УДК 81’22 : 82-92

О. А. Броварська

Хмельницький інститут соціальних

технологій Університету «Україна»

 

МУЛЬТИМЕДИЙНОСТЬ, ЗНАК И ИНТЕРПРИТАЦИЯ ТЕКСТА: К ПРОБЛЕМЕ СЕМИОТИЧЕСКИХ СТУДИЙ В ПУБЛИЦИСТИКЕ (НА МАТЕРИАЛЕ ТВОРЧЕСТВА БОГДАНА ТЕЛЕНЬКО)

MULTIMEDIA, SIGN AND TEXT INTERPRETATION: ON THE PROBLEM OF SEMIOTIC STUDIOS IN PUBLICISM (BASED ON WORKS OF BOGDAN TELENKO)

 

Анотація

У статті пропонується аналіз публіцистики сучасного подільського письменника Богдана Теленька крізь призму використання мультимедіальних засобів у світлі наскрізної та лейтмотивної ідеї націєтворення, уведення його творчості в ширший ідейний простір задля декодування історичної правди про українську націю, історію, реальність. У розв’язанні такої мети нашої розвідки застосовано елементи семіотичного аналізу.

Ключові слова: публіцистика, жанр, стиль, образ, поетика, рецепція, мультимедійність.

Аннотация

В статье предлагается анализ публицистики современного подольского писателя Богдана Теленько сквозь призму использования мультимедиальных средств в русле  ключевой и лейтмотивной идеи развития нации, введение его творчества в широкий идейный диапазон для декодирования исторической правды об украинской нации, истории, реальности. В решении такой цели нашей проблемы применены элементы семиотического анализа.

Ключевые слова: публицистика, жанр, стиль, образ, поэтика, рецепция, мультимедийность.

Summary

MULTIMEDIA, SIGN AND TEXT INTERPRETATION: ON THE PROBLEM OF SEMIOTIC STUDIOS IN PUBLICISM (BASED ON WORKS OF BOGDAN TELENKO)

The article covers the analysis of publicism of the contemporary writer in Podillia Bogdan Telenko through the prism of using multimedia means in the light of penetrating and burden idea of nation-building and putting his creativity into a broader ideological space to decode the historical truth about the Ukrainian nation, history and reality. It is indicated that mythic and archetype conscious depressurization as a dominant of semiotic system in Telenko’s publicism, on the one hand, promotes the development of national and philosophic and state building thinking and its output to the global intellectual and conscious context and on the other hand preservation of the identification genetic and archetype code of national consciousness. By means of critical differentiation between past Bohdan Telenko affects the reality giving direct and indirect analysis of literature, society, regime, nation and so on. Publicist describes crushing Soviet regime in details (for the nation, Ukraine and personality). A great attention is drawn to the fact that at genre level of arranging the publicism of B. Telenko the interpenetration of elements of different arts is especially expressive. Intermedia of B. Telenko’s publicism is both the internal text interaction in the work of semiotic codes of different arts, and the interaction of semiotic codes of different arts in a multimedia space of culture that contributes to outlining the sign system of the author in which dominant and diametrically-opposite-module systems are distinguished. In publicism of Telenko where the author demands from the reader a detailed reading of the text using the imagination, intellect, mythological and historical knowledge, multimedia, in our opinion, serves mostly for crystallization and consolidation of the sign.

It is emphasized that interactions between arts which are illustrated as the use of author’s graphic drawings, intergeneric genre modifications, a broad palette of artistic and imaginative means, intertextual positions and others, not only provide intermedia sounding of publicistic creativity of Bohdan Telenko in modern literary space and organically complete his artistic meaning but greatly enhance the creation and consolidation of a sign structure that gradually is crystallized and “draws” into its own receptive field, holding the reader’s attention around its own national and philosophic statements, the center of which is the Ukrainian nation.

Key words: journalism, genre, style, image, poetics, reception, multimedia.

