В статті представлені результати емпіричного дослідження взаємозв’язку особистісних особливостей подружжя і характеру їх поведінки у конфліктах. Встановлені статеві відмінності в характері поведінки подружжя в сімейному конфлікті і в їх відношенні до нього

Ключові слова: особистісні особливості, сімейний конфлікт, міжособистісна взаємодія, сім’я, подружжя.

В статье представлены результаты эмпирического исследования взаимосвязи личностных особенностей супругов и характера их поведения в конфликтах. Установлены половые различия в характере поведения супругов в семейном конфликте.
Ключевые слова: личностные характеристики, семейный конфликт, межличностное взаимодействие, семья, супружество.

The paper presents the results of an empirical study of the relationship of personality characteristics of marriage and the nature of their behavior in conflict. Established sex differences in the behavior of spouses in marital conflict and their relation to it
Key words: personal characteristics, family conflict, interpersonal interaction, family, spouses.

Конфлікт – це одна із ознак будь-якої соціальної системи і тому повинен розглядатися як природний фрагмент людського життя. Конфлікт – це стимул до змін, який вимагає творчих рішень. У подружньому конфлікті є ризик як зруйнувати стосунки, так і вийти на їх новий рівень, конструктивно долаючи кризу, здобуваючи нові життєві можливості. Отже, конфлікт може виступати не тільки як фактор дестабілізації сім’ї, виконуючи деструктивну роль, але й виконувати конструктивну функцію. У функціональних сім’ях конфлікти протікають на загальному фоні позитивних взаємин подружжів, виконуючи таким чином конструктивну функцію. Так, виявляючи різницю потреб, установок, цінностей, намірів подружжя, конфлікти допомагають виробити єдині позиції і сприяють успішній адаптації партнерів до шлюбу. У проблемних сім’ях конфлікти протікають на тлі негативних стосунків подружжя, їх взаємної незадоволеності і послаблення чи втрати емоційності, привабливості партнерів. Таким чином, конфлікти, які заважають виробити подружжю спільний погляд, призводять до дезорганізації їх спілкування і співробітництва, слід розглядати як деструктивні. Проблема подружніх конфліктів у сім’ї досліджувалася такими вченими як М.І. Алексєєва, Т.В. Говорун, С.В. Дворняк, В.І. Зацепін, Т.С. Кириленко, С.В. Ковальов, О.С. Кочарян, М.М. Обозов, які стверджують про наявність кризи в сучасній українській сім’ї. Ознаками такої кризи є: високий рівень незадоволеності подружнім життям, дисфункційний розвиток взаємин у шлюбі, конфліктність, стійка орієнтація подружжя на розлучення та малодітну сім’ю, нездатність досягти злагоди, зростання кількості розлучень тощо. [5; 143]. Під цим кутом зору стає зрозумілим, що сім’я потребує психологічної підтримки та допомоги. На сьогодні у вітчизняній і зарубіжній психології конфлікту сформувалися декілька основних підходів до дослідження кризових ситуацій, що виникають у житті членів сім’ї. Так, представники особистісного підходу (С.Т. Агарков, К. Вітакер, С. Кратохвіл, Н.В. Крогіус, В.С. Мерлін, М.М. Обозов та ін), а також представники психоаналізу (З. Фрейд, Н . Аккерман, М. Ніколс) розглядають особистість як центральну ланку будь-якого конфлікту, а особистісні характеристики – як детермінанти конфлікту. Це реалізовано в описі внутрішніх і зовнішніх умов конфліктуючих особистостей (З. Фрейд, К. Хорні, Е. Фромм), мотивів їх конфліктної поведінки (З. Фрейд), характеру і впливу особистісних характеристик на вибір прийомів конфліктного протиборства (Н. Аккерман, Л . Я. Гозман, О. Кернберг, С. Кратохвіл, М. Ніколс), психічних станів опонентів (О. Кернберг, С. Кратохвил) [1]. Тому мета цієї статті полягає у аналізі основних факторів та передумов виникнення сімейних конфліктів; визначенні та обґрунтуванні особистісних особливостей подружжя як передумов виникнення та характеру перебігу сімейних конфліктів.
