В даній статті було досліджено проблеми еквівалентності сучасних перекладів Tyndale’s Translation, English Standard Version, New International Version з давньоєврейської та частково з давньогрецької мови. Проаналізовано граматичні зсуви та синтаксичні трансформації у текстах перекладу.

Ключові слова: адекватність, еквівалентність, граматичні зсуви, синтаксичні трансформації, адаптація.

В данной статье было исследовано проблемы эквивалентности современных переводов  Tyndale’s Translation, English Standard Version, New International Version с древнееврейского и частично с древнегреческого языка. Проанализировано граматические смещения и синтаксические трансформации в текстах перевода.

Ключевые слова: адекватность, еквивалентность, граматические смещения, синтаксические трансформации, адаптация.

In the article were researched the problems of equivalence in modern translations of Tyndale’s Translation, English Standard Version, New International Version from Old Hebrew and Old Greek. Grammatical shifts and syntactical transformations were analyzed in the texts of translations.

Key words: adequacy, equivalence, grammatical shifts, syntactical transformations, adaptation. 

Адекватність перекладу має два значення: 1) відтворення одиниці змісту і форми тексту мови оригіналу засобами іншої мови; 2) ідентична інформація що передається схожими чи ідентичними засобами іншої мови.

Адекватний переклад має більше десяти значень, термін якого використовується в різних контекстах: а) текст мови перекладу повністю й без спотворень перекладає текст мови оригіналу; б) бере до уваги контекст і зберігає стилістичні особливості тексту мови оригіналу; в) викликає реакцію читача мови перекладу який зберігає комунікативний намір і мету відправника повідомлення мови оригіналу [6].

Еквівалентність, на противагу, це відносини між двома продуктами, текст оригіналу та текст перекладу. Повинно бути здійснене чітке розмежування між двома термінами, адже переклади повинні слугувати різним призначенням, відмінним один від одного [4].

Необхідно додати, що ми відштовхуємось від початкового сенсу понять «еквівалентність» та «адекватність». Повністю еквівалентні тексти — повністю рівноцінні (рівнозначні); частково еквівалентні тексти — частково рівноцінні. Отже, переклад є адекватним тоді, коли рішення перекладача в достатній мірі відповідає комунікативним умовам.

Проблеми розмежування адекватності та еквівалентності перекладу наштовхують нас на важливий висновок. Текст перекладу, який є повністю еквівалентним оригіналу не завжди відповідає вимогам адекватності. З іншого боку, адекватний переклад не завжди вміщує наявність повної еквівалентності між текстом мови оригіналу та перекладом, їх текстуальними сегментами.

Труднощі в перекладі виникають між кожною мовою, а особливо коли ці мови належать до різних сімей. У нашому дослідженні (давньоєврейська та англійська), іврит належить до семітської мовної сім’ї й англійська мова належить до германської. Одним із поставлених завдань є дослідження відтворення англійськими перекладами Tyndale’s Translation, English Standard Version, New International Version єврейських конструкцій. (Інфінітив для опису додаткової дії) підрядним реченням (за початком на when, what, that), і чи трапляються зсуви при перекладі, та наскільки поширеним є їх використання. Адже, типовим перекладом інфінітивної конструкції в давньоєврейській мові (відповідника немає в англійській мові) є підрядне речення.

В давньоєврейській, інфінітив, або неозначену форму дієслова складають дієслівні іменники що мають функцію дієслова або іменника. В івриті існує два типи інфінітиву: складений та абсолютний інфінітив. Абсолютний інфінітив не вимагає займенникового суфіксу чи препозитивного прийменника, та зосереджується на дієслові. Конструктивний інфінітив є іменниковим на відміну від абсолютного інфінітиву. Він поділений на три види: звичайний конструктивний інфінітив, часовий конструктивний інфінітив та заперечний конструктивний інфінітив. Звичайний конструктивний інфінітив вимагає прийменника  [2].

За теорією граматичних зсувів Кетфорда, зсуви — це відхилення від формальної відповідності при перекладі текстів, текстуальна еквівалентність офіційно не відповідає своєму джерелу, тобто перекладацькі дискурси не можуть бути офіційними відповідниками. Попри загальнопоширену думку про зсуви як негативне явище, вони є прийнятні та досить поширеним явищем хоча б через те, що одна мова не може в ідентичній формі передати думку як може інша (переклад з граматичного на лексичний рівень) [6]. Тому, у нашому випадку інфінітив у давньоєврейській неодноразово переданий підрядним реченням в англійській. При цьому, неможливо сказати що перекладацькі дискурси не є офіційними відповідниками, адже глибинний сенс повідомлення переданий більше ніж поверхневий, і зроблено це у найближчій формі до оригіналу.

