Сьогодні не піддається сумніву той факт, що могутність і великий авторитет США відіграє важливу роль на міжнародній політичній арені, а країна здійснює переважаючий вплив на світові трансформаційні процеси і події.

Однак втримати лідерство і ключові позиції серед інших розвинених держав іноді буває вкрай важко і проблематично. Останнім часом прослідковується тенденція різкого послаблення американського впливу в окремих сферах діяльності і регіонах. Причиною такого явища стали ряд кризових ситуацій у світовій економіці (у тому числі неодноразові загрози виникнення дефолту у країні), а також деякі світові конфлікти, які негативно позначилися на іміджі країни і зовнішній політиці.

У політичній сфері це віднайшло відображення у 2008 році, коли на пост президента США прийшов представник від Демократичної партії Барак Обама. Його програмні зовнішньополітичні позиції були менш радикальними, ніж у республіканського кандидата Джона Маккейна [1].

Згідно із інформацією, яка розташована на офіційному сайті Білого Дому, ключовим моментом зовнішньої політики США є бажання президента просувати національну безпеку країни, використовуючи всі елементи американської потужності, в тому числі силу головних цінностей свого народу [5].

З цією метою у травні 2010 року Державний Департамент на чолі із державним секретарем США ухвалив документ «Стратегія національної безпеки», у якому детально розписується стратегічний підхід щодо задоволення чотирьох національних інтересів країни:

1) Безпека: гарантія безпеки США, її громадян, союзників і партнерів.

2) Процвітання: побудова сильної, інноваційної і конкурентоспроможної американської економіки у межах відкритої міжнародної економічної системи, яка дасть змогу реалізувати можливості та процвітання країни.

3) Цінності: повага і поширення загальнолюдських цінностей в країні і в усьому світі.

4) Міжнародний порядок: забезпечення стабільного міжнародного устрою, запропонованого керівництвом США, який сприятиме миру,безпеці і можливості вирішення глобальних проблем шляхом тіснішої співпраці [6].

Зрозуміло, що після закінчення Холодної війни, ризик ядерного нападу значно зріс, а зусилля колишніх президентів щодо стримування цих небезпек були зосереджені на глобальний режим нерозповсюдження, який виявився неефективним [2]. Саме тому головним пріоритетом американської влади було визначено згортання виробництва і припинення поширення ядерної зброї у світі. Успіх залежить від широкого консенсусу та узгоджених дій країн. У свою чергу США зобов’язується виконувати наступні завдання:

1) Переслідування ідеї «світ без ядерної зброї». США зобов’язується будувати співпрацю із Росією та іншими державами, щоб збільшити довіру міжнародної громадськості до себе і контролювати відповідальність інших країн за власні дії. Поки існує ядерна зброя, Америка повинна підтримувати безпечний, надійний і ефективний ядерний арсенал одночасно для стримування потенційних ворогів, а також запевнити своїх союзників і партнерів із безпеки розраховувати на виконання Сполученими Штатами власних зобов’язань.

Першими кроками у реалізації цього завдання має бути ратифікація нової угоди СНО (Договір про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь) із Росією, щоб істотно обмежити поширення ядерних боєголовок і стратегічних засобів їх доставки, при цьому забезпечуючи режим комплексного моніторингу. Наразі Америка схильна використовувати у стратегії національної безпеки підхід зниження ролі ядерної зброї. Крім того, країна буде домагатися ратифікації Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань [7].

2) Зміцнення режиму ядерного нерозповсюдження. Основними операціями у цьому напрямку мають стати: країни із ядерною зброєю будуть рухатися в бік роззброєння; країни без ядерної зброї взагалі відмовляються від цієї власності. Крім того, слід розвивати нові основи для співпраці у сфері ядерної безпеки. Тому члени Глобального партнерства з ядерної енергії домовилися про те, що до країн, які не будуть виконувати свої зобов’язання, будуть застосовуватися жорсткі санкції.

3) Забезпечити вільний вибір Ірану та Північній Кореї. США переслідують ідею перетворення Корейського півострову на зону, вільної від ядерної зброї. Що ж стосується Ірану, то правління цієї країни повинно виконувати міжнародні зобов’язання щодо своєї ядерної програми. Якщо ці країни ігноруватимуть виконання завдань, до них будуть застосовуватися жорсткі міри, на меті яких буде часткова або повна ізоляція.

4) Безпека експлуатації ядерної зброї та матеріалів. Це завдання було ухвалене на Глобальному саміті із ядерної безпеки у 2010 році, а його реалізація має бути виконана до кінця 2013. Засобами ймовірно стане налагодження нових партнерських відносин, використання практик бухгалтерського обліку, розробка всесвітньої ініціативи щодо боротьби із актами ядерного тероризму, запровадження новітніх технологій захисту інформації. Таким чином планується, що кількість випадків крадіжок ядерної зброї чи незаконної торгівлі цими технологіями значно зменшиться.

5) Підтримка концепції мирного використання ядерної енергії. У зв’язку із широким використанням багатьма країнами ядерної енергетики, виникає нагальна необхідність розвивати цю інфраструктуру, а також впевнитися у її безпечності. Щоб попередити загрози та потенційно негативні наслідки, Сполучені Штати будуть організовувати навчання операторів, створювати спеціальні регулюючі органи, які всіляко сприятимуть фізичній безпеці і запобігатимуть виникненню терористичних актів та технічних катастроф на виробництві [6].

Список використаних джерел та літератури

1. Бєлоусова, Н.Б. Концептуальні засади стратегії інформаційної безпеки США за адміністрації Барака Обами [Електронний ресурс] / Н.Б. Бєлоусова // VuzLib.com. – [2010?]. – Режим доступу : http://vuzlib.com/content/view/2632/74/. – Назва з екрану.
2. Зовнішня політика США: втрачені ілюзії [Електронний ресурс] // Міжнародні новини – Еuronews. – [1993?]. – Режим доступу : http://ua.euronews.com/2012/10/30/foreign-policy-complicated/. – Назва з екрану.
3. Лиддел-Гарт, Б.Г. Стратегия непрямых действий [Электронный ресурс] / Б.Г. Лиддел-Гарт // Библиотека научной и пропагандистской литературы. – [2003?]. – Режим доступа : http://www.skmrf.ru/library/library_files/liddel.htm. – Название с экрана.
4. Наджос, А. Американські друковані ЗМІ і найбільші промислові корпорації: публічна співпраця або прихована підтримка [Текст] / А. Наджос // Актуальні питання масової комунікації. – К., 2000. – Вип.1 – С. 28-30.
5. Foreign Policy [Electronic resource] // The White House. – [2001?]. – Mode of access : http://www.whitehouse.gov/issues/foreign-policy. – Title from the screen.
6. National Security Strategy [Electronic resource] // The White House. – [2001?]. – Mode of access : http://www.whitehouse.gov/sites/default/files/rss_viewer/national_security_strategy.pdf. – Title from the screen.
7. Seoul Communiquе [Electronic resource] // 2012 Seoul Nuclear Security Summit. – [2012?]. – Mode of access : http://www.thenuclearsecuritysummit.org/userfiles/Seoul%20Communique_FINAL.pdf. – Title from the screen.