Процес розбудови незалежної суверенної держави передбачає істотну трансформацію світоглядних орієнтацій та самосвідомості народу, оновлення культурної системи, вироблення морально-естетичних орієнтирів у контексті сучасної свідомісної парадигми. Глибока концептуальність публіцистичного мислення  художника породжує творення знакової системи на фоні його творів. Актуальним є дослідження творчості сучасного подільського публіциста Богдана Теленька крізь призму мультимедійності як узгодженого поєднання в єдиному ансамблі кількох медій, що органічно сприймаються й створюють своєрідний мистецький синтез, чим забезпечується чіткіше функціонування знакової системи публіциста. У розв’язанні такої мети нашої розвідки пропонується застосовувати елементи семіотичного аналізу, які сьогодні активно використовуються в арсеналі наукового знаряддя дослідників сучасної української публіцистики (В. Просалова, О. Воробйова, Г. Бітківська, О. Бровко та ін.).

Осмислення публіцистики, феномен якої однаковою мірою стосується художньої літератури та журналістики, було предметно розглянуто в працях таких вчених, як А. Аграновський, І. Дзюба, В. Дончик, М. Жулинський, В. Здоровега, І. Михайлин, А. Погрібний, Д. Прилюк, М. Подолян, Т. Салига, М. Скуленко, В. Ученова, М. Шлемкевич та ін. Світоглядна й концептуальна публіцистика є предметом дослідження В. Буряка, Л. Василик, Н. Габор, О. Левкової, Й. Лося й ін. вчених. Поетикальні особливості та жанрова специфіка публіцистики ХХ–ХХІ ст. визначають науковий інтерес таких дослідників, як В. Галич, С. Гришина, Т. Гундорова, Н. Заверталюк, Н. Ігнатів, Я. Козачок, Т. Хоменко й ін.

Як зазначається у праці В. Будного, «поняття «синтез мистецтв» означає поєднання елементів різних мистецтву єдиному ансамблі. Об’єднання зусиль літератури й образотворчого мистецтва спостерігаємо в ілюстрованих літературних виданнях, творах літератури й музики – у вокальному жанрі, пластичних мистецтв (архітектури, скульптури, малярства) – в естетичному оформлення довкілля». [2, с. 290-291]. Дослідники традиційно ділять мистецтва на односкладові, що спираються на один носій образності (слово, звук), і багатоскладові (синтетичні), що поєднують кілька різних носіїв образності. У цьому плані традиційно публіцистика є односкладовим видом мистецтва.

«Мультимедійність означає узгоджене поєднання в єдиному ансамблі двох чи більше медій, які одночасно сприймаються різними органами відчуттів» [2, с. 292]. В такому разі, найвдаліше місце мультимедійного звучання – це театр, де на реципієнта впливає музика, читання тексту, світло, ефекти, танець та ін. – все підпорядковано єдиній естетичній меті. У публіцистиці Теленька, де автор вимагає від читача детального прочитання тексту із застосуванням уяви, інтелекту, міфологічних та історичних знань, мультимедійність, на нашу думку, найбільше слугує для кристалізації та закріплення знаку. «З погляду семіотики, мови різних мистецтв є знаковими системами (кодами), які взаємодіють та перетинаються в різних аспектах і творять спільний мультимедійний простір. Взаємодія знакових систем у цьому просторі стосується творення комплексних форм кодування й переконання, алюзії, відлуння, комбінації кодів, у зв’язку з чим можна говорити про між мистецьку інтертекстуальність» [2, с. 291]. Інтерпретуючи малюнок чи архітектурну споруду (що на ньому зображено), реципієнт неминуче спирається на можливості інтерпретувати інтертекстуальне відношення цього малюнка чи споруди до попередніх «мов» образотворчих чи архітектурних моделей, як до інших мистецтв. Таким чином, рисунки монастирів, скитів, монастирських фрагментів на сторінках «Соловецького лабіринту» [8] підсилюють мультимедійне навантаження образу Соловків, який мав би доволі неоднозначне сприйняття, внаслідок відомого в літературі ХХ століття образу-штампу, який підсвідомо сприймається як місце катування й загибелі десятків тисяч невинних людей. На нашу думку, Богдан Теленько руйнує цей образ-стереотип і вивищує його над політичними злочинами, що чинилися на цій землі у різні часи, вивищує й над месіанською релігійною філософією імперського характеру, надаючи образу Соловків міжвікової святості й канонічності як інституту єднання людини зі Своїм Творцем. У такому разі значну роль відіграватиме не лише використання автором графічних рисунків, але й його власні сентенції, майстерно переплетені  із історичним та біблійним матеріалом.