Синтаксичні трансформації в реченнях з дієслівним предикатом також є поширеним явищем. Особливо, коли в оригіналі (давньоєврейській) є waw сonsecutive що буквально «перевертає» граматичний час дієслова. Часто переклад здійснюється калькуванням, наприклад з минулого в оригіналі в минулий в перекладацькому тексті що буває складним для розуміння вихідного матеріалу, проте коли в перекладі застосовуються зміни — утворюються синтаксичні трансформації які неодноразово полегшують розуміння дискурсу[8].

Все ж, адекватність та еквівалентність перекладу залежить від можливості перекладача передати глибинний зміст тексту більше аніж поверхневий.

Здебільшого, в англійських версіях перекладу Біблії (зокрема TNT і ESV) використаний дослівний переклад, що досить часто ускладнює процес читання Святого Письма. Відчутна відмінність між Англійською та Біблійним івритом у складнопідрядних реченнях, реченнях що складаються з двох і більше частин. Синтаксис сучасної англійської значно відрізняється від біблійного івриту, наприклад в першій мові синтаксис гіпотактичний, а в давньоєврейській паратактичний. Саме з цієї причини на місті граматичної координації в давньоєврейській використана граматична субординація в англійській, [2, 6].

Складнопідрядні речення в більшості випадків передані з давньоєврейських складносурядних. Як вже зазначили, це спричинене тим, що в англійській синтаксис гіпотактичний, в давньоєврейській паратактичний. Саме тому здійснюються синтаксичні трансформації та змінюється граматика в перекладі. Проте, це зовсім не означає що переклад не є еквівалентним оригіналу або адекватним. Адже у нашій ситуації дві мови абсолютно відрізняються одна від одної, і коли в першій можна перекласти однією структурою, в іншій потрібно використовувати зовсім іншу. Саме з цієї причини для адекватності перекладу при передачі глибинного значення речення часто не можливо обійтися без певних трансформацій [2, 5, 6].

На сам кінець, необхідно брати до уваги складність тексту і період написання. У нашому випадку Священне Письмо є одним із найдавніших текстів та найважчих для перекладу. Більше того, у ньому не має розділових знаків, що додатково навантажує перекладача у його праці. Більше того, Біблія складається з різних жанрів, наприклад ми аналізували прозу, поезію і риторику. У кожному з них речення по-особливому складені, що частково ускладнює процес перекладу адже переклад прозового тексту значно відрізняється від перекладу поезій.

З цієї причини, неможливо обійтись без граматичних зсувів, трансформацій синтаксису та використання іншої часової форми. Попри  думку що трансформації синтаксису та граматичні зсуви є негативним явищем, у перекладі вони є навіть бажані і корисні, адже проходить адаптація тексту до мови перекладу.

Література:

1. Біблія / [пер. з грец І. Огієнка.]. — Львів : Християнська зоря, 2004. — 1628 с.
2. Р.Х. Кеннет в пособии «Краткое изложение грамматических форм времени древнееврейского языка» [R. H. Kennett, A Short Account of the Hebrew Tenses]
3. Сью Грум в «Лингвистическом анализе библейского древнееврейского языка» [Sue Groom, Linguistic Analysis of Biblical Hebrew]
4. Швейцер, Александр Давидович, and Виктория Николаевна Ярцева.Теория перевода: статус, проблемы, аспекты. Наука, 1988.
5. Якобсон Р. И. Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. – М., 1978. – С. 16-24
6. Catford, John C. (1965) A Linguistic Theory of Translation: An Essay in Applied Linguistics. Oxford: Oxford University Press.
7. English Standard Version (ESV) [Електронний ресурс] // BibleGateway. – 2000. – Режим доступу до ресурсу: https://www.biblegateway.com/
8. Kenny, Dorothy, ‘Equivalence’, in the Routledge Encyclopaedia of Translation Studies, edited by Mona Baker, London and New York: Routledge, 1998, 77-80.
9. New International Version (NIB) [Електронний ресурс] // BibleGateway. – 2000. – Режим доступу до ресурсу: https://www.biblegateway.com/passage/?search=Genesis+1&version=NIV.
10. The Bible by William Tyndale [Електронний ресурс] // Bible Study Tools. – 1999. – Режим доступу до ресурсу: http://www.biblestudytools.com/tyn/.