Стабільність сім’ї значною мірою залежить від того, наскільки молодому подружжю вдається виробити згоду стосовно своїх прав і обов’язків, загальних цілей і завдань, а також спільну позицію у веденні домашнього господарства, вихованні дітей, розподілі сімейного бюджету тощо. Узгоджені дії подружжів обумовлені їх прагненням зробити посильний внесок у спільні справи сім’ї. При цьому поведінку подружжів можна і слід розглядати як результат взаємних поступок і взаємного пристосування – оскільки чоловік і дружина взаємозалежні. Так поступово в сім’ї формується складна система взаємодії і співробітництва. Отже, конфлікт – це сигнал про те, що існує суперечність у потребах, поглядах, інтересах тощо. У взаєминах між рідними людьми причинами конфліктів можуть бути об‘єктивні обставини, реальні труднощі й перешкоди, складні ситуації, а можуть бути й суб‘єктивні причини: упередження, різні ціннісні орієнтації, звички, особливості характеру, темпераменту тощо [6; 96]. Для виявлення типових форм поведінки в конфліктній ситуації використовувався тест К. Томаса (С. Thomas), адаптований Н.В. Гришиною [4; 27]. Для оцінки задоволеності шлюбом використовувався тест-опитувальник «Задоволеність шлюбом» В. Століна, Т. Романової, Г. Бутенка (V. Stolin, T. Romanova, G. Butenko). Тест-опитувальник призначений для експрес-діагностики ступеня задоволеності шлюбом, а також ступеня узгодженості-неузгодженості задоволеності шлюбом конкретної подружньої пари [3; 108]. В цілях вивчення характерологічних особливостей особистості був використаний опитувальник Гекса (Hexham) для визначення характерологічних особливостей (сигнальний опитувальник). За допомогою даної методики можна вивчити ряд типів особистості і визначити переважний тип обстежуваного (пристрасно-емоційний, щедро-холеричний, сентиментально-чуттєвий, нервовий, флегматичний, сангвінічний / реалістичний, апатичний, аморфний) [6; 209]. Для оцінки активності поведінки в конфлікті використовувався тест «Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях». Методика дає можливість охарактеризувати найбільш конфліктні сфери в сімейних відносинах та визначити рівень конфліктності в парі [2; 75]. Аналіз цінностей особистості проводився з допомогою опитувальника цінностей Шварца (Schwartz Value Survey), який представлений шкалою для вимірювання 10 типів цінностей особистості на рівні переконань [7; 84]. Для виявлення базових потреб особистості використовувалась методика, яка виявляє потреби-мотиватори особистості чи групи [3;166]. Основою опитувальника слугувала процедура парних висловлювань, що характеризують потреби особистості. Також були використані такі методи статистичної обробки даних: t-критерій Стюдента для визначення статистичної відмінності показників; ранговий коефіцієнт кореляції Спірмена для визначення наявності зв’язку і підтвердження його статистичної значимості між показниками. Дослідження проводилось анонімно та на добровільній основі в очній формі. Вибірку нашого дослідження склали 25 подружніх пар (50 респондентів) віком від 25 до 46 років (середній вік респондентів = 31.8, SD=13.4). 88.5 % опитаних мають вищу освіту. Досліджувані є жителями Волинської, та Рівненської областей. Наявність дітей та термін перебування у шлюбі не входили до кола наших дослідницьких інтересів. В результаті проведеного емпіричного дослідження нами було виявлено, що, за характером поведінки в сімейних конфліктах, «активні» жінки обирають суперництво та компроміс як основну форму поведінки в конфліктній ситуації. Простежується значимість таких особистісних цінностей як стимуляція і досягнення. З підвищенням активності послаблюється потреба в безпеці, росте значимість таких особистісних цінностей, як стимуляція, досягнення, і понижується значимість конформності. Жінки, які частіше обирають суперництво, є менш задоволені шлюбом. Щодо жінок, які за характером поведінки у конфлікті є «пасивними», то в них простежуються наступні форми поведінки у конфлікті: уникнення та пристосування. Для них є значимою така цінність як доброта. У жінок, в яких показники активності зростають, простежується значимість такої цінності як самостійність і посилюється суперництво як типова форма поведінки в конфлікті. Пасивність в поведінці при сімейних негараздах супроводжується частішим використанням стратегії уникнення і пристосування. Чоловіки, які характеризуються активним відношенням до конфлікту, обирають співробітництво як основну форму вирішення конфлікту. Щодо чоловіків, які за характером поведінки у конфлікті є «пасивними», то вони найчастіше обирають стратегію уникнення. Результати за обома методиками представлені у таблиці 1.
Таблиця 1.
Результати кореляційного аналізу між стратегіями поведінки в конфлікті та характером поведінки у конфліктній ситуації

