У статті досліджено основні підходи до визначення митних платежів і їх роль у системі регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Ключові слова: мито, митні платежі, єдиний тариф

The article examines the main approaches to the definition of customs duties and their role in the regulation of foreign economic activity

Key words: duty, customs duties, uniform tariff

Визначення та затвердження в Конституції України факту незалежності та суверенності держави зовсім не надає їй права свавілля у зовнішньополітичній та зовнішньоекономічних сферах. Швидше, навпаки, ознака суверенності покладає на кожну державу обов’язки чіткого дотримання правових норм та звичаїв, за якими функціонує нормальна життєдіяльність світового співтовариства.

Митне регулювання є одним з основних інструментів державного впливу на зовнішньоторговельний оборот. За його допомогою держава, з одного боку, забезпечує вільний доступ української економіки до системи світового господарства, а з іншого – шляхом встановлення заборон і обмежень на ввезення та вивезення окремих товарів, ліцензування, квотування і застосування низки інших заходів забезпечує захист інтересів українських споживачів, економічної безпеки держави, суспільного порядку, життя і здоров’я людей, моральних засад і культурних цінностей суспільства, а також поповнення прибуткової частини Державного бюджету шляхом стягнення митних платежів при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон України. [1]

У зв’язку з тим, що об’єктом митних правовідносин є сплата мита, яке складається в зв’язку з переміщенням через митний кордон товарів і транспортних засобів, саме визначенню та аналізу даної правової категорії слід приділити особливу увагу.

Метою даної статті є визначення основних видів мит та їх роль у регулюванні національної економіки держави.

У статті висувається ряд завдань, а саме: визначити основні підходи до розмежування різних видів мит, дати чітке розуміння поняття «мита» в законодавстві України, зазначити проблеми, які існують в митному законодавстві.

Проблематикою даної теми займалися такі вчені: А. Дубіна, Ю. Дьомкін, І. Бережняк, П. Дзюбенко, О. Єгоров, С. Сорокіна, С. Пирожков.

Митний кодекс України дає визначення поняття мито, за яким – це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та Митним кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до Митного кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. [2]

Для того, щоб Україна змогла забезпечувати себе якісними товарами та й розвивати свою економіку, вона встановлює певні види мита, для запобігання неякісного ввозу та сприяння розвитку національної економіки.

Особливим інструментом регулювання національної зовнішньоекономічної діяльності, експортно-імпортних операцій є митний тариф. На даний час в Україні діє з 1992 р. Єдиний митний тариф – систематизований звід ставок ввізного мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України, або вивозяться за межі цієї території. [3, ст.3]

Митно-тарифні заходи є важливим елементом податкової системи, з допомогою яких держава отримує можливість активно впливати на економічне життя країни, шляхом безпосереднього впливу на ціни товарів.

Створюючи ціновий бар’єр на шляху руху товарів до користувачів шляхом застосування до товарів при їх переміщенні через митний кордон встановлених ставок митних платежів та податків, митно-тарифні заходи тим самим піднімають рівень цін, впливають на конкурентоспроможність товару, що в свою чергу позначається і на рівні нагромадження капіталу, темпах розвитку, нормах прибутку в окремих галузях виробництва. [4]

Основними елементами митного тарифу є мито, ставка мита, вартість товару, тарифні пільги. Всі види платежів, які стягуються митними органами України при переміщенні через митний кордон товарів і транспортних засобів, а також в інших випадках, що встановлюються митним законодавством, називається митними платежами.

Митні платежі складають певну систему, яку можна умовно розділити на дві групи:

1. Основні – це встановлені державою обов’язкові платежі, які стягуються  при перетині митного кордону особами. Наприклад :

–          мито;

–         митні платежі, які нараховуються за вантажною декларацією;

–         податки, такі як акцизний збір та додана вартість.

1. Додаткові – це ті платежі, які надаються за додаткові послуги (наприклад, зберігання товару).

Нарахування всіх цих платежів здійснюється Державною митною службою України.

Переважна більшість держав застосовує митні тарифи, тобто систематизований перелік товарів, який оподатковується митом при перетині кордону.