«Міжмистецьку співпрацю і синтез, інтертекстуальність та інтермедіальність можна розглядати й конкретніше – як взаємопроникнення мистецтв, котре спостерігаємо на різних рівнях структури літературного твору» [2, с. 292]. У такому дискурсі варто було розглядати тексти на рівні графічного оформлення, на рівні фоніки та ритміки (у поезії), на рівні образотворення, на рівнях сюжету й тематики, часопросторової організації тексту, на стильовому та жанровому рівні, на рівні перфорації (виконання) та ін. Рамки та ракурс нашого дослідження не дозволяють порушити такі різнорівневі аспекти у мультимедійному контексті. Однак варто звернути увагу на те, що на жанровому рівні організації та багатоплановості публіцистики Б. Теленька взаємопроникнення елементів різних мистецтв особливо виразне.

Щодо жанрового складу  ранньої публіцистики письменника, явище, яке ми ідентифікували як жанрово-стильві зсуви [1], потрібно зазначити, що сучасному досліднику не важко буде виокремити у цьому баласті значний відсоток творів за жанром журналістики. Наприклад, книга «Технологія громадянського спротиву» [6], репрезентована як нотатки провінційного журналіста під грифом «публіцистика», складається зі статей, які об’єднані й видані як тематично єдиний ідейно-філософський, в міру політизований твір, своєрідний документальний щоденник непростого періоду нашої новітньої історії, що має певну пафосну конфігурацію й яскраву жанрову палітру. Повість-есе «Кодекс адвоката Клари Моргулян» [4] відкриває публіцистичний ряд творів, різних за авторською ідентифікацією: «Щоденник націонала» [5] – документальні нариси, «Технологія громадянського спротиву» [6] – нотатки, «Хроніки пересмішника» [7] – роман-есе, «Соловецький лабіринт (записки упередженого паломника)» [8] – гостросюжетна повість, написана у жанрі есе. Заначимо, що широке використання автором у творах міжродових жанрових утворень не чинить хаотичності, навпаки творчий масив автора сприймається органічно й цілісно завдяки високій художній майстерності та чіткій ідейній організації – автору вдається міцно тримати фокус на проблематико-ідейній домінанті розвитку національної іде, проведеної крізь низку фактів, подій і персоналій історичного та сучасного Поділля й України. Явище мультимедійності, яке найяскравіше спостерігається у «Соловецькому лабіринті», не лише підсилює авторський задум, а й відкриває читачеві й досліднику нові якості сучасної публіцистики, репрезентованої у площині семіотичних утворень.

Авторські жанрово-родові окреслення (щоденникові записи, спогади, роздуми, медитації та ін.) ставлять одиничний твір у контекст типологічних явищ, виводять за межі замкнутого тексту. Пролог, вказівка на відношення до циклу, на ступінь завершеності розширюють інтертекстуальні виміри твору і обсяг його семантичного поля. Як зазначив Р. Гром’як, “членування тексту задає метатекстуальні операції і визначає характер його зв’язності, перспективно-часові скорочення, динаміку сприйняття твору під час читання тексту і перебудову рецептивних операцій після закінчення акту Читання. Тип мовної організації тексту свідчить про закладені в ньому додаткові коди передачі смислу” [3, с. 274].

