health. 2025. Vol. 15, N 7. P. 718.
- Ghislieri C., Sanseverino D., Dolce V., Spagnoli P. Emotional Exhaustion and Engagement in Higher Education Students during a Crisis, Lessons Learned from COVID-19 Experience in Italian Universities. Social Sciences. 2023. Vol. 12, N 2. P. 109.
- Maslach C., Jackson M. P. Stress and quality of working life: current perspectives in occupational health. 2006. № 1. P. 42–49.
- Serafica J., Muria N. The Relationship Between Academic Burnout and Resilience to Academic Achievement among College Students: A Mixed Methods Study. 2023.