Зовні це простий механізм дії митних зборів на торгівлю з іншими країнами, однак багатоплановість використовується урядом для досягнення різних цілей. Тарифи захищають національний ринок від іноземної конкуренції, підвищуючи ціни на імпортні товари, підтримують порівняно високий рівень внутрішніх цін, сприяють розширенню збуту вітчизняної продукції за кордоном за нижчими цінами. [4]

Мито в тарифі встановлюється двома шляхами. Один із них – це визначення розміру (ставки) мита у вигляді відсотка до ціни товару. Мито, виражене таким чином, називається мито з цін або адвалерне. Другий метод – це визначення розміру мита безпосередньо в грошовому вираженні у вигляді певної суми, яка нараховується з ваги, об’єму та штуки товару. Мито, встановлене таким методом, називається специфічним митом.

У сучасних митних тарифах застосовують ці два види мит, але вони по-різному реагують на зміну рівня цін на світовому ринку. При підвищенні цін більш ефективним стає адвалерне мито, при зниженні – специфічне. У сучасній митній політиці промислово розвинених країн спостерігається тенденція до збільшення ролі адвалерних мит у тарифах. [4]

Якщо класифікувати мита за об’єктом оподаткування, то вони поділяються на:

1. Ввізне мито;
2. Вивізне мито;
3. Сезонне;

А за способом нарахування:

1. Адвалерне;
2. Специфічне;
3. Комбіноване. [2]

Ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.  Вивізне мито встановлюється законом на українські товари, що вивозяться за межі митної території України.

На окремі товари законом може встановлюватися сезонне мито на строк не менше 60 та не більше 120 послідовних календарних днів з дня встановлення сезонного мита.

Митний кодекс України розмежовує види мита, визначає всі процедури стягнення мита, оформлення декларацій, здійснення митного контролю відповідними органами.

Поряд з митом є ще митні платежі – це платежі, що стягуються понад мито, за певні послуги у сфері митної справи, а також за виконання своїх обов’язків митними органами.

Відповідно до постанови Кабінет Міністрів України затвердив розмір плати за виконання митних формальностей митними органами поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для них, справляється за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи до митного органу у порядку, визначеному Міністерством фінансів. Плата справляється у гривні за офіційним (валютним) курсом, встановленим Національним банком, що діє на дату подання митної декларації, а у разі, коли виконання митних формальностей не пов’язано з поданням митної декларації, – на дату фактичної сплати. Кошти, що надійшли від справляння плати, зараховуються до державного бюджету. [5]

Митні платежі є також важливим інструментом в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності.

Встановлення мита в Україні є важливим засобом збереження національної економіки. Промисловість нашої держави не в змозі конкурувати з дешевими і більш якісними товарами, що виробляються за кордоном за допомогою новітніх технологій і з вищим рівнем організації виробництва. Якщо наповнити нашу економіку дешевими товарами, то це призведе до скорочення національного виробництва і навіть до знищення окремих його видів, а це потягне за собою скорочення робочих місць, зростання безробіття, і це загрожує національній економічній безпеці, міжнародному престижу країни.

Існує також безліч проблем пов’язаних з митним регулюванням. Україна потребує реформування даної сфери, оновлення нормативно-правової бази, створення ефективного митного механізму, який би забезпечив швидкий і якісний пропуск через кордони.

Нині митні платежі є одними з головних доходів у державу, це, насамперед, ті грошові внески, які утворені в результаті справляння та стягнення митних платежів, конфісковані предмети, стягнення штрафів та пені. Така різноманітна система митних платежів дає можливість державі здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з метою захисту національного виробника.

1. Ченцов В.В. Митне право України / В.В. Ченцов. – К.: Істина, 2007. – 328 с.
2. Митний кодекс України від 13 березня 2012 р. // Відомості Верховної Ради. – 2012. – № 4495-VI.
3. Про Єдиний митний тариф: Закон України від 5 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 2097-ХІІ.
4. Жоріна Ф. Л. Правові засади митної справи України / Ф. Л. Жоріна. – К.: Магістр-ХХІ сторіччя, 2005. – 384 с.
5. Про справляння плати за виконання митних формальностей митними органами поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установлених для них: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради.  – 2003. – № 93.