Прикметним явищем, не новим, однак мало заналізованим у площині публіцистичних студій, є широке використання публіцистом жанрів-мігрантів, наприклад акварелей. «В аспекті міжмистецької взаємодії акварель – різновид фрагментарної новелістики, що подає фабулу епізодично, нерідко ліризовано й відрізняється від інших видозмін малої прози настановою на творення словесними засобами тих мистецьких ефектів, які притаманні живописній акварелі – картині, мальованій фарбами, що розчиняються водою і дають змогу передати відтінки барвів, їх багатство, ніжність, гру світлотіней тощо» [2, с. 296]. Акварелі у творі «Соловецький лабіринт» не лише сприяють рецептивній естетиці, відіграють роль ніжного ліричного пом’якшувача тону оповіді, яка коректною є вже через те, що публіцист щоразу перепрошує за власні упередження щодо аналітичних та філософських висновків. Акварелі тут ми назвемо «жанрами-шатами», в які подільський публіцист, дослідник і паломник «одягає» образ Соловків, образи окремих росіян і образ російського православ’я, таким чином покриваючи й водночас реабілітуючи їх, знімаючи чи затушовуючи тиньк часу й історії. Значну роль у підтриманні антиномічного сприйняття «замкненого кола» Соловків у книзі відіграють, знову ж таки, медіальні зрушення – численні графічні рисунки видів монастирів, храмів, пам’ятників, зроблені автором під час подорожі й використаний в дизайні обкладинки фрагмент фото ченця Онуфрія (Поречного). Підкреслимо знаковість і самодостатність образу-знаку Соловки, а також автономність його існування у знаковій структурі публіцистики Б. Теленька по відношенню до полюсної системи «Україна»-«Росія».

Отже, міжмистецькі взаємодії, які ілюстровано як використання авторських графічних малюнків, міжродових жанрових модифікацій, широкої палітри художньо-образних засобів, інтертекстуальних позицій та ін. не лише забезпечують мультимедійне звучання публіцистичної творчості Богдана Теленька у сучасному літературному просторі й органічно довершують його мистецьке навантаження, а значно підсилюють творення і закріплення знакової структури, що поступово кристалізується й «втягує» у власне рецепційну площину, тримаючи увагу читача навколо власних націєсофських тверджень, центром яких є українська нація. На часі дослідження сучасного літературознавства, що мали би розгорнутися у дискурсі взаємозв’язку мультимедійних та семіотичних студій у площинах художньої творчості сучасних письменників-публіцистів.

 

Список використаних джерел

1. Броварська О. Жанрово-стильові зсуви як ознака поетики сучасної публіцистики (на матеріалі творчості Богдана Теленька та Романа Іваничука) / О.А. Броварська // Наукові праці Камянець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка : Філологічні науки. Випуск 31. – Камянець-Подільський : Аксіома, 2012. – 412 с.
2. Будний В. Порівняльне літературознавство: Підручник / В. Будний, М. Ільницький. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 430 с.
3. Гром’як Р. Т. Орієнтації. Розмисли. Дискурси. 1997–2007 / Р. Т. Гром’як. – Тернопіль : Джура, 2007. – 368 с.
4. ТеленькоБ. Кодекс адвоката Клари Моргулян: повість-есе / Б. Теленько – Хмельницький-Київ : Видавництво Сергія Пантюка, 2041. – 128 с.
5. Теленько Б. Щоденник націонала. Книга документальних нарисів авторської серії творів «Публіцистика» / Б. Теленько. – Хмельницький-Київ: Видавництво Сергія Пантюка, 2004. – 168 с.
6. Теленько Б. Технологія громадянського спротиву. Нотатки провінційного журналіста / Б. Теленько. – Київ: Видавництво Сергія Пантюка, 2011. – 168с.
7. Теленько Б. Хроніки пересмішника / Богдан Теленько. – Камянець-Подільський : ПП «Медобори-2006», 2012. – 400 с.
8. Теленько Б. Соловецький лабіринт. Записки упередженого паломника / Богдан Теленько. – Кам’янець-Подільський : ПП «Медобори-2006», 2014. – 192 с. : іл.