Отже, чоловіки, «активні» в розв’язанні сімейних конфліктів, обирають співробітництво та компроміс. Чоловіки, які обирають співробітництво є більш задоволеними у шлюбі, ніж ті, які обирають компроміс. Зниження активності поведінки в сімейному конфлікті супроводжується суперництвом, та наростанням цінності «досягнення». Підвищується здатність до пристосування як основної форми поведінки в конфлікті. Стає значимою така цінність як «конформність».

Чоловіки, «пасивні» у вирішенні сімейних конфліктів є більш незадоволені матеріальними потребами. Зі зростанням активності поведінки в конфлікті підвищується здатність до співробітництва, значимість цінностей безпечність та конформність. Щодо характерологічних особливостей особистості, то можна простежити певні спільні тенденції між чоловіками і жінками. Наприклад, частка жінок та чоловіків пристрасно-емоційного типу, обирають суперництво. Деякі жінки, та деякі чоловіки сентиментально-чуттєвого типу обирають компроміс. Чоловіки та частка жінок холеричного типу надають перевагу суперництву. Тут ми можемо зробити припущення про те, що за наявності  відношення до певного типу, який містить в собі властиві йому характерологічні особливості, респондент може вибрати ту, а не іншу стратегію поведінки в конфлікті.  Результати представлені у таблиці 2.

Таблиця 2.

Результати кореляційного аналізу між стратегіями поведінки в конфлікті та характерологічними особливостями

Щодо потреб, то найбільш актуальною для жінок є потреба в безпеці. Ця потреба несе в собі наступний зміст: захищеність сім’ї; почуття, що інші піклуються про мене; наявність підтримки від близьких.  Для чоловіків найбільш актуальною є потреба у визнанні, що супроводжується бажанням самоствердитись.   Результати представлені у таблиці 2.

Таблиця 3.

Результати загальної вибірки за методикою В. Скворцова «Діагностика особистісних і групових базових потреб»

Далі ми здійснили кореляційний аналіз для того, щоб побачити чи є зв’язок між стратегіями поведінки в конфлікті та базовими потребами респондентів. Для цього ми використали коефіцієнт рангової кореляції Спірмена. Статистично значимим вважається коефіцієнт кореляції р0.05. Результати представлені у таблиці 4.

Таблиця 4.

Результати кореляційного аналізу між стратегіями поведінки в конфлікті та базовими потребами

З отриманих результатів ми бачимо, що потреба в безпеці і в чоловіків, і в жінок корелює зі стратегіями поведінки в конфлікті. Це означає, що вона є важливою при виборі стратегії у конфлікті. Тобто незадоволена потреба у безпеці може стати, як причиною конфліктів, так і причиною вибору тієї, чи іншої стратегії.

Наступним нашим кроком було прослідкувати наявність зв’язку між цінностями та стратегіями поведінки у конфлікті. Перш за все ми дослідили цінності. Отримані дані ми зобразили на графіку (Рис. 5).

Рис. 5. Середні показники результатів всієї вибірки за методикою «Ціннісний опитувальник» (Шварца).

Як бачимо з даного графіка, на першому місці знаходиться така цінність як «Безпечність», на останньому – «Соціальна культура». За методикою Шварца безпечність означає наступне: захищеність сім’ї; почуття, що інші піклуються про мене; наявність підтримки від близьких. Соціальна культура несе такий зміст: уникнення заборгованостей; єднання з природою; байдужість до мирських турбот; збереження навколишнього середовища. Далі ми провели кореляційний аналіз між цінностями та стратегіями поведінки в конфлікті. У показниках жінок ми виявили кореляційні зв’язки таких цінностей як: безпечність, зрілість та соціальність з стратегіями вирішення конфлікту. Відповідно така цінність як «безпечність» корелює із стратегіює «уникнення», де r(25)=0,54; р0.05, та зі стратегією «співпраця», де r(25)=0,39; р0.05. «Зрілість» корелює із стратегією «компроміс», де r(25)=0,41; р0.05.  «Соціальність» корелює із стратегією «пристосування», де r(25)=0,38; р0.05, та із стратегією «співпраця», де r(25)=0,39; р0.05   У показниках чоловіків ми виявили, що такі цінності  як: соціальна влада, та зрілість корелюють з стратегіями вирішення конфлікту. Результати кореляцій мають такий вигляд: «соціальна влада» корелює із «суперництвом», де r(25)=0,47; р0.05, та із «уникненням», де r(25)=0,38; р0.05. Зрілість корелює із стратегією «компроміс», де r(25)=0,58; р0.05, та зі стратегією «пристосування», де r(25)=0,40; р0.05.

Дослідивши цінності, було помічено, що і в чоловіків, і в жінок така цінність як зрілість корелює зі стратегіями поведінки в конфлікті. Можна зробити висновок про те, що саме ця цінність, яка несе в собі такий зміст як: зріле розуміння життя; глибокий емоційний та духовний зв’язок; почуття власної гідності; розуміння свого призначення в житті, має важливе значення при виборі стратегій поведінки в конфлікті.  Вона  є однаково важливою, як для чоловіків, так і для жінок. Тож, якщо дану цінність буде пригнічувати  подружній партнер, то це може стати як причиною конфлікту, так і причиною вибору певної стратегії для його вирішення. Найбільш частим стилем поведінки у конфлікті є компроміс та уникнення. Соціальна культура як колективна цінність є найменш значимою для вивченої вибірки. Ця цінність має такий зміст: уникнення заборгованостей; єднання з природою; байдужість до мирських турбот; збереження навколишнього середовища.

Отримані результати вказують на статеві відмінності у характері поведінки подружжя в сімейному конфлікті і їх відношенні до нього: у жінок поведінка в сімейному конфлікті ініціюється важливістю особистісних цінностей і втіленням в життя особистісних інтересів, чоловіки прагнуть уникнути активної поведінки в конфлікті. Тож, для чоловіків сімейний конфлікт є стресовою подією, для жінок – ареною для самоактуалізації. Отже, проаналізувавши основні фактори та передумови виникнення сімейних конфліктів, ми визначили та обґрунтували такі особистісні особливості подружжя як: потреби, цінності, характерологічні особливості. Ми довели емпірично, що ці особистісні особливості в певній мірі є передумовою виникнення та характеру перебігу сімейних конфліктів.   Перспективи подальшого дослідження з даної проблеми полягають  у:     –  порівняльному аналізі отриманих даних з результатами вивчення проблеми практичними психологами і психотерапевтами щодо конфліктуючих подружніх пар;  – дослідженні особливостей особистісних детермінант подружнього конфлікту у сім’ях з дітьми та без дітей, з прийомними дітьми, у змішаних сім’ях;

– дослідженні особливостей особистісних детермінант подружнього конфлікту у сім’ях з різним віросповіданням подружжя, подружжям різних національностей і соціального статусу;

– розробці та апробації психологічного тренінгу та комплексної психокорекційної роботи, спрямованої на гармонізацію подружніх взаємин шляхом розвитку навичок сімейного спілкування, самопізнання, саморозвитку кожного з партнерів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Антонюк  Е. В.   Становление ролевой  структуры  молодой  семьи  и  ее  восприятие супругами /Е.В Антонюк// Вестник МГУ. – 2007. – №14. – С. 21–27.
2. Анцупов А.Я. Профилактика конфликтов в школьном коллективе / А.Я.Анцупов. – М.: ВЛАДОС, 2003. – 208 с.Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии / С.М. Емельянов. – СПб., 2001. –368с.
3. Калмыкова Е.С. Психологические проблемы первых лет супружеской жизни /Е.С. Калмыкова// Вопросы психологии. – 1983. – №3. – 278 с.
4. Канатаев Ю.А. Психологія конфлікту. / Ю.А. Канатаев. – М.: ВАХЗ, 1992.  – С. 124.Кравець В.П. Психологія сімейного життя: [навч. посіб.]/ В.П. Кравець. – Тернопіль, 1995. – 696 с.
5. Обозов Н. Н. Диагностика супружеских затруднений / Н. Н. Обозов, А. Н. Обозова// Психологический журнал. –1982. – № 2. – 54 с.
6.  Ішмуратов  В.А. Конфлікт і злагода/ В.А. Ішмуратов // Наука – К., – 1999. – 247 c.
7. Сысенко В.А. Супружеские конфликты/В.А. Сысенко – М., 1989. – 177с.